Постанова

від 26.10.2022 по справі 759/22898/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 759/22898/20

провадження № 61-7913 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представники відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року у складі судді Твердохліб Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру і способу стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 липня 2005 року вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року у справі № 369/14575/18 її позов задоволено, шлюб між ними розірвано.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 753/521/19 задоволено її позов, стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

10 жовтня 2019 року між нею та ОСОБА_8 було зареєстровано інший шлюб, після чого вона змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .

Відповідач не цікавиться життям дітей, у додаткових витратах на дітей участі не приймає, сплачує аліменти нерегулярно, станом на 01 червня 2020 року мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 18 263,99 грн.

ОСОБА_3 має у власності значну кількість рухомого та нерухомого майна, а саме: транспортний засіб «BMW 320», 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; квартиру АДРЕСА_1 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 450,00 кв. м, розташований на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 3221286801:01:058:0524, по АДРЕСА_3 у садовому товаристві «Хвиля» на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області; земельну ділянку. Крім того, відповідачу належить 1/2 часки квартири, розташованої на шостому поверсі ІІ фази Третього блоку житлового комплексу «Резиденція Лос Альтос Де Кампоамор» у м. Дееса де Кампоамор муніципального району Оріуели Королівства Іспанії.

Відповідач має сталий та значний дохід від здійснення підприємницької діяльності й господарської діяльності, у тому числі товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст» (далі - ТОВ «Джаст»), засновником якого він є. Також ОСОБА_3 має кошти на рахунку у Польському акціонерному банку «Загальна ощадна каса» у сумі 51 250,10 Євро.

Аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей, на підставі рішення суду, недостатньо для їх гармонійного розвитку. Крім того, розвиваючи здібності дітей, вона несе додаткові витрати на розвиток та їх підтримку.

Вона за власні кошти купує дітям: одяг, взуття, канцтовари, продукти харчування, організовує відпочинок, сплачує за додаткові заняття та курси з розвитку, здійснює лікування. З вересня 2019 року дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала школу моделей «Kostromichova model school», за курси нею було сплачено 6 300 грн. За консультативні послуги дочки з англійської мови нею сплачено 24 508,58 грн, за послуги з вивчення англійської мови дітьми у 2018 році сплачено 17 200 грн, у 2019 році за надання послуг з вивчення дітьми німецької мови, вона сплатила 10 080 грн, за підготовку дочки до вступу до школи в Австрії нею було сплачено 4 080 грн. Загалом у 2019 році за додаткове навчання та курси для дітей сплачено 50 680 грн, а у 2020 році - 43 396 грн.

02 вересня 2020 року вона сплатила за консультаційні послуги з вивчення англійської мови за вересень-лютий 2020 року 20 113 грн, відповідно до рахунку-фактури від 28 серпня 2020 року № А-37611. 12 вересня 2020 року нею сплачено за послуги з вивчення німецької мови - 2 830 грн. З 30 серпня 2019 року по 06 грудня 2019 року діти навчалися у «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступеня «Ліцей Преміум», відповідно до договору від 28 серпня 2019 року № 27/19-20, за навчання нею сплачено 72 864,38 грн. З 17 серпня 2019 року по 27 серпня 2019 року вона організувала та сплатила відпочинок дітей у Греції.

Ураховуючи викладене, додаткові витрати у загальному розмірі на обох дітей за 2018-2020 роки склали 219 512 грн.

Крім того, вона намагається забезпечити малолітній дитині - ОСОБА_6 потрібні обстеження, лікування та купує необхідні окуляри та лінзи, але коштів не вистачає, тому вона звертається за допомогою до батьків, а відповідач відмовляється добровільно надавати належне забезпечення додаткових витрат на дітей.

Відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків відносно їхніх дітей, 03 грудня 2019 року він виселив її з дітьми та змінив замки у квартирі АДРЕСА_1 , яка придбана за спільні кошти подружжя, тому вони вимушені винаймати житло.

Ураховуючи викладене, згідно зі 192 СК України просила змінити розмір аліментів на утримання дітей та відповідно до частини першої статті 184 СК України визначити їх у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач приховує свій справжній дохід. Розмір аліментів, які сплачує відповідач, є занадто низьким, оскільки вона витрачає набагато більше на утримання дітей, на їх розвиток, харчування, лікування, забезпечення навчання, відпочинок, у той час коли відповідач витрачає значні кошти на обслуговування свого майна та власний відпочинок за кордоном.

Відповідач є працездатною особою, має сталий дохід від підприємницької діяльності, також отримує дохід від здачі в оренду майна, інших осіб на утриманні він не має, тобто може надавати додаткову матеріальну допомогу у розмірі, необхідному для достатнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дітей.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, на тверду грошову суму. Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття, на утримання сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн щомісячно, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_3 на її користь додаткові витрати на утримання двох дітей у розмірі 109 756 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, що утримуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, шляхом зміни способу стягнення аліментів з 1/3 частки заробітку (доходу) на тверду грошову суму у розмірі 10 000 грн на кожну дитину, щомісячно, які підлягають індексації відповідно до вимог закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття кожної дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 та до 05 листопада 2025 року відповідно. Рішення підлягає негайному виконанню у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частку понесених додаткових витрат на дітей у розмірі 44 376,69 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що вимоги позивачки про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення є обґрунтованими, оскільки вони відповідають положенням СК України та інтересам дітей, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей. ОСОБА_3 має значний дохід від здійснення підприємницької діяльності, а саме у 2019 році він отримав дохід у розмірі 995 000 грн, а у 2020 році - 720 000 грн. У відповідача не перебувають на утриманні інші особи. Судом першої інстанції змінено спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 753/521/19, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн на кожну дитину, щомісячно, які підлягають індексації відповідно до вимог закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття кожної дитини.

Позивачка зазначала про додаткові витрати на утримання дітей, а саме на медичне забезпечення, навчання у ліцеї, гуртках, курсах з вивчення іноземних мов, проте частина вказаних витрат не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами у розумінні положень статті 185 СК України, а є витратами на утримання дитини (аліментами).

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи рівність та обов`язок обох батьків щодо забезпечення малолітніх дітей, дійшов висновку про стягнення з відповідача 1/2 частки додаткових витрат на дітей у загальному розмірі 44 376,69 грн, з яких аналізи у розмірі 1 730 грн та 715 грн, окуляри у розмірі 5 000 грн, лінзи у розмірі 638 грн, навчання у ліцеї у розмірі 7 806 грн та 72 864,38 грн, що підтверджені належними доказами, у тому числі дублікатами квитанцій, копіями фіскальних чеків.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року у частині зміни розміру та способу стягнення аліментів скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що розмір аліментів, стягнутий з відповідача рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 753/521/19, є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей на час звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. Крім того, ОСОБА_1 не наведено підстав, які б підтверджували погіршення її матеріального стану чи покращення матеріального стану відповідача.

Посилання позивачки на відповідне рухоме та нерухоме майно, зареєстроване на ім`я відповідача, є безпідставними, оскільки таке майно набуте ним за час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, тобто до ухвалення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 753/521/19 про стягнення аліментів. Отже, вказані доводи позивачки не можуть підтверджувати факт поліпшення матеріального стану відповідача, як платника аліментів, що підлягає обов`язковому доведенню при вирішенні питання щодо зміни розміру аліментів та способу їх стягнення.

Доказів щодо придбання відповідачем будь-якого рухомого чи нерухомого майна після ухвалення вищевказаного судового рішення про стягнення аліментів позивачкою не надано. Крім того, посилання ОСОБА_1 на отримання позивачем додаткового доходу від здачі в оренду нерухомого майна є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, змінюючи розмір та спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_3 , не перевірив наявність підстав, передбачених статтею 192 СК України для такої зміни, зокрема поліпшення матеріального стану платника аліментів після ухвалення судового рішення, не надав належної правової оцінки його доводам про неможливість сплачувати вказаний розмір аліментів, а також погіршення матеріального стану позивача, наявність погіршення або поліпшення стану здоров`я когось із сторін чи дітей.

Крім того, вищевказане судове рішенням у справі № 753/521/19, яким стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, перебуває на примусовому виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), тому у разі незгоди з нарахуванням аліментів, які здійснюються державним виконавцем та за наявності у неї інформації щодо отримання боржником заробітку (доходу) у більшому розмірі, ніж визначено державним виконавцем, стягувач має право вимагати перерахунку аліментів та розрахунку їх відповідно до фактично отриманих доходів боржника.

Апеляційний суд погодився з висновком районного суду у частині стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат у розмірі 44 376,69 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, хоча касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, з якими суд касаційної інстанції погодився. Витребувано цивільну справу № 759/22898/20 з Святошинського районного суду м. Києва.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання обов`язку щодо належного утримання дітей, приховує свої реальні прибутки від здійснення підприємницької діяльності, у тому числі від державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа від 05 квітня 2019 року № 753/521/19, виданого Дарницьким районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 26 лютого 2019 року, а саме не виконував неодноразові вимоги державного виконавця щодо надання декларації про доходи за 2019-2021 роки. Вказані протиправні дії відповідача призвели до недоотримання дітьми грошових коштів для забезпечення належного утримання, щомісячний розмір аліментів стягувався державним виконавцем з відповідача згідно з частиною другою статті 195 СК України у розмірі від 4 837,67 грн до 5 996,67 грн, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, а не від реально отриманого доходу відповідача. Отже, відповідач приховував свої доходи від державного виконавця з метою заниження розміру аліментів, оскільки перейшов на спрощену систему оподаткування.

У відповідача відбулися зміни матеріального стану, а саме він додатково став отримувати дохід від здачі в оренду житлового будинку по АДРЕСА_3 у садовому товаристві «Хвиля» на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області у розмірі 45 000 грн щомісяця. Крім того, з червня 2021 року відповідач отримує додатковий прибуток у розмірі 1 150 доларів США від здачі в оренду належної йому квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором найму (оренди) від 01 червня 2021 року та актом приймання-передачі від 01 червня 2021 року.

Судами не надано належної оцінки розміру додаткових витрат, які понесла позивачка, що пов`язані з розвитком здібностей дітей до вивчення іноземних мов, підготовкою до вступних іспитів на навчання, платне навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, лікування, які за 2019-2020 роки у загальному розмірі становлять 219 512 грн.

Доводи особи, яка подала відзив

У вересні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідач своєчасно сплачував аліменти на утримання дітей на користь позивачки, розмір яких було визначено відповідно до положень закону. Позивачем належними доказами не підтверджено факт здачі в оренду відповідачем нерухомого майна та отримання за це орендної плати. Отже, відсутні докази погіршення матеріального стану позивачки, чи покращення матеріального стану відповідача, тому безпідставними є вимоги про зміну розміру та способу стягнення аліментів. Частина вказаних позивачкою витрат на дітей не є додатковими, а є витратами на їх утримання, тобто аліментами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 15 липня 2005 року ОСОБА_11 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року у справі № 369/14575/18 позов ОСОБА_11 задоволено, шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 розірвано.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 753/521/19 задоволено позов ОСОБА_11 , стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

10 жовтня 2019 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 було зареєстровано інший шлюб, після чого вона змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .

Згідно з листом Головного управління державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України від 21 вересня 2021 року за 2019 рік задекларована сума доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 становить 995 000 грн (декларація від 04 лютого 2020 року № 9224468), а за 2020 рік - 720 000 грн (декларація від 03 лютого 2021 року № 7049345) (а.с. 138-142, т. 2).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Дарницьким відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), аліменти нараховуються від середньомісячної заробітної плати, станом на 30 вересня 2021 року заборгованість відсутня (а.с. 144, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Щодо вирішення позову про зміну розміру і способу стягнення аліментів

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру та способу стягнення аліментів, позивачка посилалася на те, що відповідач має постійний офіційний заробіток і скриває від державного виконавця реальний розмір цього заробітку та змінився його матеріальний стан, унаслідок чого він має можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі у твердій грошовій сумі.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України)

і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється

за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 і ця судова практика є незмінною.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом установлено, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець зареєстрований у державній податковій інспекції Святошинського району м. Києва, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 вересня 2020 року ОСОБА_3 є засновником та керівником ТОВ «Джаст», яке зареєстровано за адресою: квартира АДРЕСА_4 .

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду у частині зміни розміру та способу стягнення аліментів й відмовляючи у цій частині позову, у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 , як фізична особа-підприємець, перейшов на спрощену систему оподаткування, унаслідок чого у державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа від 05 квітня 2019 року № 753/521/19, виданого Дарницьким районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 26 лютого 2019 року, відсутня можливість встановити реальний дохід відповідача. ОСОБА_3 не виконував неодноразові вимоги державного виконавця щодо надання декларації про доходи за 2019-2021 роки, тому державним виконавцем було визначено щомісячний розмір аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, а не від реально отриманого доходу відповідача, хоча останній отримує значний дохід від здійснення підприємницької діяльності та має значну кількість рухомого і нерухомого майна.

Апеляційним судом у порушення вищевказаних положень закону не враховано лист Головного управління державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України від 21 вересня 2021 року, згідно з яким відповідач, як фізична особа-підприємець, отримав доходи: за 2018 рік - 995 000 грн, за 2019 рік - 995 000 грн, за 2020 рік - 720 000 грн. Позивачка посилалася на те, що фактично відповідач мав сплачувати аліменти у 2019 році по 27 639 грн щомісяця, а у 2020 році по 20 000 грн щомісяця. Проте державним виконавцем стягувалися аліменти за 2019-2020 роки у розмірі від 4 837,67 грн до 5 996,67 грн.

Крім того, апеляційним судом не враховано посилання позивачки на те, що відповідач отримує додатковий дохід у розмірі 1 150 доларів США від здачу в оренду квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено договором найму (оренди) від 01 червня 2021 року та актом прийому-передачі житлового приміщення від 01 червня 2021, які укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (а.с. 150-152, т. 2). Вказані обставини підтверджені у районному суді.

Отже, висновки апеляційного суду про те, що безпідставними є посилання позивачки на відповідне рухоме та нерухоме майно відповідача, оскільки було відомо про його існування при попередньому стягненні аліментів, суперечать фактичним обставинам справи, тому що районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтверджено зміну майнового стану відповідача після ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги ОСОБА_1 щодо зміни розміру і способу стягнення аліментів, яка відповідає положенням СК України та інтересам дітей, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.

Судом було враховано, що на утриманні у ОСОБА_3 інші особи не перебувають.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має значний дохід від здійснення підприємницької діяльності, а саме у 2019 році він отримав дохід у розмірі 995 000 грн, а у 2020 році - 720 000 грн. Отже, судом першої інстанції вірно змінено спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 753/521/19, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн на кожну дитину, щомісячно, які підлягають індексації відповідно до вимог закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття кожної дитини.

Ураховуючи викладене, скасуванню підлягає постанова Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру і способу стягнення аліментів, з залишенням у силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Щодо вирішення позову про стягнення додаткових витрат на утримання дітей

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663 св 21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Згідно з частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19).

Верховний Суд з урахуванням рівності та обов`язку обох батьків забезпечувати дітей погоджується з висновком судів про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на дітей у загальному розмірі 44 376,69 грн, які підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме дублікатами квитанцій, копіями фіскальних чеків.

Доводи касаційної скарги про те, що судами невірно визначено розмір додаткових витрат на дітей, є безпідставними, оскільки судами при визначенні розміру цих витрат досліджено надані сторонами докази у сукупності та взаємозв`язку, проте суд касаційної інстанції у силу закону позбавлений процесуальної можливості на переоцінку таких доказів.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру і способу стягнення аліментів скасувати, у цій частині залишити у силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року.

В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк