Рішення
від 21.06.2022 по справі 902/1256/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2022 р.Cправа № 902/1256/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

за участю представників

позивача Радіщев В.О., ордер АВ №1024084 від 16.12.2021;

відповідача Бак В.І., договір про надання правової допомоги від 18.03.2019;

третьої особи1 не з`явився;

третьої особи2 не з`явився;

третьої особи3 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" (вул. 1 Травня, буд. 162, м. Вінниця, 21020; вул. Келецька, 59, м. Вінниця, 21000)

до: Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ (вул. Соборна, буд. 23, м. Вінниця, 21050)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київська митрополія Української Православної Церкви (вул. Лаврська, буд. 15, корпус 49, м. Київ, 01015)

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичні особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання правочинів недійсними та повернення майна вартістю 3700000 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Релігійна організація "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" 17.12.2021 звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ з позовними вимогами:

- визнати недійсним правочин щодо видачі Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви довіреності ОСОБА_1 від 14 грудня 2018 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентиною Василівною, за реєстровим номером № 2528;

- визнати недійсним Договір пожертви від 17 грудня 2018 року, укладений між Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви та Релігійною організацією Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви про безоплатну передачу у власність Релігійній організації Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви майна - будівель та споруд загальною площею 791,4 кв. м. за адресою: м. Вінниця вул. Магістратська, 162, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком Петром Леонідовичем за реєстровим номером № 931;

- припинити право власності РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 20098389; юридична адреса: 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 23), на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м., який розташований за адресою Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 162 (реєстраційний номер об`єкта 1308143705101), яке зареєстроване за даною організацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису за номером 29495004 від 17.12.2018 року;

-визнати право власності Релігійної організації Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 20083653; юридична адреса: 21020, Вінницька область, місто Вінниця, ВУЛИЦЯ 1 ТРАВНЯ, будинок 162) на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 1308143705101).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021 дану справу передано на розгляд судді Маслію І.В.

Одночасно з позовною заявою 17.12.2021 Релігійна організація "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" подала до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 22.12.2021 р. відкрито провадження у справі №902/1256/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 січня 2022 р. та задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема витребувано у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Собканюка Петра Леонідовича завірені копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких ним було посвідчено Договір пожертви від 17.12.2018 року за реєстровим № 931 між Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української православної церкви та Релігійною організацією Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви, в тому числі (але не виключено): копію самого договору пожертви; копії документів, які надавала йому сторона Пожертвувач; копії документів, які надавала йому сторона Обдаровуваний; копії документів, які він як нотаріус складав, витребовував, одержував у зв`язку із посвідченням даного договору і у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентини Василівни завірені копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких нею було посвідчено довіреність за реєстровим № 2528 в грудні 2018 року видану Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української православної церкви на представника ОСОБА_1 , в тому числі (але не виключено): копію довіреності; копії документів, які надавала їй Релігійна організація Управління Вінницької єпархії Української православної церкви; копії документів, які надавав їй ОСОБА_1 ; копії документів, які вона як нотаріус складала, витребовувала, одержувала у зв`язку із посвідченням даної довіреності.

18.01.2022 до суду від приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентини Василівни з супровідним листом надійшли витребувані ухвалою суду від 22.12.2021 докази.

24.01.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду та надання додаткового строку в межах 10-ти днів для подачі відзиву на позовну заяву.

На визначену судом дату в судове засідання 25.01.2022 з`явились представники позивача.

Представники позивача підтримали клопотання, викладене у позовній заяві, щодо залучення до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську митрополію Української Православної Церкви та на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Суд ухвалою від 25.01.2022 постановив відкласти підготовче засідання на 21.02.22 о 11:00 год., залучити до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську митрополію Української Православної Церкви та залучити до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Крім того, даною ухвалою встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 21.02.2021.

27.01.2022 до суду від Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" надійшла заява без номеру від 26.01.2022 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 1308143705101), яке зареєстроване за РЕЛІГІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 20098389 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису за номером 29495004 від 17.12.2018 року.

Ухвалою від 28.01.2022 суд постановив задовольнити заяву Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" без номеру від 26.01.2022 про забезпечення позову та накласти арешт на об`єкт нерухомого майна будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 1308143705101), яке зареєстроване за РЕЛІГІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 20098389 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису за номером 29495004 від 17.12.2018 року.

16.02.2022 до суду від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надійшло повідомлення про неможливість виконання вимог ухвали суду від 28.01.2022 у зв`язку із необхідністю звернення з даною ухвалою позивачем.

21.02.2022 до суду від надійшли пояснення третьої особи Київської митрополії Української Православної Церкви по суті спору.

21.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про витребування у позивача копії статутів Української Православної Церкви та Київської митрополії Української Православної Церкви, клопотання про зміну адреси для листування відповідача, заява про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву.

21.02.2022 до суду від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності на будівлі та споруди №477 від 08.11.2007.

На визначену судом дату (21.02.2022) у судове засідання з`явились представники позивача та відповідача. Представники позивача підтримали заяву про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва ро право власності на будівлі та споруди №477 від 08.11.2007. Представник відповідача, у свою чергу, підтримала усі клопотання та заяви, подані до суду 21.02.2022, просила суд задовольнити їх та долучити до матеріалів справи.

Суд, розглянувши повідомлення Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради №04/00/011/9230 від 14.02.2022 про неможливість виконання вимог ухвали суду від 28.01.2022 у зв`язку із необхідністю звернення з даною ухвалою позивачем, дійшов висновку про доцільність направлення ухвали про забезпечення позову на адресу позивача з метою забезпечення належного виконання ухвали суду.

Дослідивши пояснення третьої особи Київської митрополії Української Православної Церкви по суті спору, суд дійшов висновку про залишення їх без розгляду на підставі ч.4 ст. 170 ГПК України, оскільки дане пояснення не містять електронного цифрового підпису.

Дослідивши клопотання відповідача про витребування у позивача копії статутів Української Православної Церкви та Київської митрополії Української Православної Церкви, проти задоволення якого заперечили представники позивача, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, а саме витребування копії статутів Української Православної Церкви та Київської митрополії Української Православної Церкви, лише у третьої особи Київської митрополії Української Православної Церкви.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі та заявив усні клопотання про відкладення підготовчого засідання і про повторне витребування документів, витребуваних ухвалою від 22.12.2021 у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Собканюка Петра Леонідовича.

Суд постановив задовольнити вищевказані клопотання представника позивача та відкласти розгляд заяви відповідача про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі до наступного судового засідання.

Ухвалою від 21.02.2022 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження по справі № 902/1256/21 на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 14.03.2022 о 15:30 год., витребувати у Київської митрополії Української Православної Церкви належним чином засвідчені копії: статуту про управління Української Православної Церкви у редакції чинній та момент спірних правовідносин; статуту Київської Митрополії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 21510633) у редакції чинній та момент спірних-правовідносин та витребувати у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Собканюка Петра Леонідовича завірені копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких ним було посвідчено Договір пожертви від 17.12.2018 року за реєстровим № 931 між Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української православної церкви та Релігійною організацією Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви, в тому числі (але не виключено): копію самого договору пожертви; копії документів, які надавала йому сторона Пожертвувач; копії документів, які надавала йому сторона Обдаровуваний; копії документів, які він як нотаріус складав, витребовував, одержував у зв`язку із посвідченням даного договору.

21.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.02.2022 від третьої особи Київської митрополії Української православної церкви надійшли пояснення по суті спору та документи на виконання ухвали суду від 21.02.2022.

14.03.2022 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання, обґрунтоване введенням на території України воєнного стану, а тому неможливістю прибуття у судове засідання його представника.

На визначену судом дату в судове засідання 14.03.2022 представники сторін не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання позивача про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 14.03.2022 суд постановив відкласти підготовче засідання на 04.04.22 о 14:30 год., встановити строк для вчинення процесуальних дій до 04.04.2022 та повторно витребувати у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Собканюка Петра Леонідовича завірені копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких ним було посвідчено Договір пожертви від 17.12.2018 року за реєстровим № 931 між Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української православної церкви та Релігійною організацією Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви, в тому числі (але не виключено): копію самого договору пожертви; копії документів, які надавала йому сторона Пожертвувач; копії документів, які надавала йому сторона Обдаровуваний; копії документів, які він як нотаріус складав, витребовував, одержував у зв`язку із посвідченням даного договору.

31.03.2022 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового розгляду.

На визначену судом дату (04.04.2022) у судове засідання з`явився представник позивача, який поклався на розсуд суду щодо розгляду заяви відповідача про відкладення судового розгляду.

Суд, розглянувши вищевказану заяву, дійшов висновку про її обґрунтованість.

Ухвалою від 04.04.2022 суд постановив відкласти підготовче засідання на 27.04.2022 о 14:30 год.. Крім того, повторно витребувано у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Собканюка Петра Леонідовича документи які витребовувались попередніми ухвалами.

25.04.2022 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового розгляду.

26.04.2022 до суду від позивача надійшли пояснення по суті спору.

На визначену судом дату (27.04.2022) у судове засідання з`явився представник позивача, який поклався на розсуд суду щодо розгляду заяви відповідача про відкладення судового розгляду, а також заявив усне клопотання про витребування у відповідача документів, що витребовувались попередньою ухвалою суду у приватного нотаріуса Собканюка П.Л.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаного усного клопотання позивача з огляду на його необґрунтованість та задоволення заяви відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 27.04.2022 суд постановив відкласти підготовче засідання на 18.05.22 о 15:30 год. та встановити строк для вчинення процесуальних дій до 18.05.2022. Крім того, даною ухвалою вкотре витребувано у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Собканюка Петра Леонідовича письмові докази необхідні для розгляду справи.

16.05.2022 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, яка також повторно надійшла 18.05.2022, скріплена електронним цифровим підписом.

В даній заяві позивач з посиланням на правову позицію Верховного суду просить суду викласти прохальну частину позовної заяви в наступній редакції:

- Визнати недійсним правочин щодо видачі Релігійною організацією «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» довіреності Овчаренкові Богдану Олеговичу від 14 грудня 2018 року, яка була посвідчена Терещенко Валентиною Василівною, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 2528.

- Визнати недійсним Договір пожертви від 17 грудня 2018 року, укладений між Релігійною організацією «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» та Релігійною організацією «Релігійна громада Спасо Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» про безоплатну передачу у власність Релігійній організації «Релігійна громада Спасо Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» майна - будівель та споруд загальною площею 791,4 кв. м. за адресою: м. Вінниця вул. Магістратська, 162, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком Петором Леонідовичем за реєстровим номером № 931.

- Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність позивачеві, Релігійній організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», об`єкту нерухомого майна - будівель та споруд загальною площею 791,4 кв.м., які розташовані за адресою Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 162 (реєстраційний номер об`єкта 1308143705101).

17.05.2022 до суду від відповідача надійшли заява про відкладення судового розгляду та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

18.05.2022 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.

На визначену судом дату (18.05.2022) представники сторін не з`явились.

В судовому засіданні суд, оглянувши матеріали справи та заяву позивача про зміну предмету позову, приймає останню до розгляду, як таку, що подана в строки та в порядку, визначені ст. 46 ГПК України.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відкладення судового розгляду у зв`язку із тим, що строк підготовчого провадження у справі збігає, а також підготовчі засідання двічі відкладались за клопотаннями відповідача.

Враховуючи неявку представників учасників судового процесу у судове засідання та прийняття судом заяви позивача про зміну предмету позову, суд вважає за доцільне встановити учасникам справи строк для подання доказів та пояснень по справі, а також правої позиції щодо зміненого предмета позову до 22.06.2022.

Ухвалою від 18.05.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 902/1256/21 для судового розгляду по суті на 22 червня 2022 р.

21.06.2021 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

На визначену судом дату в судове засідання 22.06.2021 з`явились представники позивача та відповідача, треті особи правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та в установленому законом порядку.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача, в судовому засіданні, підтримала заяву про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі, що надійшла до суду 21.02.2022.

Представник позивача проти задоволення вказаної заяви заперечив з підстав викладених у додаткових поясненнях від 26.04.2022 та зазначив, що докази повноважень Столяра В.П. на підписання від імені позивача договору про надання правової допомоги від 18 березня 2019 року наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу за наслідками розгляду заяви відповідача про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.06.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину ухвали та повідомлено, що повний текст ухвали буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Так ухвалою суду від 22.06.2022, повний текс якої був підписаний 27.06.2022, відхилена заява представника Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі №б/н від 17.02.2022 року, з підстав викладених у даній ухвалі.

Після проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмета позову та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях та просив застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.06.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Релігійна організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" (далі позивач), є юридичною особою, діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури згідно із своїм статутом і входить до складу релігійного об`єднання - Української Православної Церкви.

Відповідно до п.1 Статуту позивач є неприбутковою релігійною організацією, яка є частиною Української Православної Церкви (надалі-Єпархія).

Єпархія складається з парафій які об`єднані в благочиння, та розташовані на території міста Вінниці, Барського, Вінницького, Жмеринського, Калинівського, Козятинського, Літинського та Хмільницького районів Вінницької області, а також міст обласного підпорядкування, що розташовані на території зазначених районів.

До складу єпархії також входять монастирі, духовні навчальні заклади, братства, місії та подвір`я, що розташовані на території цих районів.

Відповідно до п. 2.Статуту позивача Єпархія утворюється і скасовується за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви. Межі єпархії на території України визначаються Священним Синодом Української Православної Церкви.

Правління Вінницької єпархії є виконавчим органом єпархії здійснює свою діяльність, дотримуючись Статуту про управління Української Православної Церкви, чинного законодавства, а також даного Статуту, який визначає його правоздатність як юридичної особи (п. 6 Статуту).

Відповідно до п. 7 Статуту позивача керуючим Вінницькою єпархією є єпархіальний архієрей, який обирається Священним Синодом Української православної церкви та призначається Указом Митрополита Київського і всієї України. Органом управління єпархії є Єпархіальна рада, вищим органом управління єпархії є Єпархіальні збори.

Відповідно до п. 10 Статуту єпархіальний архієрей: - скликає Єпархіальні збори та Єпархіальну раду і головує на них; -здійснює загальне керівництво єпархіальними установами, парафіями та монастирями; - затверджує Статути парафій і виносить пропозицію на Священний Синод про створення монастирів; - підтверджує належність до Української Православної Церкви всіх парафій, монастирів, що розташовані на території єпархії; - призначає причт та настоятелів парафій; - представляє на призначення викладачів духовних навчальних закладів (училищ, семінарій, академій) та настоятелів (ігумень) монастирів; - схвалює проведення в життя рішень органів єпархіального управління. Без згаданого схвалювання рішення не є дійсним; - дозволяє (благословляє) будівництво і ремонт храмів, молитовних будинків та каплиць; - виступає з клопотанням перед органами державної влади та місцевого управління про передачу єпархії храмів та інших будівель і споруд, призначених для церковних потреб; - є повноважним представником Української Православної Церкви перед відповідними органами державної влади та управління з питань, що стосуються його єпархії; - вирішує інші питання, пов`язані з життям його єпархії.

Єпархіальний архієрей розпоряджається майном та фінансовими засобами, укладає договори, видає доручення, відкриває рахунки в банківських установах.

У своїй діяльності єпархіальний архієрей підзвітний Митрополиту Київському і всієї України та Священному Синоду Української Православної Церкви.

Споруди, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального та благодійного призначення, кошти та інше майно, придбане єпархією за рахунок власних ресурсів, пожертвуване громадянами, підприємствами, організаціями, установами або передане державою, а також придбане єпархією на інших законних підставах є власністю єпархіального управління. Володіння, користування і розпорядження майном єпархії здійснюється на основі підзвітності Українській Православній Церкві в особі керівного органу - Київської митрополії Української Православної Церкви (п. 13, 14 Статуту).

У разі припинення діяльності Управління єпархії його майно передається в розпорядження іншої неприбуткової релігійної організації - Київській Митрополії Української Православної Церкви або згідно чинного законодавства України (п. 18 Статуту) (Т1 а.с. 100-103).

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 10.06.2007 (журнал № 63) Преосвященного архієпископа Симеона (Шостацького Володимира Івановича) звільнено від управління Володимир-Волинською єпархією та призначено Архієпископом Вінницьким і Могилів-Подільським, керуючим Вінницькою єпархією, що підтверджується витягом з журналу № 63 засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 10.06.2007 та указом Митрополита Київського і всієї України №832 від 10.06.2007р.(Т1 а.с. 71,72)

На підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №2660 від 08.11.2007 Вінницькою міською радою видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди №477 від 08.11.2007 яким посвідчено, що об`єкт який розташований в м. Вінниці по вул. Першотравневій 162 дійсно належить управлінню Вінницької єпархії Української Православної Церкви на праві колективної власності. В цілому складається з приміщень: - літери «А» - адмінбудівля з прибудовами 598,8 кв.м., - літери «Б» - гостьова з гаражами - 179,7 кв.м., літери «В» - убиральня, літери «Г» - альтанка, - літери «Д» - сарай з погрібом, - літери «Ж» - сарай-склад, літери «З» - вольєр, - літери «И» - прохідна, - №1-№5 огорожа (Т.1 а.с.208).

14.12.2018 року Релігійною організацією «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», місцезнаходження якої м. Вінниця, вул. Магістрацька, буд. №162 в особі керуючого Шостацького Володимира Івановича видано довіреність Овчаренкові Богдану Олеговичу, яка була посвідчена нотаріально за реєстровим номером 2528 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентиною Василівною.

Відповідно до даної довіреності Овчаренко Б.О. від імені Релігійної організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» на виконання договору доручення, укладеного в усній формі уповноважується розпоряджатись визначеним даною довіреністю майном юридичної особи, а саме: будівлями та спорудами, а також земельними ділянками, які розташовані в місті Вінниці по вул. Магістратській за № 162, та/чи подарувати вказане майно Релігійній організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви».

Для цього Овчаренкові Б.О. надається право подавати заяви у відповідні установи, підприємства, організації, в тому числі органи місцевого самоврядування, одержувати необхідні довідки у відповідних органах, організаціях, установах, в тому числі в органах БТІ, реєстраційних органах, ДЗК, тощо, державних департаментах адміністративних послуг, органах нотаріату, підписувати договори купівлі - продажу, дарування, визначаючи умови продажу, дарування на власний розсуд, сплачувати необхідні збори, мито, інші платежі, в тому числі і такі, що визнані обов`язковими, одержати у випадку продажу належні юридичній особі гроші, здійснити необхідні розрахунки по укладенню договорів та виконанню повноважень, пов`язаних із виконанням даної довіреності (Т1 а.с. 98).

17.12.2018 між Релігійною організацією «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» в особі представника Овчаренка Богдана Олеговича, який діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентиною Василівною 14.12.2018 за реєстровим №2528 (в договорі Пожертвувач) та Релігійною організацією «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» в особі керівника Шостацького Володимира Івановича, який діє на підставі Статуту у новій редакції та протоколу №01/12/18 від 16.12.2018 Парафіяльних зборів (в договорі Обдаровуваний) укладено Договір Пожертви (далі Договір) (Т1 а.с. 26-27).

Відповідно до п. 1.1. Договору Пожертвувач передає безоплатно у власність Обдаровуваному майно (надалі «Предмет пожертви»), склад якого, а також порядок та умови передачі визначаються цим Договором.

Предметом пожертви є будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м., а саме: адмінбудівля літ. «А»; підвал літ. «п/А»; мезонін літ. «м/А»; вхід в підвал літ. «а»; вхід в підвал літ. «а1»; гостьова літ. «Б»; гараж літ. «Б1»; гараж літ. «Б2»; погріб літ. «п/Б1»; сарай літ. «Д»; погріб літ. «п/Д»; сарай - склад літ. «Ж»; вольєр літ. «З»; навіс літ. «З1»; прохідна літ. «И»; убиральня літ. «К»; оглядова яма літ. «о/я»; огорожа № 1-5, які розташовані за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 162. Предмет договору розташований на земельній ділянці площею 0,2174 га кадастровий номер 0510136600:02:025:0137, яка не перебуває у власності Пожертвувача (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору вказані будівлі та споруди належать Пожертвувачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди № 477 від 08.11.2007 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.11.2007 року № 2660, зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» 03.12.2007 року і записано в реєстрову книгу № 18 за реєстровим номером № 950. Державну реєстрацію права власності на предмет пожертви за РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Бадюк Оленою Вячеславівною, державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області 21.07.2017 року, номер запису про право власності 21527450, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1308143705101. Що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 92665590 від 24.07.2017 року.

Відповідно до п. 1.5. Договору Пожертвувач стверджує, що Предмет пожертви: - правами третіх осіб як в Україні, так і за її межами не обтяжений; - прихованих недоліків не має; - заборгованості по комунальним та іншим платежам (в тому числі за використану електроенергію), на день укладення цього Договору сплачені повністю; - на момент укладення цього договору вказана нерухомість не перебуває під арештом чи забороною відчуження, у заставі (в тому числі податковій) не перебуває, не є внеском до статутного фонду (капіталу) юридичних осіб, судового спору по ній немає, від прав третіх осіб вона вільна; відносно неї не укладено будь-яких договорів по відчуженню; вона не передана у найм (оренду), тимчасове чи постійне (довічне) користування, внаслідок пожертви Предмету пожертви не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб; - самовільних переобладнань у відчужуваному майні немає; - будь-які підстави, що створювали б загрозу належному виконанню цього договору, відсутні.

Пожертвувач також свідчить, що заявлені права і подані документи відповідають вимогам законодавства, відсутні суперечності між заявленими та зареєстрованими правами на нерухоме майно, що є предметом цього Договору, та їх обтяженнями, відомості про нерухоме майно, наявні у реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідають дійсності та поданим документам.

Відсутність заборони відчуження або арешту, щодо предмету цього договору та відсутність обтяження цього нерухомого майка іпотекою підтверджується витягами за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкти нерухомого майно у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 грудня 2018 року.

Відсутність податкової застави підтверджено витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17 грудня 2018 року.

Відсутність факту застосування санкцій передбачених статтею 4 Закону України «Про санкції», рішення про застосування яких прийняте Радою національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року та введено в дію указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549, до фізичних або юридичних осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії, перевірено.

Сторони за цим Договором домовились про укладення цього Договору без проведення технічної інвентаризації предмету цього Договору (п. 1.6. Договору).

Сторони домовились визначити вартість предмету пожертви у розмірі 3 700 000,00 грн (п. 1.8. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору сторони домовились про те, що під передачею предмету договору за цим договором слід вважати одержання у присутності нотаріуса обдаровуваним оригінального примірника договору пожертви після його нотаріального посвідчення. Одержання обдаровуваним оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення вважається прийняттям пожертви.

Пожертвувач звітує про укладення даного Договору перед Українською Православною Церквою в особі її керівного органу Київської митрополії Української Православної Церкви (п. 4.3. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення (п. 4.6. Договору).

Даний договір скріплений підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та нотаріуса і скріплений печаткою ОСОБА_2 та нотаріуса з зазначенням про реєстрацію вчинення нотаріальної дії за № 931.

Згідно з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Т1 а.с. 28-29) 17.12.2018 внесені відомості про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться АДРЕСА_2 за Релігійною організацією «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» на підставі договору пожертви від 17.12.2018 зареєстрованого за №931 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собанюка П.Л. Номер запису про право власності/довірчої власності 29495004.

Як зазначено позивачем в позовній заяві в період з 10.06.2007 року по 17.12.2018 року ОСОБА_3 очолював ОСОБА_2 (призначений у відповідності до Указу Митрополита Київського і всієї України від 10.06.2007 року № 832 та рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 10.06.2007 року; звільнений у відповідності до рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 17.12.2018 року (журнал № 69) та указу Митрополита Київського і всієї України від 17.12.2018 року № 1657).

Підставою звільнення стало невиконання ОСОБА_2 рішення Собору єпископів Української Православної Церкви від 13.11.2018 року, згідно якого було вирішено вважати неможливим долучення єпископату, духовенства та мирян Української Православної Церкви до процесів створення нової автокефальної православної церкви в Україні.

В порушення вказаної заборони ОСОБА_2 15.12.2018 року взяв участь в Об`єднавчому соборі українських православних церков, де виставляв свою кандидатуру на обрання предстоятеля Автокефальної Православної Церкви в Україні та у встановленні статуту новоствореної церкви.

При цьому ОСОБА_2 передбачав негативні наслідки своєї поведінки і заздалегідь змінив свою канонічну приналежність - замість Української Православної Церкви перейшов в канонічне підпорядкування до Константинопольської православної церкви - даний факт підтверджується листом ОСОБА_4 від 14.12.2018 року, яким останній повідомив митрополита Симеона ( ОСОБА_2 ) про те, що його прийнято в юрисдикцію Апостольського та патріаршого Вселенського Престолу.

Безпосередньо перед своїм звільненням в період з 14.12.2018 по 17.12.2018 року ОСОБА_2 вчинив дії по виведенню нерухомого майна Вінницької Єпархії на підконтрольну йому юридичну особу - Релігійної організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви», правонаступником якої виступає відповідач Релігійна організація «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України».

Обставиною, яка свідчить про підконтрольність даної юридичної особи ОСОБА_2 є те, що він займає посаду керівника (настоятеля) даної релігійної організації з 21.06.2007 року по теперішній час, а також входить до складу інших вищих органів управління (згідно чинної на той час редакції статуту) - є головою Парафіяльних зборів, а також очолює Парафіяльну раду.

Так, ОСОБА_5 з 08.11.2007 року на підставі свідоцтва про право власності стала власником об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 1308143705101) - будівель та споруд загальною площею 791,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 .

14.12.2018 року ОСОБА_2 видав довіреність ОСОБА_1 , яка була посвідчена нотаріально за реєстровим номером №2528 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентиною Василівною, згідно якої ОСОБА_1 від імені Релігійної організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» на виконання договору доручення, укладеного в усній формі уповноважувався розпоряджатись визначеним даною довіреністю майном юридичної особи, а саме: будівлями та спорудами, а також земельними ділянками, які розташовані в АДРЕСА_2 , та/чи подарувати вказане майно Релігійній організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви».

Як зазначено в довіреності, остання була вчинена від імені РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» керівником ОСОБА_2 , який підписав її у присутності нотаріуса.

Після цього, 17.12.2018 року, тобто в день звільнення з посади ОСОБА_2 як керівника РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», ОСОБА_1 уклав договір пожертви із тим самим ОСОБА_2 , однак вже як керівником РО «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви».

За вказаним договором передбачено, що Релігійна організація «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» в особі представника Овчаренка Богдана Олеговича, та Релігійна організація «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» в особі керівника Шостацького Володимира Івановича, в подальшому «Обдаровуваний» уклали договір пожертви, яким передбачено, що пожертвувач передає безоплатно у власність Обдаровуваному майно (надалі - Предмет пожертви), склад якого, а також порядок та умови передачі визначається цим Договором.

За твердженням позивача ОСОБА_1 , який діяв як представник Вінницької Єпархії при укладенні договору пожертви як і ОСОБА_2 був особою, яка являється довіреним представником як РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» так і РО «Релігійної громади Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви».

Позивач вважає, що довіреність, видана керівником РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» ОСОБА_2 ОСОБА_1 щодо укладення договору пожертви від 14.12.2018 року за реєстровим номером №92528 та сам Договір пожертви від 17.12.2018 року за реєстровим номером № 931, укладений між РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» в особі представника ОСОБА_1 та РО «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» в особі керівника ОСОБА_2 є недійсними з огляду на наступне.

У відповідності до Статуту єпархії (позивача) передбачено, що видачу довіреностей від імені юридичної особи здійснює єпархіальний архієрей (п. 10).

З огляду на викладене довіреність від імені Релігійної організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» повинна і могла була бути видана її очільником - єпархіальним архієреєм Симеоном ( ОСОБА_2 ), оскільки на той час саме він очолював вказану юридичну особу і єдиний мав право це робити за Статутом.

При цьому ОСОБА_2 свідомо видав вказану довіреність з метою укладення заздалегідь визначеного правочину із визначеним заздалегідь майном (будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 ) та особою обдаровуваного (РО «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви»).

З огляду на це представник Єпархії згідно даної довіреності ОСОБА_1 укладаючи Договір пожертви не діяв від власного імені, а виконував волю свого довірителя - Релігійної організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», а по факту її керівника ОСОБА_2 .

Разом з тим, керівником обох релігійних організацій, які є сторонами договору пожертви, виступав ОСОБА_2 . Так само ОСОБА_1 був представником одночасно обох сторін.

ОСОБА_2 повинен був бути обізнаним з положеннями закону про те, що діючи в інтересах свого довірителя він не може вчиняти правочин у власних інтересах або інтересах особи, представником якої він одночасно є (ст. 238 ЦК України).

За таких обставин, на думку позивача, довіреність в першу чергу є недійсною, оскільки видана була на особу, яка є одночасно представником обох сторін майбутнього договору дарування (пожертви) - ОСОБА_1 , що є порушенням вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України. Будучи обізнаним про цей факт ОСОБА_2 проігнорував ту обставину, що видача даної довіреності саме ОСОБА_1 призведе до того, що майбутній договір в будь-якому випадку з огляду на його зміст (безкоштовна передача майна) буде укладено на користь іншої особи (обдаровуваного), яку представляє ОСОБА_1 . По друге, видаючи вказану довіреність ОСОБА_2 проявив недобросовісну поведінку як керівник РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», оскільки розумів неможливість особисто укласти договір пожертви діючи як керівник обох сторін одночасно в силу вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України. Видавши довіреність на ОСОБА_1 він тим самим намагався формально виконати вимоги закону, ввівши представника.

Оскільки керівником та учасником набувача майна є сам ОСОБА_2 , відтак дані дії (по видачі довіреності) були завідомо корисними для нього.

Крім того, на думку позивача, ОСОБА_2 розумів і передбачав на момент видачі довіреності, що в майбутньому він не залишиться керівником Релігійної організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», оскільки ним було вже прийнято рішення про зміну канонічної підлеглості, за що його буде усунуто від керування Вінницькою єпархією. Саме так і трапилось - в день укладення договору пожертви (17.12.2018 року) він був усунутий від керівництва Вінницькою єпархією рішенням Синоду та Указом Митрополита.

В той же час ОСОБА_2 розумів, що він залишиться керівником Релігійної організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви», оскільки 16.12.2018 року він повідомив членам даної релігійної громади про те, що вказана релігійна організація змінила свою канонічну підлеглість. В подальшому зміна канонічної підлеглості була зареєстрована державним реєстратором, а відтак дана релігійна організація змінила назву і вийшла з юрисдикції та підпорядкування Української Православної Церкви.

Відповідно до Статуту єпархії Єпархіальна рада є органом управління Вінницькою єпархією, а вищим органом єпархії є Єпархіальні збори.

Перед укладенням договору пожертви ОСОБА_2 не звертався до жодного з Цих органів про погодження такого рішення.

Крім того, згідно Статуту єпархії, Статуту про управління Українською Православною Церквою ОСОБА_2 як єпархіальний архієрей підзвітний в своїй діяльності Священному Синоду та Митрополиту Київському та всієї України.

Положення Статутів передбачають, що хоча єпархіальний архієрей формально має право укладати правочини, про те повинен погоджувати свої дії з вищими органами Української Православної Церкви - Священний Синод та Митрополит Київський і всієї України. Особливо, коли це стосується розпорядженням майном, призначеним спеціально для здійснення цілей та завдань Української Православної Церкви.

Позивач вважає, що правочин, щодо видачі керівником РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» ОСОБА_2 довіреності від 14.12.2018 року ОСОБА_1 щодо укладення договору пожертви є недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, крім того укладаючи оспорюваний договір пожертви ОСОБА_2 як керівник РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» видав довіреність на його укладення представнику Овчаренкові Б.О. недотримався в момент укладення даного договору вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки видача такої довіреності, яка була видана за 2 дні до укладення спірного договору, є спробою керівника РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» Шостацького В.І. завуалювати свою участь та дії при укладенні спірного правочину від імені даної релігійної організації шляхом формального введення представника за довіреністю. Таким чином Договір пожертви від 17.12.2018 року є недійсним на підставі ч. ч. 1,3 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 238 ЦК України.

З огляду на викладене позивач звернувся з даним позовом до суду з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнає, вважає, що викладена в позовній заяві інформація не відповідає дійсності, позовні вимоги не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а отже позов є безпідставним та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, виходячи з наступного.

01 жовтня 1991 року парафіяльними зборами Релігійної громади Української православної церкви м. Вінниці було затверджено статут Релігійної громади Української православної церкви м. Вінниці. 18 листопада 1991 року статут зареєстровано рішенням № 309 Вінницького облвиконкому. Пунктом 4 даного статуту передбачено, що Парафія має цивільну правоздатність юридичної особи, а пункт 5 визначає, що парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом парафії як юридичної особи.

20 січня 1995 року Вінницьким обласним управлінням статистики Релігійній громаді Свято-Преображенського кафедрального Собору видано свідоцтво № 8255 та присвоєно ідентифікаційний код - 20098389. 27 лютого 2018 року відбулися Парафіяльні збори Релігійної громади Спасо-Преображенського собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української православної церкви. На даних зборах були ухвалені рішення щодо зміни найменування, прийняття статуту в новій редакції, зміні та переобрання членів Парафіяльної ради. Результати парафіяльних зборів були закріплені протоколом № 01/02/18 від 27 лютого 2018 року, додатками до якого долучені Реєстр осіб, які були присутні на засідання Парафіяльних зборів, та Список членів Парафіяльних зборів.

Відповідач, в межах своєї статутної діяльності, об`єднує громадян православного віросповідання для спільного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри. З цією метою парафією, серед усього іншого, здійснюються богослужіння, релігійні обряди, процесії та церемонії, (п.1.3. Статуту в ред. 2018 року). Відповідно до пункту 1.8. Статуту в ред. 2018 року Парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства. Також, розділом 3 Статуту в ред. 2018 року визначається структура та порядок управління Парафією. Визначено наступну структуру Парафії: Парафію очолює Настоятель; Вищим органом Парафіяльного управління є Парафіяльні збори; Парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом; та Причт Парафії, який складається із священнослужителів, дияконів та псаломщиків.

В свою чергу, Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви (Позивач) є релігійною організацією, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку та має статус юридичної особи, а ОСОБА_2 є її керівником згідно даних Єдиного державного реєстру та був призначений указом від 10 червня 2007 року за № 832, отже вважається, що він прийнятий на роботу.

Відповідач звертає увагу Суду, що за даними Єдиного державного реєстру станом 14 лютого 2022 року керівником є ОСОБА_2 .

Згідно пунктами 1, 6 Статуту, Релігійна організація «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» є частиною Української православної Церкви (надалі - Єпархія), а Управління Вінницької єпархії є виконавчим органом єпархії.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру засновником юридичної особи - Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви, є Київська Митрополія Української Православної Церкви, яка діє під загальним керівництвом Митрополита Київського і всієї України, який згідно Статуту представляє Українську Православну Церкву у стосунках з державними органами, громадськими об`єднаннями та іншими організаціями. Київська митрополія здійснює поточне керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, монастирями, духовними школами, братствами та іншими релігійними організаціями УПЦ та координацію їхньої діяльності (п.3.1 Статуту).

16 грудня 2018 року відбулися Парафіяльні збори Релігійної громади, на вирішення яких, серед іншого, було винесено питання про прийняття пожертви. Оскільки це питання неодноразово обговорювалося, а відповідач фактично і так користувався та утримував спірні приміщення, то Парафіяльні збори одностайно підтримали прийняття пожертви.

Відповідач звертає увагу суду, на те що 09-11 жовтня 2018 року в межах засідання Синоду Вселенського Патріархату (Стамбул, Турецька республіка) було підтверджене рішення щодо надання Вселенським Патріархатом автокефалії Церкві України.

15 грудня 2018 року відбувся Об`єднавчий Собор, на якому було прийнято рішення про створення Православної Церкви України, а також затверджено її Статут та обрано Предстоятеля (Голову).

В подальшому, 18 грудня 2018 року на вимогу Релігійної громади Спасо- Преображенського Кафедрального Собору м. Вінниці були проведені Парафіяльні збори Релігійної громади, у складі, який був затверджений Протоколом Парафіяльних зборів № 02/12/18 з додатками. Під час зазначених Парафіяльних зборів, відповідно до статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», на підставі рішення Об`єднавчого Собору Православної Церкви України від 15 грудня 2018 року, ухвалено рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади, шляхом виходу з юрисдикції Української Православної Церкви та входження під юрисдикцію Православної Церкви України.

06 лютого 2019 року були проведені Парафіяльні збори Релігійної громади, рішення яких оформлені Протоколом №01/02/19, тобто після реєстрації Православної Церкви України як релігійної організації. Таким чином, в продовження рішення Парафіяльних зборів Релігійної громади про зміну підлеглості від 18 грудня 2018 року було прийнято рішення про затвердження нової редакції Статуту Релігійної громади.

15 лютого 2019 року Статут Релігійної громади в редакції, прийнятій на Парафіяльних зборах Релігійної громади від 06 лютого 2019 року, був зареєстрований відповідно до наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації.

На думку відповідача, твердження позивача викладене у позовній заяві, що Рішенням Священного Синоду Української православної Церкви від 17 грудня 2018 року,... Ухвалено «звільнити Преосвященного митрополита Вінницького і Барського Симеона (Шостацького Володимира Івановича) від управління Вінницькою єпархією УПЦ і заборонити його у священнослужінні» не відповідають дійсності оскільки при призначенні ОСОБА_2 керуючим Вінницькою єпархією за указом від 10 червня 2007 року №832, Релігійною організацію «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» за виконання функцій посадової особи релігійної організації здійснювалась оплата праці за трудовим законодавством.

Так, зокрема, ОСОБА_2 нараховувалась заробітна плата, ним сплачувався Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) і подавалась звітність релігійної організації, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22 січня 2019 року.

З викладеного випливає, що звільнення керівника Управління Вінницької єпархії як і Релігійної громади має відбуватися з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), однак позивач не надав жодного доказу, який підтверджує, що ОСОБА_2 був дійсно звільнений в розумінні статей 40, 41 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_2 не був звільнений із займаних посад у встановленому порядку, то твердження позивача, щодо нелегітимності прийнятих рішень, на думку відповідача, є безпідставними.

Крім того, в межах цивільної справа № 127/33269/18 про поновлення на роботі був встановлений факт, який не заперечувався сторонами, що саме 23 грудня 2018 року ОСОБА_2 отримав документи від Митрополії Української Православної Церкви про звільнення та заборону священнослужіння. Тобто, до 23 грудня 2018 року ОСОБА_2 мав право в повному обсязі виконувати покладені на нього повноваження Архієрея, а тому правочини, вчинені в цей період, є абсолютно законними та ґрунтуються на Статуті позивача.

Також відповідач зазначає, що 11 жовтня 2018 року Святий та Священний Синод Константинопольського патріархату (як вищий орган Православних церков), відкликав обов`язкову силу патріарших листів Діонісія IV від 1686 року, в наслідок чого Київська митрополія та її церковні єпархії на території України перейшли до канонічного статусу, тобто у стан повної належності до Апостольського та Патріаршого Вселенського Престолу. Вказане підтверджується і листом ОСОБА_6 до очільника УПЦ Московського патріархату митрополита Онуфрія (Березовського О.В.) від 12 жовтня 2018 року, з якого випливає, що митрополити Симеон ( ОСОБА_2 ) та Онуфрій ( ОСОБА_7 ) є кліриками Вселенського патріархату та є рівними між собою, що саме по собі виключає можливість звільнення митрополита Симеона ( ОСОБА_2 ) митрополитом Онуфрієм ( ОСОБА_7 ).

Саме об`єднання парафій фактично утворює Єпархію, а також згідно усталеної практики утримує її. А оскільки, ОСОБА_2 був одночасно Настоятелем та Єпархіальним архієреєм, то саме Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці взяла на себе утримання будівлі Єпархії та використовували дані приміщення для потреб громади. А тому, твердження Позивача, що ОСОБА_2 в своїх інтересах передав сам собі будівлю, не відповідає дійсності та не ґрунтується на реальних обставинах справи.

ОСОБА_8 в межах своїх повноважень Єпархіального архієрея передав Релігійній громаді як пожертву приміщення, які фактично знаходяться в її розпорядженні та на її утриманні.

Щодо позовної вимоги про визнання довіреності недійсною відповідач зазначає наступне.

Правочин це правомірна вольова дія. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Своєю правомірністю правочини відрізняються від правопорушень (деліктів] вольових дій, що суперечать вимогам закону та тягнуть за собою правові наслідки, які сторони не бажали отримати. Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на зазначену норму можна констатувати, що дії по видачі та посвідченні довіреностей не заборонені та не суперечать чинному законодавству, навпаки, поняття представництва визначено в главі 17 ЦК України.

ОСОБА_2 відповідно до прав і обов`язків, які були покладені на нього, як Керуючого Вінницькою Єпархією, відповідно до Статуту , наділений повноваженнями щодо вчинення таких правочинів.

Як видно з тексту довіреності, волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Правочин було вчинено в письмовій нотаріальній формі, що в повному обсязі відповідає вимогам цивільного законодавства.

З викладено вище чітко вбачається, що при здійсненні правочину по видачі доручення було повністю дотримано вимог законодавства як з боку особи, яка вчиняла даний правочин, так і з боку особи, яка його посвідчувала. Позивач не надав доказів, які б вказували, що оскаржувана довіреність має вади форми, в якій була посвідчена, або особа, яка її видала не мала на це повноважень.

Також відповідач просить суд поставитися критично до висловів щодо наявності відносин представництва між відповідачем та ОСОБА_1 з огляду «на зміст протоколу від 27.02.2018 року....» та інших подібних посилань. Відповідач не заперечує факту того, що ОСОБА_1 є членом релігійної громади, здійснює релігійні обряди та інше, однак останній не є працівником Релігійної Громади ПЦУ та не здійснював представництво на комерційній основі. Відповідач дійсно іноді звертався до ОСОБА_1 з запитом на вчинення певних дій, надавав останньому повноваження, що підкріплювались відповідними довіреностями, однак такі дії не носили самостійного та постійного характеру.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності щодо обох позовних вимог, оскільки з матеріалів справи чітко вбачається, що довіреність була видана 14 грудня 2018 року, а до суду позивач звернувся 17 грудня 2021 року, тобто після спливу трирічного строку. Звертає увагу суду, що у відповідності до вимог пункту 2.1. Положення про єдиний реєстр довіреностей, затверджений наказом Міністерства юстиції України №111/5 від 28 грудня 2006 року «Обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, а також відомості про припинення їх дії», а тому, інформація щодо видачі спірної довіреності була внесена до Єдиного Реєстру довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, а тому даний документ був у відкритому доступі з моменту посвідчення.

Що стосується договору пожертви, то про своє «порушене право» позивач дізнався в кінці грудня 2018 року-початку січня 2019 року, оскільки інформація про перехід права власності було внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому була загальнодоступною. А отже, спеціальний строк позовної давності в один рік, який застосовується до вимог про розірвання договору дарування, різновидом якого є оскаржуваний договір пожертви також позивачем пропущено.

З огляду на викладене відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

В письмових поясненнях третьої особи релігійної організації КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАНОЇ ЦЕРКВИ, остання погоджується із правовими підставами позову релігійної організації УПРАВЛІННЯ ВІННИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАНОЇ ЦЕРКВИ та вважає її позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки внаслідок укладання договору пожертви від 17.12.2018 релігійна організація УПРАВЛІННЯ ВІННИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАНОЇ ЦЕРКВИ була протиправно позбавлена будівель та споруд загальною площею 791,4 кв. м. за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, буд. 162, що належали вказаній релігійній організації на праві власності, чим були порушені її права та законні інтереси.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Згідно з ст. 93 ГК України (у редакції станом на момент укладення оспорюваних правочинів) підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Відповідно до ст. 112 ГК України підприємством об`єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об`єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Право власності об`єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління в порядку, передбаченому законом та статутними документами. Право власності релігійних організацій реалізується їх органами управління відповідно до закону. Засновником підприємства об`єднання громадян є відповідне об`єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також об`єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Підприємство об`єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу. Обмеження щодо створення та діяльності окремих видів підприємств об`єднання громадян, релігійної організації встановлюються законами.

З ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі Закон 987-XII) вбачається, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону (ч. 1 ст. 9 Закону 987-XII).

Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення). (ст. 13 Закону 987-XII).

Як встановлено судом, позивач - Релігійна організація «Управління Вінницької Єпархії Української Православної Церкви» є юридичною особою і здійснює діяльність у відповідності до статуту. Відповідно до п. 4 Статуту Вінницька Єпархія керується Статутом про управління Української Православної Церкви, постановами та рішеннями Собору Української Православної Церкви, Собору єпископів Української Православної Церкви та Священного Синоду Української Православної Церкви.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону 987-ХІІ культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Згідно ст. 18 Закону 987-ХІІ Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Як зазначалось вище, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №2660 від 08.11.2007 Вінницькою міською радою видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди №477 від 08.11.2007 яким посвідчено, що об`єкт який розташований в м. Вінниці по вул. Першотравневій (Магістратська)162 дійсно належить управлінню Вінницької єпархії Української Православної Церкви на праві колективної власності.

За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 10.06.2007 (журнал № 63) Преосвященного архієпископа Симеона (Шостацького Володимира Івановича) звільнено від управління Володимир-Водинською єпархією та призначено Архієпископом Вінницьким і Могилів-Подільским, керуючим Вінницькою єпархією, що підтверджується витягом з журналу № 63 засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 10.06.2007 та указом Митрополита Київського і всієї України №832 від 10.06.2007р.(Т1 а.с. 71,72).

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що на день укладення оспорюваного договору пожертви керівником Релігійна організація «Управління Вінницької Єпархії Української Православної Церкви» є ОСОБА_2 .

З Договору пожертви від 17.12.2018 року укладеного між Релігійною організацією «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» та Релігійною організацією «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» вбачається, що предмет пожертви (будівлі та споруди які розташовані в АДРЕСА_2 ) перейшов у власність Релігійної організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» правонаступником якої є відповідач Релігійна організація «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України».

При цьому, представником позивача не визнається законність вказаного Договору пожертви, а вказується на те, що ОСОБА_2 звільнено від управління Вінницькою єпархією у відповідності до рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 17.12.2018 року (журнал № 69) та указу Митрополита Київського і всієї України від 17.12.2018 року № 1657.

Безпосередньо перед своїм звільненням в період з 14.12.2018 по 17.12.2018 року ОСОБА_2 вчинив дії по виведенню нерухомого майна Вінницької Єпархії на підконтрольну йому юридичну особу - Релігійної організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви», правонаступником якої є відповідач Релігійна організація «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України».

Обставиною, яка свідчить про підконтрольність даної юридичної особи ОСОБА_2 є те, що він займає посаду керівника (настоятеля) даної релігійної організації з 21.06.2007 року, а також входить до складу інших вищих органів управління (згідно чинної на той час редакції статуту) - є головою Парафіяльних зборів, а також очолює Парафіяльну раду.

Як встановлено судом на день укладення договору пожертви РО «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» так і РО «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» були в юрисдикції Української Православної Церкви.

Разом з тим 18 грудня 2018 року на вимогу Релігійної громади Спасо- Преображенського Кафедрального Собору м. Вінниці були проведені Парафіяльні збори Релігійної громади, у складі, який був затверджений Протоколом Парафіяльних зборів № 02/12/18 з додатками. Під час зазначених Парафіяльних зборів, відповідно до статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», на підставі рішення Об`єднавчого Собору Православної Церкви України від 15 грудня 2018 року, ухвалено рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади, шляхом виходу з юрисдикції Української Православної Церкви та входження під юрисдикцію Православної Церкви України.

На день розгляду даного спору ОСОБА_2 , є керівником відповідача Релігійної організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України» даний факт не заперечується сторонами.

Крім того, відносини представництва між РО «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» та ОСОБА_1 підтверджуються змістом протоколу від 27.02.2018 року № 01/02/18 парафіяльних зборів Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви (Т1 а.с.52,53).

Згідно порядку денного вказаних зборів вирішувались питання обрання голови парафіяльних зборів; зміни найменування релігійної громади; прийняття, підписання та затвердження статуту релігійної громади в новій редакції; зміни у складі членів парафіяльних зборів; переобрання складу парафіяльної ради та ревізійної комісії.

Даний протокол було підписано як головою парафіяльних зборів ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 затвердив його як керуючий Вінницькою єпархією Української Православної Церкви.

Згідно змісту даного протоколу при вирішенні 8-го питання порядку денного парафіяльних зборів щодо звернення до управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації щодо реєстрації статуту та органів держреєстрації щодо проведення Державної реєстрації змін в ЄДР було вирішено доручити це зробити представнику Релігійної громади ОСОБА_1 .

Після укладення спірного договору ОСОБА_1 надавав послуги з представництва РО «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» щодо перереєстрації статуту даної релігійної громади у зв`язку із зміною канонічної приналежної до Православної церкви України.

Це підтверджується змістом протоколу парафіяльних зборів Релігійної організації Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви» №01/02/19 від 06 лютого 2019 року (Т.1 а.с. 55, 56).

Згідно порядку денного вказаних зборів вирішувались питання: про голову парафіяльних зборів релігійної громади; про обрання секретаря парафіяльних зборів релігійної громади; про зміну найменування релігійної громади; про прийняття, підписання та затвердження статуту релігійної громади у новій редакції; про зміни у складі членів парафіяльних зборів; про переобрання складу парафіяльної ради та ревізійної комісії релігійної громади; про звернення до управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації щодо реєстрації статуту, органів державної реєстрації щодо проведення державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі в тому числі до установчих документів.

Згідно змісту даного протоколу при вирішенні 8-го питання порядку денного парафіяльних зборів щодо звернення до управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації щодо реєстрації статуту та органів держреєстрації щодо проведення державної реєстрації змін в ЄДР було вирішено доручити це зробити представнику Релігійної громади ОСОБА_1 .

Даний протокол також було підписано як головою парафіяльних зборів ОСОБА_2 .

Також суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до п. 10 Статуту позивача, зокрема, Єпархіальний архієрей розпоряджається майном та фінансовими засобами, укладає договори, видає доручення, відкриває рахунки в банківських установах. У своїй діяльності єпархіальний архієрей підзвітний Митрополиту Київському і всієї України та Священному Синоду Української Православної Церкви.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь які докази, що Єпархіальний архієрей Шостацький В.І. перед укладенням спірного договору звертався для погодження до Митрополита Київського і всієї України та Священного Синоду Української Православної Церкви.

Частиною першою статті 241 ЦК України передбачено, що у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Наведеними вище положеннями статті 92 ЦК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Те, що наслідком визнання правочину недійсним за приписами статті 232 ЦК України, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування частини першої статті 232 ЦК України лише до застосування до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність із відповідним законодавчим регулюванням представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.

Щодо питання про застосування частини першої статті 232 ЦК України у вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 дійшла висновку про можливість застосування вказаної норми у подібних правовідносинах з огляду на таке.

Правочини (договори) юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Таким чином, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскаржуваний позивачем правочин (Договір пожертви) вчинено від імені позивача керівником Шостацьким В.І. в особі Овчаренка Б.О. на підставі довіреності виданої від імені позивача керівником Шостацьким В.І. проте всупереч інтересам позивача. Зміст такого правочину не відповідав справжньому волевиявленню Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви", а був спрямований на задоволення особистих інтересів вказаних представників, які фактично діяли в інтересах релігійної організації Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви правонаступником якої є відповідач Релігійна організація Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України, на користь якого здійснено пожертву нерухомого майна.

Наведені вище обставини вказують на наявність умислу, домовленості представників сторін під час укладення спірного договору щодо переслідування власних інтересів всупереч інтересам позивача, що на переконання суду, є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання недійсними Договору пожертви.

Щодо заявленого відповідачем строку позовної давності, за вимогою про визнання недійсним Договору пожертви слід зазначити наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За вимогами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, відповідач вважає, що до даних правовідносин слід застосувати статтю 258 ЦК України, в якій передбачені випадки, коли законами може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В частині другій якої встановлено, що позовна давність в один рік, серед іншого, застосовується до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу), різновидом якого є оскаржуваний договір пожертви.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача оскільки, позивач в даній справі не розриває договір пожертви на підставі ст. 727 ЦК України, а ставить вимогу про визнання його недійсним на підставі ст. 232 ЦК України, тому в даному випадку застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 та 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Закінчення строку, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір укладено 17.12.2018 тобто перебіг строку позовної давності почався з 18.12.2018 та закінчився 18.12.2021, разом з тим, як вбачається з печатки канцелярії суду проставленої на першому аркуші позовної заяви позивач звернувся до суду 17.12.2021 року.

З огляду на викладене позивачем не пропущено строк позовної давності, щодо позовної вимоги про визнання договору пожертви недійсним.

Щодо позовної вимоги позивача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність позивачеві, об`єкту нерухомого майна суд зазначає наступне.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно частини першої та другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ЦК України Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність позивачеві, об`єкту нерухомого майна) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 11.02.2021 року у справі № 754/5841/17, де зазначено, що належним способом захисту у разі застосування наслідків недійсності договору є відновлення становища, яке існувало до порушення.

З приводу заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним правочину щодо видачі Релігійною організацією «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви» довіреності Овчаренкові Богдану Олеговичу від 14 грудня 2018 року, яка була посвідчена Терещенко Валентиною Василівною, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 2528 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Частиною 3 ст. 244 ЦК України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 245 ЦК України визначено умови щодо форми довіреності.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).

Зі змісту оспорюваної довіреності вбачається, що її видано від імені релігійної організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», в особі керуючого Шостацького В.І. на виконання договору доручення укладеного в усній формі даною довіреністю уповноважено Овчаренка Б.О. розпоряджатися визначеним цією довіреністю майном юридичної особи, а саме: будівлями та спорудами, а також земельними ділянками, які розташовані в місті Вінниці по вул. Магістратській за № 162, та/чи подарувати вказане майно Релігійній організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви».

Довіреність посвідчена нотаріально.

На момент видачі даної довіреності Шостацький В.І. був керівником Єпархіальним архієреєм релігійної організації «Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви», а відповідно до Статуту Єпархіальний архієрей має право видавати доручення, релігійна організація є діючою та не перебувала в процесі припинення.

Крім того, дана довіреність була видана на вчинення відповідного правочину, а саме для укладення договору пожертви (подарувати вказане майно Релігійній організації «Релігійна громада Спасо - Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви»), строком на один рік і дійсна до 14.12.2019 року.

На переконання суду дана довіреність застосовується одноразово і після укладення договору пожертви 17.12.2018 вичерпала свою дію, а відтак обраний позивачем спосіб захисту є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому виключає можливість задоволення даної позовної вимоги.

З огляду на викладене вимога позивача про визнання недійсною довіреності від 14.12.2018 року задоволенню не підлягає.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

На підставі викладеного, оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовної вимоги позивача про визнання недійсною довіреності, тому позовна давність заявлена відповідачем щодо даної вимоги судом не застосовується.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окремо суд зазначає, що ухвалою від 28.01.2022 у справі № 902/1256/21 було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м., який розташований за адресою Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 162 (реєстраційний номер об`єкта 1308143705101), яке зареєстроване за РЕЛІГІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 20098389 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису за номером 29495004 від 17.12.2018 року.

Разом з тим, враховуючи ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу приписів ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір пожертви від 17 грудня 2018 року, укладений між Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви та Релігійною організацією РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ про безоплатну передачу у власність Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ майна - будівель та споруд загальною площею 791,4 кв. м. за адресою: м. Вінниця вул. Магістратська, 162, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком Петром Леонідовичем за реєстровим номером № 931.

Відновити становище яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність позивачеві (Релігійній організації Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви (вул. 1 Травня, буд. 162, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 20083653)), об`єкту нерухомого майна - будівель та споруд загальною площею 791,4 кв. м. за адресою: м. Вінниця вул. Магістратська, 162, реєстраційний номер 1308143705101.

У позові щодо визнання недійсним правочину по видачі Релігійною організацією Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви довіреності громадянину ОСОБА_1 від 14 грудня 2018 року, що посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентиною Василівною за реєстраційним номером 2528 відмовити.

Стягнути з Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ М. ВІННИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ (вул. Соборна, буд. 23, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 20098389) на користь Релігійної організації Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви (вул. 1 Травня, буд. 162, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 20083653) 57 770,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04 липня 2022 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 1 Травня, буд. 162, м. Вінниця, 21020; вул. Келецька, 59, м. Вінниця, 21000)

3 - відповідачу (вул. Дмитрівська, 92-94, 3-й поверх (для адвоката Бак В.І.), м. Київ, 01135)

4 - Київській митрополії Української Православної Церкви (вул. Лаврська, буд. 15, корпус 49, м. Київ, 01015)

5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

6 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2


Суд	Господарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	21.06.2022
Оприлюднено	06.07.2022
Номер документу	105067319
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання права власності

Судовий реєстр по справі —902/1256/21

Ухвала від 03.07.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Маслій І.В.

Ухвала від 28.06.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Маслій І.В.

Ухвала від 10.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 09.03.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.