Постанова

від 27.03.2018 по справі 815/5697/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5697/16

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Осіпова Ю.В., Семенюка Г.В.,

секретар - Ханділян Г.В.,

за участю: представника апелянта - ОСОБА_11

представника - ТОВ Єреміївське - Юрасова М.С,

представника ГУ Держгеокадастру в Одеської області - Яковлєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Єреміївське до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Єреміївське (надалі ТОВ Єреміївське ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області (далі Роздільнянська РДА Одеської області) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 7 травня 2012 року за № 460/А-2012 Про надання гр. ОСОБА_5 та іншим громадянам (всього 3 особи) дозволу на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) .

Позов вмотивовано тим, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 10 жовтня 1995 року серії ОД № 20-150 колективному сільськогосподарському підприємству Єреміївське на підставі рішення Єреміївської сільської ради від 2 червня 1995 року за № 4-XXII було передано у колективну власність 5642,8 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва.

В подальшому КСП Єреміївське було реорганізовано у ТОВ Єреміївське на підставі рішення загальних зборів членів КСП Єреміївське .

17 жовтня 2016 року позивачу стало відомо, що розпорядженням Роздільнянської РДА Одеської області від 7 травня 2012 року за № 460/А-2012 було надано громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею по 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, не наданих у власність або користування та перебуваючих у запасі (за межами населених пунктів).

На думку позивача, назване розпорядження порушує права ТОВ Єреміївське як землекористувача, винесене з порушенням частини 5 статті 116 ЗК України, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року адміністративний позов ТОВ Єреміївське задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Роздільнянської РДА Одеської області від 7 травня 2012 року за № 460/А-2012 Про надання гр. ОСОБА_5 та іншим громадянам (всього 3 особи) дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Стягнуто з Роздільнянської РДА Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ Єреміївське судовий збір у розмірі 1378 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, третя особа - ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, оскаржене розпорядження відповідача не порушує прав та інтересів позивача, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог. Крім того, не зупинивши провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 511/1724/16-ц, яка перебуває на розгляді в Роздільнянському районному суді Одеської області, предметом розгляду якої є оскарження Державного акту на право колективної власності на землю від 10 жовтня 1995 року, суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Судом також не було витребувано у позивача або відповідних органів передавального акту, який повинен був бути складений під час реорганізації КСП Єреміївське у ТОВ Єреміївське , та який підтвердив би право позивача на землі, які надані третім особам оскаржуваним розпорядженням. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 10.10.1995 року серії ОД № 20-150 Колективному сільськогосподарському підприємству Єреміївське на підставі рішення Єреміївської сільської ради від 2 червня 1995 року за № 4-XXII було передано у колективну власність 5642,8 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва.

В подальшому КСП Єреміївське було реорганізовано у ТОВ Єреміївське на підставі рішення загальних зборів членів КСП Єреміївське .

17.10.2016 року позивачу стало відомо, що розпорядженням Роздільнянської РДА Одеської області від 07.05.2012 року за № 460/А-2012 було надано громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею по 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, не надані у власність або користування та перебувають у запасі (за межами населених пунктів).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка на яку претендують треті особи по цій справі знаходиться у колективній власності КСП Єреміївське , доказів анулювання Державного акту від 10 жовтня 1995 року серії ОД № 20-150 не має, а тому відповідач в порушення частини 5 статті 116 ЗК України виніс неправомірне розпорядження від 7 травня 2012 року за № 460/А-2012, що є підставою для його скасування.

Проте з такими висновками погодитись не можна з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами КАС України, Земельного кодексу України" від 18.12.1990 року № 561-XII, Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, та приписами Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-IV.

Так, за змістом частини 1 статті 6 КАС України (в редакції на час ухвалення постанови судом першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Аналогічні приписи містяться в частині 1 статті 5 чинного КАС України.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Разом з цим суд першої інстанції постановляючи спірне рішення належним чином не дослідив реальність та законність інтересів позивача на предмет легального користування майном.

Так, у якості підстави на порушення спірними розпорядженнями права користування зазначеним земельним масивом позивач послався на наявність не скасованого Акта про право колективної власності та факту реорганізації КСП Єреміївське у ТОВ Єреміївське на підставі рішення загальних зборів членів КСП Єреміївське .

Проаналізувавши норми чинного законодавства колегія суддів дійшла до висновку, що спірне розпорядження відповідача не порушує права та інтереси позивача, окрім того, суд зазначає про відсутність такого правового титулу позивача як користування зазначеним земельним масив, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Так, як було встановлено судом, 07.05.12 року Роздільнянською РДА Одеської області прийнято розпорядження за № 460/А-2012 Про надання гр. ОСОБА_5 та іншим громадянам (всього 3 особи) дозволу на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с. 8.т.1).

Пунктом 1 названого розпорядження від 07.05.2012 року надано громадянам згідно списку (додається) дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, не надані у власність або користування та перебувають у запасі (за межами населених пунктів), для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Згідно вказаного списку, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок по 2 га кожному, надано ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, всього 6 га (а. с. 9,т.1).

Рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації прийнято на підставі вимог статі 118 ЗК України.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Здійснивши системний аналіз частин 11 та 12 статі 118 Земельного кодексу України Верховний суд України у справі №21-358а13 (постанова суду від 10.03.2013 р., номер судового рішення ЄДРСРУ 36475602) зробив правовий висновок, що отримання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позивного рішення про надання іі у власність.

Окрім того, Верховний суд розглядаючи адміністративну справу № 804/3703/16 (постанова суду від 14.03.2018 року, номер судового рішення в ЄДРСРУ 72790743) дійшов висновку, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Таким чином, урахувавши вищенаведені позиції судів найвищої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення компетентного органу щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не зачіпає права та інтереси будь-яких осіб, у тому числі і осіб, які вважають, що мають будь яке титульне право на земельний масив, на частину якої наданий такий дозвіл, а відтак, навіть за умови легітимного права мирного володіння майном земельним масивом, який визначений в Державному Акті на право колективної власності будь-які права та інтереси позивача не порушені.

Окрім того, колегія суддів не погоджується із доводами позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення спірним рішенням відповідача права користування зазначеним земельним масиву з огляду на наявність не скасованого Акта про право колективної власності та факту реорганізації КСП Єреміївське у ТОВ Єреміївське на підставі рішення загальних зборів членів КСП Єреміївське .

Колегія суддів дослідивши підстави адміністративного позову, зауважує, що позивачем при наголошені порушеного його права користування земельним масивом не надано належного документа, якій підтверджує таке право з огляду на те, що позивачем не зареєстровані належним чином речові права на зазначену частину земельного масиву у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року

№ 1952-IV .

Так, відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

З набранням чинності Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7.07.2011 року N 3613-VI та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 р. N 1051 право власності та користування на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З 1 січня 2013 року у Земельному Кодексі України з'явилася стаття 79- 1 Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав , у якій уточняються (земельно-правові) ознаки земельної ділянки. Вказана стаття поділяє усі земельні ділянки в межах території України на два види: сформовані та несформовані.

Відповідно до частини зазначеної норми закону формування земельної ділянки полягає у її визначенні як об'єкта цивільних прав, зокрема, визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Однак право приватної власності на несформовані земельні ділянки не припиняється із запровадженням ДЗК.

Тому несформовані земель ділянки фактично є штучно вилученими із цивільного обороту до присвоєння такій ділянці кадастрового номеру та реєстрації у ДЗК.

До сформованих належать земельні ділянки, відомості (фізичні та юридичні ознаки) про які внесені до державного реєстру земель (до 1 січня 2013 р.) або до Державного земельного кадастру (після 1 січня 2013 р.), а самим земельним ділянкам присвоєний кадастровий номер.

За змістом частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року

№ 1952-IV із змінами та доповненнями ( надалі Закон № 1952-IV) надані наступні визначення: Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

На підставі частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

В силу положень частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV, в частині, що застосовується до спірних правовідносин, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, позивач не надав до суду з метою захисту своїх прав та інтересів належного документу, який посвідчує відповідне право на частину земельного масиву, на яку надано дозвіл на розробку землевпорядної документації.

Натомість закон визнає право власності та інші права на земельні ділянки, які були надані у власність та користування до 2004 року. Зокрема, власники таких земельних ділянок можуть здійснювати правомочності володіння та користування такими ділянками без будь-яких обмежень. Проте вони обмежені у здійсненні правомочності розпорядження такими ділянками до повного їх сформування - внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номера. Водночас власники несформованих земельних ділянок мають право на захист у випадку порушення належного їм права власності на такі ділянки відповідно до закону та можуть задіяти весь передбачений набір способів цивільно-правового захисту.

Так, як убачається із Акта про право колективної власності - власником є КСП Єреміївське .

Наведений вище Акт виданий у відповідності до статті 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990, № 561-XII, Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 № 563-ХІІ Про земельну реформу та на підставі Указів Президента України у сфері земельної реформи.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, № 2768-III право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою відповідно до статті 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III є державний акт. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таких документів ТОВ Єреміївське не має отже, будь-які рішення, дії суб'єктів владних повноважень з приводу спірної земельної ділянки не впливають на права та інтереси позивача.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Указом Президента України від 10.11.1994 № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва установлено, що приватизація земель, які перебувають у користуванні і сільськогосподарських підприємств і організацій, є невідкладним першочерговим заходом у здійснені земельної реформи в Україні. Передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції проводити на добровільних засадах , виходячи із того, що земля повинна належати тим, хто іі обробляє

Рекомендовано місцевим радам народних депутатів за участю Державного комітету України по земельних ресурсах ужити заходів щодо прискорення передачі відповідно до земельного законодавства безплатно у колективну власність землі колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність.

Указом Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємства, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарського акціонерного товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність.

При паюванні земель передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 № 1529 встановлено реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективним сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками(паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних ( приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання , заснованих на приватній власності (далі приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статі 14 Конституції України, не може бути обмежене рішенням загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь якими іншими рішеннями.

Відповідно до частини 1 статі 7, частини 3 статі 8 Закону України від 14 лютого 1992 р №2114-ХІІ Про колективне сільськогосподарське підприємство об'єктом права власні підприємства є, зокрема земля. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємства, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів.

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ( частина 1 статті 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-IV.

Із наведеного випливає, що з метою здійснення земельної реформи уповноважені органи ( Верховна Рада України , Президент України) запровадили механізм роздержавлення (приватизації) земельних ділянок особами, які на ній працюють, шляхом передачі права власності на відповідний земельний масив у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам з подальшим набуттям фізичними особами права приватної власності на підставі процесу розпаювання.

При цьому як зазначено у статі 5 ЗК України 1990 року формальним суб'єктом права колективної власності було колективне сільськогосподарське підприємство, а фактичними власниками (співвласниками) були члени цього підприємства.

Таким чином, після того як на підставі державного акта земля безкоштовно передана у власність членів КСП, був визначений розмір частки(паю) землі, що припадає на кожного з його членів, і їм видані сертифікати на частки, земля залишається у користуванні всіх членів цього підприємства на праві спільної часткової власності (аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України в ухвалі від 05.11.2008 року, справа № 6-12345ов08, номер судового рішення в ЄДРСРУ 2401449)

Згодом на виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 № 1529) та повного розпаювання земельного масиву КСП Єреміївське припинило своє існування.

Отже, після припинення КСП Єреміївське та повного розпаювання земельного масиву відсутні формальний суб'єкт права колективної власності.

Поряд з цим встановленим є факт, що вказаний земельний масив розпайований бувшими членами КСП, які, у свою чергу, отримали відповідні державні акти на право власності, отже сертифікати на право на земельну частку (пай) не є дійсними після виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Земельні ділянки, які нерозподілені (не витребувані) із цього земельного масиву не мають правового зв'язку як із бувшими членами КСП, так і правонаступником КСП Єреміївське та мають особливий правовий статус, визначений Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-IV.

Зокрема, відповідно до статті 13 цього Закону нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Аналогічні положення містяться і пункті 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року N 122, нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України" від 18.12.1990, № 561-XII сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування.

Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Отже, в розумінні зазначених норм, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки як землі запасу та резервного фонду також можуть використовуватись для передачі у власність педагогічним працівникам, лікарям, іншим працівникам соціальної сфери, пенсіонерам з числа цих працівників, депортованим особам, які повернулись в Україну ( Указ Президента від 28.06.1999 року № 765/99, указ Президента України від 12.04.2000 року № 584/2000) та учасникам бойових дій (антитерористичної операції) відповідно до положень статті 12 (пункт 14) Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту 22 жовтня 1993 року N 3551-XII.

За таких обставин, суд вважає, що об'єкт права колективної власності - земельний масив втратив своє існування, втрачено право користування за згаданим Актом на право колективної власності, а та частка земельного масиву, яка зазначена у Акті - має статус нерозподіленої (не витребуваної) та містить вичерпний перелік суб'єктів, які мають право розпоряджатись нею.

Позивач до таких суб'єктів не входить.

Підтвердженням припинення право колективної власності є діючі положення Конституції України та чинного законодавства, які взагалі не передбачають такого правового режиму.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що на час звернення до суду наявність Акту про право колективної власності не є належним доказом щодо наявності такого права.

Окрім того, суд вважає, що ТОВ Єреміївське не може бути правонаступником КСП Єреміївського в частині набуття права користування, як про це наголошував представник позивача.

Так, як було зазначено вище, факт розпаювання свідчить про те, що земля залишилась у користуванні всіх членів цього підприємства на праві спільної часткової власності.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України" від 18.12.1990 № 561-XII право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Статтею 37 Цивільного Кодексу УССР и статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні від 27 березня 1991 року N 887-XII (в редакції на момент ліквідації КСП "Єреміївське") встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення).

Отже, факт припинення діяльності підприємства є юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою .

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 21 січня 2002 року, справа № 6/24-1/87.

Згідно відомостей представника позивача у зв'язку з реорганізацією - КСП "Єреміївське було ліквідоване шляхом перетворення на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Єремїівське , дата державної реєстрації ТОВ Єреміївське від 06.03.2000 р, дата запису: 04.10.2005 р, номер запису: 1544 120 0000 000173. ( а.с. 118-119,т.2).

Відповідно до положень частини 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", чинного на час реорганізації, наслідком ліквідації чи реорганізації підприємства було виключення його з державного реєстру України.

Таким чином, ліквідація (припинення) КСП Єреміївське шляхом реорганізації та утворення ТОВ Єреміївське є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою на підставі Державного акта серії ОД -20-150 від 10.10. 1995 року .

Водночас, відповідно до частини 3 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське товариство підприємство вважається таким, що припинилося, з дати внесення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію його припинення .

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства ( частина 6).

Натомість відповідно до статі 14 Закону України 17 липня 1997 року № 469/97-ВР Про сільськогосподарську кооперацію право власності на землю може набуватися сільськогосподарським виробничим кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими правочинами ( частина 1). Право власності на землю та право користування земельною ділянкою набуваються сільськогосподарським виробничим кооперативом відповідно до Земельного кодексу України.( частина 2)

Аналогічні положення щодо формування статутного фонду містились у статті 12 Законі України Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року N 1576-XII.

Тобто, чинним законом не було передбачено утворення майнового фонду кооперативу або товариства з обмеженої відповідальності за рахунок набуття права колективної власності у будь якому випадку, у тому числі шляхом правонаступництва.

При цьому колегія суддів враховує, що припинення діяльності КСП Єреміївське мало місце 06.03.2000 року (дата реєстрації відповідного запису 04.10.2005 р.)

Земельний Кодекс України від 18.12.1990 № 561-XII втратив чинність з 01 січня 2002 року у зв'язку із набранням чинності Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III.

Поряд з цим відповідно до приписів частини 2 статті 30 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Отже, Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, який є спеціальним законом, і який регулює не майнові, а земельні відносини, як в редакції, яка була чинна на час реорганізації, так і Земельний кодекс України в редакції від 13.03.90 року містили незмінне правило, що у разі припинення колективного сільськогосподарського господарства автоматичного припиняється право користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Державний акт на право колективної власності на землю ОД № 020- від 10.10.1995 року втратив чинність з моменту ліквідації КСП Єреміївське , яке мало місце 07.02.2000 року та факту розпаювання вказаного земельного масиву, набуття окремими членами бувшого КСП Єреміївське права власності на розподілені паї, які входили до земельного масиву, зазначену у Державному акті ОД -20-150 від 10.10. 1995 року, не створює яких правових наслідків.

Не спростовують наведені вище висновки суду відсутність факту анулювання Акту на право колективної власності від 10.10.1995 року відповідним рішенням компетентного органу.

Так, як було зазначено вище, Акт на право колективної власності виданий на підставі рішень компетентних органів ( рішення Єреміївської сільради, Постанови Верховної Ради , Указів Президента України ) щодо впровадження земельної реформи в агарному секторі з метою роздержавлення ( приватизації ) земель державної власності на користь громадян безпосередньо зайнятих у аграрному секторі шляхом передачі земельного масиву у колективну власність бувших членів КСП Єреміївське через їх відповідне паювання та отримання державних актів на право приватної власності.

Оскільки процедура роздержавлення ( впровадження земельної реформи) має часові межі та фактично завершена, а порядок розпорядження не витребуваними (нерозподіленими) земельними паями врегульований спеціальним законодавством без врахування наявності або відсутності факту анулювання Акту на право колективної власності, можна дійти висновку, що головна мета земельної реформи запроваджена цими рішеннями досягнута, а відтак Державний акт на право колективної власності вичерпав свою дію та на цей час не створює будь-яких правових наслідків.

Дійшовши такого висновку суд апеляційної інстанції застосовує правовий підхід, викладений Європейським судом з прав людини у рішенні Жигальов (ZHIGALEV) проти Росії № заяви 54891/00), від 06 липня 2006 року. Зокрема у пунктах 140-141 вказаного рішення Суд аналізуючи Державний акт на землю та відповідне рішення, яке слугувало підставою для видачі такого акта зазначив , що відповідне рішення, які встановлює право власності на землю, має більшу юридичну силу по відношенню до Державного акту на землю ( див. п.п. 140,141 вказаного Рішення).

Урахувавши наведене вище, суд вважає, що у позивача відсутнє будь-яке право відносно спірної земельної ділянки, а відтак і відсутні ознаки права мирного володіння майном у розумінні статі 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача з того приводу, що згідно п.п. 1 п. 1 установчого договору про створення діяльності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Єреміївське учасники погодилися створити на території України ТОВ Єреміївське , яке було реорганізоване шляхом перетворення КСП Єреміївське на сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Єреміївське на підставі рішення загальних зборів членів КСП від 29 лютого 2000 року. ТОВ Єреміївське є правонаступником усіх прав ї обов'язків КСП Єреміївське і діє на підставі Установчого договору від 3 березня 2000 року та чинного законодавства України, оскільки як вбачається із списків бувших членів КСП Єреміївське (а.с 129-142,т.1) , таких громадян з урахуванням додаткових списків налічувалось не менш як 578 осіб.

Проте до складу учасників новоствореного ТОВ Єреміївське відповідно до установчого договору про створення і діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Єреміївське (а.с.14-18,т.1) та статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Єреміївське (а.с 19-25,т.1) вказані особи не увійшли, а засновниками значаться лише 8 (вісім) осіб, що не узгоджується із волевиявленням рішення загальних зборів про перетворення КСП Єреміївське на сільськогосподарське ТОВ Єреміївське з відповідною передачею усіх майнових прав.

Відхиляє суд апеляційної інстанції доводи позивача про підтвердження права користування земельною ділянкою на підставі довідки Роздільнянського відділу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 15.08.2017 року № 1402/117-17 відповідно до якої земельні ділянки, що плануються для передачі у власність третім особам для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні КСП Єреміївське на підставі державного акту на право постійного користуванні землею серії ОД-20-151, зареєстрованого за №66 від 10.10.1996 року (а.с. 233,т.1), з огляду на те, що судом достовірно встановлено відсутність такого Акту на право постійного користування з такими реквізитами.

Окрім того, довідка наведеного вище орану так і не містить будь-якої правової інформації про наявність будь-якого права користування саме за позивачем.

Оцінюючи доводи представника ТОВ Єреміївське щодо сплати орендної плати ( податку на землю) за вказану земельну ділянку, що, у свою чергу свідчить про правомірність користування спірною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції зазначає, що сплата зазначеного податку не є безумовним свідченням права на користування земельною ділянкою на підставі правовстановлюючого документа, а воно визначає лише обов'язок такої сплати у разі фактичного тимчасового користування, оскільки користування землею є платним.

Разом з тим, із наданих документів позивача ( а.с. 123-124,т.1; а.с. 122,т.2) вбачається, що він на протязі 2000-2006, 2011-2015 , 2016, 2017 та 2018 років сплачував сільськогосподарський податок, що є не прямим свідчення права користування земельним масивом з огляду на відсутність відомостей щодо сплати такого податку за користування спірною земельною ділянкою (масиву).

Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства (в редакції чинних під час виникнення спірних правовідносин) суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Роздільнянської РДА Одеської області від 7 травня 2012 року за № 460/А-2012, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухвалити нову постанову,якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись статями 308, 309.315,321,322,325, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 815/5697/16 - скасувати.

Ухвалити у справі № 815/5697/16 нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 02 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Осіпов Ю.В.