Постанова

від 20.09.2022 по справі 522/4437/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7704/22

Справа № 522/4437/15-ц

Головуючий у першій інстанції Суворова О.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Шлапак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції позамежами приміщеннясуду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Суворової О.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ПАТ «Укргазбанк», ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за договором позики,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ПАТ «Укргазбанк», ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_3 зазначив, що він 31.08.2015 року з метою виконання рішення суду, звернувся до державної виконавчої служби із заявами про прийняття до виконання виконавчих листів щодо стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь заявника грошових коштів.

31.08.2015 року державним виконавцем було прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень №48577301 та №48578811.

01.12.2015 року державним виконавцем прийнято постанови про зупинення виконавчих проваджень №48578811 та №48577301.

З автоматизованої системи виконавчого провадження він дізнався, що 30.06.2017 року та 10.01.2019 року державним виконавцем були винесені постанови про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчих листів № 522/4437/15-ц від 10.07.2015 щодо стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 грошових коштів.

При цьому, 30.06.2017 року в рамках виконавчого провадження №48578811 та 10.01.2019 року та в рамках виконавчого провадження №48577301 державним виконавцем було винесено постанови про повернення виконавчих документів ОСОБА_6 , також в автоматизованій системі виконавчого провадження, як зазначив заявник містяться і супровідні листи від 30.06.2017 та від 10.01.2019 щодо направлення вказаних постанов стягувачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник зазначив, що постанови та виконавчі листи він не отримував. При цьому про такі постанови та повернення виконавчих листів, він дізнався випадково лише 01.12.2021 року.

Оскільки, жодних документів від державного виконавця до нього не надходило, ОСОБА_3 вважає факт відсутності виконавчих документів у нього та в органів державної виконавчої служби свідчить про те, що виконавчі листи щодо стягнення з боржників грошових коштів були втрачені, а оскільки він вважав, що виконавчі провадження були зупинені у зв`язку із проведенням виконавчих дій з розшуку майна, звернувся до суду з зазначеною заявою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року заяваОСОБА_7 про поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання та про видачу дублікатів виконавчих листів по справі №522/4437/51-ц задоволена.

Поновлено ОСОБА_6 пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа №522/4437/15-ц від 10.07.2015 по справі №522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27872 долари США 50 центів, що станом на 03.03.2015 за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становить 691795 грн. 45 коп., а за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 року (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 617 312,85 грн.; 50% річних в розмірі 18174,395 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 402521,75 грн., пені в сумі 97414,98 грн.

Поновлено ОСОБА_6 пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа №522/4437/15-ц від 10.07.2015 по справі №522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27872 долари США 50 центів, що станом на 03.03.2015 за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становить 691795 грн. 45 коп., а за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 року (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 617 312,85 грн.; 50% річних в розмірі 18174,395 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 402521,75 грн., пені в сумі 97414,98 грн.

Видано ОСОБА_6 дублікат виконавчого листа №522/4437/15-ц від 10.07.2015 по справі №522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27872 долари США 50 центів, що станом на 03.03.2015 за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становить 691795 грн. 45 коп., а за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 року (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 617 312,85 грн.; 50% річних в розмірі 18174,395 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 402521,75 грн., пені в сумі 97414,98 грн.

Видано ОСОБА_6 дублікат виконавчого листа №522/4437/15-ц від 10.07.2015 по справі №522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27872 долари США 50 центів, що станом на 03.03.2015 за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становить 691795 грн. 45 коп., а за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 року (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 617 312,85 грн.; 50% річних в розмірі 18174,395 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долару США станом на 17.06.2014 (22,147 грн. - 1 дол. США) становить 402521,75 грн., пені в сумі 97414,98 грн.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 ,представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно оцінив фактичні обставини справи, не надав належної та об`єктивної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме те,що ОСОБА_8 не було додано до заяви жодного доказу на підтвердження того, що виконавчі листи були втрачені, а не були отримані.

Відзиву до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про призначене судове засідання на 21 вересня 2022 року був сповіщений належним чином (а.с. 115-116 т. 3).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Савіна С.О., представника ОСОБА_2 , адвоката Ткаченко Б.Р., представника ОСОБА_7 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання та про видачу дублікатів виконавчих листів, суд першої інстанції виходив із поважності пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та наявності обґрунтованих підстав для задоволення заяви і поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент видачі виконавчих листів) врегульовано питання строків пред`явлення виконавчих документів до виконання. Так відповідно до ч.1 названої статті виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Тобто строк пред`явлення виконавчих листів до виконання в редакції Закону України «Про виконавче провадження», що діяла на момент видачі таких листів, становив один рік.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, згідно п.5 Прикінцевих і перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Для виконання судового рішення цей строк встановлюється з наступного дня після набрання ним законної сили.

Частинами 4 та 5 названої статті встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з інформації про виконавче провадження, 31.08.2015 року головним державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Ахремовою Т.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48577301 з примусового виконання виконавчого листа №№ 522/4437/15-ц від 10.07.2015 щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . Також 31.08.2015 року виконавцем було винесено постанову про арешт майна ОСОБА_2

30.11.2015 року державним виконавцем Ахремовою Т.Ю. прийнято постанову про розшук майна боржника.

01.12.2015 року державним виконавцем Ахремовою Т.Ю. прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження №48577301 на підставі п.4 ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» (розшук майна боржника).

10.01.2019 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гойдою О.Ю. було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 522/4437/15-ц від 10.07.2015 щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь ОСОБА_3 .

В той же день державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також судом встановлено, що 31.08.2015року, головним державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Ахремовою Т.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48577301 з примусового виконання виконавчого листа №522/4437/15-ц від 10.07.2015 щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3

30.11.2015 року державним виконавцем Ахремовою Т.Ю. прийнято постанову про розшук майна боржника.

01.12.2015 року державним виконавцем Ахремовою Т.Ю. прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження №48578811 на підставі п.4 ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» (розшук майна боржника).

30.06.2017 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гойдою О.Ю. було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 522/4437/15-ц від 10.07.2015 щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.

В той же день державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що виконавчі листи №№ 522/4437/15-ц від 10.07.2015 щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заявником не було отримано, що в свою чергу виключило можливість повторного їх пред`явлення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що строк пред`явлення виконавчого листа щодо стягнення грошових коштів на користь заявника з ОСОБА_4 сплив 30.06.2020, строк пред`явлення виконавчого листа щодо стягнення грошових коштів на користь заявника з ОСОБА_2 сплив 10.01.2022.

Згідно ч. 6 ст. ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Метою ст.433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин.

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення наказу до виконання є наявність поважних причин пропуску цього строку. Поважними причинами пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання вважаються об`єктивно непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення особи, що звернулась із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та слугували дійсно істотними перешкодами чи труднощами в дотриманні нею строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Питання поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Оцінюючи наведені заявником доводи в обґрунтування причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання на предмет поважності таких причин, судом зазначено наступне.

Беззаперечно стягувач, з моменту звернення до виконавчих органів, повинен цікавитись ходом виконання рішення суду, станом виконавчого провадження.

Водночас судом врахований принцип належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, який зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Відповідний принцип також передбачає, що ризик будь-якої помилки державного органу треба покладати на державу та не виправляти ці помилки за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд дійшов вірного висновку про те, що з моменту прийняття державним виконавцем постанов про зупинення виконавчого провадження і до моменту поновлення вчинення виконавчих дій минув не один рік.

Висновки суду про відсутність в матеріалах справи жодних доказів надіслання державним виконавцем на адресу стягувача як постанов про поновлення виконавчих проваджень так і постанов про повернення виконавчих листів стягувану відповідають матеріалам справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що наявність в автоматизованій системі виконавчих проваджень супровідних листів, які містять інформацію щодо направлення ОСОБА_3 постанов від 30.06.2017року та 10.01.2019року, жодним чином не підтверджує безпосереднє виконання державним виконавцем обов`язку направлення таких листів поштою разом з оригіналами виконавчих листів.

Судом вірно враховано, що поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчих листів від 10.07.2015 та винесення постанов про повернення виконавчих листів стягувачу відбулось в один і той же день, при цьому такі дії державного виконавця щодо кожного виконавчого провадження були вчинені через значний проміжок часу в 2017 року та в 2019 року, а не оскарження стягувачем постанов державного виконавця про повернення виконавчих листів, жодним чином не позбавляє боржника обов`язку виконати законне судове рішення суду, яке є обов`язковим на всій території України.

При цьому судом на законних підставах взято до уваги, що заявником заява про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 була подана в межах трирічного строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, водночас вже під час розгляду заяви ОСОБА_3 сплив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що відсутність в матеріалах справи доказів доведення державним виконавцем до відома стягувача обставини поновлення виконавчих дій та повернення виконавчих листів, доказів надіслання державним виконавцем на адресу стягувача виконавчих листів, а також те, що стягувач є пересічним громадянином, який сподівався на зворотній зв`язок державного органу та належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків, в сукупності, з урахуванням звернення ОСОБА_3 до суду з відповідною заявою в межах строку для пред`явлення виконавчого листа щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, свідчить про поважність пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви і поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Відповідно до п.19.4. Перехідних положень у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановлюється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

У відповідності до п. 17.4 ч.1 Перехідних Положень (розділ XIII) ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дублікату виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, суд на законних підставах задовольнив заяву ОСОБА_3 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції невірно оцінив фактичні обставини справи, не надав належної та об`єктивної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме те, що ОСОБА_8 не було додано до заяви жодного доказу на підтвердження того, що виконавчі листи були втрачені, а не були отримані є безпідставними, оскільки у відповідності до встановлених обставин справи, ОСОБА_3 був пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання з поважних причин, у зв`язку з чим суд на законних підставах видав ОСОБА_3 дублікати виконавчих листів.

Натомість,відсутністьв матеріалахсправи доказівдоведення державнимвиконавцем довідома стягувачаобставини поновленнявиконавчих дійта поверненнявиконавчих листів,доказів надісланнядержавним виконавцемна адресустягувача виконавчихлистів рекомендованимлистом зповідомленням провручення свідчить про неналежне виконання державним виконавцем свої обов`язків.

Одночасно,апеляційний судзвертає увагуна те,що заположеннями ч.ч.1-4ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 23 вересня 2022 року.

Головуючий

Судді