Рішення

від 17.08.2022 по справі 755/713/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/713/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу, Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

у с т а н о в и в :

17.01.2022 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.01.2022 року позовну заяву було залишено без руху та наданий позивачу термін на усунення виявлених недоліків.

03.06.2022 року до суду надійшов у новій редакції позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу, Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому позивачка просить визнати протиправними і скасувати накази відповідачів від 08.11.2021 року та від 07.12.2021 року, а саме: повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 від 02.11.2021 року №235, наказ про відсторонення від роботи від 08.11.2021 року №208к, акт про відмову надати роз`яснення з приводу відсутності обов`язкового щеплення, повідомлення від 02.11.2021 року №202, наказ від 08.11.2021 року №97-к про відсторонення позивачки від роботи, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 07.12.2021 року №261, наказ про відсторонення позивачки від 07.12.2021 року №223К, наказ №337 від 07.12.2021 року про відсторонення позивачки від роботи. Зобов`язати відповідачів поновити позивачку на роботі шляхом допуску її до роботи згідно займаної посади з урахуванням періоду з 08.11.2021 року по 01.03.2022 року вимушеного прогулу, страхового стажу та права на щорічну відпустку. Стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по час відновлення порушених прав.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 08.11.2021 року представниками Спеціалізованої школи-інтернату №14 позивачці було надано на підпис повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 від 02.11.2021 року №235, наказ про відсторонення від роботи від 08.11.2021 року №208К та акт про відмову надати роз`яснення з приводу відсутності обов`язкового щеплення. 31.12.2021 року позивачка через засоби поштового зв`язку отримала від відповідача Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова повідомлення від 02.11.2021 року №202, наказ від 08.11.2021 року №97-к про відсторонення позивачки від роботи. На електронну пошту позивачкою був отриманий наказ №337 від 19.11.2021 року, у якому зазначалось про те, що з 22.11.2021 року вона може бути допущена до роботи за наявності ПЛР-тесту. 07.12.2021 року позивачка отримала від Спеціалізованої школи-інтернату №14 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 07.12.2021 року №261 та наказ про її відсторонення від 07.12.2021 року №223К. 08.12.2021 року від Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова позивачкою отримано наказ №337 від 07.12.2021 про відсторонення від роботи. Позивачка зазначає, що відсторонення від роботи рівнозначне звільненню, що не передбачено законодавством України, а відповідачі не мали права вимагати у неї документи про отримання повного курсу вакцинації, міжнародний внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію, документ, який підтверджує одужання тощо. Позивачка вказує, що вакцини від COVID-19 знаходяться на стадії клінічних випробувань та досліджень, а відповідно до положень ст.ст. 3, 28 Конституції України, клінічні випробування на громадянах лікарських засобів без їх вільної згоди з застосуванням будь-яких засобів примусу є протизаконним. Крім того, в період з 08.11.2021 року по 19.11.2021 року у школах проводилось он-лайн навчання, тож позивачка могла проводити заняття он-лайн, а карантинні заходи щодо відсторонення від роботи працівників суперечать законам України. Відповідно до положень ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно, зокрема, від стану здоров`я. Статтею 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, а ст.ст. 21, 22 КЗпП України встановлено, що держава забезпечує рівність трудових прав. Зміст права на працю полягає у можливості особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Право на працю означає не гарантування державою працевлаштування кожній особі, а забезпечення саме рівних можливостей для реалізації цього права. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка також посилається на зміст рішень Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2019 від 04.09.2019 року, №5-р(І)/2019 від 12.07.2019 року, №9-рп/2013 від 15.10.2013 року, №8-рп/2007 від 16.10.2007 року та №12-рп/1998 від 09.07.1998 року. Позивачка вказує, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а ст. 16 ЦК України передбачено право особи звернутись до суду та способи захисту цивільних прав і інтересів. Позивачка вважає оскаржувані нею накази про відсторонення від роботи протиправними та такими, що підлягають скасуванню, адже у них відсутні правові підстави, передбачені ст. 46 КЗпП України та вказана норма закону взагалі не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених у ньому працівників може призвести до зараження працівників та/або поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, передбачені ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» відсутні. Щеплення від COVID-19 не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в України, в тому числі і за епідемічними показниками. В порушення ст. 7 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», не було надано єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення - посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання про усунення особи від роботи. Ні ст. 46 КЗпП України, ні ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містять порядку для відсторонення працівників, які не щеплені проти COVID-19. Норма п. 41-6 постанови КМУ №1236 не містить імперативних приписів про порядок здійснення відсторонення працівників. Норма ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» вимагає щоб відсторонення відбувалось в порядку, встановленому законом, а постанова КМУ №1236 не є законом та не може собою його підмінювати. Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження пов`язане із щепленням проти COVID-19, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України. Посилаючись на зміст постанови Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №712/3841/17 позивачка вказує, що у разі порушення ст. 46 КЗпП України суд має задовольнити позов про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, при цьому позивачка зазначає, що вимагає повного відшкодування заробітку та інших виплат за час вимушеного прогулу. В оскаржуваних наказах серед правових підстав їх видання вказано посилання на ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», однак вимоги цієї статті не було дотримано при видачі оскаржуваних наказів. Наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ньому працівників може призвести до зараження працівників та/або поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», відсутні. Навіть у разі наявності епідемічних показань, обов`язкові щеплення мають бути встановлені саме Календарем профілактичних щеплень в Україні, оскільки це єдиний встановлений законодавством нормативно-правовий акт, який визначає перелік обов`язкових щеплень, інші ж органи можуть приймати рішення про проведення обов`язкових щеплень тільки у тому випадку, якщо вони передбачені переліком у Календарі профілактичних щеплень в Україні. Посилаючись на положення ст. 7 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» позивачка вказує, що не було жодного подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, тому не було належним чином встановлено факту ухилення від щеплення. В порушення конституційних норм позивачку було позбавлено права на працю та достатній життєвий рівень виключно за ознакою вакцинації.

Ухвалою суду від 06.06.2022 року відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

06.07.2022 року до суду надійшов відзив відповідача Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачка працює на посаді вчителя фізичної культури та була відсторонена від роботи згідно з наказами №208-к від 08.11.2021 року та №233к від 07.12.2021 року. Відсторонення від роботи на час відмови від вакцинації здійснюється без збереження заробітної плати. У наказах зазначено, що вони видані на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 41-6 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року та наказу МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року. Позивачка була письмово повідомлена про необхідність профілактичного щеплення повідомленням від 02.11.2021 року №235, і з наказом остання була ознайомлена під підпис 08.11.2021 року. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на положення ст.ст. 1, 10, 21, 22, 38 ЗУ «Про повну загальну середню освіту», ст. 46 КЗпП України, зміст постанови Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №755/6458/15-ц та рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року №12-рп/98 у якому Конституційний Суд України фактично вказав на необхідність тлумачення поняття «законодавство» у широкому значенні. Відповідач вказує, що з урахуванням положень ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та Положення про Міністерство охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я України може встановлюватись перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Отже, до інших випадків відсторонення працівника від роботи, передбачених законодавством, про що зазначено у ст. 46 КЗпП України, належить, зокрема, випадок, передбачений у ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Частиною 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Посилаючись на п.п. 1, 2 Календаря профілактичних щеплень в України відповідач вказує, що ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та Календарем профілактичних щеплень в України передбачено встановлення обов`язкових щеплень проти інших інфекційних хвороб. Згідно наказу МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року, обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, підлягають працівники, зокрема, загальної середньої освіти. Поняття інфекційної хвороби визначено у ст. 1 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», а гостра респіраторна хвороба COVID-19 внесена до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб згідно наказу МОЗ від 25.02.2020 № 521. Ураховуючи зміст ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», МОЗ України має право визначати перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. П. 41-6 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року містить обов`язкові до виконання згідно зі ст. 117 Конституції України приписи керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій, тому директор школи був зобов`язаний виконати п. 41-6 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року. Постановою КМУ №95 від 08.02.2021 року, чинною на час винесення спірного наказу, було затверджено Порядок державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування. Обов`язкова вакцинація працівників закладів освіти не є абсолютною - оскільки обов`язковому щепленню від гострої респіраторної хвороби COVID-19 підлягають працівники у разі відсутності протипоказань до проведення профілактичних щеплень, а тому примусова вакцинація державою не допускається. В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме: навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, тому у разі відсутності вакцинації чинне законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати. Обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, проте, такі втручання цілком припустимі, що підтверджується змістом рішення ЄСПЛ від 15 березня 2012 року, заява №24429/03 у справі «Соломахін проти України». Посилаючись на положення ст.ст. 3, 53, 64 Конституції України відповідач вказує, що не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту, інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Обов`язкова вакцинація для позивачки з подальшим відстороненням від роботи через відсутність щеплення від COVID-19 або абсолютних протипоказань до такої вакцинації ґрунтується на законі, має законну, об`єктивно обґрунтовану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві, тому не є проявом дискримінації. Позивачка є працівником закладу загальної середньої освіти та контактує з дітьми. Допущення до роботи з дітьми осіб, які не мають обов`язкових щеплень, є неприпустимим з огляду на необхідність забезпечення захисту і здоров`я дітей та безпечного освітнього середовища. Відсторонення позивачки від роботи означало втрату заробітної плати. Однак, це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від обов`язкового щеплення проти COVID-19. Проте, вона не позбавлена можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації. Відповідач посилається на зміст рішення ЄСПЛ від 08.04.2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» та вказує, що держава, встановивши відсторонення працівників закладів освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й дітей, які відвідують цей заклад. Відповідач звертає увагу суду на роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надані у листі від 24.12.2021 року, №3223/0/208-21 та зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні факти порушення права позивачки на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, вона продовжує займати посаду вчителя фізичної культури, не звільнена, трудовий договір не припинений. Обмеження було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей, зокрема, учасників освітнього процесу. Відповідач також звертає увагу суду на зміст постанови Верховного Суду від 10.03.2021 р. у справі №331/5291/19 та зазначає, що ураховуючи те, що відсторонення від роботи позивача є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення від роботи робоче місце за працівником зберігається, тому, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153» на час воєнного стану зупинено дію наказу №2153. Позивачку наказом СШІ №14 від 01.032022 року № 45-к допущено до роботи на час воєнного стану.

Ухвалою суду від 18.08.2022 року відповідь позивачки на відзив відповідача Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу повернуто заявниці без розгляду.

Відповідач Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва станом на час ухвалення у справі рішення своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки, остання 31.08.2021 року була звільнена з посади вчителя фізичної культури Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва в порядку переведення до Спеціалізованої школи-інтернату №14 м. Києва та 01.09.2021 року прийнята на роботу вчителем по переводу до Спеціалізованої школи-інтернату №14 м. Києва.

За змістом повідомлення №235 від 02.11.2021 року на ім`я позивачки: «Адміністрація спеціалізованої школи-інтернату №14 м. Києва повідомляє, що з 08 листопада 2021 р. на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників нашого закладу освіти. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 р. №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 просимо до 05 листопада 2021 р. надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, наприклад: документ, який підтверджує, що Ви отримали повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; внутрішній сертифікат, або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також Ви можете надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011року №595. Якщо до 05 листопада 2021 р. Ви не надасте одного з зазначених документів, 08 листопада 2021 р. Вас відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-Ш. Інформуємо також, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за Вас страховий внесок. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР)».

Згідно акту від 02.11.2021 року, затвердженого директором спеціалізованої школи інтернату №14, акт складений у тому, що адміністрацією була проведена зустріч з учителем фізичної культури ОСОБА_1 з приводу проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 і їй було донесено зміст повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» від 02.11.2021 №235 та наслідки відсторонення від роботи з 08.11.2021 року у випадку відсутності необхідних документів щодо щеплення. Повідомлення про можливість відсторонення від роботи ОСОБА_1 , вчитель фізичної культури, підписувати відмовилась.

Згідно акту від 08.11.2021 року, затвердженого директором спеціалізованої школи інтернату №14, акт складений в тому, що учитель фізичної культури спеціалізованої школи-інтернату №14 м. Києва ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення з приводу відсутності обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

За змістом наказу Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу №208К від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », керуючись ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-б Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 наказано: ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, відсторонити від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 02.11.2021 р. №235.

Згідно наказу Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу №222К від 23.11.2021 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 », наказано: ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, допустити до роботи з 23.11.2021 року. Підстава: наявність негативного ПЛР тесту від 23.11.2021р., термін дії якого до 26.11.2021р.

Згідно наказу Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу №227К від 29.11.2021 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 », наказано: ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, допустити до роботи з 29.11.2021 року. Підстава: наявність негативного ПЛР тесту від 28.11.2021р., термін дії якого до 01.12.2021р.

Згідно наказу Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу №228К від 02.12.2021 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 », наказано: ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, допустити до роботи з 06.12.2021 року. Підстава: наявність негативного ПЛР тесту від 02.12.2021р. Підстава: наявність негативного ПЛР тесту від 02.12.2021 року, термін дії якого до 05.12.2021 року.

Згідно наказу Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу №232К від 06.12.2021 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 », наказано: ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, допустити до роботи з 06.12.2021 року. Підстава: наявність негативного ПЛР тесту від 06.12.2021р.

За змістом повідомлення №261 від 07.12.2021 року на ім`я позивачки: «Адміністрація спеціалізованої школи-інтернату №14 м. Києва повідомляє, що з 08 листопада 2021 р. на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників нашого закладу освіти. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 р. №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, у зв`язку зі змінами до постанови КМУ від 24.11.2021 №1240 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 і 29.06.2021р. №677», протоколу №47 Державної комісії з питань техногенно-економічної безпеки надзвичайних ситуацій від 06.12.2021 р., протоколу №78 Постійної комісії з питань техногенно-економічної безпеки надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.12.2021р. продовжує діяти відсторонення від роботи до надання Вами документа, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, наприклад: документ, який підтверджує, що Ви отримали повний курс вакцинації; або виданий в установленому МОЗ порядку документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; міжнародний, внутрішній сертифікат, або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; документ, який підтверджує одужання особи від зазначеної хвороби; висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий в установленому МОЗ порядку. Якщо Ви не надасте одного з зазначених документів, Вас відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №164-ІІІ. Інформуємо також, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за Вас страховий внесок. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР)».

Відповідно до наказу Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу №233К від 07.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1», керуючись ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-б Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236, зі змінами до постанови КМУ від 24.11.2021 №1240 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 і 29.06.2021р. №677», протоколу №47 Державної комісії з питань техногенно-економічної безпеки надзвичайних ситуацій від 06.12.2021р., протоколу №78 Постійної комісії з питань техногенно-економічної безпеки надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.12.2021р. наказано: ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, відсторонити від роботи з 07.12.2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 07.12.2021 р. №261.

За змістом наявної в матеріалах справи копії наказу Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу від 01.03.2022 року №45К «Про втрату чинності наказу» Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », наказано: наказ від 07.12.2022 №233 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » визнати таким, що втратив чинність з 01.03.2022 року на час дії воєнного стану в Україні. ОСОБА_1 , учитель фізичної культури спеціалізованої школи-інтернату №14 м. Києва, допускається до виконання своїх посадових обов`язків з 01.03.2022 року. Заступнику директора з навчально-вихованої роботи надати централізованій бухгалтерії управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації цей наказ для здійснення відповідних розрахунків.

Відповідно до повідомлення Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва №202 від 02.11.2021 року на ім`я позивачки: «Повідомляємо, що з 08.11.2021 р. на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 р. №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, зі змінами від 20.10.2021 №1096 просимо до 05 листопада 2021 р. надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року №595. Якщо до цієї дати Ви не надаєте один із зазначених документів, 08 листопада 2021 р. Вас відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-Ш. Інформуємо також, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за Вас страховий внесок на соціальне страхування. Період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 82 КЗпП, ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР)».

Згідно наказу Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва №97-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1», керуючись ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236, зі змінами від 20.10.2021 №1096, наказано: ОСОБА_1 , вчителя-сумісника фізичної культури, відсторонити від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 02.11.2021 р. №202.

За змістом повідомлення Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва №202 від 19.11.2021 року на ім`я позивачки: «Повідомляємо, що з 22.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, зі змінами від 20.10.2021 №1096 ви будете допущені до роботи при наявності негативного ПЛР тесту. Термін дії ПЛР тесту не повинен перевищувати 72 години станом на 22.11.2021р.».

Відповідно до наказу Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва №337 від 07.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1», керуючись ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236, зі змінами від 20.10.2021 №1096, постановою КМУ від 24.11.2021 №1240, зі змінами від 06.12.2021, підпункт 15-1, наказано: ОСОБА_1 , вчителя-сумісника фізичної культури, відсторонити від роботи з 08.12.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, та нормам матеріального права, які підлягають застосуванню, суд враховує таке.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, а саме: у випадках, перелічених у статті 46 КЗпП України або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно частин третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналогічні норми містяться в пункті 3 розділу І та пункту 4 розділу IV Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України №595 від 16 вересня 2011 року.

Тобто, Закон чітко визначив, що за епідемічними показниками повноваження на прийняття рішення про обов`язкове щеплення належать санітарному лікарю, а відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» МОЗ України має право лише на встановлення переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, а не встановлення обов`язкових щеплень як таких.

Відповідно до пункту 1 розділу І Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України №595 від 16 вересня 2011 року, Календар профілактичних щеплень в Україні - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Тобто, єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень є Календар профілактичних щеплень в Україні, а МОЗ України відповідно за частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» може встановити перелік професій чи виробництв, про що зазначено вище.

В свою чергу, розділом 4 Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року, визначено перелік обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, до якого входять щеплення від таких захворювань: дифтерії, правця, гепатиту А, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, менінгококової інфекції, гепатиту В, сибірської виразки, вітряної віспи, кашлюку.

Тобто, на час відсторонення позивачки від роботи, Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений Наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року, як єдиний нормативно-правовий акт, який встановлює обов`язкові щеплення, серед переліку обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, не передбачав щеплення від коронавірусної хвороби.

Також, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928, було затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, зокрема, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності (пункт 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року №14-рп/2004). Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі від 04 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

При відстороненні позивача від роботи, роботодавці керувались, зокрема, статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ та повідомленнями на ім`я позивачки про необхідність профілактичного щеплення.

При цьому, у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом.

Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині шостій статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року, де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу-підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку.

Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника ЗОЗ з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються зі структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних (міських) державних адміністрацій у травні та листопаді кожного року.

Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.

У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ.

Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 19 Положення встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

З указаного слідує, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою, в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

З матеріалів справи слідує, що відповідачами не надано доказів в підтвердження того, що починаючи з дня повідомлення позивача про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 до моменту відсторонення від роботи, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення, медичного огляду і остання у встановленому законом порядку відмовилася від обов`язкового профілактичного щеплення.

У оскаржуваних наказах про відсторонення від роботи відсутні відомості про те, що позивач відмовилася або ухилилися від проходження обов`язкового щеплення у відповідності до порядку такого оформлення, складеному згідно з нормами чинного законодавства.

Зі змісту наказів про відсторонення слідує, що позивачку фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на час відсутності щеплення проти COVID-19, хоча, згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, лише на період дії карантину.

Оскаржувані накази про відсторонення позивачки від роботи не містять відомостей про медичний огляд позивачки та відібране у неї лікарем відповідне письмове підтвердження. Встановлено, що медичне обстеження працівника та належно оформленої відмови позивача від щеплення, роботодавцем не враховано, що є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-III.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» передбачено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Європейська хартія прав пацієнтів у статті 6 гарантує кожному право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів.

Конституція України (статті 32 і 34) та статті 285 і 286 ЦК України гарантують ці ж права на національному рівні.

Основи законодавства України про охорону здоров`я (Закон України від 19 листопада 1992 року (статті 391, 40, 78 («г») стверджують, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За визначенням у статті 11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Враховуючи приведені нормативно-правові акти, визначення терміну «профілактичні щеплення», приведеного у статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», суд вважає, що під дію статті 11 Закону України «Про інформацію» підпадають будь-які медичні відомості/втручання/маніпуляції/діагнози тощо.

Конституція України у статті 19 визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, винесення відповідачами оскаржуваних наказів, лише на підставі повідомлень про обов`язкове профілактичне щеплення і відмови позивача робити щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», тому, є незаконними.

Суд, при вирішенні даного спору враховує практику ЄСПЛ. У рішенні від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (Vavfiika and Others vs the Czech Republic [GC], заява 3 47621/13 і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другої цієї статті тобто встановити: чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; чи має воно на меті законні цілі; чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15 листопада 2016 року у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» (Dubskd and Krejzovd vs the Czech Republic заяви № 28859/11 і 28473/12)).

В даному випадку, у національному законодавстві не достатньо чітко та не послідовно сформовані правові норми з приводу обов`язку вакцинації від COVID-19, оскільки існує перелік професій котрі підлягають обов`язковому щепленню від гострої респіраторної хвороби COVID-19, але накази про початок обов`язкової вакцинації та наказ про внесення змін до календаря щеплень в частині включення до числа обов`язкових щеплень гострої респіраторної хвороби COVID-19, фактично відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивачки в частині визнання незаконними та скасування наказів відповідачів про відсторонення позивачки від роботи.

Стосовно вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 18.11.2021 року по час відновлення порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

За змістом частини другої статі 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» , цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду (п/п. 3 п. 1 розділ 1).

Згідно п. 2 розділу 2 зазначеного Порядку, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже, для здійснення розрахунку мають застосовуватись виплати за вересень та жовтень 2021 року, ураховуючи що перша подія відсторонення позивача відбулась у листопаді 2021 року.

Із матеріалів справи вбачається, що за основним місцем роботи у Спеціалізованій школі-інтернаті І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу позивачці було нараховано за вересень 2021 року - 12002,33 грн. та за жовтень 2021 року - 15207,57 грн.

За змістом п. 5 розділу 4 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Таким чином, по відповідачу Спеціалізованій школі-інтернаті І-ІІ ступенів №14 м. Києва розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу виглядає наступним чином.

12002,33 грн. (вересень 2021 року) + 15207,57 грн. (жовтень 2021 року) : 42 (кількість робочих днів у вересні та жовтні 2021 року) = 647,85 грн. (середньоденна заробітна плата).

647,85 грн. (середньоденна заробітна плата) х 21 (кількість робочих днів з 08.11.2021 року по 07.12.2021 року - дата наступного наказу про відсторонення) = 13604,85 грн.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що наказами відповідача Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва позивачка допускалась до роботи з 23.11.2021 року (3 робочі дні), з 29.11.2021 року (2 робочих дні), з 02.12.2021 року (3 робочі дні) з 06.12.2021 року (3 робочі дні), всього 11 робочих днів у які позивачка була допущена до роботи і відповідно за ці дні нараховувалась заробітна плата.

Отже, із загальної суми розрахунку 13604,85 грн. слід вирахувати середній заробіток за 11 робочих днів, що становить 7126,35 грн. (647,85 грн. х 11) = 6478,50 грн.

Наступна подія відсторонення позивачки від роботи відбулась 07.12.2021 року.

5737,77 грн. (листопад 2021 року) + 15207,57 грн. (жовтень 2021 року) : 42 (кількість робочих днів у листопаді та жовтні 2021 року) = 498,70 грн. (середньоденна заробітна плата).

498,70 грн. (середньоденна заробітна плата) х 57 (кількість робочих днів з 07.12.2021 року по 01.03.2022 року - дата допуску до роботи згідно наказу №45К від 01.03.2022 року) = 28425,90 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва на користь позивачки підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 34904,40 грн. (6478,50 грн. + 28425,90 грн.), з урахування необхідності сплати обов`язкових податків та зборів.

Щодо стягнення середнього заробітку з Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова.

Із матеріалів справи вбачається, що за місцем роботи по сумісництву у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова позивачці було нараховано за вересень 2021 року - 3863,90 грн., за жовтень 2021 року - 5000,33 грн. та за листопад 2021 року - 1136,45 грн.

3863,90 грн. (вересень 2021 року) + 5000,00 грн. (жовтень 2021 року) : 42 (кількість робочих днів у вересні та жовтні 2021 року) = 211,05 грн. (середньоденна заробітна плата).

211,05 грн. (середньоденна заробітна плата) х 22 (кількість робочих днів з 08.11.2021 року по 08.12.2021 року - дата наступного відсторонення позивача) = 4643,10 грн.

Наступна подія відсторонення позивачки від роботи відбулась з 08.12.2021 року.

1136,45 грн. (листопад 2021 року) + 5000,33 грн. (жовтень 2021 року) : 42 (кількість робочих днів у листопаді та жовтні 2021 року) = 146,11 грн. (середньоденна заробітна плата).

146,11 грн. (середньоденна заробітна плата) х 56 (кількість робочих днів з 08.12.2021 року по 01.03.2022 року - дата набрання чинності наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року №380, який до завершення воєнного стану зупинив дію наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, що передбачав відсторонення нещеплених працівників від роботи) = 8182,16 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова на користь позивачки підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 12825,26 грн. (4643,10 грн. + 8182,16 грн.), з урахування необхідності сплати обов`язкових податків та зборів.

Поряд із цим, суд зазначає, що не підлягають до задоволення вимоги позивачки про визнання незаконними та скасування повідомлень відповідачів про необхідність щеплення та актів фіксування відмов позивачки, оскільки такі вимоги не є ефективним способом захисту та відновлення порушених прав при незаконному відстороненні від роботи, адже чинним законодавством чітко визначено, що у разі незаконного відсторонення відповідні накази мають бути визнані незаконними і скасовані, а також працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання відповідачів поновити її на посаді шляхом допуску до роботи, оскільки позивачка не була звільнена, а була відсторонена, і ураховуючи наявні в матеріалах справи докази та положення Наказу МОЗ України №380 від 25.02.2022 року «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153», позивачка станом на час вирішення справи є такою, що допущена до роботи.

Крім того, рішення суду про визнання незаконними та скасування наказів відповідачів про відсторонення позивачки від роботи саме по собі є підставою для його виконання відповідачами шляхом допущення позивачки до роботи.

Окрім вказаного суд зазначає, що вимоги позивачки щодо урахування страхового стажу та права на щорічну відпустку є такими, що вирішуються в межах здійснення відповідачами виплат по середньому заробітку за час вимушеного прогулу та надання вказаної інформації до контролюючих органів і окремому вирішенню за рішенням суду не підлягають.

Таким чином, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання незаконними і скасування наказів відповідачів про відсторонення позивачки від роботи, а також стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права і висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Ураховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що при подання позову позивачка була звільнена від сплати судового збору, судовий збір має бути стягнений з відповідачів в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про інформацію», ст.ст. 46, 235 КЗпП України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу, Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Накази Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу №208К від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» та №233К від 07.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - визнати протиправними та скасувати

Накази Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва №97-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та №337 від 07.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 34904 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот чотири) грн. 40 коп. з урахування обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12825 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) 26 коп. з урахування обов`язкових податків та зборів.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу в дохід держави судовий збір у розмірі 922 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва в дохід держави судовий збір у розмірі 922 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 18.08.2022 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.05.1998 року);

Відповідач - Спеціалізована школа-інтернат І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу (м. Київ, бул. Перова, 3, код ЄДРПОУ 22875101);

Відповідач - Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №195 ім. В.І. Кудряшова м. Києва (м. Київ, вул. Миколайчука, 17а, код ЄДРПОУ 23392149).

Суддя -