Ухвала

від 18.08.2022 по справі 759/19709/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/127/22

ун. № 759/19709/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича про примусове проникнення до житла,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 року на адресу Святошинського районного суду м. Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 .

Своє подання приватний виконавець обґрунтовує тим, що у його провадженні перебуває зведене виконавче провадження № 63813513 яке складається з виконавчого провадження № 63811716 з примусового виконання виконавчого листа № 759/19709/18 від 27.11.2020 року що видав Святошинський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 798000,00 грн., як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ-2000», 17500,00 грн., як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЕЛІТ-Україна»; виконавчого провадження № 63812590 з примусового виконання виконавчого листа № 759/19709/18 від 27.11.2020 року що видав Святошинський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 8193,30 грн.

Боржником за виконавчим документом є ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В ході виконавчого провадження встановлено, що боржник ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , будучі обізнаним про відкриття зведеного виконавчого провадження № 63813513, ухиляється від виконання рішення суду та погашення заборгованості перед стягувачем, а також не надає приватному виконавцю доступу до належного йому на праві власності майна.

Отже, на думку приватного виконавця, боржник обізнаний про відкриття виконавчого провадження № 63813513, повідомлений про необхідність надання доступу приватному виконавцю до садового будинку АДРЕСА_2 , з метою перевірки майнового стану боржника, виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а також проведення його опису та арешту; не допускає в установленому законом порядку виконавця до вказаного майна.

Дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Згідно із ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Статтею 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Статтею 311 ЦК України, передбачено право на недоторканність житла.

У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК України, зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича перебуває зведене виконавче провадження № 63813513 яке складається з виконавчого провадження № 63811716 з примусового виконання виконавчого листа № 759/19709/18 від 27.11.2020 року що видав Святошинський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 798000,00 грн., як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ-2000», 17500,00 грн., як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЕЛІТ-Україна»; виконавчого провадження № 63812590 з примусового виконання виконавчого листа № 759/19709/18 від 27.11.2020 року що видав Святошинський районний суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 8193,30 грн.

03.12.2020 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63811716 з виконання виконавчого листа № 759/19709/18 виданого 27.11.2020 року Святошинським районним судом м. Києва.

03.12.2020 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 63813513, де боржником є ОСОБА_1 .

Крім того, 03.12.2020 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. було винесено постанову про арешт майна боржника та арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 63811716.

За неодноразовими виходами приватного виконавця Мілоцького О.Л. за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлено відсутність боржника за вказаною адресою, про що складено акт приватного виконавця від 29.01.2021 року, 05.11.2021 року, 24.12.2021 року, 28.10.2022 року.

Зі змісту статті 439 ЦПК України випливає, що вирішення питання про проникнення до житла боржника в судовому порядку може мати місце для встановлення майна боржника чи майна та коштів належних боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Що стосується обов`язковості судових рішень, то варто нагадати, що ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04. Суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. рішення у справі Войтенка). Справа, яка розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відтак, приватний виконавцем належним чином обґрунтовано та надано відповідні докази, щодо необхідності проникнення до житла боржника з метою опису та арешту майна боржника та подальшої оцінки.

Враховуючи викладене, а також тривале невиконання судового рішення, суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла боржника, що є адекватним ступенем втручання до його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що подання є обґрунтованим, а тому таким що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича про примусове проникнення до житла - задовольнити.

Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мілоцькому Олегу Леонідовичу у рамках зведеного виконавчого провадження № 63813513 на примусове проникнення до садового будинку АДРЕСА_2 , об`єкта житлової нерухомості, загальна площа 138,4 кв.м.; Опис: садовий будинок літ. А 1991 р.п., ганок літ.а 1991 р.п., тераса літ а1 1991 р.п., гараж літ. Б 1991 р.п., ворота з хвірткою № 1, огорожа № 2, вимощення І, септик ІІ, свердловина ІІІ за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1904705580000 та земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0068, реєстраційний номер 200593480000, площа 0,0599 га, землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, АДРЕСА_2 для опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та подальшої оцінки.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.В. П`ятничук