Рішення

від 13.06.2022 по справі 910/11761/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2022Справа № 910/11761/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Київської міської ради

до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна";

2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Надії Володимирівни

про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права постійного користування земельними ділянками

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Адамчук Н. В.

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: Дядюк О. В., Борейко В. Є.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Київська міська рада (далі - Київрада, позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" (далі - СТОВ "Нова Україна", відповідач-1) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Надії Володимирівни (далі - приватний нотаріус Каравай Н. В., відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права постійного користування земельними ділянками.

Позов обґрунтований тим, що 30.09.2020 приватним нотаріусом Каравай Н.В. були прийняті рішення № 54327210 про державну реєстрацію права постійного користування за СТОВ "Нова Україна" на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:212:0008) площею 96,2065 га та рішення № 54332518 - на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:211:0127) площею 278,9776 га, що належать територіальній громаді міста Києва в особі Київради, у порушення порядку, визначеного Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Будь-яких рішень щодо передачі у власність або у користування СТОВ "Нова Україна" зазначених земельних ділянок Київрада не приймала, відтак, у відповідача-1 відсутнє право на користування цими земельними ділянками, а рішення державного реєстратора порушують інтереси територіальної громади міста Києва у вигляді позбавлення права розпоряджатись та користуватись своїм майном (земельними ділянками).

У позові, посилаючись на ст. 122 Земельного кодексу України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Київрада просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В. від 30.09.2020 індексний номер 54327210 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008, площею 96,2065 га за СТОВ "Нова Україна";

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Надії Володимирівни від 30.09.2020 індексний номер 54332518 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:211:0127, площею 278,9776 га за СТОВ "Нова Україна";

- припинити право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008 за СТОВ "Нова Україна";

- припинити право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008 за СТОВ "Нова Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Цією ж ухвалою суду зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В. надати суду засвідчені у встановленому законодавством порядку копії реєстраційних справ, що включають документи, на підставі яких були прийняті спірні рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 до розгляду справи була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого - культурний центр" (далі - БО "КЕКЦ", третя особа).

Відповідач-1 (СТОВ "Нова Україна") у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив про законність прийнятих приватним нотаріусом рішень щодо реєстрації права користування земельними ділянками (кадастровий номер 8000000000:62:212:0008 та кадастровий номер 8000000000:62:211:0127) за СТОВ "Нова Україна", яке є правонаступником Радгоспу ім. Кірова та має відповідне право на користування земельною ділянкою загальною площею 7 584,2 га (до якої входили і земельні ділянки, за якими були прийняті спірні рішення), посвідчене в 1981 році державним актом на право користування землею № Б3085659.

Відповідач-2 (приватний нотаріус Каравай Н. В.) відзиву на позов не надав, проте, повідомив суд, що прийняті ним 30.09.2020 рішення були вчинені у повній відповідності до норм діючого законодавства (лист від 18.10.2021), та зазначив про неможливість виконати ухвалу суду від 14.09.2021 в частині витребування доказів у зв`язку з відсутністю реєстраційних справ у нотаріуса.

Третьою особою (БО "КЕКЦ") стосовно позову були надані письмові пояснення, у яких Благодійна організація зазначила про відсутність у СТОВ "Нова Україна" будь-якого права на користування земельними ділянками (кадастрові номери № 8000000000:62:212:0008, № 8000000000:62:211:0127) та про неправомірність прийнятих приватним нотаріусом спірних рішень.

У підготовчому засіданні суд розглянув клопотання фізичних та юридичних осіб - Дядюка О. В., Сидорчука І. М., Олексієнко І. С., Погребинського М. П., ГО "Екозагін", ОСОБА_1 , ГО "Ветеранів Рішучий Поступ", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про залучення їх до розгляду справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також клопотання третьої особи БО "КЕКЦ" про залучення до розгляду справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради та ГУ Держгеокадастру у місті Києві. За результатами розгляду вказаних клопотань суд ухвалами, занесеними до протоколів судового засідання від 18.10.2021 та 23.11.2021, відмовив у їх задоволенні як у необґрунтованих, оскільки вважав, що вказані особи не є сторонами спірних відносин, а тому рішення у справі не вплине на їх права та обов`язки, вказані особи не будуть наділені новими правами та не будуть змінені їх наявні права та/або обов`язки за результатами розгляду справи, як це передбачено ст. 50 ГПК України.

Також у підготовчому засіданні від третьої особи (БО "КЕКЦ") надійшло клопотання про витребування доказів: від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради - договорів оренди землі від 16.01.2006, що були укладені Київрадою та СТОВ "Нова Україна", зареєстровані у книзі записів державної реєстрації договорів, за № 62-6-00292, № 62-6-00293, № 62-6-00294, № 62-6-00295, № 62-6-00296, № 62-6-00297, № 62-6-00298, № 62-6-00299, № 62-6-00300, № 62-6-00301, № 62-6-00302 та інформації щодо місцезнаходження земельних ділянок, переданих в оренду СТОВ "Нова Україна" на підставі цих договорів; від ГУ Держгеокадастру у місті Києві - документів щодо формування і внесення до Державного земельного кадастру інформації стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127. Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 81 ГПК України передбачено право учасника справи, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідне клопотання такого учасника повинно містити вказівку на те: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ або може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно; докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Отже, однією з необхідних умов для задоволення клопотання про витребування доказів є надання суду доказів щодо дій, які вживались учасником справи з метою самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє суду.

У той же час, у заявленому третьою особою клопотанні не було вказано, яких заходів вона вжила для самостійного отримання заявлених нею доказів та не було надано доказів вжиття таких заходів, з урахуванням чого суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.11.2021, вирішив, що підстав для задоволення вказаного клопотання немає.

Також у підготовчому засіданні представник третьої особи заявив клопотання про об`єднання даної справи (№ 910/11761/21) та справи № 910/11335/21, що розглядається Господарським судом міста Києва, в одне провадження на підставі ст. 173 ГПК України. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 21.12.2021, відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Статтею 173 ГПК України (ч. 1, 2) передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. За клопотанням учасника справи суд може об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

У даному випадку судом було встановлено, що, дійсно, дана справа та справа № 910/11335/21 є пов`язаними між собою підставами виникнення спору, поданими доказами та суб`єктним складом, проте, за правилами ч. 3 ст. 173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження може бути здійснене лише до початку підготовчого засідання. Відтак, з урахуванням того, що відповідне клопотання було заявлене у даній справі вже на стадії підготовчого провадження, суд вважав, що немає правових підстав для її об`єднання з іншою справою.

Також у підготовчому засіданні від БО "КЕКЦ" (третьої особи) надійшло клопотання про залучення Прокуратури міста Києва до розгляду справи, яке було залишене судом без задоволення ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 21.12.2021, з огляду на те, що положеннями ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", які регулюють порядок участі прокурора в господарському процесі, передбачено право прокурора за своєю ініціативою (а не його обов`язок) вступити у справу, при тому що в даній справі прокурор не звертався до суду із відповідною заявою.

Також у підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 були задоволені клопотання позивача про витребування від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київради копій реєстраційних справ, що містять документи, на підставі яких приватний нотаріус Каравай Н. В. прийняв рішення від 30.09.2020 № 54327210 та № 54332518 і здійснив державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 (площею 96,2065 га) та № 8000000000:62:211:0127 (площею 278,9776 га) за СТОВ "Нова Україна"; а також клопотання третьої особи про витребування від ГУ Держгеокадастру у місті Києві копій матеріалів, на підставі яких були сформовані і внесені до Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами № 8000000000:62:212:0008 та № 8000000000:62:211:0127.

На виконання вказаної ухвали витребувані докази надійшли до суду 19.01.2022 - від Департамента з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, а 11.02.2022 - від ГУ Держгеокадастру у місті Києві.

Також до початку розгляду справи по суті від Броварської РДА надійшло клопотання про залучення її до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, яке суд залишив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України як таке, що було подане із пропуском визначеного законом процесуального строку для його подання.

Присутній у судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник відповідача-1 (СТОВ "Нова Україна") проти позову заперечив з підстав, зазначених у своєму відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи (БО "КЕКЦ") надав пояснення щодо позовних вимог, у яких просив задовольнити позов з підстав, викладених у його заяві по суті позову (письмових поясненнях).

Представник позивача (Київради) та відповідач-2 (приватний нотаріус Каравай Н. В.) у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, повторно не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи з причин, які були визнані судом неповажними.

Ураховуючи повторну неявку вказаних осіб та приписи ч. 2 ст. 202 ГПК України про те, що у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) суд розглядає справу незалежно від причин неявки, суд вважав за можливе розглянути справу по суті у відсутність представника позивача та відповідача-2.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників, присутніх в судовому засіданні, та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявного в матеріалах справи, установлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. були прийняті рішення від 30.09.2020 про державну реєстрацію прав № 54327210 та № 54332518 (спірні рішення), якими зареєстровано право постійного користування за СТОВ "Нова Україна" на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 (площею 96,2065 га) та № 8000000000:62:211:0127 (площею 278,9776 га). Підставою прийняття вказаних рішень в Реєстрі зазначено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер Б3085659, виданий у 1981 році Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів Радгоспу ім. Кірова (м. Бровари) на користування земельною ділянкою 7584,20 га для використання у сільськогосподарському виробництві.

Звертаючись до суду з даним позовом, Київрада зазначає, що вказані земельні ділянки розташовані на території міста Києва та належать на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Будь-яких рішень щодо передачі цих земельних ділянок (з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127) у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам Київрада не приймала, тому у відповідача-1 відсутнє право постійного користування вказаними земельних ділянками, а спірні рішення приватного нотаріуса про реєстрацію такого права за СТОВ "Нова Україна" є протиправними.

У той же час, судом встановлено, що 21.10.2004 Київською міською радою було прийнято рішення № 655/2065 "Про оформлення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району міста Києва", відповідно до якого позивач вирішив оформити відповідачу-1 (СТОВ "Нова Україна") право довгострокової оренди строком на 15 років на земельні ділянки загальною площею 486,50 га (до яких входили і земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району міста Києва за рахунок частини земель, закріплених за радгоспом ім. Кірова згідно з державним актом на право користування землею від 1981 р., з яких: ділянка № 1 - площею 2,64 га; ділянка № 2 - площею 6,79 га; ділянка № 3 - площею 13,04 га; ділянка № 4 - площею 34,91 га; ділянка № 5 - площею 20,36 га; ділянка № 6 - площею 90,28 га; ділянка № 7 - площею 51,95 га; ділянка № 8 - площею 17,67 га; ділянка № 9 - площею 59,97 га; ділянка № 10 - площею 93,09 га; ділянка № 11 - площею 95,80 га.

Із матеріалів справи також вбачається, що на виконання зазначеного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" (орендар) були укладені 11 договорів оренди земельних ділянок, серед яких: № 62-6-00292, № 62-6-00295, № 62-6-00298, № 62-6-00302. Указані угоди були зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2006.

Водночас, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.11 по справі № 2а-4190/11/2670, що набрала законної сили, позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради задоволено, визнано нечинним та скасовано рішення Київської міської ради № 655/2065 від 21.10.2004 "Про оформлення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району міста Києва".

У вказаній постанові адміністративний суд встановив, що вищезазначені земельні ділянки територіально розташовані між рікою Десенка та с. Троєщина Броварського району Київської області, були відведені Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" за рахунок частини земель радгоспу імені Кірова, із зміною меж земельних ділянок, що вимагає розроблення проекту їх відведення. Проте, в порушення вимог ст. 123, 184 Земельного кодексу України, ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», Київрада передала СТОВ "Нова Україна" земельні ділянки в довгострокову оренду на підставі технічної документації за відсутності проекту відведення земельних ділянок.

У подальшому на підставі вищевказаного рішення суду були визнані недійсними в судовому порядку й договори оренди № 62-6-00292, № 62-6-00295, № 62-6-00298, № 62-6-00302 (рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2012 у справі № 5011-13/1060-2012, від 18.07.2012 у справі № 5011-62/1103-2012, від 18.07.2012 у справі № 5011-62-52/882-2012 та від 26.07.2012 у справі № 5011-10/1408-2012 за позовами першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва).

Зазначеними судовими рішеннями у господарських справах, що набрали законної сили, був встановлений факт відсутності у СТОВ "Нова Україна" права користування відповідними земельними ділянками у зв`язку зі скасуванням рішення Київради № 655/2065 від 21.10.2004 про передачу землі відповідачу-1 в оренду та визнано недійсними договори оренди, на підставі яких таке право виникло.

Указані вище обставини справи сторонами визнаються та не заперечуються.

Разом з тим, позивач стверджує, що право постійного користування частиною земель у СТОВ "Нова Україна" припинилось за добровільним зверненням відповідача-1 на підставі поданих орендарем листів-згод про відмову від оренди земельних ділянок № 26/07 від 19.06.2007 та № 28/07 від 28.07.2007, № 02-16/05, № 01-16/05 в порядку пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, при цьому інших рішень щодо надання відповідачу-1 у користування земельних ділянок (в т.ч. з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127) Київрада не приймала.

Відповідач-1, зі свого боку, зазначає, що у СТОВ "Нова Україна", на відміну від права оренди, яке є одним із видів права користування та яке припинилось в силу скасування відповідного рішення Київради та визнання договорів оренди недійсними, наявне право постійного користування на вказані земельні ділянки, що виникло на підставі Державного акту на землю № Б3085659 від 1981 року та є дійсним на час розгляду даної справи. При цьому припинення права оренди не тягне за собою автоматичного припинення права постійного користування землею.

Третя особа у справі наголошує на тому, що за ініціативою СТОВ "Нова Україна" (враховуючи його звернення у 2004 - 2006 до Київської міської ради про оформлення права оренди на земельні ділянки) право постійного користування на землю, яка перебувала у віданні СТОВ, було спочатку переоформлене на право оренди (в результаті чого право постійного користування припинилось), а потім СТОВ "Нова Україна" взагалі відмовилось від цієї землі, відтак, будь-яке право користування землями у відповідача-1 відсутнє.

Отже, судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із припиненням права постійного користування вищезазначеними земельними ділянками та державною реєстрацією цього права користування, регулювання яких здійснюється ЗК України, ЦК України, Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження".

Згідно зі ст. 14 Конституції України прав власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України виключно власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Як вже зазначалось, позов Київради обґрунтований тим, що територіальна громада міста Києва є власником земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008 та з кадастровим номером 8000000000:62:211:0127, у зв`язку із чим Київради має право на їх розпорядження від імені територіальної громади міста Києва. Саме тому позивачем приймалось рішення про передачу оренду землі № 655/2065 від 21.10.2004 "Про оформлення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району міста Києва" (в подальшому скасоване судом).

Проте, перевіривши такі доводи та дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами того факту, що територіальна громада міста Києва в особі Київради набула права власності на вказані земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 80 ГПК України).

Згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з наданням позовної заяви.

Так, із наявних у справі матеріалів вбачається, що Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у 1981 році радгоспу ім. Кірова був виданий державний акт Б№ 3085659 на право користування землею, відповідно до якого за вказаним радгоспом закріплено в безстрокове безоплатне користування 7 584,2 га землі для використання у сільськогосподарському виробництві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/4319/19, що набрало законної сили, за позовом СТОВ "Нова Україна" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії та рішенням Господарського суду Київської області від 06.05.2014 у справі № 911/579/14, що набрало законної сили, за позовом ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» до СТОВ "Нова Україна" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею були встановлені обставини набуття ТОВ "Нова Україна" статусу правонаступника КСП "Нова Україна" та радгоспу ім. Кірова.

Зокрема, судовим рішенням у справі № 910/4319/19 було встановлено, що радгосп ім. Кірова перетворено у КСП "Нова Україна" (код ЄДРПОУ 00448737), котре є правонаступником майнових прав та обов`язків радгоспу ім. Кірова, а з 01.04.2005 - дати державної реєстрації припинення КСП "Нова Україна" в результаті його приєднання (реорганізації) до СТОВ "Нова Україна", останній вважається правонаступником усіх прав та обов`язків колишнього КСП "Нова Україна".

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилаючись на вказані судові рішення, відповідач-1 стверджує, що він, як останній правонаступник КСП "Нова Україна" та радгоспу імені Кірова, є законним землекористувачем на підставі державного акту на право постійного користування 7584,2 га землі для використання в сільськогосподарському виробництві, виданого виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів за № Б 3085659 у 1981 році.

Судом встановлено, що зазначений акт був взятий до уваги державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. при прийнятті рішень № 5433251 та № 54327210 від 30.09.2020 про реєстрацію за СТОВ «Нова Україна» права постійного користування земельними ділянками комунальної власності площами 278,9776 га та 96,2065 га.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають: право власності на нерухоме майно, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У силу вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Із матеріалів справи вбачається, що державний акт на право безстрокового користування 7584,2 га землі, виданий радгоспу імені Кірова, був зареєстрований виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № Б 085659 в 1981 році.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право користування землею, виданого до 01.01.2013 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера (п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр"), відтак, державний акт на право постійного користування на земельну ділянку є документом, що посвідчує відповідне право.

При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (справа про постійне користування земельними ділянками).

У своєму рішенні Конституційний Суд України вказав на таке: п. 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення; Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01.01.2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог ч. 2 ст. 14, ч. 2 ст. 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги п. 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, вимоги земельного законодавства, пов`язані із припиненням права постійного користування, не передбачають обов`язку вчинення зі сторони користувача будь-яких додаткових дій, у тому числі тих, що пов`язані зі встановленням меж земельної ділянки та присвоєнням їй кадастрового номера.

У силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (дозволено все, що прямо не заборонено законом).

Вищевказана позиція Конституційного суду України (в рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005) також знайшла своє відображення у постанові Великої палати Верховного Суду України від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, згідно з якою право на землю не втрачається у зв`язку з його неоформленням відповідно до нових законодавчих вимог.

Таким чином суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. При цьому чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.

Зі свого боку, третя особа (БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого - культурний центр") вказує, що акт на право постійного користування землею, виданий виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів за № Б 3085659 в 1981 році, втратив свою чинність з моменту звернення СТОВ "Нова Україна" до Київради з приводу оформлення оренди на землю, а тому право власності на вказані землі з цього часу автоматично перейшло до територіальної громади міста Києва.

Водночас, відповідні докази цим обставинам у матеріалах справи відсутні.

Так, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Також відповідно до п. 5 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із ст. 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення та формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

У той же час, позивач не надав суду доказів того, що розпоряджаючись спірними землями під час прийняття рішення Київради № 655/2065 від 21.10.2004 про передачу в оренду землі СТОВ "Нова Україна", 11 земельних ділянок знаходились/перебували у власності територіальної громади м. Києва (перейшли у таку власність у визначеному законом порядку за перехідними положеннями наведених норм), чи були заново оформлені належним чином з прийняттям відповідного рішення Київради, із визначенням нових меж та з припиненням права постійного користування вказаною землею СТОВ "Нова Україна", а у подальшому - за заявою відповідних органів були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав.

Разом з цим, рішенням Господарського суду Київської області від 06.05.2014 у справі № 911/579/14, яке набрало законної сили, встановлено, що площі та межі земельних ділянок, які були у власності та користуванні КСП «Нова Україна» на підставі вищевказаного державного акту, в подальшому значно змінились (в результаті вилучень земельних ділянок та розпаювання земель) і не відповідали первинним площам та межам земель радгоспу імені Кірова.

Про вказані обставини у даній справі свідчить те, що згідно з рішенням Київради № 655/2065 від 21.10.2004 про передачу в оренду землі СТОВ "Нова Україна" останньому передавались земельні ділянки, в тому числі земельні ділянки площею 278,9776 га (кадастровий номер 8000000000:62:211:0127) та площею 96,2065 га (кадастровий номер 8000000000:62:212:0008), які є новоствореними і у визначених в цьому рішенні межах раніше не існували, проект землеустрою щодо їх відведення в установленому законом порядку не розроблявся та не затверджувався, що було встановлено і рішенням адміністративного суду від 19.12.11 у справі № 2а-4190/11/2670.

Водночас, доказів того, яким чином земельна ділянка 7 584,20 га, зазначена в державному акті від 1981 року № Б3085659, виданому Радгоспу ім. Кірова, була поділена позивачем на менші земельні ділянки та як з неї були виділені земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 (площею 96,2065 га) та 8000000000:62:211:0127 (площею 278,9776 га), матеріали даної справи не містять.

У письмових поясненнях ГУ Держгеокадастру у місті Києві вказувало, що за заявами СТОВ "Нова Україна" № ЗВ-9703872952019 та № ЗВ-9703872702019 від 04.06.2019, а також на підставі технічної документації із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.05.2019, розробленої ТОВ "Ран Груп", державним кадастровим реєстратором 05.06.2019 були внесені відомості до Державного земельного кадастру про земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:62:212:0008 площею 96,2065 га та кадастровий номер 8000000000:62:211:0127 площею 278,9776 га.

Однак, доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема, витягів з Державного земельного кадастру щодо вказаних земельних ділянок ні ГУ Держгеокадастру у місті Києві, ні позивач суду не надали.

Також наявна у матеріалах справи технічна документація із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.05.2019, розроблена ТОВ "Ран Груп", яка була надана на вимогу суду ГУ Держгеокадастру у місті Києві у електронному вигляді, не містить відомостей про те, як була розподілена земельна ділянка загальною площею 7 584,20 га (зазначена в державному акті № Б3085659) та яким чином були виділені земельні ділянки, зокрема, земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:62:212:0008 площею 96,2065 га та кадастровий номер 8000000000:62:211:0127 площею 278,9776 га.

Також у рішенні Київради № 655/2065 від 21.10.2004 "Про оформлення СТОВ "Нова Україна" права користування земельними ділянками для введення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району міста Києва", що було в подальшому скасоване судовим рішенням, відсутня будь-яка ідентифікація земельних ділянок, у тому числі, за ознакою кадастрових номерів, а визначена у цьому рішенні площа земельних ділянок відрізняється та не співпадає з площею ділянок, що є предметом розгляду даної справи (8000000000:62:211:0127 та 8000000000:62:212:0008).

Згідно з ч. 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Та як вже зазначалось, у справі відсутні докази того, що земельні ділянки, які були об`єктами рішення Київради № 655/2065 від 21.10.2004, вилучались у передбаченому законом порядку із постійного користування СТОВ "Нова Україна" та право комунальної власності на ці ділянки в подальшому були зареєстровані за територіальною громадою міста Києва.

Зазначені обставини свідчать про недотримання самим позивачем передбаченого законом порядку щодо визначення меж та оформлення вказаних земельних ділянок, що потягло за собою неправильну їх реєстрацію.

Водночас, згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онерїлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.L проти Молдова», «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятись коштом осіб, яких вони стосуються.

Представник третьої особи (БО "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого - культурний центр") у судовому засіданні також вказував, що СТОВ "Нова Україна" не належить до категорій осіб, які можуть бути суб`єктами постійного права користування землею, визначених ст. 92 ЗК України.

Дійсно, ст. 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Однак, відповідно до вже зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід враховувати, що земельні ділянки із земель державної або комунальної власності надаються у постійне користування безоплатно у порядку відведення. Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розяснено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Водночас, у якості підстав заявленого позову Київрада зазначає, що припинення права постійного користування у відповідача-1 відбулось на підставі пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України - у зв`язку зі зверненням СТОВ "Нова Україна" до Київської міської ради з листами-згодами № 26/07 від 19.06.2007, № 28/07 від 28.07.2007, № 02-16/05 від 16.05.2008 та № 01-16/05 від 16.05.2008 про добровільну відмову від користування землею.

Наявність зазначеної підстави для припинення права постійного користування суд вважає необґрунтованою та недоведеною.

По-перше, до позовної заяви позивачем не додано копій листів СТОВ "Нова Україна" № 02-16/05 від 16.05.2008 та № 01-16/05 від 16.05.2008, які він називає згодою, а у заяві про усунення недоліків, направленою на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, позивач вказав, що у зв`язку із виїмкою кадастрових справ у позивача відсутні оригінали листів-згод № 26/07 від 19.06.2007, № 28 07 від 28.07.2007, а також відсутні оригінали листів про припинення права користування № 02-16/05 від 16.05.2008 та № 01-16/05 від 16.05.2008. При цьому у протоколі виїмки, що доданий позивачем до заяви про усунення недоліків, відсутні будь-які відомості про виїмку листів № 02-16/05 від 16.05.2008 та № 01-16/05 від 16.05.2008. Тобто позивачем були надані лише копії листів-згод № 26/07 від 19.06.2007, № 28/07 від 28.07.2007), з яких неможливо встановити, від яких наданих позивачем земельних ділянок СТОВ "Нова Україна" відмовилось, в той час, як відповідач-1 обставини щодо його звернення до міськради з такими листами заперечує.

Таким чином сам факт звернення СТОВ "Нова Україна" до Київської міської ради з листами про відмову від договорів оренди, як і факт наявності вказаних листів, є не доведеним позивачем.

По-друге, листи-згоди, на які посилається позивач, стосуються набутих СТОВ "Нова Україна" прав на оренду землі відповідно до рішення міської ради № 655/2065 від 21.10.2004 та в подальшому укладених між Київрадою та відповідачем-1 договорів оренди. Таким чином, якщо і могло припинитись речове право СТОВ "Нова Україна", то лише право оренди.

Разом з тим, вказане рішення міськради було визнане нечинним та скасоване постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 з підстав порушення самим позивачем порядку надання земельних ділянок відповідачу-1 у користування та з цієї підстави відповідні договори оренди були визнані недійсними рішеннями Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 5011-13/1060-2012, від 18.07.2012 у справі № 5011-62/1103-2012, від 08.08.2012 у справі 5011-52/882-2012, від 26.07.2012 у справі № 5011-10/1408-2012, що спростовує доводи позивача про припинення права користування відповідачем землею у 2007-2008 роках у зв`язку із його добровільною відмовою від такого права.

За таких обставин суд вважає, що позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження заявлених у позові вимог, не довів суду наявність свого порушеного права з боку відповідачів, виходячи з наведених ним підстав позову.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту.

У даному випадку позивачем не доведено того факту, що земельні ділянки (з кадастровими номерами 8000000000:62:211:0127 та 8000000000:62:212:0008) перейшли до комунальній власності територіальної громади м. Києва та ними має право розпоряджатись Київрада, а право постійного користування землею у відповідача-1 припинилось на підставі добровільної відмови від нього СТОВ "Нова Україна", відтак, суд вважає, що позивач не довів тих обставин, що майнові права територіальної громади м. Києва, від імені якої виступає Київрада, були порушені відповідачами у справі.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, Верховним Судом у постанові від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Отже, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачами його майнових прав в частині розпорядження та користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:62:211:0127 та 8000000000:62:212:0008, то вимоги про припинення права постійного користування за СТОВ "Нова Україна" і визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Київської міської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Надії Володимирівни про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права постійного користування земельними ділянками.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 червня 2022 року.

Повний текст рішення складений 27 червня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.