Постанова

від 13.12.2022 по справі 914/675/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа №914/675/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівМарка Р.І.

Матущака О.І.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» б/н від 01.09.2022 (вх. № 01-05/2211/22 від 06.09.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 (повний текст рішення складено 12.08.2022, суддя Коссак С.М., м. Львів)

у справі № 914/675/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Хаврона Наталії Романівни, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна», м. Київ

про визнання припиненим договору та зобов`язання звільнити орендоване приміщення

за участі представників:

від позивача: Левицька І.С.

від відповідача: Петрушина К.І.

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець Хаврона Наталія Романівна звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» про визнання припиненим договору оренди приміщення від 31.01.2020 та зобов`язання відповідача звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що 31.01.2020 між ФОП Хаврона Н.Р. та ТОВ «Сінево Україна» було укладено договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка. 358. Відповідно до п.2.4. договору орендар сплачує орендну плату за кожен наступний місяць до п`ятого числа поточного місяця. Тобто, оплата за квітень і травень 2022 року повинна бути здійснена до 05.03.2022, однак всупереч вимогам договору ТОВ «Сінево Україна» не виконало належним чином зобов`язання. Станом на 05.03.2022 ТОВ «Сінево Україна» в порушення п.2.4 договору не було здійснено поточний платіж. Підпунктом 3.1.6. пункту 3 договору передбачено, що несплата орендарем орендної плати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору. Оскільки ТОВ «Сінево Україна» не здійснило орендну плату у строки передбачені договором та порушило встановлений тридцятиденний термін для виконання зобов`язання, це є безумовною підставою для припинення договірних зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 позов ФОП Хаврони Н.Р. задоволено частково. Суд виніс рішення, яким визнав припиненим договір оренди приміщення від 31.01.2020, укладений між фізичною особою-підприємцем Хавроною Наталією Романівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна». Щодо позовних вимог про зобов`язання ТзОВ «Сінево Україна» звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358 провадження у справі закрито.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що п.п 3.1.6. п. 3 договору сторони погодили, що несплата орендарем орендної плати протягом 30 календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору. Факт своєчасної сплати орендної плати відповідачем відповідно до умов договору не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що договір оренди приміщення від 31.01.2020 є припиненим з 06.04.2022, а тому позовні вимоги про визнання договору припиненим є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» подало апеляційну скаргу б/н від 01.09.2022 (вх. № 01-05/2211/22 від 06.09.2022), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди приміщення від 31.01.2020 є припиненим з 06.04.2022, адже, останній припинив свою дію - 31.07.2022 на підставі п. 4.1.2. договору.

Апелянт зазначає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання договору припиненим на підставі п. 3.1.6. договору, оскільки несвоєчасне виконання зобов`язань за договором виникло не з вини відповідача.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.09.2022, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 між ФОП Хавроною Н.Р. та ТОВ «Сінево Україна» було укладено договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка. 358 (надалі - договір оренди).

Відповідно до п.2.2. договору оренди розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 44 001,00грн., а за кожний наступний місяць становить 60 000,00грн. (п.2.3.).

Відповідно до п.2.4. договору орендар сплачує орендну плату за кожен наступний місяць до п`ятого числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.1.6. договору оренди несплата орендарем орендної плати протягом 30 календарних днів з моменту виникнення зобов`язання призводить до безспірного припинення дії даного договору.

Згідно з п.7.1. договору оренди сторони визначили, що до форс-мажорних обставин належать, зокрема, обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі, як війна, будь-які військові дії. Згідно з п.7.3. договору у разі виникнення зазначених у п.7.1. договору обставин сторони протягом пяти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

Відповідно до п.8.1. договору оренди останній діє з 01 лютого 2020 року по 31 травня 2022 року включно.

Додатком №1 від 02 лютого 2020 р. до договору оренди є Акт здачі-приймання обєкта оренди належним чином підписаний сторонами.

14.03.2022 ТОВ «Сінево Україна» звернулося до ФОП Хаврона Н.Р. із листом - пропозицією про зменшення розміру орендної плати, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, що на думку відповідача є форс-мажорною обставиною, яка є правовою підставою для звільнення сторін договору від виконання зобов`язань до моменту скасування цієї обставини, надавши при цьому проект додаткової угоди та копію листа Торгово-промислової палати, адресовану невизначеному колу осіб.

ФОП Хаврона Н.Р. не погодилась внести зміни в договір в частині зменшення розміру орендної плати, натомість 02.04.2022 звернулась до відповідача з листом, в якому пояснила свою відмову у підписанні додаткової угоди та незгоду щодо мотивації, яку вказує ТОВ «Сінево Україна» як форс-мажорні обставини (а саме: важке фінансове становище і зменшення прибутку), де в орендаря було зобов`язання повідомити орендодавця про виникнення форс- мажорних обставин протягом п`яти календарних днів і про те.

Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) своїх обов`язків за договором, 06.04.2022 ФОП Хаврона Н.Р. звернулася до ТОВ «Сінево Україна» з вимогою про повернення орендованого приміщення за актом прийому-передачі. Докази надіслання в матеріалах справи..

Листом від 07.04.2022 ТОВ «Сінево Україна» повідомило позивача (орендодавця) про відмову в добровільному порядку передати орендоване приміщення.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення суду частково, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про визнання припиненим договору оренди приміщення від 31.01.2020.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Так, судом встановлено, що 12.04.2022 позивач звертаючись до суду стверджує, що договір оренди приміщення від 31.01.2020 є припиненим з 06.04.2022, і просить суд визнати останній припиненим.

У цьому спорі позивач через обраний ним спосіб захисту намагається підтвердити правомірність припинення дії договору оренди приміщення від 31.01.2020.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненим в минулому договору оренди не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача. На що суд першої інстанції не звернув уваги.

Натомість відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 зазначила, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (частина друга статті 20 ГК України, пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) сформульований висновок, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендаря на орендоване приміщення; водночас відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди припиненим, з підстави обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому апеляційний суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.

Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 у справі № 914/675/22 слід скасувати в частині задоволення позову щодо визнання договору припиненим. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

З огляду на скасування судом апеляційної інстанції рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 у справі № 914/675/22 в частині задоволення позову щодо визнання договору припиненим та відмову у цій частині позову, судовий збір за розгляд справи щодо зазначених позовних вимог слід покладається на позивача в порядку ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» б/н від 01.09.2022 (вх. № 01-05/2211/22 від 06.09.2022) задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 у справі № 914/675/22 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання договору припиненим. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (04214, м.Київ, вул. Північна, 2/58-а, ЄДРПОУ 34709124) на користь ФОП Хаврона Наталі Романівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 481,00грн. судового збору.

4.Стягнути з ФОП Хаврона Наталі Романівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (04214, м.Київ, вул. Північна, 2/58-а, ЄДРПОУ 34709124) 3 721,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Р.І. Марко