Ухвала

від 20.11.2023 по справі 369/7429/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 369/7429/20

провадження № 61-10837св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - прокурор Київської області в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради,

відповідачі: головне управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яку подав представник - адвокат Жовтоног Микола Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Лапчевської О. Ф., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У червні 2020 року прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, звернувся з позовом до головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання наказу та розпоряджень недійсними й витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позов мотивував тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації, правонаступником якої в спірних правовідносинах є Чабанівська селищна рада, № 529 від 26 червня 2009 року вилучено з постійного користування ДГ «Чабани» земельну ділянку площею 9 га, розташовану в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, та змінено її цільове призначення на «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення». Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1103 від 03 вересня 2009 року земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 та площею 9 га передано в довгострокову оренду ТОВ «Рей-Марк», на підтвердження чого укладено договір оренди землі від 08 вересня 2009 року. В подальшому, в зв`язку з виявленими порушеннями законодавства договір оренди земельної ділянки був розірваний у судовому порядку, а земельна ділянка - повернута у власність держави.

Вказував, що в жовтні 2017 року прокуратура під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні виявила, що на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області № КИ/3222457400:03:002/00012141 від 13 січня 2014 року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035, яка 20 січня 2014 року зареєструвала за собою право власності на неї, а 17 липня 2014 року відчужила її на користь ОСОБА_2 , який, у свою чергу, 03 березня 2018 року відчужив земельну ділянку ОСОБА_3 . У подальшому, ОСОБА_3 здійснив поділ придбаної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га та 3222457400:03:002:5071 площею 0,2 га.

Зазначав, що відповідно до інформації, викладеної в листі КДП «Київгеоінформатика», та доданих до нього картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9 га, яка перебувала в оренді ТОВ «Рей-Марк» та мала цільове призначення «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення». Тому прокурор уважав, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області № КИ/3222457400:03:002/00012142 від 13 січня 2014 року суперечить вимогам статей 20, 116, 122 ЗК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:

- визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити її;

- визнати недійсним наказ головного управління Держземагентства у Київській області № КИ/3222457400:03:002/00012142 від 13 січня 2014 року про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради;

- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 164 від 07 березня 2019 року в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5070 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 167 від 07 березня 2019 року в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5071 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва;

- витребувати на користь держави в особі Чабанівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га та земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5071 площею 0,2 га, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено за пропуском позовної давності.

Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що ГУ Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не було наділене необхідним обсягом повноважень на передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , адже земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому вважав обґрунтованими доводи прокурора про те, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню незаконним.

Поряд із цим суд зазначив, що як в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з моменту, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.

Суд зазначив, що моментом, коли Київська обласна державна адміністрація, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства, а саме 13 січня 2014 року, оскільки КОДА на той момент була уповноваженим державою органом на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, в зв`язку з чим зобов`язана була знати про стан своїх майнових прав. Місцевий суд уважав, що КОДА в силу своїх функціональних прав та обов`язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, могла та повинна була дізнатися про невідповідність оспорюваного наказу вимогам законодавства з моменту його прийняття. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що перебіг позовної давності в цій справі розпочався 13 січня 2014 року та сплив 14 січня 2017 року.

Також суд зазначив, що станом на 13 січня 2014 року органи прокуратури були наділені повноваженнями прокурорського нагляду за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі ГУ Держземагенства у Київській області, в зв`язку з чим також могли та мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагенства. Тому за висновком суду в будь-якому випадку позовна давність повинна була відраховуватися з 13 січня 2014 року.

Оскільки з позовом прокурор звернувся в червні 2020 року суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позовної давності, що з урахуванням поданої ОСОБА_3 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким:

- заяву прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, задоволено та поновлено прокурору строк на звернення до суду з цим позовом;

- позов прокурора задоволено;

- визнано недійсним наказ ГУ Держземагентства у Київській області № КИ/3222457400:03:002/00012142 від 13 січня 2014 року про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради;

- визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 164 від 07 березня 2019 року в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5070 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 167 від 07 березня 2019 року в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5071 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва;

- витребувано на користь держави в особі Чабанівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5070 площею 1,2843 га та земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5071 площею 0,2 га, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Фастівської районної державної адміністрації;

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь прокуратури Київської області витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 25 623 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовна давність за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може відраховуватись лише з одного моменту - дати реальної обізнаності (або можливості бути обізнаним) уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який реалізує відповідне цивільне право, про наявність порушення права держави, та про особу порушника. Обізнаність будь-якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутись до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу.

Апеляційний суд зазначив, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності. Позовна давність має розпочинати свій відлік не з моменту прийняття органом державної влади розпоряджень, що порушують права позивача, а з моменту, коли дані про порушення були або об`єктивно могли бути виявлені.

Апеляційний суд прийняв до уваги, що як на підставу для поновлення позовної давності прокурор у позовній заяві посилався на те, що про порушення прав держави йому стало відомо у жовтні 2017 року під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000158, на підставі матеріалів якого отримано лист КДП «Київгеоінформатика» № 01-01/481 від 09 жовтня 2017 року, яким підтверджено факт накладення спірної земельної ділянки на землі промисловості. Моментом, з яким прокурор пов`язував факт обізнаності КОДА про порушення прав держави, прокурор зазначив пред`явлення прокуратурою Київської області аналогічної позовної заяви в інтересах обласної державної адміністрації у справі № 369/11064/17.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюваний наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року позивачу не надсилався, а тому висновок місцевого суду щодо обізнаності позивача про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу є необґрунтованим. Апеляційний суд також зазначив, що зі змісту самого наказу неможливо встановити факт порушення законодавства при його прийнятті та дійти висновку про порушення прав держави.

Суд прийняв до уваги, що в жовтні 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з аналогічним позовом (справа № 369/11064/17), після отримання примірника позовної заяви з додатками в якій КОДА отримала об`єктивну можливість встановити факт незаконного відведення спірної земельної ділянки.

Висновок суду першої інстанції про те, що органи прокуратури могли дізнатися про прийняття оспорюваного наказу з 13 січня 2014 року в силу здійснення прокурорського нагляду апеляційний суд визнав необґрунтованим, адже прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю. Прокурорські перевірки дотримання вимог законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування. Тому за відсутності повідомлень від контролюючих органів, звернень осіб чи будь-якої іншої інформації про незаконність спірного наказу прокурор не міг та не мав можливості дізнатись про порушення інтересів держави.

Оскільки пропуск позовної давності зумовлений не бездіяльністю позивача, а обставинами, які від нього не залежали, апеляційний суд уважав наявними підстави для поновлення позовної давності та задоволення позову прокурора.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що апеляційний суд в оскарженій постанові не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 914/207/18.

Касаційну скаргу мотивував тим, що про порушення прав держави прокурор дізнався в квітні 2017 року при здійсненні процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 42017110000000158, про що він неодноразово зазначав при розгляді численних подібних справах у судах першої інстанції. Наполягав на тому, що КОДА як орган, уповноважений на представництво інтересів держави в спірних правовідносинах, мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено

без руху та надано строк на усунення її недоліків, а саме: запропоновано заявнику доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

17 серпня 2023 року від ОСОБА_3 через його представника - адвоката Жовтонога М. М. на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: клопотання про усунення недоліків касаційної скарги; копія платіжної інструкції про сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали.

У вересні 2023 року справа № 369/7429/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 389, 394, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради до головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання наказу та розпоряджень недійсними й витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яку подав представник - адвокат Жовтоног Микола Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року призначити до судового розгляду на 29 листопада 2023 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний