Рішення

від 23.06.2022 по справі 369/7429/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7429/20

Провадження № 2/369/406/22

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

за участю секретарів Мазурик Д.С., Шило М.І.,

Варваровій М.П., Житар А.А.,

за участю прокурорів Карнова А.О., Кухарука О.Г.,

Тарасенко А.С.,

представників позивача Чубко Я.С., ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів м. Києві цивільну справу за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі: Чабанівської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру у Київській області,Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Прокурора Київської області звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 «Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Рей-Марк» із постійного користування ДГ «Чабани» вилучено земельну ділянку площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ «Рей-Марк».

Зокрема, пунктом 3 цього розпорядження змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

Договір оренди вказаної земельної ділянки від імені Київської обласної державної адміністрації доручено укласти Києво-Святошинській районній державній адміністрації.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.09.2009 № 1103 в довгострокову оренду ТОВ «Рей-Марк» передано земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської сільської ради, кадастровий номер: 3222457400:03:002:0074.

На підставі вказаного розпорядження між ТОВ «Рей-Марк» та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009, державну реєстрацію якого здійснено 14.12.2009 за № 040994700055.

Відповідно до умов вказаного договору в оренду ТОВ «Рей-Марк» передається земельна ділянка для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

18.01.2013 заступником прокурора Києво-Святошинського району, у зв`язку з виявленими порушеннями чинного законодавства, до ТОВ «Рей-Марк» пред`явлено позовну заяву про розірвання вищевказаного договору оренди та повернення землі.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2013 в задоволенні даного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги прокуратури задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ «Рей-Марк» подано касаційну скаргу за результатами розгляду якої на підставі постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2014 скасовано вищевказане рішення суду апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014 № 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 - розірвано, ТОВ «Рей-Марк» зобов`язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави.

Вказане судове рішення не оскаржувалось та 11.11.2014 набрало законної сили.

Таким чином, у користування держави була повернута земельна ділянка площею 9 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074, розташована в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з цільовим призначення - землі промисловості.

Однак, на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012141 у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035.

У зв`язку з цим 20.01.2014 за останньою на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського району індексний номер: 10266675 зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомості.

В подальшому, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2014 № 2775 зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_5 .

На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В від 17.07.2014 № 14525939 за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Далі, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2018 № 762, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєвої І.А. вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_6 здійснено поділ належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 площею 1,4843 га,внаслідок чого утворились земельної ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га та 3222457400:03:002:5071 площею 0,2 га.

Право власності ОСОБА_6 на вказані земельні ділянки зареєстровано на підставі рішень реєстратора Святопетрівської сільської ради від 03.07.2018 № 41869182 та № 41868912 відповідно.

В подальшому, на замовлення ОСОБА_6 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 3222457400:03:002:5070, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства та 3222457400:03:002:5071, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджено розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 18.10.2019 № 817.

На даний час у власності ОСОБА_6 відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070, площею 1,2843 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства та 3222457400:03:002:5071 площею 0,2 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району.

Відповідно до інформації КДП «Київгеоінформатика» та доданими до неї картографічними матеріалами установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9 га, що перебувала в оренді ТОВ «Рей-Марк».

На думку позивача, оскільки наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012142 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 суперечить вимогам ст. ст. 20, 116, 122 ЗК України, він є недійсним.

Прокурор просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012142 про передачу у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради.

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 18.10.2019 № 164 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5070 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07.03.2019 № 167 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5071 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва

Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації: з незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га вартістю 128871 грн. та земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5071 площею 0,2 га вартісю 20069 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2020 року відкрито провадження по справі.

16.07.2020 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив, що законних підстав для відмови у видачі наказу від 13.04.2014 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 у Головного управління Держгеокадастру у Київській області не було. Крім того,спірні накази Головного управління вичерпали свою дію шляхом виконання, а їх скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у такий спосіб виникло право власності земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Зазначив, про сплив строку позовної давності щодо позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову.

27.07.2020 року від представника Київської обласної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому зазначив, що спірна ділянка вибула із власності держави поза волею Київської обласної державної адміністрації-належного розпорядника майна, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04.08.2020 року відповідач ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву. Відповідно до якого просив застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

Також, 04.08.2020 року відповідач ОСОБА_5 подав відзив на позовну заяву. Просив застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відповіді на відзиви в яких зазначив, що прокуратурі про факти порушення вимог чинного законодавства стало відомо у жовтні 2017 року. Зазначив про поважність причин пропуску строку позовної давності та наявність суспільного інтересу у даній справі. Просив задовольнити заявлений позов.

14.09.2020 відповідач ОСОБА_5 подав заперечення на відповідь на відзив.З підстав тотожним викладеним у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволені позову.

21.01.2021 року представником відповідача ОСОБА_6 - адвокатом Кучерук В.В. було подано заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.02.2021року було закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2021 року було відмовлено у задоволені заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. про забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.12.2021 року було задоволено клопотання прокурора Олександра Кухарука про заміну учасників на правонаступників, позивача Київську обласну державну адміністрацію замінено на процесуального правонаступника Чабанівську селищну раду, відповідача Києво-Святошинську районну державну адміністрацію на процесуального правонаступника- Фастівську районну державну адміністрацію.

28.01.2022 року від представника Чабанівської селищної ради надійшли пояснення по справі.Зазначив, що прокуратурою не доведено наявність протиправної поведінки з боку відповідачів,не доведено право на звернення з позовною заявою в інтересах держави в особі територіальної громади в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, а отже прокурор не є належним позивачем по справі. Також просив застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог і закрити провадження у справі.

23.02.2022 року від голови Фастівської районної адміністрації надійшли пояснення по справі. Зазначив, що Фастівська районна адміністрація не є правонаступником Києво-Святошинської районної адміністрації, а тому в частині заявлених позовних вимог до неї просив відмовити.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник Чабанівської селищної ради в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 «Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Рей-Марк» із постійного користування ДГ «Чабани» вилучено земельну ділянку площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ «Рей-Марк».

Серед іншого, пунктом 3 зазначеного вище розпорядження змінено цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

У подальшому від імені Київської обласної державної адміністрації розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.09.2009 № 1103 передано в оренду ТОВ «Рей-Марк» земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074. На виконання зазначеного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009, державну реєстрацію якого здійснено 14.12.2009 за № 040994700055.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2014 № 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 - розірвано, ТОВ «Рей-Марк» зобов`язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави. Це судове рішення не оскаржувалося та відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень набуло законної сили 11.11.2014.

Відповідно до ч. 4 ст.82Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також Головне управління Держземагентства у Київській області своїм наказом від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012141 передало у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:50365 на підставі чого та рішення реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського району зареєстровано право власності на земельну ділянку.

У подальшому право власності на земельну ділянку відчужено ОСОБА_4 та проведено відповідну реєстраційну дію. Також спірну земельну ділянку було відчужено ОСОБА_6 , який є наразі власником земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст.116ЗК України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Пунктом «в» частини третьої ст.116ЗК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» ч. 1 ст.121ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відтак, під час прийняття спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області спірна земельна ділянка відносилася до земель промисловості.

Згідно з ч. 4 ст.122ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За таких обставин, оскільки ГУ Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не мало відповідних повноважень, позаяк земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому наказ ГУ Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону унаслідок відсутності в суб`єкта його видання повноважень на вчинення таких дій.

Разом з цим, суд приходить до висновку про необхідність застосування строків позовної давності до вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.256Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст.56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

У разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 та від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц.

У зв`язку з наведеним вище, до позовних вимог позивача, як особи право якої порушене, позовна давність починається обчислюватися з моменту, коли він довідався або міг довідатися про порушення своїх прав, тільки якщо органи прокуратури не довідалися про це раніше.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15.

Моментом, коли Київська обласна державна адміністрація, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства - 13 січня 2014 року. Так, позивач є уповноваженим органом держави на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, та зобов`язаний знати про стан своїх майнових прав.

Пунктом 8 Положення про головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, що діяло на момент винесення оскаржуваного наказу, встановлено, що головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території області. Також, згідно зі п. 11.14 вказаного Положення, начальник Головного управління підзвітний та підконтрольний відповідному голові місцевої державної адміністрації з питань здійснення повноважень місцевих держадміністрацій.

Отже, позивач в силу своїх функціональних прав та обов`язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, міг та повинен був дізнатися про невідповідність спірного рішення вимогам законодавства з моменту його винесення (13.01.2014), з цього моменту в нього з`явилося право на позов. Тому перебіг позовної давності позивача почався 13 січня 2014 року, а закінчився 14 січня 2017 року. Протягом цього строку позивач свої позовні вимоги не заявляв, внаслідок чого його право на подання позову припинилося 14 січня 2017 року.

Таким чином, доводи заступника прокурора, що про порушення вимог земельного законодавства, наведених у позовній заяві, органам прокуратури стало відомо тільки у квітні 2017 року під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000158, а тому перебіг позовної давності за позовною заявою повинен починатися саме з квітня 2017 року, є хибними, оскільки позивач міг дізнатися про порушення своїх прав раніше за органи прокуратури, тобто ще 13 січня 2014 року.

Аналогічні висновки були неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 6 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач (відповідний орган), а не прокурор. Такі ж висновки зроблено в постанові Верховного суду від 27 лютого 2019 року в справі № 910/23062/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 648/2419/13-ц.

Крім того, станом на дату прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства (13.01.2014) діяв Закон України«Про прокуратуру» у редакції від 12 жовтня 2013 року, ч. 1 ст. 1 якого передбачала прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами, що здійснювався Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.19Закону України«Про прокуратуру» у редакції від 12 жовтня 2013 року предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів була відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Також вказівки щодо проведення прокурорського нагляду органами прокуратури були передбачені відомчими актами Генерального прокурора України, зокрема наказами від 19.09.2005 № 3гн, від 18.10.2010 № 3гн та від 07.11.2012 № 3гн, де містяться такі вказівки до прокурорів: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Отже, органи прокуратури також могли та мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав Київської обласної державної адміністрації з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагенства (13.01.2014), оскільки на той час у них був прямий обов`язок та можливість здійснювати прокурорський нагляд за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі ГУ Держземагенством у Київській області. Тому в будь-якому випадку строк позовної давності повинен рахуватися з 13 січня 2014 року.

Посилання прокурора на правові висновки, відповідно до яких положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388ЦК України не застосовуються, у цій справі не беруться до уваги, оскільки у більш пізній практиці Верховного Суду, зокрема в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року в справі № 910/4715/16, зроблений остаточний висновок щодо необхідності застосування позовної давності до вимог за статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Суд окремо звертає увагу на той факт, що пропуск позовної давності прямо визнається представником позивача у відповіді на відзив, де представник позивача зазначає, що він пропущений з поважних причин, разом з цим, належним чином не пояснюється в чому полягає поважність пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованими заяви відповідачів про необхідність застосування строків позовної давності щодо позовних вимог позивача та вбачає наявність підстав для застосування наслідків спливу трирічної позовної давності при зверненні до суду з позовом прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації у відповідності до положень статей 261, 267 ЦК України, та відмову у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами.

Щодо інших тверджень сторін, письмових доказів, суд зазначає, що вони, були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 122 Земельного кодексу України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 158, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенніпозову ПрокурораКиївської області,який дієв інтересахдержави вособі:Чабанівської селищної радидо Головногоуправління Держгеокадаструу Київськійобласті,Фастівської районноїдержавної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнаннянедійсним наказу,розпорядження тавитребування земельноїділянки зчужого незаконноговолодіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.