Ухвала

від 08.02.2024 по справі 2-438/2010

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Чернівці Справа № 2-438/2010

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар: Факас А.В.,

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач: територіальна громада с. Борівці Кіцманського району Чернівецької області, відділ Держгеокадастру у Кіцманському районі,

особа, яка подає апеляційну скаргу: ОСОБА_3 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ,яка дієв інтересах ОСОБА_3 ,на рішенняКіцманського районногосуду Чернівецькоїобласті від11березня 2010року, постановлену під головуванням судді Литвинюк І.М., -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 діючи в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до відповідачів з позовом про визнання права власності на спадкове майно (а.с.4-6).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок загальною площею 42,80 кв.м та житловою - 17,60 кв.м літ.А-І, вартістю 23112 грн, літню кухню літ.Б - 9349 грн, сараї літ.В, Г, Д - 7728 грн, убиральню літ.Ж - 336 грн, огорожу №1-4 - 1796 грн, а всього загальною вартістю на суму 42321 грн, що належали на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №000684, що розташована на території Боровецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 1,48 га, вартістю 28120 грн, що належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, через свого представника оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої вказує, що вказаним рішенням грубо порушено право апелянта щодо визнання за позивачем права власності на земельну ділянку розміром 1,48 га.

Провадження №22-ц/822/162/24

Вказує, що в с. Борівці Кіцманського району Чернівецької області станом на 04 квітня 2009 року проживали дві особи з прізвищем, іменем та по батькові - ОСОБА_5 , одна із яких є бабусею позивача ОСОБА_2 , а інша - матір`ю скаржниці ОСОБА_3 .

Так, бабусею позивача є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а матір`ю апелянта - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стверджує, що обом жінкам як колишнім членам КСП «Буковина» було видано сертифікати на земельну частку (пай), які згодом у 2003 році було погашено та видано в замін Державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема, матері скаржниці ОСОБА_5 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ-№000534, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №201, кадастровий номер 7322581000:02:001:0173.

Вказує, що відповідно до довідки Кіцманської державної нотаріальної контори від 14 грудня 2023 року (вих.№270/02-14) 27 червня 2017 року на підставі оригіналу державного акту серії ЧВ №00684 від 22 квітня 2003 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме - на земельну ділянку за кадастровим номером 7322581000:02:001:0173, площею 1,4800 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №000684 від 22 квітня 2003 року, що свідчить про належність спірної земельної ділянки саме апелянту.

За таких обставин, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2010 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, порушує права скаржниці ОСОБА_3 , а тому у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову зазначеної вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, стверджує, що спірна земельна ділянка належала саме його бабусі, що підтверджується витягом з ДЗК, за яким ідентифікується саме ОСОБА_5 .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань й заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступних висновків.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, про смерть (а.с.10, 12).

Згідно копії заповіту від 17.04.2008 року ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заповіла все своє майно ОСОБА_1 , що також підтверджується довідкою виконкому Борівецької сільської ради №165 від 03.12.2009 року (а.с.16, 17).

В матеріалах справи міститься витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_5 , виданої відділом Держкомзему у Кіцманському районі №02-05/760 від 19.02.2010 року, згідно якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату смерті власника становила 28120 грн (а.с.18).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №000684 вбачається, що такий виданий ОСОБА_5 на підставі розпорядження Кіцманської РДА №677 від 20.12.2002 року, яка є власником земельної ділянки площею 1,48 га, кадастровий номер 7322581000:02:001:0173, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.19).

З доданих до апеляційної скарги письмових доказів вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.37-38).

Згідно копії заповіту віл 04.03.2013 року ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , все своє майно заповіла ОСОБА_3 (а.с.39).

25.01.2017 року після смерті ОСОБА_5 було зареєстровано спадкову справу, а згідно довідки Кіцманської Державної нотаріальної контори від 14.12.2023 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, де міститься інформація, що спадщина складається із земельної ділянки, кадастровий номер 7322581000:02:001:0173, площею 1,4800 га (а.с.40-44).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну спірну ділянку (а.с.45-46).

З доданих письмових доказів до відзиву на апеляційну скаргу, а саме витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7301946892017 від 18.04.2017 року, вбачається, що спірна земельна ділянка 22.04.2003 року була зареєстрована за ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , документ, що посвідчує право: державний акт від 22.04.2003 року ЧВ №000684.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

На стадії апеляційного провадження, під час якої вирішується питання про можливість прийняття апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, та яка вважає, що ухваленим рішенням порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, суд апеляційної інстанції установлює, чи дійсно мало місце порушення таких прав, свобод, інтересів та обов`язків у зв`язку із ухваленим рішенням, та в залежності від установленого вчиняє відповідні процесуальні дії.

У постанові ВС від 14 липня 2022 року в справі №209/1817/19-ц зазначено, що «особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі №2-1426/08, постанові від 30 січня 2020 року у справі №646/6461/17 особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки них осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов`язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №320/915/19 міститься висновок про те, що за змістом статті 392 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №2- 4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі №705/2-1281/2010 передбачено, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу.

При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків заявника, та лише після встановлення таких обставин переглянути справу за його апеляційною скаргою, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

В матеріалах справи дійсно містяться докази того, що в с. Борівці проживали дві особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Доводи апелянта про порушення оскаржуваним рішенням його прав як власника спірної земельної ділянки спростовується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7301946892017 від 18.04.2017 року, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка 22.04.2003 року була зареєстрована за ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , документ, що посвідчує право: державний акт від 22.04.2003 року ЧВ №000684, і яка є спадкодавцем ОСОБА_2 , що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги про вплив оскаржуваного рішення на права ОСОБА_3 як спадкоємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), оскільки остання ідентифікується за іншим спадкодавцем, відмінним від матері апелянта, а тому підстави для його скасування відсутні, оскільки Кіцманським районним судом Чернівецької області при ухваленні рішення від 11.03.2010 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , крім того, виходячи з вищевказаного, вбачається, що така не була власником спірної земельної ділянки на дату винесення оскаржуваного рішення суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Проте доводи апелянта про необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права позивача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Враховуючи вищенаведене та оскільки апелянтом не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів на підтвердження факту порушення оскаржуваним рішенням її прав та законних інтересів, апеляційний суд на підставі ст.362 ЦПК України закриває апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст.362, 381 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2010 року - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді : Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк