Ухвала

від 21.07.2022 по справі 522/20633/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/959/22

Справа № 522/20633/18 1-кс/522/3792/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160500007350 від 02 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року задоволено клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 та накладено арешт на земельні ділянки та наступні об`єкти нерухомості, а саме:

- житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 65,8 кв.м. (реєстраційний номер 1301407251101) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 543600751101),заборонено проведення будь-яких будівельних робіт (реконструкції, ремонту, нового будівництва, тощо).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою в задоволені клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що ухвала слідчого судді постановлена з грубим порушенням вимог КПК України.

Зазначив про відсутність підстав для накладення арешту, формальний підхід слідчого судді під час вирішення питання про арешт майна, порушення прав власності апелянта наявністю вказаного арешту, недотримання органами досудового слідства правил встановлених ч. 3 ст. 170 КПК України.

Крім того, послався на те, що слідчий обґрунтовуючи своє клопотання, не надав достатніх і належних доказів, на які посилався, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Вищевказані обставини, на думку апелянта, вказують на необґрунтованість арешту.

Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду. З заявами та клопотаннями про відкладення судового розгляду не звертався.

Прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з заявою про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, керуючись ч.4 ст.405 КПК України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 за відсутності учасників апеляційного провадження.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, на теперішній час СВ ВП №2 ОРУП №1 в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018160500007350 від 02.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

З клопотання прокурора про арешт майна убачається, що 14.07.2017 державним реєстратором КП «Регіональне бюро державної реєстрації» ОСОБА_9 з використанням електронно-обчислювальної техніки внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 1301407251101 щодо реєстрації права власності об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 65, 8 кв.м, житлова площа 39, 6 кв.м, за гр. ОСОБА_10 . Підстави виникнення права власності: технічний паспорт виданий 13.07.2017, видавник ФОП ОСОБА_11 ; рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 50, виданий 03.06.1986, видавник: Виконком Іллічівської райради депутатів, трудящихся; технічний паспорт виданий 17.07.2017, виданий ФОП ОСОБА_11 ; довідка, серія та номер 03, виданий 17.07.2017, видавник ФОП ОСОБА_11 .

Згідно інформації Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради відповідно до відомостей журналу реєстрацій рішень виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів та опису справ за 1985 рік рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів №50 за датою 03.06.1986 не існує.

Під №50 від 04.02.1986 р. зареєстровано рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів «О приемке дома в эксплуатацию», що взагалі не стосується вищезазначеного об`єкту нерухомості.

Підстава, яка вказана на звороті рішення «виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів №50 від 03.06.1986 року: фонд №292, справа №546» не відповідає дійсності.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що наявні достатні підстав вважати що громадянка ОСОБА_10 вступивши у змову з державним реєстратором ОСОБА_9 , надала останній завідомо підроблене рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 50, від 03.06.1986, та яка в свою чергу, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки здійснили доступ до державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, незаконно зареєструвавши право власності за ОСОБА_10 на об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 65, 8 кв.м, таким чином шахрайським шляхом заволодівши правом на земельну ділянку під ним, що належить територіальній громаді м. Одеси.

Також встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу №1821 від 17.11.2017 ОСОБА_6 належить квартира розташована на земельній ділянці, загальною площею 83 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 543600751101).

Так, громадянка ОСОБА_10 , отримавши шахрайським шляхом право на земельну ділянку, вступивши у змову з ОСОБА_6 продовжуючи злочинні наміри, приблизно влітку 2018 року розпочали незаконну забудову на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , нібито під виглядом реконструкції приміщення незаконно зареєстрованого за ОСОБА_10 та квартири АДРЕСА_3 зареєстрованої за ОСОБА_6 .

При проведенні Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради,16.07.2018 та 03.09.2018 неодноразових позапланових перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва було встановлено що вищезазначеними особами, незаконно було здійснено підготовчі роботи шляхом знесення та вивозу фрагментів існуючого флігелю та виконано будівельні роботи шляхом улаштування котловану на його місці, без отримання права на виконання таких робіт чим порушено п.1 ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України №466.

Також, 08.08.2018 року складено Акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси у складі представників Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації та КП «ЖКС «Порто-франківський», яким зафіксовано проведення незаконних будівельних робіт.

Допитаний в якості свідка начальник дільниці №8 КП ЖКС «Порто-франківський» ОСОБА_12 , який був присутнім при складанні вищезазначеного акту, пояснив що фактично на вищезазначеній ділянці було повністю знесено флігель у якому розташовувалась кв АДРЕСА_3 , вирито котлован, що значно перевищує геометричні розміри фундаменту що існував під квартирою АДРЕСА_3 , та облаштовано новий фундамент, тобто фактично захоплено частину земельної ділянки.

В подальшому, з метою маскування своєї злочинної діяльності, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 20.09.2018 надали до Управління ДАБК Одеської міської ради Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зазначивши наступні недостовірні відомості, а саме, зазначено що експертизу проекта будівництва проведено Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Чернігівській області, експертний звіт №1426/01-18 від 18.10.2017 (згідно отриманої відповіді зазначеної установи Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Чернігівській області ніколи не виконувалась вищезазначена експертиза проекту реконструкції житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та відповідно експертний звіт не видавався)

Також, зазначено, що відповідно до п. 7 постанови КМУ від 13.04.2011 №466 відомості щодо земельної ділянки не зазначаються у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту об`єктів будівництва без змін зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані. (Хоча фактично здійснюється нове будівництво та збільшення зовнішніх геометричних розмірів фундаментів, та у такому разі та такі роботи можливо проводити тільки за наявності права власності або користування земельною ділянкою та отриманням відповідних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки).

Таким чином об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 65, 8 кв.м. (реєстраційний номер 1301407251101,об`єкт нерухомого майна квартира за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 543600751101), та змельні ділянки розташовані під ними є об`єктами кримінально протиправних дій, право на яке набуте протиправним шляхом, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна: житлового будинку, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 65,8 кв.м. (реєстраційний номер 1301407251101) за адресою: АДРЕСА_1 ; та квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 543600751101), оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів, з огляду на те, що не накладення арешту на об`єкти нерухомості може призвести до відчуження, поділу або інших дій, направлених на приховування незаконних реєстраційних дій та слідів злочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на об`єкти нерухомості порушує права власника майна, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали провадження за клопотанням прокурора, погоджується з тим, що житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 65,8 кв.м. (реєстраційний номер 1301407251101) за адресою: АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 543600751101), відповідають критеріям майна, визначеним статтею 98 КПК України, на яке у відповідності до положень ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений арешт, оскільки вказані об`єкти нерухомості можуть бути предметом кримінального правопорушення, у зв`язку з чим мають значення речових доказів у кримінальному провадженню, а також мають безпосереднє та вирішальне значення для виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, в діях відповідних осіб.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя врахувавши всі обставини кримінального провадження, обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно.

В свою чергу апеляційний суд зазначає, що прокурор надіслав до апеляційного суду постанову від 19 липня 2022 року про призначення комплексної будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадження, та, відповідно до супровідного листа постанова прокурора на теперішній час направлена до Одеського науково-дослідного Інституту судових експертиз.

Аналізуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою всесторонього, об`єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси ОСОБА_6 , з метою запобігання можливості відчуження, поділу або інших дій, направлених на приховування незаконних реєстраційних дій та слідів злочину, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160500007350 від 02 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3