Ухвала

від 19.12.2018 по справі 522/20633/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20633/18

Провадження № 1-кс/522/22356/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12018160500007350 від 02.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про скасування арешту майна -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту, мотивуючи наступним.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.112018 року накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 вважає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки в рамках даного кримінального провадження вона не має жодного процесуального статусу, майно, на яке накладено арешт не є доказом вчиненого злочину, інших законних підстав для накладення арешту не існує, на підставі чого просить скасувати такий захід забезпечення кримінального провадження.

Власник майна до судового засідання вкотре не з`явилася без поважної причини, про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Прокурор до судового засідання не з`явився, копії документів, що спростовують доводи ОСОБА_2 про законність набуття права власності на вказану у клопотанні квартиру.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Прокурором під час судового засідання надано копію листа директора Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради, із якого вбачається, що згідно з журналом реєстрації рішень виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів та опису справ за 1986 р. рішення виконавчого комітету Іллічівської районнї ради народних депутатів №50 за датою 03.06.1986 року (тобто, рішення, яким підтверджує право власності ОСОБА_2 ) - не існує.

Аналіз вище наведено, дає слідчому судді право прийти до висновку, що існують обґрунтовані сумніви у законності набуття права власності на вказану квартиру, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження може відпасти до стадії судового розгляду по суті. Таким чином, слідчий суддя ставиться критично до посилань а володільця майна, перевіривши всі наявні документи, вважає, що скасування арешту в даному випадку буде перешкоджати проведенню досудового розслідування у повному обсязі, а тому з метою забезпечення повноти досудового розслідування та уникнення ризиків втрати чи іншим чином перетворення речових доказів (квартири), клопотання про скасування арешту задоволенню не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12018160500007350 від 02.11.2018 року, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на дану ухвалу слідчого судді може бути подано під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя:

19.12.2018