Постанова

від 16.10.2007 по справі 46/47

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/47

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 жовтня 2007 р.                                                                                   № 46/47  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Державного комітету України з державного матеріального резерву

на рішення від 23.04.07  господарського суду міста Києва

у справі№ 46/47

за позовомВАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 5143,99 грн.

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача:         Ляхов І.О. дов.у справі       

від відповідача:     Роздольський І.О., довір. у справі

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.07 (суддя Шабунін С.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача 5 143,99 грн. основного боргу та судові витрати.

В поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального  права. Скаржник вважає, що судом в порушення ст. 43 ГПК України неповно встановлено обставини справи. Скаржник вважає, що належним доказом  по справі, що б підтвердив факт знаходження на підприємстві саме матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, є номенклатура накопичення мат.цінностей мобілізаційного резерву на основі моб. завдання та акти по формі№1 про фактичне закладення до моб.резерву матеріальних цінностей. В матеріалах справи відсутні дані документи, тому факт зберігання  матеріальних цінностей позивачем не доведений, а судом зроблені висновки без підтверджуючих документів.

Розрахунки, подані позивачем, виконані без врахування Постанови КМУ від 12.04.03 №532 та не пояснені  по сумам із зазначенням  їх походження та формування. В резолютивній часті рішення суд  необґрунтовано зазначив  інші рахунки, що мають інше цільове призначення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ВАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії прийняло  до виконання мобілізаційне завдання  - лист Міністерства зв'язку СРСР №2/254-ЦТ від 12.04.89, яким визначено найменування та розмір матеріальних цінностей, підлягаючих зберіганню позивачем, яке у встановленому законом порядку з нього знято не було.

Оскільки Державний комітет України з державного матеріального резерву ухилявся від укладання договору відповідального зберігання мат.цінностей мобрезерву,  рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.05 було визнано укладеним між ВАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії та Державним комітетом України з державного матеріального резерву договір відповідального зберігання матеріальних цінностей з дня набрання чинності рішенням законної сили.

Товариство, виконуючи взяті на себе зобов'язання  щодо зберігання матеріальних цінностей мобрезерву у період з 01.01.05 по 30.06.05 за рахунок власних коштів, зберігало цінності державного резерву та понесло витрати на їх утримання та зберігання в сумі 5 143,99  грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами у справі виникли правовідносини по  зберіганню матеріальних цінностей державного матрезерву, врегульовані главою 66 ЦК України та Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ч.3 ст. 947 ЦК України  при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодовувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

ВАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії  направило відповідачу претензію від 26.12.06 №01/52-1850 з вимогою сплатити зазначену заборгованість.

Посилання скаржника на те, що з поданої претензії  на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матцінностей не вбачається  що такі витрати понесені позивачем саме у зв'язку із зберіганням матеріальних цінностей Держкомрезерву України, а є поточними витратами іншого характеру колегією суддів не прийняти до уваги, оскільки відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанцій обгрунтовано взято до уваги, що позивач як відповідальний зберігачем  матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” має право на відшкодування здійснених ним витрат при безоплатному зберіганні на підставі ст. 947 ЦК України.

При цьому відповідно до ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв" для позивача зберігання цінностей державного мобілізаційного резерву є обов'язковим. Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

В той же час законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання.

Місцевим судом враховано, що сума витрат, пов'язаних зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджуються копіями первинних документів (довідками про доходи працівників позивача, витягом із штатного розкладу, наказами про прийняття на роботу та про переведення на іншу роботу працівників позивача, робочими інструкціями комірників складу 2-ої групи, розрахунковими листками)

Відповідача не надав суду доказ0ів, які б спростували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу Української РСР договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судове рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення, рішення від 23.04.07  господарського суду міста Києва у справі № 46/47 –без змін.

Головуючий                                                                           В. Овечкін

Судді:                                                                                      Є.Чернов

                                                                                                В.Цвігун