Ухвала

від 08.08.2022 по справі 2-438/2010

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-438/2010

Провадження № 4-с/177/2/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2022 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі:

секретаря Короновської Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Криворізького районного суду Дніпропетровської області 25.11.2021 надійшла скарга ОСОБА_1 , у якій він просив зобов`язати державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт, що був накладений 06.01.2011 державним виконавцем відділу ДВС Криворізького РУЮ Дніпропетровської області на усе належне йому нерухоме та рухоме майно. Судові витрати просив покласти на Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

В обґрунтування скарги зазначав, що на підставі рішення Криворізького районного суду від 11.05.2010, видано виконавчий лист про стягнення з нього та ОСОБА_2 боргу на користь ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

У відкритому 06.01.2011 виконавчому провадженні накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно заявника та ОСОБА_2 .

Оскільки борг ОСОБА_2 сплатив у повному обсязі, ОСОБА_1 вважав, що арешт, який накладений державним виконавцем 06.01.2011 підлягає скасуванню.

Правом на участь в судовому засіданні заявник та заінтересовані особи не скористались. ОСОБА_1 надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, заявлені вимоги просив задовольнити.

Представник Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шманіна К. звернулася до суду з заявою про розгляд скарги за її відсутності, у задоволенні скарги просила відмовити. Надавши 23.12.2021 відзив на скаргу зазначала, що виконавче провадження № 23744664 про стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» перебувало на виконанні у відділі з 05.01.2011 по 27.10.2011 та закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з направленням за належністю до Жовтневого відділу ДВС у м. Кривий Ріг. Заборгованість у вказаному виконавчому провадженні, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в період перебування на виконанні не стягувались. Крім того, за вказаним виконавчим провадженням 18.02.2013 на підставі ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції 1999 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Станом на 23.12.2021 від заявника не надходило відомостей про сплату заборгованості у виконавчому провадженні. Таким чином, у державного виконавця відсутні підстави для звільнення майна з-під арешту.

Представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», який є правонаступником ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 до суду не з`явились, про розгляд справи повідомлялись. (а.с. 48,49,52,56,57,66,72,74).

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові заяви учасників справи, а також докази в справі, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 11.05.2010 ухвалено рішення по справі № 2-438/2010 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 24876,15 грн (а.с.4-5). Рішення суду набрало законної сили 09.11.2010.

За вказаним рішенням суду державним виконавцем Косенок Т.С. 06.01.2011 відкрито виконавче провадження (а.с.26), а постановою від 13.01.2011 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, 27.10.2011 виконавче провадження закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

На ухвалу суду про витребування доказів виконавче провадження надано не було, тому дослідити його в судовому засіданні та з`ясувати обставини, які підлягають доведенню можливість відсутня (а.с. 30,38,46)

Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі за текстом Закон № 1404-VIII), передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII України, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положенням ст. ст. 6, 11 Закону № 1404-VIII, зобов`язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Перелік прав та обов`язків виконавця визначено ст. 18 Закону № 1404-VIII, частиною 1 якої передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 39 ЗУ «Про виконавче провадження» визначені підставі закінчення виконавчого провадження, а ст. 40 його наслідки.

Оскільки, заявником не доведено належними та допустимими доказами факт сплати боргу у виконавчому провадженні, на ухвали суду про витребування доказів матеріали виконавчого провадження суду надано не було, тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 та зобов`язання державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт.

Керуючись ст. ст. 259-260, 450-451 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому повне судове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Г.Г. Строгова