Постанова

від 18.07.2022 по справі 759/22898/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/22898/20 головуючий у суді І інстанції Твердохліб Ю.О.

провадження № 22-ц/824/5861/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Жванко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шипіком Андрієм Васильовичем, та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником - адвокатом Яценком Данилом Сергійовичем, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення додаткових витрат на утримання дітей,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: 1) змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання неповнолітніх дочки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, на тверду грошову суму; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття, на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн щомісячно, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття; 3) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання двох дітей у розмірі 109 756,00 грн; 4) стягнути з відповідача на користь позивача витрати по справі.

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що 15.07.2005 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого вони мають дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З весни 2017 року вона припинила шлюбні відносини з відповідачем, а рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2019 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

10.10.2019 року вона уклала шлюб з ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька при чому обов`язком особистим, індивідуальним, але відповідач байдуже ставиться до дітей, не цікавиться їх життям та потребами не надає достатнього утримання. Аліменти, стягнуті рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2019 року, відповідач сплачує нерегулярно, на 01.06.2020 року мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 18 263,99 грн. До батьківських обов`язків ставиться безвідповідально, станом здоров`я та потребами дітей не цікавиться, у додаткових витратах участі не приймає, при цьому відповідач має у власності рухоме та нерухоме майно, сталий та значний дохід від здійснення підприємницької діяльності, та господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст».

Відповідач має наступне майно: 1) транспортний засіб BMW 320, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 25.09.2009 року на ім`я ОСОБА_1 . Згідно висновку про незалежну оцінку майна від 18.04.2019 року, виданого суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_11 , ринкова вартість автомобіля складає 150 000,00 грн, без ПДВ. 2) транспортний засіб MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 31.12.2014 року на ім`я ОСОБА_1 . Згідно висновку про незалежну оцінку майна від 18.04.2019 року , виданого суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_11 , ринкова вартість автомобіля складає 289 900,00 грн, без ПДВ. 3) квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житлова площа 41,3 кв.м., зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 26.11.2014 року. Згідно висновку про незалежну оцінку майна від 09.01.2019 року, виданого суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «БП ЕКСПЕРТ» ринкова вартість вказаної квартири становить 2 520 000,00 грн. 4) Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 43,80 кв.м., житлова площа 17,00 кв.м., зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності від 26.03.2007 року. Згідно висновку про незалежну оцінку майна від 09.01.2019 року, виданого суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «БП експерт» ринкова вартість квартири становить 891 200,00 грн, ринкова вартість Ѕ частини квартири становить 445 600,00 грн. 5) об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 450,00 кв.м., що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3221286801:01:058:0524, за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно висновку про незалежну оцінку майна від 09.01.2019 року, виданого суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «БП ЕКСПЕРТ» ринкова вартість будинку становить 5 600 000,00 грн. 6) Земельна ділянка площею 0,121 га, кадастровий номер 3221286801:058:0524, розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля».

Також Відповідач має Ѕ частину квартири в Іспанії, відповідно до реєстраційної інформації (додається до матеріалів справи) від 23 травня 2018 року, єдиний реєстраційний код: 03048000629354, об`єкт нерухомості : 101057, квартира на шостому поверсі ІІ фази Третього блоку Житлового комплексу під назвою «РЕЗИДЕНЦИЯ ЛОС АЛЬТОС ДЕ КАМПОАМОР», розташованого у містечку Дееса де Кампоамор муніципального району Оріуели.

Відповідач має кошти у банківських установах, зокрема у Польському акціонерному банку «Загальна ощадна каса», філія 6 у м. Краків, у сумі 51 250,10 євро.

Крім того, під час отримання візи до Іспанії, відповідачем подано до консульства Іспанії в місті Києві власноруч підписану ним заяву, у якій стверджує що має нерухоме майно в Іспанії, придбане в кредит, довів наявність коштів у сумі 35 328,96 Євро в іспанському банку «Каха Руаль»,код IBAN: НОМЕР_3 , в іспанському банку «Садабель» 3 111,34 Євро. Протягом 6 місяців 2018 року надходження від здійснення господарської діяльності Товариства склали 650 000,00 грн, у 2017 році задекларовано 980 000,00 грн. Також в заяві стверджував що здає в оренду рухоме та нерухоме майно, що перебуває у його власності та отримує прибуток, загальний пасивний дохід від здачі в аренду складав 3 357 доларів США на місяць.

Відповідач здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа підприємець зареєстрований у ДПІ Святошинського району м. Києва, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2020 року, також відповідач є засновником та керівником ТОВ «ДЖАСТ» (ЄДРПОУ 33399089) зареєстрованого у Деснянському районі м. Києва, юридична адреса: АДРЕСА_4 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2020 року.

Відповідно до п. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Головним критерієм присудження аліментів на утримання дітей саме у твердій грошовій формі є необхідність підтримання позивачем достатнього рівня життя дітей, який забезпечуватиме їх гармонійний розвиток: фізичний, інтелектуальний, моральний, культурний, духовний і соціальний, але коштів, які сплачує відповідач не вистачає для гармонійного розвитку дітей, крім того розвиваючи здібності дітей вона несе додаткові витрати на їх розвиток та підтримку.

Вона зі свого боку докладає усіх зусиль для належного забезпечення дочки та сина. Купує одяг, взуття, канцтовари, продукти харчування, організовує відпочинок, сплачує за додаткові заняття та курси з розвитку, здійснює лікування (планові огляди, позапланове-екстрене лікування).

З вересня 2019 року дочка відвідувала школу моделей «Kostromichova model school», за курси позивачем було сплачено 6 300,00 грн.

Діти є слухачами курсів англійської та німецької мови. За консультативні послуги дочки з англійської мови позивачем сплачено 24 508,58 грн, за послуги з вивчення англійської мови дітьми у 2018 році позивачем сплачено 17 200,00 грн, у 2019 році за надання послуг з вивчення дітьми німецької мови, позивач сплатила 10 080,00 грн, за підготовку дочки до вступу до школи у Австрії позивачем сплачено 4 080,00 грн, загалом у 2019 році за додаткові навчання та курси для дітей позивачем сплачено 50 680,00 грн, у 2020 році - 43 396,00 грн.

02.09.2020 року позивачем сплачено за консультаційні послуги з вивчення англійської мови за вересень - лютий 2020 року суму у розмірі 20 113,00 грн, відповідно до рахунку фактури № А-37611 від 28.08.2020 року.

12.09.2020 року позивачем сплачено за послуги з вивчення німецької мови 2 830,00 грн.

З 30.08.2019 року по 06.12.2019 року діти сторін по справі навчалися в «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступеня «Ліцей Преміум», відповідно до договору № 27/19-20 від 28.08.2019 року, за навчання позивачем було сплачено 72 864,38 грн.

З 17.08.2019 року по 27.08.2019 року вона організувала та сплатила відпочинок дітей в Греції.

На даний час позивач створила усі необхідні умови для навчання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у НВК «Школа І-ІІ ступенів-Ліцей № 38 ім. В.М. Молчанова».

Загалом, додаткові витрати на обох дітей за 2018, 2019, 2020 роки склали 219 512,00 грн.

03.09.2020 року доньці сторін у справі Софії була зроблена операція - лапароскопічна герніорафія праворуч методом PIRS у Національній дитячий спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ». Позивач повністю забезпечила проходження дочкою обстеження, сплатила за необхідні аналізи та післяопераційну реабілітацію. Відповідач матеріальної допомоги на лікування доньки не надавав.

Додатково зазначала, що їх донька має захворювання - астигматизм та потребує корекції зору. Вона намагається забезпечити доньці потрібні обстеження, лікування та купує необхідні окуляри та лінзи, але коштів на все не вистачає тому позивачка звертається за допомогою до батьків, бо відповідач відмовляється добровільно надавати належне забезпечення.

Відповідач не тільки не виконує батьківських обов`язків відносно спільних дітей, а навпаки погіршує своїми діями становище позивачки і дітей.

03.12.2019 року відповідач виселив її з дітьми та змінив замки у квартирі АДРЕСА_5 , придбаної за спільні кошти. З даного приводу позивач зверталася до поліції з відповідною заявою зареєстрованою за № 86899.

У зв`язку з даними обставинами позивач з дітьми вимушена орендувати квартиру для проживання та нести додаткові витрати.

Відповідач приховує справжній дохід, позивачка не одноразово викривала відповідача у передачі останнім в оренду майна (як рухомого так і не рухомого), придбаного за спільні кошти подружжя, отримані від оренди кошти відповідач витрачає виключно на особисті цілі.

Так, 16.04.2020 року вона виявила сторонніх осіб у будинку АДРЕСА_3 , побудованому за спільні кошти подружжя. Сторонні особи пояснили, що орендували даний будинок на три місяця.

З даного приводу вона зверталась до поліції з відповідною заявою (копія протоколу від 16.04.2020 року та пояснення додаються до позовної заяви).

Але на даний час відповідач продовжує заробляти на оренді будинку, доказом цього є об`ява розміщена на сайті olx.ua від 24.04.2020 року, де є фото будинку з описом та вказана сума оренди у розмірі 45 000,00 грн. за один місяць оренди.

На її думку, розмір аліментів, які сплачує відповідач є занадто низьким, оскільки вона витрачає набагато більше на утримання дочки та сина, на їх розвиток, харчування, лікування, забезпечення навчання, відпочинок, у той час коли відповідач витрачає значні кошти на обслуговування свого майна та власний відпочинок за кордоном.

Відповідач є працездатною особою, має сталий та значний дохід від підприємницької діяльності та від діяльності ТОВ «Джаст», також отримує дохід від оренди майна, інших осіб на утриманні не має, відтак може надавати матеріальну допомогу у розмірі необхідному для достатнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дітей.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

З урахуванням викладеного, посилаючись на ст.ст. 184, 192 СК України та ст. 3, ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, просила позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру і способу стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення додаткових витрат на утримання дітей задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що утримуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2019 року, шляхом зміни способу стягнення аліментів з 1/3 частини заробітку (доходу) на тверду грошову суму у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок на кожну дитину, щомісячно, які підлягають індексації відповідно до вимог закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття кожної дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 та до ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину понесених додаткових витрат на дітей у розмірі 44 376 (сорок чотири тисячі триста сімдесят шість) гривень 69 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 538 (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім) гривень 61 копійка. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Шипіка Андрія Васильовича, 21 січня 2022 року подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

При цьому, зазначає, в житті дітей нічого не змінилося: діти продовжують навчатися в школах, вивчають іноземні мови, займаються своїм розвитком. Зазначає, що у матеріальному стані у відповідача з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів нічого не змінилося, Відповідачем не було придбано нового майна, не збільшилися його прибутки. Тобто обставини, на які позивач посилається, як на підставу для зміни розміру та способу стягнення аліментів існували на час стягнення з нього аліментів, які сплачуються ним в розмірі, який значно перевищує 50% прожиткового мінімум на дитину. Заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня. А відтак, відповідач не вбачає підстав для зміни розміру аліментів шляхом зміни способу та розміру їх стягнення. До додаткових витрат на дитину відповідач згоден віднести витрати на лікування дитини, утім заперечує щодо всіх інших додаткових витрат, які заявлені у позовних вимогах, оскільки такі витрати з ним, як з батьком не погоджувалися і його можливість щодо їх здійснення позивачем на з`ясовувалася.

Також щодо майнового стану відповідача наголошує на тому, що ухвалою Броварського міськрайонного суду від 23 грудня 2019 року в справі № 759/18856/19 було вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_6 та квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_7 , що належать на праві власності ОСОБА_1 . Також даною ухвалою суду заборонено відчуження, передачу в користування та заставу, зняття з реєстраційного обліку автомобіля марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належать ОСОБА_1 ; заборонено ОСОБА_1 відчуження та передачу у користування об`єкта незавершеного будівництва, загальною площею 450,00 кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 за адресою: АДРЕСА_3 .

Дані обставини, на думку відповідача, спростовують доводи Позивача про надання в оренду будь-якого майна Відповідача та отримання додаткового прибутку. Окрім того вказує, що відповідачем в судовому засіданні заявлялося клопотання про надання оригіналів документів, на які посилається Позивач, з метою всебічного вивчення матеріалів справи, але дане клопотання судом першої інстанції вирішено не було.

Також відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції помилково не враховано витрати, які несе відповідач, що позбавляє його змоги сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі. При цьому позивач погодився з наявністю таких витрат і не вимагала їх підтвердження письмовими доказами. Зазначає, що згідно чинного законодавства платники єдиного податку 1-ї та 2-ї групи не зобов`язані вести облік затратної частини своїх доходів, а тому не всі затрати ОСОБА_1 можуть бути документально підтверджені. Щодо нерухомого майна в Іспанії вказує, що власником Ѕ даної квартири є Позивач. Окрім того, ця квартира знаходиться в іпотеці та є велика заборгованість за кредитом.

Звертає увагу суду на те, що грошові кошти, отримані від оренди квартири за адресою АДРЕСА_7 , про які вказує Позивач, Відповідач повністю перераховує на депозитний рахунок дітей. Зазначає, що судом першої інстанції помилково враховано як додатковий дохід відповідача орендну плату за вказану квартиру, оскільки квартира на час винесення рішення по справі не перебувала в оренді.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , через представника - адвоката Яценка Данила Сергійовича, 03 лютого 2022 року подала апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому, зазначає, що судом першої інстанції належним чином не враховані під час прийняття оскаржуваного рішення: розмір доходу ОСОБА_1 від здійснення основного виду підприємницької діяльності, розмір сплачених аліментів, що стягуються державним виконавцем.

Окрім того, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що здача в оренду нерухомого майна, що перебуває у власності відповідача, приносить останньому прибуток поза видами економічної діяльності як підприємця, а дохід, отриманий від здачі майна в оренду не відображається в податкових деклараціях за 2019, 2020, 2021 роки. Наголошує, що такий дохід має враховуватися під час визначення розміру аліментів в твердій грошовій формі як додаткових дохід. Також вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт передачі в платне користування Відповідачем квартири АДРЕСА_8 .

Представником позивача також зазначено про те, що судом першої інстанції надана неналежна оцінка розміру додаткових витрат, що понесла позивач зв`язку із розвитком здібностей дітей у вивченні іноземних мов, навчанні, лікуванні та не враховані всі суми, сплачені позивачкою.

Окрім того, апелянтом додано до апеляційної скарги копію характеристики вих. №33, видану НВК «Школа І-ІІ ступенів - ліцей № 38 ім. В.М. Молчанова» та зазначає, що вказану характеристику не було можливості подати до суду першої інстанції, оскільки вона була видана лише 01 лютого 2022 року. Наголошує, що позивачем дана характеристика була замовлена ще восени 2021 року, а її надання потребувало значного часу. При цьому, обґрунтовує необхідність її подання тим, що даною характеристикою рекомендовано розвивати здібності та поглиблення знань вивчення інформатики, математики, фізики, англійської мови ОСОБА_5 .

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

22 червня 2022 року до суду надійшов відзив позивача, поданий представником - адвокатом Яценком Данилом Сергійовичем, на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У вказаному відзиві зазначав, що під час винесення рішення Дарницьким районним судом міста Києва від 26 лютого 2019 року по справі № 753/521/19, обставини щодо необхідного розміру аліментів для покриття додаткових курсів, навчання в школі та лікування, судом не досліджувались та в рішенні не відображені. Наголошує на нерегулярній сплаті Відповідачем аліментів. Вважає, що Відповідачем в період 2021 року було придбано автомобіль НОМЕР_5 , оформлений на матір - ОСОБА_14 . Наголошує, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо перебування на лікарняному. Окрім того, вказує, що відповідач мав достатньо часу для підготовки та подачі всіх доказів, однак, не скористався своїм правом. А доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вважає, що бухгалтерські документи, які долучені відповідачем до апеляційної скарги не підлягають прийняттю та дослідженню під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду. Зазначає, що позивачем надано докази отримання відповідачем значного прибутку від здійснення ним підприємницької діяльності та здачі в оренду нерухомого майна. Звертає увагу суду що представник відповідача не заперечував та визнавав витрати позивачки, пов`язані з навчанням дітей та лікуванням доньки. Враховуючи вищевикладене, вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

06 липня 2022 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, поданий представник представником - адвокатом Сліпковим Віталієм Сергійовичем, на апеляційну скаргу ОСОБА_2 . У вказаному відзиві зазначає, що перебування відповідача, як ФОП, на спрощеній системі оподаткування має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки особливістю спрощеної системи оподаткування є незастосування до фізичної особи підприємця поняття «чистий дохід». Наголошує на тому, що твердження представника позивача щодо отримання відповідачем значного доходу від здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст» є такими, що не відповідають дійсності. Окрім того, наголошує, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували здачу відповідачем нерухомого майна в оренду, а оголошення на сайті не можуть буди підтвердженням додаткового доходу відповідача. Окрім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач не надавав згоду позивачеві на навчання дітей у приватних закладах освіти, курсах вивчення іноземних мов. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сліпков Віталій Сергійович, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу позивача, в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

У судовому засіданні відповідач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу відповідача, в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що 15.07.2005 року, між сторонами укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві зроблено відповідний запис №852 та підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 .

Сторони у справі мають спільних дітей: дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 10.01.2006 р., актовий запис № 47), та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 09.11.2007 року).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с.16 т.1).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2019 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_15 аліменти на утримання неповнолітніх доньки та сина, в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.11 т.1).

10.10.2019 року ОСОБА_15 уклала шлюб з ОСОБА_8 , про що Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві зроблено відповідний запис № 19. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с.15 т.1).

Як убачається з відповіді Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України від 21.09.2021 року за 2019 рік задекларована сума доходу ФОП ОСОБА_1 995 000,00 грн (декларація № 9224468 від 04.02.2020), а за 2020 рік - 720 000,00 грн (декларація № 7049345 від 03.02.2021) (а.с. 138 - 142 т.2).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданому Дарницьким відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), аліменти нараховуються від середньомісячної заробітної плати, станом на 30.09.2021 року заборгованість відсутня (а.с.144 т.2).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач на теперішній час здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як фізична особа-підприємець, має дохід, є особою працездатного віку, інших осіб яких за законом зобов`язаний утримувати не має.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділена правом на звернення до суду з позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів: з частки від заробітку (доходу) відповідача на стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. В даному випадку позивач ОСОБА_2 є саме одержувачем аліментів, з якою постійно проживають неповнолітні діти, і саме вона має право на звернення до суду з таким позовом. При цьому, враховуючи знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, стан здоров`я дітей, при цьому потреби на дітей зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, сплата аліментів від середнього заробітку, де 1/3 на місяць становить від 6 168,00 до 6 985,33 грн, а не від фактично отриманого доходу: 2019 рік - 1/3 = 27 638,89 грн (995 000,00/3/12), 2020 рік - 1/3 = 20 000,00 грн (720 000,00/3/12), що виключає можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання дітей з розміру аліментів, визначеному у рішенні суду від 26.02.2019 року. Разом з тим, суд першої інстанції вважає, що відповідачем не додано доказів того, що він не в змозі сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі. Однак, частина вказаних витрат не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а є витратами на утримання дитини (аліментами). Суд першої інстанції, враховуючи рівність та обов`язок обох батьків щодо забезпечення неповнолітніх дочки та сина, оскільки позивачем в підтвердження позовних вимог надано належні докази, вирішив, що з відповідача підлягає стягненню Ѕ частина доведених додаткових витрат, тобто 44 376,69 грн.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині зміни розміру та способу стягнення аліментів з таких підстав.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положення частин першої та другої статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За положеннями ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

В силу ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положеннями ч.1 ст.184 СК України визначено право суду за заявою одержувача визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В порядку ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно зі ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

За положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (Постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).

Верховний Суд у Постанові від 10 вересня 2018 року у справі №486/466/18 вказав на те, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України (постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справа № 152/100/18).

Як було встановлено судом, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2019 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_15 аліменти на утримання неповнолітніх доньки та сина, в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.11 т.1).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданому Дарницьким відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), аліменти нараховуються від середньомісячної заробітної плати, станом на 30.09.2021 року заборгованість відсутня (а.с.144 т.2).

Так, звертаючись до суду першої інстанції з даною позовною вимогою, ОСОБА_2 , посилалася, зокрема на те, що відповідач має у власності рухоме та нерухоме майно, сталий та значний дохід від здійснення підприємницької діяльності та господарської діяльності.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів, суд першої інстанції взяв, зокрема до уваги, що відповідач на теперішній час здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як фізична особа-підприємець, має дохід, є особою працездатного віку, інших осіб яких за законом зобов`язаний утримувати не має та те, що відповідачем не додано доказів того, що він не в змозі сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що розмір аліментів, встановлений рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей на час звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. Окрім того, позивачем не наведено підстав, які б підтверджували погіршення її матеріального стану чи покращення матеріального стану відповідача.

Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги, що вказане позивачем рухоме та нерухоме майно, зареєстроване на ім`я відповідача, набуте ним у період шлюбу, до ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, а відтак, є спільним майном подружжя, що не заперечувалося представником позивача, а отже, не може підтверджувати факт поліпшення матеріального стану платника аліментів, що підлягає обов`язковому доведенню під час розгляду спорів щодо правовідносин, які виникли між сторонами. Доказів щодо придбання відповідачем будь якого вартісного рухомого чи нерухомого майна після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів матеріали справи також не містять. Окрім того, суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання позивача на отримання відповідачем додаткового доходу від здачі в оренду нерухомого майна, оскільки такі обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Отже, змінюючи розмір та спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_1 , визначених за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2019 року, суд першої інстанції не перевірив наявність підстав для зміни способу і розміру аліментів, передбачених статтею 192 СК України, зокрема поліпшення матеріального стану платника аліментів після ухвалення судового рішення, не надав належної оцінки його доводам про неможливість сплачувати вказаний розмір аліментів, а також погіршення матеріального стану позивача, наявність погіршення або поліпшення стану здоров`я когось із сторін чи дітей.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2019 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_15 аліменти на утримання неповнолітніх доньки та сина, в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно. Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні і у разі незгоди з нарахуваннями аліментів, які проводяться виконавцем та за наявності у позивача інформації щодо отримання боржником заробітку (доходу) у більшому розмірі, ніж визначено виконавцем, стягувач вправі вимагати перерахунку аліментів та розрахунку їх відповідно до фактично отриманих доходів боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, встановивши обставини щодо виконання свого обов`язку відповідачем по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей, помилково застосував норми матеріального права, а тому рішення суду в частині зміни розміру та способу стягнення аліментів не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в цій частині знайшли своє підтвердження, тому апеляційну скаргу в цій частині слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на дітей, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (ч. 1 ст. 12 вказаного Закону).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) та постанові від 14.01.2019 у справі № 751/4312/16-ц (провадження №61-9737св18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, додаткові витрати, понесені позивачем складаються з разових - медичне забезпечення, а також навчання у ліцеї (необхідність переведення у зв`язку з переїздом, визнається відповідачем), гуртках, курсах з вивчення іноземних мов.

Отже, під час розгляду справи суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи дійшов правильного висновку про те, що частина вказаних позивачем витрат не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а є витратами на утримання дитини (аліментами).

Суд першої інстанції, вивчивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, стосовно додаткових витрат, враховуючи рівність та обов`язок обох батьків щодо забезпечення неповнолітніх дочки та сина, оскільки позивачем в підтвердження позовних вимог надано належні докази (дублікати квитанцій, копії фіскальних чеків), які підтверджують додаткові витрати на загальну суму 88 753,38 грн, а саме: аналізи - 1 730,00 грн та 715,00 грн, окуляри - 5 000,00 грн, лінзи 638, 00 грн, навчання в ліцеї - 7 806,00 грн та 72 864,38 грн, дійшов правильного висновку про стягнення Ѕ частини цієї суми, тобто 44 376,69 грн.

Наявним у справі доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку та з урахуванням всіх обставин у справі правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення додаткових витрат, оскільки витрати, які понесла позивач, зумовлені, зокрема, негативними фактами (хвороба), що вимагали додаткових матеріальних витрат на утримання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зміни розміру та способу стягнення аліментів не повною мірою відповідає обставинам справи, а висновки, викладені в ньому в цій частині, зроблені із порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та з урахуванням предмету спору, позивач є звільненою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». А відтак, судові витрати відповідача зі сплати судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції підлягають компенсуванню за рахунок держави.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а позивач звільнена від сплати судового збору, тому, виходячи із принципу співмірності та пропорційності, судовий збір за апеляційний розгляд, в розмірі 1 263 (одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 60 коп. слід компенсувати відповідачеві за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Яценком Данилом Сергійовичем, - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шипіком Андрієм Васильовичем - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року в частині зміни розміру та способу стягнення аліментів - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні даних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги в розмірі 1263 (одну тисячу двісті шістдесят три) грн. 60 коп. компенсувати за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова