Постанова

від 16.08.2022 по справі 1519/2-4697/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 88-ц/813/24/22

Справа № 1519/2-4697/11

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів:Громіка Р.Д., Дришлюка І.А.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

за участю: адвоката ГО «Одеська обласна організація автомобілістів» - Стадника П.О.,

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявамиадвоката ВозіянаАндрія Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 про стягнення грошової вартості земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського апеляційного суду перебувала цивільна справа №1519/2-4697/11 за позовом прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 про стягнення грошової вартості земельної ділянки.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року по справі №1519/2-4697/11 позов прокуратури Одеської областів інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково. Суд стягнув із відповідача ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 331 253 гривні, що дорівнює вартості земельної ділянки, площею 0,0904 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:68:002:0028. У задоволенні позову до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській областівідмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Клименка Олега Вікторовича в інтересах Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 про стягнення грошової вартості земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання про перерозподіл судових витрат

24січня 2022 року адвокат ВозіянАндрій Андрійович в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив апеляційний суд задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року, обґрунтовуючи заяву тим, що на даний час відповідачу ОСОБА_1 стали відомі обставини, які свідчать про те, що ГО«Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»не є власником автостоянки №35 за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність порушених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року по справі №1519/2-4697/11 прав особи, яка подала апеляційну скаргу - ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів». Так своє право власності на нежитлові приміщення автостоянки АДРЕСА_2 , ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» підтверджує рішенням Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі №9/430-05-11867 за позовом Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії. Однак, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року по справі №9/430-05-11867 рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року скасовано, у задоволенні позову Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів відмовлено. Отже, представник відповідача вважає, що вказана обставина є підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року по справі №1519/2-4697/11, оскільки свідчить про відсутність права ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» на оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року.Відповідач ОСОБА_1 вважає, що скасування рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 рокупо справі №9/430-05-11867, яке стало підставою для ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, що підлягає перегляду, є згідно п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

18 липня 2022 року адвокат ВозіянАндрій Андрійович в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив апеляційний суд задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року, обґрунтовуючи заяву тим, що на даній час відповідачу ОСОБА_1 сталі відомі обставини, які свідчить про те, що ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» не є власником автостоянки АДРЕСА_2 , що свідчить про відсутність порушених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року по справі №1519/2-4697/11 прав особи, яка подала апеляційну скаргу - ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів». Так, 27 березня 2009 року Головним управлінням юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України прийнято наказ №174-о/д про реєстрацію змін до Статуту ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», внесення зміни до Реєстру об`єднань громадян та здійснення зміни Свідоцтва на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року у справі №2а-2193/09/1570 за позовом ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області МЮ України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії. Однак, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі №2а-2193/09/1570 постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року у справі №2а-2193/09/1570 скасована, провадження у справі закрито, що, на думку відповідача ОСОБА_1 , свідчитьпро те, що Свідоцтво про право власностісерія НОМЕР_1 від 23 квітня 2009 рокуна нежитлові приміщення автостоянки АДРЕСА_2 , видане на підставі незаконної зареєстрованої редакції Статуту є важливою обставиною, що може кардинально вплинути на висновки зроблені Одеським апеляційним судом у рамках даної справи.

12 серпня 2022 року адвокат Возіян Андрій Андрійович в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив апеляційний суд задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року, обґрунтовуючи заяву тим, що на даний час відповідачу ОСОБА_1 стали відомі обставини, які свідчить про те, що ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» не є власником автостоянки №35 за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, що свідчить про відсутність порушених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року по справі №1519/2-4697/11 прав особи, яка подала апеляційну скаргу ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів». Так, постановою Господарського суду Одеської області від 29 червня 2022 року по справі №916/2715/21 за позовом ГО «Всеукраїнської спілки автомобілістів» до ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 26 вересня 2009 року, визнання недійсним Статуту в редакції від 2008 року, затвердженого протоколом від26 вересня 2008 року, та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково. Суд визнав недійсним та скасував рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене Протоколом від 26.09.2008 про внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів;визнав недійсним Статут ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, що була затверджена Протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008. Отже, відповідача ОСОБА_1 вважає, що свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 23 квітня 2009 року на нежитлові приміщення автостоянки АДРЕСА_2 , видавалось ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» на підставі незаконної зареєстрованої редакції Статуту. Тому, на йому думку, ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» яке є місцевім осередком ГО «Всеукраїнської спілки автомобілістів» та не може користуватися повноваженнями власника, зокрема, й правом на захист права власності з метою чого й було подано апеляційну скаргу у даній справі.

26 липня 2022 року адвокат Стадник Павло Олександрович в інтересах ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» звернувся до апеляційного суду із заявою про долучення доказів до матеріалів справи, у якійпросив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2020 року у справі №1519/2-4697/11, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі №9/430-05-11867, якою скасована постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року по справі №9/430-05-11867за позовом Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, на яку посилався представник відповідача ОСОБА_1 , як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито.

На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», на виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02.03.2022р. та 16.03.2022р., узв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р.,керуючисьстаттею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішенняРади суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану,з метоювжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:

Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжитибез участі учасників провадженняв приміщенні Одеського апеляційного суду.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

15 серпня 2022 року на електронну пошту суду від адвоката Возіяна А.А., що діє в інтересах ОСОБА_1 та 16 серпня 2022 року від Одеської обласної прокуратури надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із військовою агресією та неможливістю прибути у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Частинами 1 - 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасники справи мають права, встановлені ст. ст. 43, 49 ЦПК України, в тому числі,ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Суд здійснює виклик сторін у судові засідання, в тому числі, шляхом надіслання судових повісток в порядку, встановленому ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Сторони по справі про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони.

Таким чином, мотиви відкладення судового засідання, наведені у поданих ждо суду клопотаннях адвоката Возіяна А.А. та прокуратури Одеської області, суд вважає безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у заявахадвокатаВозіяна Андрія Андрійовича в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 24січня 2022 року, від 18 липня 2022 року тавід12 серпня 2022 року, пояснення адвоката Стадника Павла Олександровича в інтересах ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», викладені у заяві від 26 липня 2022 року,колегія суддів дійшла висновку, що вказані заявипро перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягають за таких підстав.

Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального судочинства. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне«…суд нагадує, щопроцесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися досуду зпозовом щодо своїх цивільних прав таобов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право насуд», вякому право надоступ досуду, тобто право ініціювати всудах провадження зцивільних питань становить один зйого аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року усправі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.2836, Series A№18). Крім того, порушення судового провадження саме пособі незадовольняє усіх вимогпункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, якіє практичними та ефективними, а нетеоретичними абоілюзорними. Право надоступ досуду включає всебе нелише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати досуду цивільний позов без гарантії того, щосправу будевирішено остаточним рішенням всудовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було бнеможливо детально описувати процесуальні гарантії, якінадаються сторонам усудовому процесі провадженні, яке єсправедливим, публічним ташвидким, негарантувавши сторонам того, щоїхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення усправах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та«Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

У пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizToriya v.Spaine), рішення від 09.12.94р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011р.) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011р.) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Як зазначено у частині 1 та пункту 1, 3 частини 2 статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, щопідлягає перегляду.

Частинами 4 та 5 статті 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №2-4083/2009 (провадження №61-7146св20) зробив наступний правовий висновок: «Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичним даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішеннязанововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, заява №69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 19 березня 2020 року, апеляційний суд правильно виходив з того, щообставин, на які посилаєтьсязаявник як на нововиявлені,не є нововиявленими у розумінні вимог статті 423 ЦПК України, оскільки за своїм змістом є новими доказами щодо обставин, які були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій.

До того ж у заявіпро перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 не наведено переконливих аргументів з приводу того, що перешкоджало їй під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, отримати та надати суду належним чином засвідчену копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2008 року у справі №3130/2008 року чи відомості про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_4 у 1990 році, а також довести перед судомобґрунтованість своїх доводів щодо недостовірності відомостей зазначених у технічному паспорті від 28 травня 2010 року, наданому ОСОБА_2».

У п. 3 постанови №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» ПленумВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що «нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядкуспростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається».

У пп. 4, 7 вказаної постановиПленумВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що «вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК)».

Аналізуючи вказані норми права, застосовуючи Конвенцію про захистправ людиниі основоположнихсвобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, правової висновок Верховного Суду, з`ясовуючи обставини справи та обставини перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, викладеними у заявах представника відповідача перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, щонововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядкуспростовують факти, покладені в основу судового рішення. Проте, заявник посилається у заявах про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на судові рішення, ухвалені після вирішення судом апеляційної інстанції спору по суті,обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями, не входять до предмета доказування у даній справі та не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки відповідача ОСОБА_1 .. Вказані доказине спростовують факти, покладені в основу судового рішення, є новими доказами, які не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, на теперішній час постановою Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі №9/430-05-11867 скасована постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року по справі №9/430-05-11867, на яку посилався представник відповідача ОСОБА_1 , як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито.

Отже, заявиадвокатаВозіянаАндріяАндрійовича в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року за нововиявленимиобставинамивід 24 січня 2022 року,від 18 липня 2022 року та від 12 серпня 2022 рокує незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 261, 423 ЦПК України, Одеський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяв адвокатаВозіяна Андрія Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 від 24 січня 2022 року, від 18 липня 2022 року тавід12 серпня 2022 рокупро перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року за нововиявленими обставинамиу справі №1519/2-4697/11 за позовом прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 про стягнення грошової вартості земельної ділянки, відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (судом).

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 26 серпня 2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д.Громік