Ухвала

від 17.06.2022 по справі 554/3492/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 17.06.2022 Справа № 554/3492/22

Провадження № 1-кс/554/5757/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2022 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представників заявника адвоката ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Полтава заяву представника заявника адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про відвід слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 від розгляду відводу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 від процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022172060000079 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -

встановив:

В провадження слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 надійшла заява адвоката ОСОБА_4 , подана в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про відвід прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 від процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022172060000079 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

15.06.2022 представником заявника адвокатом ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 подано заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_7 , яка аргументована тим, що заявнику відомі обставини, які викликають сумнів в упередженості головуючого по справі. Так, слідчий суддя ОСОБА_7 23.05.2022 задовольнила клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42022172060000079 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України про арешт майна. Цим рішенням заборонено (арешт) відчуження, розпорядження та користування майном, належним підозрюваному ОСОБА_6 , а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 5325781200:00:023:0041, площею 2,79 га; квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 58,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Представник заявника адвокат ОСОБА_4 посилається на ч.12 ст. 170 КПК України, згідно якої, не допускається заборона використання житлового приміщенням особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні. Ухвалюючи рішення про арешт квартири ОСОБА_6 , слідчий суддя ОСОБА_7 заборонила користуватися житлом, яке є єдиним у власності підозрюваного та його сім`ї, в якому проживає та зареєстрована його малолітня дитина, що підтверджує довідкою про склад сім`ї від 07.05.2019.

Таке грубе порушення слідчим суддею ОСОБА_7 вимог закону, на його думку, обґрунтовує сумніви сторони захисту у неупередженості судді. Вважає, що такі обставини свідчать, що суддя ОСОБА_9 не може забезпечити неупереджений судовий розгляд заяви про відвід прокурора.

Крім того, зазначає, що 23.05.2022 ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 задоволено клопотання слідчої ОСОБА_10 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 про накладення арешту на транспорті засоби ОСОБА_6 в межах кримінального провадження №42022172060000079 від 04.05.2022, які, на його думку, не мають жодного відношення до зазначеного кримінального провадження. Необхідність у такому обмеженні права власності підозрюваного на транспортні засоби обґрунтована потребою забезпечення речових доказів. Проте, в клопотанні про арешт майна не було зазначено, за якими з ознак ч.1 ст.98 КПК України транспортні засоби відносяться до речових доказів, за допомогою яких сторона обвинувачення буде доводити вчинення корупційного злочину. Зазначені дії, на його думку, вказують, що суддя ОСОБА_7 відноситься до підозрюваного ОСОБА_6 упереджено.

Також представник заявника адвокат ОСОБА_4 посилається на те, що в клопотанні про арешт майна не було додано протоколу огляду транспортних засобів та нерухомого майна підозрюваного, які слідчий чи прокурор могли скласти відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст.237 КПК України, щоб зафіксувати в оглянутих речах та приміщеннях відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Тобто, для того, щоб об`єктивно встановити чи відповідають транспортні засоби, земельна ділянка та квартира ОСОБА_6 одній із ознак речового доказу, слідча мала б щонайменше провести огляд зазначеного майна в порядку ст.234 КПК України, вилучити речі, а також визнати їх речовими доказами вмотивованим та обґрунтованим процесуальним рішенням у формі постанови. Разом з тим, майно, на яке слідчий суддя наклала арешт, не було оглянуте слідчим чи прокурором, а відтак не існувало жодних процесуальних документів, на підставі яких слідча суддя могла б дійти висновку про наявність ознак речового доказу в транспортних засобах підозрюваного. На момент звернення до суду з клопотання про арешт майна, ані слідчим, ані прокурором, не було винесено постанови про визнання речовими доказами майна підозрюваного ОСОБА_6 . Зазначені обставини підтверджуються постановою про визнання транспортних засобів речовими доказами від 30.05.2022, яка було прийнята через 7 днів після арешту цього майна. Фактично ухвала про арешт майна була прийнята наперед. На думку представника заявника адвокат ОСОБА_4 , викладені обставини обґрунтовують сумніви сторони захисту про упередженість слідчого судді ОСОБА_7 , яка арештувала транспортні засоби підозрюваного, як речові докази, ще до того, як слідчим було прийнято рішення визнати таке майно речовими доказами та без проведення огляду, яким було зафіксовано відповідні відомості, що мають доказове значення. Вважає, що слідча суддя ОСОБА_7 не може здійснювати правосуддя із розгляду відводу прокурора об`єктивно та неупереджено, а тому підлягає відводу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, розгляд заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_7 розподілено на суддю ОСОБА_1 ..

Представники заявника адвокат ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 заявлений відвід слідчому судді ОСОБА_7 підтримали, просили задовольнити з підстав, зазначених у заяві про відвід.

Прокурор заперечував проти заявленого відводу.

Слідчий суддя ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. Надала суду повідомлення, що пояснень давати не бажає.

Дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 81 КПК Україниу разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьоюстатті 35цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 81 КПК Українипри розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Згідно вимог ст.75КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно ст.80КПК України відвід має бути вмотивованим.

В силу змісту статті 6Конвенцією «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими Резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року визнається як основоположний принцип надання в рівній мірі кожній особі права на розгляд її справи, що пов`язана зі встановленням її прав та обов`язків, а також з питанням її винуватості у скоєнні кримінального злочину, незалежним судом, на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку, беручи до уваги те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві, нижченаведені принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони адресовані суддям для використання як інструкції, а також судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів. Крім того, вони покликані сприяти кращому розумінню та підтримці здійснення правосуддя з боку представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства в цілому.

Згідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

Заявлений відвід судді ОСОБА_7 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, встановлених кримінальним процесуальним законодавством, тому є безпідставним. Заявником не надано жодних доказів на підтвердження своєї заяви, в частині того, що суддя ОСОБА_7 є неупередженою.

Як убачається зі змісту заяви про відвід, наведені в ній доводи фактично зводяться до незгоди з прийнятими слідчим суддею процесуальними рішеннями в рамка досудового розслідування кримінального провадження №42022172060000079 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

На думку судді, ухвалення слідчим суддею процесуальних рішень відносно заявника, з якими не погоджується сторона кримінального провадження, не входять до переліку обставин, передбачених ст. 76 КПК України, що виключають участь слідчого судді в кримінальному провадженні, а тому не можуть слугувати підставами для його відводу.

Аналіз наведених норм права, міжнародних стандартів, судової практики, яка є джерелом права та співставлення їх з встановленими обставинами, посиланнями та твердженнями представників заявника, дають підстави вважати, що їх доводи не доводять наявність упередженості слідчого судді ОСОБА_7 , у зв`язку з чим заява про відвід слідчого судді ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 35, 37, 75, 81,371-372 КПК України, суддя

постановив:

У задоволенні заяви представника заявника адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про відвід слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 від розгляду відводу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 від процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022172060000079 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1