Постанова

від 26.04.2023 по справі 759/19709/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 759/19709/18

провадження № 61-7810св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Музичко Руслани Василівни на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання спільно однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільно нажитого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з серпня 1994 року по березень 2018 року вона проживала спільно однією сім`єю з ОСОБА_2 , за час спільного проживання у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вказаний період вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали придбання речей в інтересах сім`ї.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року до 01 березня 2018 року та визнати спільною сумісною власністю подружжя таке майно:

- садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- транспортний засіб «Mercedes-Benz», 2017 року випуску, дата реєстрації 25 листопада 2017 року.

У порядку поділу спільного сумісного майна, визнати за ОСОБА_1 право власності на таке майно:

- 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

Визначити частки у спільному майні подружжя і стягнути грошову компенсацію вартості неподільного майна - транспортного засобу «Mercedes-Benz», 2017 року випуску, дата реєстрації - 25 листопада 2017 року у розмірі 1 011 750,00 грн у разі внесення відповідачем відповідної грошової суми на депозитний рахунок.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документи та цінні речі її та доньки;

Виділити ОСОБА_1 частину меблів та побутової техніки, придбаної за час спільного проживання однією сім`єю;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини статутних внесків

ТОВ «ЛІКОМ-2000» - 1 596 000,00 грн, ТОВ «ЕТІЛ-Україна» - 35 000,00 грн, ТОВ «ІНКОМ-ОІЛ ПЛЮС» - 1 200,00 грн.

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про поділ майна.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що дійсно з 1994 року проживав разом з ОСОБА_1 , за час спільного проживання з ним, ОСОБА_1 ніде не працювала та не мала власного доходу, в 1996 році він надав ОСОБА_1 кошти на придбання на ім`я останньої квартири АДРЕСА_4 , однак у 2015 році ОСОБА_1 самостійно без його згоди продала вказану квартиру та кошти від продажу не було розділено. Вказував, що за час спільного проживання за його кошти придбано ряд як рухомого, так і нерухомого майна, яке зареєстроване як на його ім`я, так і на ім`я ОСОБА_1 , що на даний час є предметом спору.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив визнати спільною сумісною власністю сторін таке майно:

- грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу квартири АДРЕСА_4 у розмірі 38 000,00 дол. США, що станом на 02 травня 2019 року становить 1 006 722,00 грн;

- земельну ділянку, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м;

- транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В;

- садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

Здійснити поділ спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на таке майно вартістю 6 012 500,00 грн, що складається із: садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431), вартістю 4 642 200,00 грн; земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 686 900,00 грн; земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 683 400,00 грн;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на таке майно: садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м, вартістю 4 667 000,00 грн; земельну ділянку площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташовний в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), вартістю 974 100,00 грн; транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В, вартістю 351 600,00 грн.

- стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини коштів від продажу квартири АДРЕСА_4 в розмірі 503 361,00 грн, зобов`язавши останню перерахувати вказані кошти на банківський рахунок ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року, ухваленим у складі судді П`ятничук І. В., позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по 01 березня 2018 року.

Визнано спільною сумісною власністю сторін:

- садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_5 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м;

- транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В.

Здійснено поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином, визнавши в порядку поділу майна право власності за ОСОБА_1 на:

- садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м, вартістю 4 667 000,00 грн;

- земельну ділянку, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), вартістю 974 100,00 грн;

- транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В, вартістю 351 600,00 грн, а всього майна на 5 992 700,00 грн;

за ОСОБА_2 на:

- садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431), вартістю 4 642 200,00 грн;

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 686 900,00 грн;

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 683 400,00 грн, а всього майна на 6 012 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості поділеного майна в розмірі 19 800,00 грн.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 9 605,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 9 605,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та відповідача без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що встановити такий факт можливо лише з 01 січня 2004 року, оскільки факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01 січня 2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України. Що ж стосується періоду проживання сторін з 01 січня 2004 року до 01 березня 2018 року, то такий факт є доведений належними та допустимими доказами і не заперечується сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині витребування у ОСОБА_2 на її користь такого майна: закордонні біометричні паспорти на ім`я ОСОБА_1 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_4 , технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м, державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 , грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн, 3 200,00 дол. США, каблучку з жовтого металу з феонітом, вартістю 3 000,00 грн, каблучку з жовтого металу з феонітом, вартістю 2 800,00 грн, каблучку з жовтого металу з феонітом, вартістю 3 200,00 грн, ланцюг жовтого металу, вартістю 1 800,00 грн, ланцюг жовтого металу у формі сердечка, вартістю 2 800,00 грн, ланцюг жовтого металу, вартістю 1 200,00 грн, підвіску в формі Італії, вартістю 1 300,00 грн, сережки з жовтого металу, вартістю 1 900,00 грн, сережки жовтого металу у формі кілець, вартістю 1 400,00 грн; виділення їй частину меблів та побутової техніки придбаної за час спільного проживання однією сім`єю, а саме: стіл садовий, вартістю 1 200,00 грн, 12 стільців, вартістю 6 000,00 грн, обідній стіл, вартістю 15 000,00 грн, стільці для обіднього столу, вартістю 4 800,00 грн, стільці барні, вартістю 2 600,00 грн, шафу купе, вартістю 7 000,00 грн, шкіряний диван, вартістю 15 000,00 грн, шкіряне крісло, вартістю 14 000,00 грн, меблевий гарнітур, вартістю 12 000,00 грн, телевізори «Самсунг», вартістю 34 000,00 грн - 3 штуки, фотоапарат «Кенон», вартістю 8 000,00 грн, набір столовий, вартістю 2 700,00 грн, тарілки, вартістю 800,00 грн, 6 шт. постільних комплектів, вартістю 6 000,00 грн, очисну систему, вартістю 24 000,00 грн, набір тарілок 30 шт., вартістю 800,00 грн, двоспальне ліжко, вартістю 12 000,00 грн, матраци, вартістю 12 000,00 грн, стіл комп`ютерний, вартістю 2 000,00 грн, комп`ютер, вартістю 1 300,00 грн, принтер, вартістю 2 000,00 грн, холодильник, вартістю 8 000,00 грн, люстри 14 шт., вартістю 40 000,00 грн, карнизи 5 шт., вартістю 2 500,00 грн, пральну машину, вартістю 8 000,00 грн, посудомийну машину, вартістю 10 000,00 грн, варочну поверхню, вартістю 12 000,00 грн, мікрохвильову піч вартістю 8 000,00 грн, електродуховку вартістю 10 000,00 грн, кухонний комбайн, вартістю 7 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів як існування вказаних речей та документів, так і утримання їх протиправно відповідачем, а також не надано документів для їх ідентифікації, підтвердження як факту придбання таких речей, так і придбання саме за спільні кошти сторін під час спільного проживання.

Визнаючи майно, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м, транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В, спільною сумісною власністю сторін, суд першої інстанції виходи із того, що таке майно набуто та створено сторонами за час проживання позивача та відповідача однією сім`єю, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому є спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які не перебували у шлюбі між собою.

Суд першої інстанції вирішив провести поділ вказаного майна з виділом та визнанням права власності за кожною стороною різного майна у цілому, оскільки як будинок, так і земельна ділянка по АДРЕСА_5 , так і автомобіль оформлені на ім?я ОСОБА_1 та фактично знаходяться в її користуванні.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання транспортного засобу «Mercedes-Benz» спільною сумісною власністю жінки та чоловіка та стягнення компенсації, суд першої інстанції вважав ці вимоги необґрунтованими, оскільки транспортний засіб перереєстровано з ОСОБА_2 в Територіальному сервісному центрі 16 березня 2019 року (під час розгляду цієї справи судом) на ім`я ОСОБА_6 .

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь її користь 1/2 частини статутних внесків ТОВ «ЛІКОМ-2000» - 1 596 000,00 грн, ТОВ «ЕТІЛ-Україна» - 35 000,00 грн та ТОВ «ІНКОМ-ОІЛ ПЛЮС» - 1 200,00 грн, суд першої інстанції вважав, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не надано жодних доказів щодо часу внесення статутного фонду відповідачем, існування на час розгляду вказаної справи даних ТОВ.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання спільним майном подружжя транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz», компенсації статутних внесків та визначення порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року.

У порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на:

- 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- 1/2 частини садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м;

- 1/2 частини транспортного засобу - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В;

- 1/2 частини транспортного засобу - автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року.

У порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на:

- 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- 1/2 частини садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м;

- 1/2 частини транспортного засобу - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В;

- 1/2 частини транспортного засобу - автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року.

У порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

1) 798 000,00 грн, як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ-2000»;

2) 17 500,00 грн, як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕТІЛ - Україна».

У задоволенні решти позовних вимог в скасованій частині відмовлено.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю сторін: садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м, транспортного засобу - автомобіля «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В та в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо поділу рухомого майна і витребування майна з чужого незаконного володіння, залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 193,30 грн.

Визнаючи за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частини за кожним у порядку поділу майна подружжя, що є їх спільною сумісною власністю, право власності та виділяючи їм по 1/2 частини кожному:

- садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельної ділянки, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м;

- транспортного засобу - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В;

- транспортного засобу - автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року, апеляційний суд виходив із того, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спір в частині компенсації 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ-2000» та 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕТІЛ-Україна», апеляційний суд застосував позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), а також Верховного Суду у справі № 161/19023/17 (постанова від 11 березня 2020 року), згідно з якими, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю сторін: садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки, площею 0,0681 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м, транспортного засобу - автомобіля «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В та в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо поділу рухомого майна і витребування майна з чужого незаконного володіння та компенсації 1/2 частки внесків до статутного капіталу ТОВ «ІНКОМ-ОІЛ ПЛЮС» у розмірі 1 200,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишено без змін.

Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у нескасованій її частині (провадження № 61-18692св20).

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення зазначених позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 933 351,50 грн у порядку компенсації вартості 1/2 частини автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ та задовольняючи частково ці позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 відчужив автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d, який є спільним майном подружжя, без згоди ОСОБА_1 , а тому на користь останньої підлягає стягненню 1/2 частини його вартості, визначеної на час розгляду справи.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ціна продажу автомобіля - 800 000,00 грн, зазначена у договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 16 березня 2019 року, не відображає дійсну ринкову вартість автомобіля та не може братися за основу розрахунку компенсації 1/2 його частки, а тому вважав за необхідне врахувати надані ОСОБА_1 докази щодо вартості автомобіля, а саме довідку, складену оцінювачем ПП «Приват-Інвеста», згідно з якою ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна (транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель GLE 350D, 2017 року випуску, об`єм двигуна 2987 см3), станом на 31 березня 2019 року складає 1 866 903,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Музичко Р. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, а саме, надав можливість ОСОБА_1 надавати докази на стадії апеляційного розгляду без пояснення причин їх ненадання під час розгляду в першій інстанції, в той же час відмовив у належний оцінці доказів, які надав ОСОБА_2 , а саме копії власноруч написаній ОСОБА_1 заяві від 14 травня 2019 року, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 234, т. 3) та в якій ОСОБА_1 вказувала на те, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю ОСОБА_2 .

Оригінал цієї заяви оглянуто судом апеляційної інстанції у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівійський С. В. та Сержанюк А. С., у судовому засіданні 16 листопада 2020 року.

Суд апеляційної інстанції, у порушення принципу рівності сторін, не врахував докази на підтвердження обставин набуття автомобіля «Mercedes-Benz» у особисту власність ОСОБА_2 , не встановив джерело походження коштів, обставини набуття майна та факт набуття майна у особисту приватну власність, чим допустив неправильне застосування статей 60, 57 СК України.

Отже, вирішуючи спір в частині автомобіля «Mercedes-Benz», суд апеляційної інстанцій не встановив належним чином обставини справи, не перевірив доводи ОСОБА_2 та не виклав переконливі аргументи на їх спростування.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 209/974/15-ц (провадження № 61-31318св18) та у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Музичко Р. В. про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року задоволено, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у цій справі до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Майно, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:75:147:0076, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:75:147:0075, загальною площею 0,0603 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0681 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибний (індивідуального) житловий будинок по АДРЕСА_5 , площею 322,10 кв. м, транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В, були набуті та створені сторонами за час проживання позивача та відповідача однією сім`єю.

ОСОБА_2 з 27 лютого 2018 року є власником ТОВ «ЛІКОМ-2000» (код ЕДРПОУ 31035892), статутний внесок якого становить - 1 596 000,00 грн (а. с. 30, т. 1), власником ТОВ «ЕТІЛ-Україна» (код ЕДРПОУ 34191003), що зареєстровано 15 березня 2006 року зі статутним внеском відповідача 100 % - 35 000,00 грн (а. с. 32, т. 1).

25 листопада 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб - автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року випуску.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС України від 08 квітня 2019 року щодо транспортного засобу «Mercedes-Benz», станом на 08 квітня 2019 року за ОСОБА_2 не зареєстровано транспортні засоби, оскільки вказаний транспортний засіб «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року випуску перереєстровано в Територіальному сервісному центрі № 8043 16 березня 2019 року на ім`я ОСОБА_6 (а. с. 191, т. 1).

Згідно з договором купівлі-продажу № 8043/2019/1362841 транспортного засобу, 16 березня 2019 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 придбала автомобіль «Mercedes-Benz», 2017 року випуску, за ціною 800 000,00 грн (а. с. 37-38, т. 5).

Відповідно до цінової довідки, складеної Приватним підприємством «Приват-Інвеста», ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна (транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель GLE 350D, 2017 року випуску, об`єм двигуна 2987 см3), станом на 31 березня 2019 року складає 1 866 903,00 грн (а. с. 15-18, т. 5).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Музичко Р. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , зокрема просила визначити частки у спільному майні подружжя і стягнути грошову компенсацію вартості неподільного майна - транспортного засобу «Mercedes-Benz» GLE 350 d.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна;

- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;

- у справі № 301/2231/17: у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500,00 грн;

- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530,00 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з`ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України висновки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року вказував на те, що за обставин відчуження відповідачем спірного автомобіля на користь третьої особи, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 1/2 частини його вартості визначеної на час розгляду справи, а не визнання права власності на 1/2 його частини, оскільки поділу підлягає майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, або ж кошти, які були отримані в результаті відчуження майна без згоди іншого співвласника.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року суд апеляційної інстанції роз`яснив сторонам їх право надати суду належні та допустимі докази щодо ринкової вартості спірного автомобіля. Клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи задля встановлення дійсної ринкової вартості автомобіля жодна зі сторін не заявила.

ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції надала цінову довідку, складену оцінювачем ПП «Приват-Інвеста», згідно з якою ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна (транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель GLE 350D, 2017 року випуску, об`єм двигуна 2987 см3), станом на 31 березня 2019 року складає 1 866 903,00 грн.

Установивши, що сторони придбали автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d під час перебування в зареєстрованому шлюбі, а ОСОБА_2 , на ім`я якого був зареєстрований цей транспортний засіб, відчужив його на користь третьої особи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що в такому випадку ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію половини вартості спірного автомобіля.

При цьому, визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля, апеляційний суд правильно виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визначається виходячи з ринкової вартості, визначеної в оціночній довідці, складеній оцінювачем ПП «Приват-Інвеста», що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у вищенаведеній постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з`ясовані апеляційним судом на підставі вказаної оціночної довідки, підлягали врахуванню судом під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не надав оцінки заяві ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року, є безпідставним, оскільки апеляційний суд у постанові від 16 листопада 2020 року зазначав, що додана відповідачем до письмових пояснень ксерокопія заяви від імені ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року щодо транспортного засобу «Mercedes-Benz» не була подана стороною відповідача до суду першої інстанції при ухваленні рішення, а відтак, з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, не приймається до уваги колегією суддів, так як жодні поважні причини щодо неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції не зазначені та матеріали справи їх не містять. Натомість, ОСОБА_1 заперечувала проти написання такої заяви, а також заперечувала факт відмови від позовних вимог в цій частині.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 209/974/15-ц (провадження № 61-31318св18), відповідно до яких сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. У тому разі, якщо майно набувається у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, то воно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін у придбання (набуття) майна.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не суперечить зазначеним висновкам, оскільки вирішення питання про поділ майна подружжя вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів, а суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться, значною мірою, до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Отже, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Так як постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року залишено без змін, то її виконання необхідно поновити.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Музичко Руслани Василівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець