Ухвала

від 20.07.2022 по справі 924/379/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"20" липня 2022 р. Справа № 924/379/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ Метал груп" від 15.07.2022 за вих. №639-юр про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ Метал груп", м. Дніпро, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства „Кам`янець-Подільськсільмаш", м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область

про стягнення 1222285,57 грн. боргу за договором поставки №1122 від 12.09.2019 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.07.2022р. відкрито провадження у справі №924/379/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ Метал груп" до Приватного акціонерного товариства „Кам`янець-Подільськсільмаш" про стягнення 1222285,57 грн. боргу за договором поставки №1122 від 12.09.2019 року. Даною ухвалою постановлено розглядати справу №924/379/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.07.2022 до суду надійшла заява ТОВ „АВ Метал груп" від 15.07.2022 за вих. №639-юр про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в КБ „Приватбанк", МФО 315405, а також на всіх інших розрахункових рахунках, які будуть виявлені;

- накладення арешту на нерухоме майно, яке у власності відповідача згідно переліку нерухомого майна вказаного у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (надається позивачем в якості додатку до заяви).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на неодноразове порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, а саме порушення строків здійснення розрахунків з позивачем. Зазначає, що за даними сайту https://youcontrol.com.ua cтаном на дату складання даної заяви у відповідача є податковий борг, рухомого майна у власності - немає. Проте є нерухоме майно, на яке не було накладено ні заборон ні обтяжень (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

Вказує, що відповідач не є "безнадійним дебітором (боржником)" оскільки немає великої кількості судових справ, в яких би він виступав та немає відкритих виконавчих проваджень, має велику кількість необтяженої нерухомості, за рахунок реалізації якої міг погасити заборгованість перед позивачем, в тому випадку коли з яких-небудь причин немає коштів на рахунках для здійснення оплати.

Посилаючись на значну суму заборгованості в розмірі 1222285,57 грн., а також відсутність оплат із березня 2022 року, позивач вважає, що його право на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів можливий лише шляхом накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти відповідача.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19, від 12.08.2021р. у справі №908/309/21).

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 20.08.2018р. у справі № 917/1390/17.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на неодноразове порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, а саме порушення строків здійснення розрахунків з позивачем, наявність у відповідача податкового боргу, відсутність рухомого майна у власності та наявність необтяженого нерухомого майна, за рахунок реалізації якого можливе погашення заборгованості перед позивачем.

Суд звертає увагу, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не тільки обґрунтувати причини звернення із такою заявою, але й підтвердити відповідними доказами. Отже, обов`язковим є подання доказів наявності обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на зменшення грошових коштів, наявних у нього на рахунках, перерахунок грошових коштів на інші рахунки, закриття рахунків тощо.

При цьому, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на зазначене, вимога про накладення арешту на грошові кошти відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також заявник просить накласти арешт на нерухоме майно, яке у власності відповідача, посилаючись на те, що за рахунок його реалізації можливе погашення заборгованості перед позивачем, в випадку відсутності коштів на рахунках для здійснення оплати.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №910/16505/19 від 11.09.2020, обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 911/1695/18 від 19.02.2019 року).

Пункт 1 частини 1 статті 137 ГПК України розмежовує поняття майна та грошових коштів для цілей вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення на них арешту.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 та від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20.

Тобто, накладення арешту можливе лише на майно, яке позивач просить витребувати або на яке просить визнати право власності. Однак в даному випадку, предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів.

Таким чином вимога про накладення арешту на нерухоме майно, яке у власності відповідача задоволенню не підлягає.

Також не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову посилання позивача на його важке фінансове становище, яке викликано агресією з боку Російської Федерації.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, враховуючи що позивачем не подано доказів на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. 136-137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ Метал груп" від 15.07.2022 за вих. №639-юр про забезпечення позову у справі №924/379/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Ухвала підписана 20.07.2022р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи;

2 - ТОВ „АВ Метал груп" (вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000); електронна пошта: abbotvinainna@gmail.com

3 - ПрАТ „Кам`янець-Подільськсільмаш" (вул. Індустріальна, 1А, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300)

Всім рек. з повід.