Ухвала

від 14.07.2022 по справі 591/6785/20

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/6785/20

Провадження № 1-кс/591/1479/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувсяз клопотаннямпогодженим прокурором,яке мотивувавтим,що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

за №12020200000000305 від 28.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 292, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1, 2 ст. 204, ч. 2 ст. 382, ч.2 ст.209 КК України. Крім того, 24.06.2022 внесено до ЄРДР відомості за № 42022200000000064 за ч. 2 ст. 209 КК України, за фактом того, що громадянин України ОСОБА_4 , який за попередньою змовою з громадянином російської федерації ОСОБА_5 , організували злочинну схему незаконного збагачення, що полягає у налагодженні незаконного виготовлення та збуту пального. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали ТОВ НВП «Суми-Синтез» ЛТД (код 23634090), яке є власником нафтопереробного заводу за адресою: м. Лебедин, вул. Гастелло, 210, а також підприємства-«прокладки»: ТОВ «Північно-Східна паливна компанія», ТОВ «Нафтопереробна компанія «Грейд», ТОВ «Сумська паливна компанія», ТОВ «Імперія ССК», залучивши до злочинної схеми підконтрольних директорів та бухгалтерів цих підприємств, а також окремих працівників нафтопереробного заводу. Крім того, з метою легалізації коштів, отриманих в результаті злочинної діяльності, відкрили рахунки в банківських установах України: АТ «Альфа-Банк», ПАТ «Банк Форум», АТ «Райффайзен Банк», АТ «УкрСібБанк», АКБ «Індустріал Банк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «ОТП Банк», АТ «Креді Агріколь Банк», АТ «ПУМБ». Відповідно до розробленої схеми, ТОВ «Імперія ССК», ТОВ «СПК» здійснюють закупівлю вуглеводневої сировини, з якої на умовах давальницьких договорів на потужностях вказаного нафтопереробного заводу ТОВ «ПСПК» і ТОВ «НК «Грейд» без ліцензій на виробництво пального виготовляють дизельне паливо і бензин, які у подальшому за підробленими документами реалізуються по всій території України на офіційних та нелегальних АЗС. Отримані від незаконної діяльності кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом проведення безтоварних операцій та підробки документів за допомогою інших співучасників переводять у готівку, яку розподіляють між собою та іншими членами групи. При цьому, отримані грошові кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 конвертують в іноземну валюту, яку вивозять до інших держав, у тому числі до РФ, розміщують на депозитних рахунках іноземних (у тому числі в РФ) банків, а також витрачають на придбання нерухомого і рухомого майна.

Відповідно до відомостей у автоматизованій інформаційній системі ДПС України «Податковий блок», одним із засновників ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД є ОСОБА_5 (10 %).

Враховуючи вищеописані події кримінального правопорушення, а також те, що засновником ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТДє громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 , з огляду на положення Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та обставини вчиненого злочину, у слідчого наявні достатні й реальні підстави вважати, що службові особи, а також інші особи, які діють від їх імені, їх представники, представники товариств (у тому числі за довіреністю), інші особи, у володінні, користуванні яких перебувають корпоративні права ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД, можуть вчинити реєстраційні дії щодо передачі корпоративних прав (основних засобів) іншим особам, з метою уникнення наступної кримінальної відповідальності, знищення або приховування речових доказів, унеможливлення стягнення збитків за матеріалами кримінального провадження та уникнення примусового вилучення цього майна у порядку, визначеному вищевказаним Законом України.

Отже, з метою збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, запобігання протиправним діям з корпоративними правами ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД, в подальшому відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, у слідчого виникла необхідність у накладенні арешту на належну ОСОБА_5 частку корпоративних прав вищезазначеного підприємства.

Від слідчого та прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без їх участі, просили клопотання задовольнити.

На підставі ч.2 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання відбувався без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З поданого клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12020200000000305 від 28.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 292, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1, 2 ст. 204, ч.ч.1,3 ст.358, ч. 2 ст. 382, ч.2 ст.209 КК України.

Як зазначалось вище, у поданому клопотанні слідчий просить накласти арешт на корпоративні права ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД (код ЄДРПОУ 23634090), які належать ОСОБА_5 , зазначаючи такі підстави:

1)з метою збереження їх як речових доказів;

2)з метою забезпечення спеціальної конфіскації;

3)з метою забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів;

4)з метою забезпечення конфіскації.

Однак вважаю, що клопотання є необґрунтованим, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані згідно ч.2 ст.171 КПК України мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак,в даномувипадку,подаючи клопотанняпро арештмайна,слідчий зазначенихвимог законуне дотримався,тому під час розгляду питання арешту майна не встановлено підстав для задоволення такого клопотання.

Так, розглядаючи клопотанняслідчого щодо накладення арешту на корпоративні права з метою їх збереження як речового доказу, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

За положеннями п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи тільки за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1ст.98КПК України передбачає,що речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктомкримінально протиправнихдій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на корпоративні права ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД (код ЄДРПОУ 23634090), які належать ОСОБА_5 , слідчий та прокурор повинні були зазначити, яке відношення останні мають до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 292, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1, 2 ст. 204, ч.ч.1,3 ст.358, ч. 2 ст. 382, ч.2 ст.209 КК України, досудове розслідування по яким здійснюється у кримінальному провадженні №12020200000000305, посилаючись при цьому на докази на підтвердження зазначеного.

Водночас. із зазначених слідчим у клопотанні обставин та доданих до клопотання документів не вбачається зв`язку між корпоративними правами ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД (код ЄДРПОУ 23634090), які належать ОСОБА_5 , з об`єктивною стороною вказаних кримінальних правопорушень, а, тим більш, не прослідковується відповідність їх критеріям визначеним у ст. 98 КПК України.

Зокрема, у клопотанні та матеріалах немає жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що корпоративні права ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД (код ЄДРПОУ 23634090), які належать ОСОБА_5 , були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Тобто, слідчим та прокурором у поданому клопотанні не вмотивовано та доданими до нього документами не доведено, що корпоративні права, які належать ОСОБА_6 , можуть бути речовим доказом у відповідності до ст. 98 КПК України.

За таких обставин, вважаю, що слідчим і прокурором не обґрунтовано необхідність накладення арешту на корпоративні права ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД (код ЄДРПОУ 23634090), які належать ОСОБА_5 , з метою збереження їх як речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання такого майна як речового доказу.

Щодо накладення арешту на корпоративні права з метою забезпечення спеціальної конфіскації слід зазначити про таке.

Дійсно, п.2 ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна також допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації і в такому випадку арешт майна накладається за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Але, при цьому, статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості провадження.

За положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з доданих до клопотання документів, ТОВ НВП «СУМИ-СИНТЕЗ» ЛТД перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області, основним видом діяльності є Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, керівник ОСОБА_4 , засновники ОСОБА_7 (45 %), ОСОБА_4 (45 %), ОСОБА_5 (10 %), кінцеві бенефіціарні власники ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Згідно зположеннями ч.1ст.167Господарського кодексуУкраїни,корпоративні права-це праваособи,частка якоївизначається устатутному капіталі(майні)господарської організації,що включаютьправомочності научасть цієїособи вуправлінні господарськоюорганізацією,отримання певноїчастки прибутку(дивідендів)даної організаціїта активіву разіліквідації останньоївідповідно дозакону,а такожінші правомочності,передбачені закономта статутнимидокументами. При цьому, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом (ч.2 ст.167 ГКУ).

Відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у разі виходу учасника з товариства, останнє зобов`язане виплатити учаснику вартість його частки, яка визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника та відшкодовується за рахунок активів товариства. Разом з цим, існує й інший спосіб відшкодування особі вартості його частки, а саме зобов`язання із передачі іншого майна товариства (цінні папери, рухоме та нерухоме майно, тощо). Тобто, учаснику який вийшов з товариства може бути передано майно товариства пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Враховуючи такі положення чинного законодавства, на моє переконання, накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_5 , які складають тільки 10% у статутному фонді товариства, не забезпечить дієвості кримінального провадження №12020200000000305, так як сутність правомочностей, які надають корпоративні права дозволяють іншим засновникам легально знецінити вартість таких корпоративних прав, а самому ОСОБА_5 - навіть при накладеному арешті вийти з товариства без згоди учасників.

Тобто, в даному випадку накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_5 не дадуть стовідсоткової впевненості у неможливості їх припинення, а, відповідно, слідчим та прокурором не доведено того, що арешт корпоративних прав , які належать ОСОБА_5 , є дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, завдяки якому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звернулись із клопотанням.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації задоволенню не підлягає.

Вважаю, що відсутні підстави і для накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації та відшкодування завданих збитків.

Зокрема, пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України дає підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Але, ч.5 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

Крім того, з огляду на положення п.4 ч.2, ч.6 ст.170 КПК України арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, накладається тільки на майно підозрюваного та за наявності у кримінальному провадженні цивільного позову.

В даномувипадку, ОСОБА_5 ,на корпоративніправа якогослідчий проситьнакласти арешт,не маєу кримінальномупровадженні №12020200000000305відповідного статусу. Крім того, слідчий ненадав жодногодоказу напідтвердження наявностіу справіподаного цивільногопозову. Забезпечення ж можливих у майбутньому цивільних позовів, як зазначив слідчий у клопотанні, чинним КПК не передбачено.

За таких обставин, у слідчого судді відсутні підстави для накладення арешту на належне ОСОБА_5 майно з метою забезпечення можливої майбутньої конфіскації та відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на корпоративні права, які належать ОСОБА_5 , необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1