Рішення

від 03.08.2022 по справі 914/675/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2022 Справа № 914/675/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Хаврона Наталії Романівни, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна", м. Київ

про визнання припиненим договору та зобов"язання звільнити орендоване приміщення

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Брошко І.Б.

Представники:

Від позивача: Левицька Ірина Степанівна - представник;

Від відповідача: Петрушина Катерина Ігорівна - представник;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Хаврона Наталії Романівни, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна", м. Київ про визнання припиненим договору оренди приміщення від 31.01.2020 року та зобов"язання відповідача звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358.

Ухвалою суду від 18.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.05.2022 о 11:50 год.

У судовому засіданні 12.05.2022 року заяву про збільшення позовних вимог вх.№1259/22, яка надійшла до суду 09.05.2022 року, судом відхилено, оскільки за своєю правовою природою це є нова вимога майнового характеру. Позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, відтак правові ознаки збільшення вимог немайнового характеру відсутні.

У судовому засіданні 04.08.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача

Між ФОП Хаврона Н.Р. та ТОВ «Сінево Україна» 31.01.2020 р. укладено договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка. 358.

Відповідно до п.2.4. договору орендар сплачує орендну плату за кожен наступний місяць до п`ятого числа поточного місяця. Тобто, оплата за квітень і травень 2022 року повинна бути здійснена до 05.03.2022р. р., однак всупереч вимогам договору ТОВ «Сінево Україна» не виконало належним чином зобов`язання.

Станом на 05.03.2022 р. ТОВ «Сінево Україна» в порушення п.2.4 договору не було здійснено поточний платіж.

Підпунктом 3.1.6. пункту 3 договору передбачено, що несплата орендарем орендної плати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору.

Тобто, оскільки ТОВ «Сінево Україна» не здійснило орендну плату у строки передбачені договором та порушило встановлений тридцятиденний термін для виконання зобов`язання, це є безумовною підставою для припинення договірних зобов`язань.

05.04.22р.ФОП Хаврона Н.Р. звернулося з вимогою про повернення орендованого приміщення за актом прийому-передачі.

Просить визнати договір припиненим та зобов`язати повернути об`єкт оренди.

Аргументи відповідача

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, продовжено до 23 серпня 2022 року, а тому відповідач не мав можливості користуватися приміщенням.

Відсутність бойових дій саме у Львові не зупиняє дію форс-мажорних обставин на всій території України.

Відповідач зазначив, що не міг користуватись приміщенням у Львові саме через бойові дії на території України, у тому числі у місті Києві, де знаходиться офіс відповідача.

Пунктом 3.1.6. Договору оренди сторони визначили, що несплата орендарем орендної плати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного Договору.

Відповідно до пункту 6.2. Договору сторони встановили, що вони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Відтак, введення воєнного стану на території України є обставиною непереборної сили (форс-мажором), про що зазначено у листі ТПП.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП Хаврони Наталії Романівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» про визнання припиненим договору та зобов`язання звільнити орендоване приміщення.

Обставини, встановлені судом

Між ФОП Хаврона Н.Р. та ТОВ «Сінево Україна» 31.01.2020 р. укладено договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка. 358 (надалі- Договір оренди).

Відповідно до п.2.2. Договору оренди розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 44 001,00грн., а за кожний наступний місяць становить 60 000,00грн. (п.2.3.).

Відповідно до п.2.4. договору орендар сплачує орендну плату за кожен наступний місяць до п`ятого числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.1.6. Договору оренди несплата орендарем орендної плати протягом 30 календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору.

Згідно з п.7.1. Договору оренди сторони визначили, що до форс-мажорних обставин належать, зокрема, обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі, як війна, будь-які військові дії. Згідно з п.7.3. у разі виникнення зазначених у п.7.1. договору обставин сторони протягом п`яти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

Відповідно до п.8.1. Договору оренди термін дії договору з 01лютого 2020 року по 31 травня 2022 року включно.

Додатком №1 від 02 лютого 2020 р.до Договору оренди є Акт здачі-приймання об`єкта оренди належним чином підписаний сторонами.

14.03.2022р.ТОВ «Сінево Україна» звернулося до ФОП Хаврона Н.Р. із листом- пропозицією про зменшення розміру орендної плати у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, що на думку відповідача є форс-мажорною обставиною, яка є правовою підставою для звільнення сторін договору від виконання зобов`язань до моменту скасування цієї обставини, надавши при цьому проект додаткової угоди та копію листа Торгово-промислової палати, адресовану невизначеному колу осіб.

ФОП Хаврона Н.Р. не погодилась внести зміни в договір в частині зменшення розміру орендної плати, натомість звернулася 02.04.2022 р. з листом, в якому пояснила свою відмову у підписанні додаткової угоди та незгоду щодо мотивації, яку вказує ТОВ «Сінево Україна» як форс-мажорні обставини (а саме: важке фінансове становище і зменшення прибутку), де в орендаря було зобов`язання повідомити орендодавця про виникнення форс- мажорних обставин протягом п`яти календарних днів і про те. що якщо даний пункт договору порушений, то орендар не має права вимагати зміни строків виконання даного договору.

06.04.2022р. ФОП Хаврона Н.Р., у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) своїх обов`язків за договором звернулася з вимогою про повернення орендованого приміщення за актом прийому-передачі. Докази надіслання в матеріадлах справи.

Листом від 07.04.2022 р. ТОВ «Сінево Україна» повідомило позивача (орендодавця) про відмову в добровільному порядку передати орендоване приміщення. Відтак ФОП Хаврона Н.Р. вважає своє право порушеним, а тому змушена звернутися до суду за їх захистом.

У судовому засіданні 04.08.2022 року сторони підтвердили факт повернення об`єкту оренди, а відтак погодили, що спір щодо цієї вимоги відсутній.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 5 числа відповідного (поточного) місяця.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позивач просить суд визнати припиненим договір оренди приміщення від 31.01.2020 року та зобов"язати відповідача звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358. Оскільки відповідач не визнає право позивача на припинення договору, то обраний позивачем спосіб захисту спрямований на поновлення прав останнього.

Захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Так, ч.1 ст.785 ЦК України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Таким чином, повернення майна наймодавцеві є обов`язком наймача. Певному обов`язку завжди кореспондує відповідне право іншої сторони, а не її обов`язок.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим та зобов`язати повернути майно, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендаря на користування майном і його повернення. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, зазначеної у постанові від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в даному випадку позов подано у відповідності до приписів ст. 15 ЦК України, ст.20 ГК України.

Щодо листа ТПП

Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст.14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат.

Відповідно до п.6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП України підтверджує воєнний стан на території держави, що і так є загальновідомим визнаним фактом та введений Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21 ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Згідно з п.7.1. Договору оренди сторони визначили, що до форс-мажорних обставин належать, зокрема, обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі, як війна, будь-які військові дії. Згідно з п.7.3. у разі виникнення заазначених у п.7.1. договору обставин сторони протягом п`яти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

У відзиві на позов відповідач зазначив про повідомлення позивача листом від 14 березня 2022 року №140322/148 про форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією. Враховуючи введений воєнний стан, ТОВ «Сінево Україна» також вказало, що вимушене на строк не менше ніж до офіційного закінчення в Україні воєнного стану призупинити оплату за Договором оренди приміщення, що знаходиться у м. Львові. При цьому надав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується.

Оцінивши аргументи сторін, умови договору, зокрема п.7.1., норми законодавства, суд відхиляє доводи відповідача про те, що лист ТПП є офіційним документом, що засвідчує форс-мажор у спрощеному порядку у правовідносинах оренди, що виникли між сторонами (стосовно конкретного договору та його сторін), оскільки такі є необгрунтованими та не містять нормативно-правового обгрунтування.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Такий підхід також підтверджується і судовою практикою - правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зазначена у постанові від 01 червня 2021 року у справі №910/9258/20.

Якщо форс-мажорні обставини тривають понад 30 днів, договір вважається припиненим за взаємною згодою сторін (п.7.4 договору.).

Щодо припинення договору оренди

Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 2 і 3 ст. 651 ЦК України).

Як встановлено судом, між ФОП Хаврона Н.Р. та ТОВ «Сінево Україна» 31.01.2020 р. укладено договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка. 358.

Відповідно до п.2.4. договору орендар сплачує орендну плату за кожен наступний місяць до п`ятого числа поточного місяця.

Тобто, оплата за квітень і травень 2022 року повинна була бути здійснена до 05.03.2022р.

Підпунктом 3.1.6. пункту 3 договору передбачено, що несплата орендарем орендної плати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору.

Факт своєчасної сплати орендної плати відповідачем відповідно до умов договору не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Зокрема, відповідач здійснив оплату орендної плати у розмірі 60 000,00грн. за квітень-липень 2022 року тільки 12 липня 2022 року, про що надав відповідні платіжні доручення.

Отже, всупереч вимогам договору ТОВ «Сінево Україна» не виконало належним чином зобов`язання в частині сплати орендної плати.

Сторони домовилися, що несплата орендарем орендної плати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору(підпунктом 3.1.6. пункту 3 Договору оренди).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, з-поміж іншого, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Оскільки сторони договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України, суд доходить висновку про те, що погоджене сторонами умовами спірного пункту право орендодавця припинити дію цього договору не суперечить вимогам чинного законодавства.

У судові практиці застосовується принцип "Contra proferentem" (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Договір оренди укладений, підписаний сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнавався, сторонами не оспорюється.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007).

Відповідно до п.3.1.6. Договору оренди несплата орендарем орендної плати протягом 30 календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

У п.6.10 постанови від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Про те належних та допустимих доказів неможливості використання орендованого майна у цій справі у м. Львові відповідач не надав, зазначивши лише загальні положення, повідомленні у листі ТПП. При цьому суд констатує, що відповідач долучив до справи документи та додаткові пояснення (вх.№15298/22), де, зокрема інформував суд , що «ТОВ «Сінево Україна» підтверджує, що відділення діагностичного центру ТОВ «Сінево Україна», що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 358 починаючи з 17 березня 2022 року і до дати складання даного листа (13 липня 20222 року) є фізично відкритим для клієнтів. Однак до 02 травня 2022 року це відділення, як і всі інші відділення, могли надавати 16% послуг від загальної кількості.

Відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі N 910/17876/19.

Орендар не зазначив обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суд доходить висновку, що факт військової агресії само по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України. Як встановлено судом, відповідач не довів повного припинення ним господарської діяльності у м. Львові у період воєнного стану чи відсутність користування майном, у тому числі внаслідок відсутності доступу до майна. Також слід зазначити, що у випадку настання несприятливих умов для ведення бізнесу у відповідача, останній (орендар) міг за умовами договору (п.4.1.2.) відмовитися від договору оренди у будь-який час, письмово попередивши про це орендодавця за 1 місяць. Однак таким правом не скористався.

Суд також звертає увагу на те, що із норми ст.617 ЦК України слідує, що особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відтак ЦК звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язання, але аж ніяк не від виконання обов`язку за договором, як-то сплата орендних платежів.

ТОВ «Сінево Україна» не надано належних і допустимих доказів того, що протягом спірного періоду припиняло свою роботу та не користувалося орендованим приміщенням.

Відповідно до ч.4 ст.762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном значно зменшилася. При цьому звільнення від сплати орендної плати чи зменшення є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей, користуватися ним тощо. У будь-якому випадку це питання врегулювання орендних відносин між сторонами договору.

Доводи відповідача про неможливість повноцінного користування орендованим майном у м. Львові внаслідок незначного напливу громадян, а відтак неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, на думку суду є необгрунтованими, необ`єктивними та відхиляються, з врахуванням наведеного вище в контексті належного підтвердження форс-мажору та ризиків підприємницької діяльності.

Як зазначено вище, п.2.4. договору орендар сплачує орендну плату за кожен наступний місяць до п`ятого числа поточного місяця. Оплата за квітень і травень 2022 року повинна була бути здійснена до 05.03.2022р.

Підпунктом 3.1.6. пункту 3 договору сторони домовилися, що несплата орендарем орендної плати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору. Факт своєчасної сплати орендної плати відповідачем відповідно до умов договору не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що договір оренди приміщення від 31.01.2020р. є припиненим з 06.04.2022 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги звільнити орендоване приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

На момент розгляду справи в суді сторонами подано докази повернення об`єкту оренду орендодавцю. Зокрема, в матеріалах справи міститься довідка позивача про те, що 31.07.2022 року вона отримала від представника відповідача комплект ключів і претензій немає. Ця обставина сторонами не заперечується та підтверджується належними доказами. Відтак сторони погодили, що предмет спору на час розгляду справи стосовно повернення майна відсутній, оскільки приміщення звільнено, а тому вимога позивача в цій частині підлягає закриттю. Сторони погодили, що відповідно до п.3.2. Договору оренди у момент передачі (повернення) приміщення орендар передає орендодавцеві ключі від приміщення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача. При цьому судом застосовано правило ч.9 ст.129 ГПК України, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Суд зазначає, що спір виник з дій (бездіяльності) відповідача (несплата орендної плати у встановлені строки), під час розгляду справи передав майно, відтак виконав вимогу позовної заяви про звільнення орендованого приміщення. У зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні суд не вбачає правових підстав повернення коштів з бюджету України за наслідками розгляду цього спору.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати припиненим договір оренди приміщення від 31.01.2020 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Хаврона Наталією Романівною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58-а, ЄДРПОУ 34709124).

3. Щодо зобов"язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358 провадження у справі закрити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58-а, ЄДРПОУ 34709124) на користь ФОП Хаврона Наталі Романівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 962,00грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.22 року.

Суддя Коссак С.М.