Рішення

від 15.06.2022 по справі 372/30/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/30/19

Провадження № 2-23/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, відсотків, пені, інфляційних витрат та три відсотки річних,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, відсотків, пені, інфляційних витрат та три відсотки річних. Позов мотивовано тим, що 30.10.2012 року позивачем було надано в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30 000 грн., які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 20.11.2012 року, а також за домовленістю між позивачем та ОСОБА_2 в разі неналежного виконання зобов`язання, останній зобов`язався сплачувати 2% від суми боргу щоденно. 26.06.2013 року позивачем було надано в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 36 000 грн., які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 26.08.2013 року, а також домовленістю між позивачем та ОСОБА_2 в разі неналежного виконання зобов`язання, останній зобов`язався сплачувати 2% від суми боргу щоденно. 05.10.2016 року позивачем було надано в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 01.01.2017 року. 24.01.2017 року позивачем було надано в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 22 000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 01.04.2017 року. Відповідач взяти на себе зобов`язань не виконав, грошові кошти не повернув, відсотки за користуванням грошовими коштами та за порушення строків виконання боргового зобов`язання не сплатив. Оскільки ОСОБА_2 на час виникнення спірних відносних перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , а надані в борг грошові кошти були використані в інтересах сім`ї позивач звернувся з позовом до відповідачів та просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , які із солідарних боржників на свою користь 2 916 419,43 грн. та 32 375,24 доларів США.

Ухвалою судді від 15.02.2019 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 , до участі у справі в якості правонаступників залучено його спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4

07.08.2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пархоменко О.О. надійшла заява про зміну підстав та зменшення позовних вимог, а саме представник просила стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі, що відповідає їх частці у спадщині після смерті ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 , як із солідарних божників на користь позивача, борг, що станом на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 2 688 876,79 грн. та 30 087,36 доларів США, а також стягнути понесені судові витрати.

06.03.2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позову заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що обґрунтування позову є безпідставним, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності за розписками від 30.10.2012 року та 26.06.2013 року. Крім того, вимога про стягнення боргу по розпискам від 05.10.2016 року та 24.01.2017 року суперечить нормам матеріального права, оскільки позивач був обізнаний про смерть спадкодавця ще 13.07.2018 року та не пред`явив свої вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину в шестимісячний термін. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06.03.2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позову заяву. В обґрунтування заперечень відповідач посилалась на ті самі обставини, що викладені у відзиві відповідача ОСОБА_4 . Крім того, вважає, що позовні вимоги до неї є безпідставними, оскільки про укладення договорів позики їй відомо не було, а якщо вони укладались, то не в інтересах сім`ї, оскільки будь-якого майна в той час ними не було придбано, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Головного управління Дергеокадастру у Київській області належним чином завірену копію державного акту на право власності на землю серії ЯМ № 122596 зареєстрованого за № 32231000100441, виданого на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223184200:06:006:0060. Закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року у справі призначено комплексну судову оціночно-будівельну оціночно-земельну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 10.11.2021 року поновлено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року витребувано у державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Коваленко Л.О. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві про зміну підстав та зменшення позовних вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_4 підтримав позицію свого представника.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , який суду показав, що він є сином померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько вчинив самогубство та близько 11 години на його телефон надійшов дзвінок від « ОСОБА_6 », який повідомив, що потрібно повернути грошові кошти. Чи дійсно батько отримував від ОСОБА_1 кошти він не знає. Щодо використання коштів сім`єю заперечив, оскільки їх ніколи не бачили та ніяке майно за них не купували.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України, закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 30.10.2012 року ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30 000 грн., які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 20.11.2012 року. Крім того, за домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в разі неналежного виконання зобов`язання, останній зобов`язався сплачувати 2% від суми боргу щоденно, що підтверджується копією відповідної розписки ОСОБА_2 від 30.10.2012 року.

26.06.2013 року ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 36 000 грн., які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 26.08.2013 року. Крім того, за домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в разі неналежного виконання зобов`язання, останній зобов`язався сплачувати 2% від суми боргу щоденно, що підтверджується копією відповідної розписки ОСОБА_2 від 26.06.2013 року.

05.10.2016 року ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 01.01.2017 року, що підтверджується копією відповідної розписки ОСОБА_2 від 05.10.2016 року.

24.01.2017 року ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 22 000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 01.04.2017 року, що підтверджується копією відповідної розписки ОСОБА_2 від 05.10.2016 року.

З розрахунків пені, інфляційних витрат, 3 % річних за договором позики від 30.10.2012 року вбачається, що сума боргу ОСОБА_2 станом на 13.07.2018 року становить 1 313 742,18 грн., яка складається з: 30 000 грн. - сума боргу; 1 236 600,00 грн. - пеня; 42 063,00 грн. - інфляційній витрати; 5 079,18 - 3 % річних.

Відповідно до розрахунків за договором позики від 26.03.2013 року вбачається, що сума боргу ОСОБА_2 станом на 13.07.2018 року становить 1 375 134,61 грн., яка складається з: 36 000 грн. - сума боргу; 1 283 040,00 грн. - пеня; 50 824,80 грн. - інфляційній витрати; 5 269,81 - 3 % річних.

Відповідно до розрахунків за договором позики від 05.10.2016 року вбачається, що сума боргу ОСОБА_2 станом на 13.07.2018 року становить 2 600,01 дол. США, яка складається з: 508,28 дол. США - відсотки за користування позикою, 91,73 дол. США - 3 % річних.

Відповідно до розрахунків за договором позики від 24.01.2017 року вбачається, що сума боргу ОСОБА_2 станом на 13.07.2018 року становить 27 487,35 дол. США, яка складається з: 4 641,10 дол. США - відсотки за користування позикою, 846,25 дол. США - 3 % річних.

Відповідно до 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, кожна сторона має вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В постанові касаційного суду від 12.11.2020 в справі № 154/3443/18 та постанові Великої Палати касаційного суду від 30.06.2020 по справі № 638/18231/15-ц зазначено, розписка позичальника є доказом укладення договору позики та посвідчує факт передання грошової суми або речей позичальнику.

Відповідно постанови касаційного суду від 12.11.2020 в справі № 154/3443/18, Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Тобто, оригіналом розписки підтверджено факт передання грошових коштів позичальнику ОСОБА_2 .

На момент укладання договорів позики ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 , позивач посилається на те, що на час виникнення спірних відносин ОСОБА_7 перебував з нею у шлюбі та цінне майно, зокрема автомобіль марки BMW, модель 525, д.н.з. НОМЕР_2 , було придбано подружжям за отримані в позику грошові кошти та використано в інтересах сім`ї.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З відповіді Головного сервісного центру МВС України № 31/459аз від 26.07.2018 року вбачається, що згідно бази даних Єдиного державного реєстру МВС станом на 24.07.2018 року на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєструвались транспорті засоби: АЗЛК 412, легковий седан-В, 1997 року випуску, дата державної реєстрації 20.02.1999 року; BMW 525, легковий седан-В, 1999 року випуску, дата державної реєстрації 06.06.2007 року, 04.01.2018 року перереєстровано на нового власника по договору укладеному ТСЦ.

Отже, як вбачається з вказаної вище відповіді, дата державної реєстрації транспортного засобу BMW 525, легковий седан-В, 1999 року випуску, за ОСОБА_7 відбулась 06.06.2007 року, тобто, до укладення договорів позики з позивачем ОСОБА_1 , а тому отримані від позивача в позику грошові кошти не могли бути використані в інтересах сім`ї на придбання вказаного транспортного засобу.

Доказів, що надані в позику грошові кошти використані в інтересах сім`ї стороною позивача не надано, а тому позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу як із солідарного боржника є необґрунтованими.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Після смерті ОСОБА_7 , 18.10.2018 державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Київської області Коваленко Л.О. була заведена спадкова справа № 252/2018.

ОСОБА_4 , подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , що підтверджується заявою про прийняття спадщини, поданою 18.10.2018 року.

ОСОБА_3 , подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , що підтверджується заявою про прийняття спадщини, поданою 18.10.2018 року.

ОСОБА_7 , подала заяву про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_7 , на користь сина померлого ОСОБА_4 , що підтверджується заявою про відмову у прийнятті спадщини, поданою 18.10.2018 року.

Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Відповідно до копії спадкової справи № 252/2018, заведеної після смерті ОСОБА_7 , свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавались.

Заперечуючи позовні вимоги відповідачі зазначили, що позивач дізнався про смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому пропустив строк визначений статтею 1281 ЦК України шестимісячний термін з дня смерті ОСОБА_7 та не пред`являв ніяких вимог до нотаріуса.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем ОСОБА_4 , надано роздруківку телефонних дзвінків відповідно до якої 13.07.2018 року о 10:51:52 зафіксовано вхідний дзвінок з номеру « НОМЕР_4 », що належить позивачу.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З вказаної роздруківки неможливо встановити на який номер телефону був здійснений відповідний вхідний дзвінок та суть розмови. Інших доказів повідомлення кредитора про смерть боржника відсутні, а тому твердження відповідача про те, що позивач був обізнаний про смерті ОСОБА_7 у день його смерті є недоведеною.

Копію актового запису про смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області суду надано 26.03.2019 року.

Позивач зазначив, що дізнався про смерть ОСОБА_7 02.04.2019 року під час ознайомлення з матеріалами даної цивільної справи.

Копію спадкової справи № 252/2018 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , суду надано 01.07.2019 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено у ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Законодавством визначено, що у випадку прийняття спадщини відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками (універсальне правонаступництво).

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.

Статтею 1281 ЦК України унормовано, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

За положеннями ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_7 зареєстроване право приватної власності на ј частини квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи у цивільній справі № 372/30/19 від 29.10.2021 року № 21392/20-42/322232/21-42, ринкова вартість ј частини квартири АДРЕСА_2 станом на дату оцінки 23.10.2021 року складає 266 047 грн.

Ринкова вартість 1/2 частини земельної ділянки площею, 1200 га з кадастровим номером 3223184200:06:006:0060, цільове призначення для індивідуального садівництва, що розташована на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області станом на дату оцінки 23.10.2021 року складає 84 397 грн.

Як було встановлено у даній справі, про смерть позичальника ОСОБА_7 13.07.2018 року позивач дізнався, ознайомившись з матеріалами справи 02 квітня 2019 року та виявивши відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області, що підтверджується відповідним клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. У зв`язку з викладеним, перебіг строку на пред`явлення вимог кредитора до спадкоємців боржника розпочався 02 квітня 2019 року та тривав до 02 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_7 , до участі у справі в якості правонаступників залучено його спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Із заявою про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог позивач звернувся до суду 07.08.2019 року.

Таким чином, шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців ОСОБА_7 , передбачений ч. 2 ст. 1281 ЦК України, щодо заборгованості на суму 2 688 876,79 грн. та 30 087,36 доларів США позивачем не пропущено.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Як встановлено в ході судового розгляду свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавались.

Так, за змістом ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1298 ЦК України).

Разом з тим, за нормою ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, від 15 липня 2020 року справа № 645/1566/16-ц.

Обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Аналогічні за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20.

Отже, встановивши, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті батька, хоча і не отримали свідоцтва про право на спадщину, а позивач пред`явив вимогу стосовно стягнення боргу до спадкоємця боржника своєчасно, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача підтвердженої належними у справі доказами суми боргу.

Разом з тим, відповідачами зроблено заяву про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за договорами позики від 30 жовтня 2012 року та 26 червня 2013 року.

Відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч.3-ч.5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абз. 3 п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі"судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідно до договору позики від 30.10.2012 року ОСОБА_7 повинен був повернути отримані кошти до 20 листопада 2012 року.

Відповідно до договору позики від 26.06.2013 року ОСОБА_7 повинен був повернути отримані кошти до 26 серпня 2013 року.

Отже, строк повернення коштів закінчився відповідно 20 листопада 2012 року та 26 серпня 2013 року, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 08 січня 2019 року, тобто з пропущенням строку позовної давності, що свідчить про безпідставність позовних вимог в даній частині.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в межах строку позовної давності, а тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти за договорами позики в сумі 30 087 доларів США 36 центів, але в межах вартості одержаного у спадщину майна. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити в зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Стороною позивача також подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 42 284,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати позивачем ОСОБА_1 коштів в розмірі 42 284,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до частин 1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6 202 грн. 50 коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, відсотків, пені, інфляційних витрат та три відсотки річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в сумі 30 087 доларів США 36 центів, але в межах вартості одержаного у спадщину майна.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі по 6 202 грн. 50 коп. з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Потабенко