Ухвала

від 14.07.2022 по справі 569/9518/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/9518/22

УХВАЛА

про направлення справи за підсудністю

15 липня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Кучиної Н.Г., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТИР С», суб`єктів підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за недійсним договором,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2022 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТИР С», суб`єктів підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за недійсним договором, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТИР С» безпідставно отримані кошти за нікчемним договором в розмірі 23000, 00 дол. США.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 1статі 8Закону України«Про судоустрійта статуссуддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною 1 статті 23ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2 та 3 цієї статті.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції та підсудності.

Територіальна юрисдикція (підсудність) визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Стаття 27 ЦПК Українивизначає підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, а стаття 30 ЦПК Українивизначаєправила виключної підсудності, згідно якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У п.42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року«Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», увагу суддів звернуто на те, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина першастатті 30 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, судом приймається, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Саме зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року по справі № 911/2390/18.

Оглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем визначено обрання підсудності справи за правилами ч.1ст. 27 ЦПК України, однак суд вважає, що вказаний позов підлягає направленню за підсудністю до Сарненського районного суду Рівненської області, виходячи з правил виключної підсудності, з огляду на таке.

З позову вбачається, що позивачем заявлені вимоги стосовно зобов`язань, які виникли за договором купівлі продажу майна, що буде створено в майбутньому № 2/К1, предметом якого є створення та продаж нежитлового приміщення громадського призначення в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Отже, вимоги позивача виникають з приводу нерухомого майна, за наслідком чого до справи підлягають застосуванню правила територіальної юрисдикції справи за виключною підсудністю на підставіст. 30 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, оскільки вимоги позивача виникають з приводу нерухомого майна розташованого в м. Сарни, справа Рівненському міському суду не підсудна.

Згідно з ч. 1ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1ст. 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство.

Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Згідно з ч. 2ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на вищевикладене, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТИР С», суб`єктів підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за недійсним договором, слід передати на розгляд до Сарненського районного суду Рівненської області.

Відповідно до ч.3ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно ч.2ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст. ст.27,31,32,187,354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Передати матеріали цивільної справи №569/9518/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТИР С», суб`єктів підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за недійсним договором, за територіальною юрисдикцією до Сарненського районного суду Рівненської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина