Рішення

від 26.04.2022 по справі 753/18200/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18200/18

провадження № 2/753/2866/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 р. ОСОБА_3 (під час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_4 ,далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 3221280801:01:082:0112; будинку з прибудованим гаражем, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіля «Honda Crosstour», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом визнання за кожною зі сторін права власності на Ѕ його частину.

Ухвалою від 05.02.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 57-59).

Ухвалою від 02.07.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті (т. 1 а.с. 72).

27.05.2020 суд ухвалив заочне рішення про часткове задоволення позову - в порядку поділу спільного майна подружжя визнав за позивачкою та відповідачем право власності на Ѕ частину квартири, земельної ділянки та будинку, у поділі автомобіля відмовив з підстав недоведеності вимог (т. 1 а.с. 96-99).

15.07.2020 від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення (т. 1 а.с. 108-117).

Ухвалою від 10.09.2020 суд скасував заочне рішення та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання (т. 1 а.с. 175-176).

Рух справи після скасування заочного рішення, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

29.10.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про витребування доказів та заявою про виклик свідків (т. 1 а.с. 180-185, 186, 187).

У підготовчому засіданні 24.11.2020 суд частково задовольнив клопотання представника відповідача про витребування доказів - витребував з Київського нотаріального архіву копії заяв позивачки щодо укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, , відмовив у задоволенні заяви про виклик свідків, зобов`язав представника позивачки надати копії документів щодо зміни нею прізвища та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.12.2020 (т. 1 а.с. 192, 193-195).

09.12.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та письмові пояснення у справі (т. 1 а.с. 198-203).

10.12.2020 від представника відповідача надійшла заява про уточнення розрахунку судових витрат та доручення доказів (т. 1 а.с. 218).

10.12.2020 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з хворобою судді та було перенесене на 07.04.2021 (т. 1 а.с. 221, 222).

01.04.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та письмові пояснення у справі (т. 1 а.с. 230-236).

07.04.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (т. 1 а.с. 246).

07.04.2021 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою судді та було перенесене на 30.08.2021 (т. 2 а.с. 16, 17).

У підготовчому засіданні 30.08.2021 представник позивачки заявив клопотання про призначення експертизи, у задоволенні якого суд відмовив, суд також прийняв до розгляду додатково подані сторонами докази, зобов`язав відповідача надати оригінал розписки для огляду, встановив позивачці строк на подання заяви про зміну предмету позову, строки на подання інших заяв по суті справи та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 27.10.2021 (т. 2 а.с. 23-24).

15.09.2021 від представника позивачки надійшла заява з відповідями на питання, постановлені представником відповідача (т. 2 а.с. 26-27).

21.10.2021 від представника відповідача надійшли письмові пояснення (т. 2 а.с. 30-36).

У підготовчому засіданні 27.10.2021 представник позивачки подав заяву про зміну предмета позову, яку суд прийняв до розгляду, у зв`язку з чим сторонам було встановлено додаткові строки для подання заяв по суті справи та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.11.2021 (т. 2 а.с. 46).

15.11.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмета позову та зустрічна позовна заява (т. 2 а.с. 52-60, 61-66).

З метою надання сторонам часу для ознайомлення з вказаними заявами підготовче засідання було відкладене на 20.01.2022 (т. 2 а.с. 73).

13.12.2021 від представника відповідача надійшла заява про доручення до зустрічної позовної заяви справи квитанції про сплату судового збору (т. 2 а.с. 75).

17.12.2021 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив (т. 2 а.с. 78-79).

31.12.2021 від представника позивачки надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (т. 2 а.с. 87-89).

У підготовчому засіданні 20.01.2022 суд відмовив у прийнятті до розгляду зустрічної позовної заяви та відзиву на зустрічну позовну заяву, відхилив клопотання представників сторін про оголошення перерви в підготовчому засіданні, протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті, заслухав вступні промови представників сторін, дослідив письмові докази та оголосив перерву до 16.02.2022 для подання сторонами доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу (т. 2 а.с. 93-94).

02.02.2022 від представника відповідача надійшли заяви про відвід судді Трусової Т. О. та про поновлення строку на подання заяви про відвід (т. 2 а.с. 98-99. 100-109).

Ухвалою від 03.02.2022відвід визнано необґрунтованим та матеріали справи передано для вирішення питання про відвід іншим суддею (т. 2 а.с. 112-113).

07.02.2022 від представника позивачки надійшла заява про розподіл судових витрат(т. 2 а.с. 120-121).

Ухвалою судді Якусика О. В. від 14.02.2022 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді (т. 2 а.с. 115-118).

16.02.2022 від представника відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат(т. 2 а.с. 147-150).

16.02.2022 від представника відповідача надійшлоклопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив та відклав розгляд справи на 27.04.2022 (т. 2 а.с. 159, 165).

В судове засідання 27.04.2022 з`явилась представник відповідача ОСОБА_9, від представника позивачки ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, а сторони надали заяви по суті справи і усі наявні у них докази та на обґрунтування своїх позицій у спірних правовідносинах проголосили перед судом свої вступні промови, суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи та визнав за можливе завершити її розгляд за відсутності сторони позивача.

Вимоги сторін та стислий виклад позицій учасників справи.

Згідно з остаточними вимогами, викладеними у заяві про зміну предмета позову, позивачка просить здійснити поділ набутого у шлюбі автомобіля «Honda Crosstour», д.н.з. НОМЕР_1 (далі також - спірний автомобіль, спірне майно), шляхом стягнення грошової компенсації половини його вартості в розмірі 259 149 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що за нормами сімейного законодавства спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу з дотриманням принципу рівності часток.

Відповідач позов не визнав та мотивував свої заперечення тим, що спірний автомобіль було придбано ним за особисті кошти, отримані у позику від батька ще до укладення шлюбу з позивачкою, а відтак він не є об`єктом права спільної власності подружжя.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права і мотиви їх застосування.

26.10.2013 сторони зареєстрували шлюб (а.с. 7).

В період шлюбу сторони набули у власність автомобіль «Honda Crosstour», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який був зареєстрований за відповідачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.12.2013 серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 207).

15.01.2019 Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис № 12 про розірвання шлюбу сторін (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже конструкція наведеної норми передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Частина 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, будь-яка презумпція може бути спростована, а тому один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі у судовому порядку.

За принципом змагальності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України), а відтак тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна, покладається на сторону, яка її оспорює.

Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що придбання спірного автомобіля було здійснено за позичені до шлюбу кошти, проте ці доводи не заслуговують на увагу з таких підстав.

На спростування презумпції спільності майнавідповідач надав копію складеної ним розписки, датованої 15.09.2013, у якій зазначено, що він отримав від ОСОБА_6 грошову суму в розмірі 50 000 дол. США для придбання автомобіля, яку зобов`язався повернути до 15.09.23 (т. 1 а.с. 208).

Дослідженням змісту вказаної розписки установлено, що у ній відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про те, що спірний автомобіль набутий за особисті кошти відповідача.

Даючи оцінку наведеному доказу суд також ураховує, що факт придбання спірного автомобіля за рахунок позичених коштів позивачкою не визнається, нотаріально посвідчений договір позики між відповідачем та його батьком не укладався, доказів знаходження позичених коштів на банківських рахунках суду не надано, а розписка складена особисто відповідачем, який має пряму юридичну заінтересованість у цій справі, що дає суду підстави ставити під сумнів її достовірність в цілому.

Більше того, у численних заявах та клопотаннях, які подавались стороною відповідача у цій справі, він стверджував, що не лише спірний автомобіль, а й інше майно, від вимог про поділ якого позивачка в подальшому відмовилась, придбавалось за подаровані батьками кошти, оскільки сукупний дохід подружжя не дозволяв не лише придбати спірне майно, а й навіть дозволити собі відпочинок за кордоном.

Отже сам відповідач визнав той факт, що фінансова підтримка з боку батьків здійснювалась на умовах дарування. Наслідком укладення договору дарування є безповоротне припинення права власності на дар у дарувальника та виникнення права власності на нього у обдаровуваної особи, а відтак надання коштів на придбання автомобіля на умовах договору позики не є логічним.

Не доводять набуття спірного майна за особисті кошти відповідача і надані ним акт огляду пошкодженого транспортного засобу (спірного автомобіля) від 02.09.2013 та фото його пошкоджень (т. 1 а.с. 210-210, 211-217).

Інших належних та достовірних доказів на підтвердження придбання спірного автомобіля за особисті кошти відповідача суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд визнає заявлений до поділу автомобіль об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, що передбачено частиною 2 цієї статті, даний спір повинен вирішуватися судом.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У статті 183 ЦК України визначено принцип поділу речей на подільні та неподільні. За положеннями цієї норми подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Транспортний засіб неможливо поділити без втрати його цільового призначення, а неприязні відносини між співвласниками перешкоджають їм домовитися про порядок користування ним.

За таких обставин єдиним можливим і законним способом поділу транспортного засобу є виділення його одному з подружжя зі стягненням на користь іншого подружжя відповідної грошової компенсації.

За правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Сторони не посилались на наявність між ними домовленості або шлюбного договору, які б визначали нерівність їх часток у спільному сумісному майні подружжя, а тому слід виходити з того, що частки подружжя у праві спільної сумісної власності на автомобіль є рівними.

Позивачка просить виділити спірний автомобіль відповідачу та стягнути з нього грошову компенсацію половини його вартості, при цьому альтернативного порядку вирішення існуючого спору відповідач не запропонував.

Вартість автомобіля позивачка визначила за результатами його оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності виходячи з середньої ринкової вартості аналогічних автомобілів, схожих за технічними та іншими характеристиками, оголошення про продаж яких розміщені в мережі Інтернет (т. 1 а.с. 49).

Водночас відповідачем на підтвердження вартості спірного автомобіля надано звіт суб`єкта оціночної діяльності про незалежну оцінку рухомого майна, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «Honda Crosstour», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , визначена станом на 22.12.2020, складає 263 000 грн (т. 1 а.с. 247-250, т. 2 а.с 1-15).

Дослідженням цього звіту установлено, що оцінка автомобіля проведена за результатами його візуального огляду, виходячи з фактичних даних про його комплектність, укомплектованість, пошкодження, відновлення і оновлення складників, технічний стан його конструктивних елементів і величину пробігу.

Наведені у звіті розрахунки свідчать про те, що усі ці показники були ураховані при визначенні ринкової ціни автомобіля, що відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна та майнових прав» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції Наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159.

Отже ураховуючи, що наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку рухомого майна складений за вірною методологією і з дотриманням вимог нормативно-законодавчих документів, суд покладає його в обґрунтування рішення як об`єктивний доказ, що підтверджує вартість спірного автомобіля.

Зважаючи на викладене, суд визнає обґрунтованими та доведеними вимоги позову про поділ автомобіля шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації половини його вартості в сумі 131 500 грн (263 000/2).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У первісній позовній заяві позивачка заявляла вимоги про поділ квартири, земельної ділянки, будинку та автомобіля, за які сплатила судовий збір в сумі 8 810 грн. Окрім того за подання заяви про забезпечення позову позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 352,40 грн (а.с. 6).

Після скасування заочного рішення на стадії підготовчого провадження позивачка змінила предмет позову, у зв`язку з чим розмір заявлених нею позовних вимог (ціна позову) склав 259 149 грн, що за визначеними Законом України «Про судовий збір» ставками підлягало оплаті судовим збором в сумі 2 591,49 грн.

Судом також установлено, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 № 01/11/2021 адвокати адвокатського об`єднання «Джастіфай» прийняли на себе зобов`язання надавати правову допомогу ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 122-125).

Додатком № 1 до цього договору сторони погодили, що вартість складання позовної заяви/відзиву/заперечення становить 3 000 грн, вартість складання відповіді на відзив/заяв/пояснень - 1 000 грн, а вартість участі адвоката у суді - 2 500 грн (т. 2 а.с. 126).

Згідно рахунків на оплату та актів про прийняття-передачу наданої правової допомоги від 10.01.2022 та від 21.01.2022 позивачці надано правничу допомогу на загальну суму 6 500 грн (т. 2 а.с. 127, 129, 130132).

Факт сплати коштів в сумі 6 500 грн підтверджується платіжними квитанціями (т. 2 а.с. 128, 131).

Разом з тим при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід урахувати, що від представника відповідача ОСОБА_8 надійшло клопотання, у якому вона просила відмовити у покладенні на відповідача витрат позивачки на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності і недоцільності.

Дослідженням матеріалів справи установлено, що адвокат адвокатського об`єднання «Джастіфай» Масленнікова Т. М. підготувала відповідь на відзив та брала участь в одному судовому засіданні, а відтак суд визнає обґрунтованими витрати позивачки на професійну правничу допомогу всумі 3 500 грн.

Судом також установлено, що у цій справі відповідач сплатив судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в сумі 420,40 грн (т. 1 а.с. 118) та поніс інші витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на оцінку спірного майна в сумі 1 000 грн. (т. 1 а.с. 219, 220).

Окрім того, згідно з договором про надання правової допомоги від 29.05.2020 адвокати адвокатського об`єднання «ЕСТ ЛЕКС» прийняли на себе зобов`язання надавати правову допомогу ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 155-157).

Дослідженням наявної в матеріалах справи копії цього договору установлено, що у ньому відсутня умова щодо вартості правових послуг, а детальний опис наданих відповідачу адвокатами адвокатського об`єднання «ЕСТ ЛЕКС» правових послуг та їх вартість зазначені у документах, доданих до заяви про розподіл судових витрат, а саме: у рахунку-акті на оплату № 29/07 від 29.07.2020 (на суму 12 420 грн), в акті наданих послуг від 03.12.2021 № 2 (на суму 21 000 грн) та в акті наданих послуг від 21.01.2022 № 01/22 (на суму 1 000 грн).

Меморіальним ордером від 07.09.2020 та банківськими квитанціями від 14.02.2022 підтверджується факт сплати відповідачем на рахунки адвокатського об`єднання «ЕСТ ЛЕКС» коштів в сумі 37 144 грн (т. 2 а.с. 153, 154), з яких 420 грн сплачено на відшкодування витрат на оплату судового збору за заяву про перегляд заочного рішення, а 2 724 грн - на відшкодування витрат на оплату судового збору за зустрічну позовну заяву, у прийнятті якої суд відмовив.

Отже надані відповідачем документи підтверджують його витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34 000 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу позивачкою не заявлялось, і на їх неспівмірність вона не посилалась, проте з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів погодження сторонами договору про надання правової допомоги вартості правових послуг (гонорару адвоката), суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 141 ЦПК України, яка визначає фактори, що мають враховуватися судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Дослідженням матеріалів справи в тій частині, яка стосується участі адвокатів адвокатського об`єднання «ЕСТ ЛЕКС» у судовому процесі, суд знайшов обґрунтованими витрати відповідача на професійну правничу допомогу на суму 23 000 грн, а витрати на оплату послуг ознайомлення з матеріалами справи, підготовку численних письмових пояснень і клопотань та зустрічного позову (акт наданих послуг № 2) суд вважає такими, що не мають враховуватись для цілей розподілу судових витрат з підстав їх невідповідності принципу пропорційності.

Що стосується витрат відповідача на оплату послуг поштового пересилання, то суд також не вбачає підстав для їх урахування для цілей розподілу судових витрат, оскільки розрахунку таких витрат стороною відповідача не надано.

У заяві про розподіл судових витрат представник відповідача просила покласти на позивачку судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення та витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000 грн. вказуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій позивачки та зловживання нею своїми процесуальними правами.

Правовою підставою наведених вимог представника відповідача є положення частини 9 статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що суд, незалежно від результатів вирішення спору, має право повністю або частково покласти судові витрати на сторону, яка зловживала своїми процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

За обставинами справи установлено, що первісно позивачка заявила завідомо безпідставні вимоги про поділ нерухомого майна, яке відповідно до положень сімейного законодавства є особистою приватною власністю відповідача, у зв`язку з чим відповідач змушений був подавати заяву про перегляд заочного рішення, яка була задоволена судом.

Такі дії позивачки суд розцінює як неправильні, а тому вбачає підстави для покладення на неї витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з підготовкою та поданням заяви про перегляд заочного рішення, розмір якої відповідно до рахунку-акту на оплату від 29.07.2020 № 29/07 становить 12 000 грн.

Розподіл решти судових витрат суд здійснює за правилами, установленими нормами частин 1, 2 статті 141 ЦПК України.

Отже ураховуючи, що вимоги позивачки задоволені на 131 500 грн, тобто на 51/100 частин від заявлених вимог (131500х100/259149), а у задоволенні 49/100 частин вимог відмовлено, суд покладає на відповідача судові витрати позивачки в розмірі 3 286,39 грн. (6443,89х51%), а на позивачку - судові витрати відповідача в розмірі 17 596 грн (12 000+(420+1000+11000)х49%).

Здійснивши залік взаємних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивачки 14 309,61 грн судових витрат (17 596-3 286,39) та на вказану суму зменшує розмір присудженої позивачці грошової компенсації вартості Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль (131 500-14 309,61).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль «Honda Crosstour», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням заліку взаємних вимог в розмірі 117 190 (сто сімнадцять тисяч сто дев`яносто) гривень 39 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 01.07.2022.