Ухвала

від 05.09.2022 по справі 536/1068/22

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1068/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря судового засідання Таран І.О., розглянувши заяву представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» адвоката Глебської Юлії Василівни про вжиття заходів забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

02 вересня 2022 року представник сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» адвоката Глебська Ю.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 5322481700:06:000:0298 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 , а також заборонити ОСОБА_1 укладати будь-які правочини відносно вказаної вище земельної ділянки.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що у випадку розірвання, припинення оскаржуваного договору оренди землі та укладення нового за участі іншої сторони орендаря або укладення договору суборенди спірної земельної ділянки, договору емфітевзису або іншого договору, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Одночасно, у разі відсутності забезпечення позову відповідачі матимуть змогу не лише обробляти земельну ділянку протягом тривалого часу, передавати її в користування третім особам, укладати нові правочини, а й вчиняти дії, які значно погіршать властивості родючості земельної ділянки, протиправно вилученої з користування СТОВ «Говтва».

Суд розглянувши заяву, дослідивши матеріали, встановив таке.

02 вересня 2022 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява СТОВ «Говтва», де останнє просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі від 02 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Деївське» щодо земельної ділянки площею 3, 9 га, з кадастровим номером 5322481700:06:000:0298 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області; скасувати державну реєстрацію права оренди вказаної вище земельної ділянки за ФГ «Деївське», вирішити питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається з наявної у матеріалах позову, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованого 02 серпня 2022 року, 15 травня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Нестерович О.В. було внесено відомості про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Деївське» строком на 10 років.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вимог цивільного процесуального закону, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що заявлені СТОВ «Говтва» позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, а тому у разі їх задоволення рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Отже, обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, як на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами у цій справі.

Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 24.02.2021 року у справі № 755/5333/20.

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Зі змісту заяви представника СТОВ «Говтва» про забезпечення позову не вбачається належного обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку та заборони власнику вчиняти будь-які правочини щодо земельної ділянки, а посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у подальшому, а також на те, що у випадку розірвання, припинення договору оренди спірної земельної ділянки та укладення нового за участі іншої сторони орендаря або укладення договору суборенди спірної земельної ділянки, договору емфітевзису або іншого договору, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не свідчить, що обрані позивачем види забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які дії щодо укладення правочинів щодо спірної земельної ділянки відповідають заявленим позовним вимогам та є співмірними із заявленими вимогами по цій справі.

При цьому, по справі вбачається, що між ОСОБА_1 та ФГ «Деївське» 02 квітня 2019 року укладено договір оренди земельної ділянки на строк 10 років, що вказує на те, що спірна земельна ділянка передана власником ОСОБА_1 у довгострокову оренду, а доводи позивача про його розірвання, припинення чи укладення нового за участі іншої сторони орендаря або укладення договору суборенди спірної земельної ділянки, договору емфітевзису або іншого договору є припущеннями позивача, які не грунтуються на належних та допустимих доказах, а сам факт пред`явлення даного позову не дає законні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, як просить позивач.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 643/16678/18 вказано, що предметом позову в даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, а в разі задоволення позову рішення суду полягатиме в констатації факту їх недійсності. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому суди попередніх інстанцій помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в цій справі. Незастосування заходу забезпечення позову в цій справі шляхом накладення заборони вчинення будь-яких дій із відчуження та реалізації квартири, яка перебуває в іпотеці банку, не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про визнання договорів недійсними, окрім того такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17 зроблено правовий висновок про те, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі №372/333/20 зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У даній справі забезпеченням позову можуть бути порушені права відповідача ОСОБА_1 , як власника спірної земельної ділянки, так і орендаря ФГ «Деївське». Окрім того, накладення за ухвалою суду арешту на спірну земельну ділянку буде втручанням у господарську діяльність ФГ «Деївське».

За таких суд приходить до висновку про відсутність законних та обгрунтованих підстав для задоволення заяви, оскільки по даній справі не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у подальшому.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151,153, 293 294 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» адвоката Глебської Юлії Василівни про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяЖ. О. Даніліна