Ухвала

від 17.11.2022 по справі 522/4437/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

17 листопада 2022 року

місто Київ

справа № 522/4437/15-ц

провадження № 61-10383ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

заінтересована особа - Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Савін Сергій Олександрович, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року у складі судді Суворової О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2015 року, з урахування ухвали цього ж суду від 09 липня 2015 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних у розмірі 18 174,39 дол. США, пеню в сумі 97 414,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних в розмірі 18 174,39 дол. США, пеню в сумі 97 414,98 грн. Здійснено розподіл судового збору.

Короткий зміст заяви стягувача і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив:

- поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних в розмірі 18 174,39 дол. США, пені в сумі 97 414,98 грн, видати дублікат виконавчого листа;

- поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних в розмірі 18 174,39 дол. США, пені в сумі 97 414,98 грн, видати дублікат виконавчого листа.

Заява обґрунтована тим, що 31 серпня 2015 року він звернувся до органу виконавчої служби із заявами про прийняття до виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь грошових коштів. Цього ж дня державним виконавцем прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень № 48577301 та № 48578811.

Постановами державного виконавця від 01 грудня 2015 року зупинено виконавчі провадження № 48577301та № 48578811 на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з розшуком майна боржників.

У грудні 2021 року з автоматизованої системи виконавчого провадження він довідався, що 30 червня 2017 року та 10 січня 2019 року державним виконавцем винесено постанови про поновлення виконавчих дій з примусового виконання виконавчих листів від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошових коштів.

Одночасно, державний виконавець 30 червня 2017 року в межах виконавчого провадження № 48578811, та 10 січня 2019 року в межах виконавчого провадження №48577301, виніс постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В автоматизованій системі виконавчого провадження наявні супровідні листи про направлення стягувачу зазначених постанов. Проте, як зазначав заявник, постанови державного виконавця та оригінали виконавчих листів він не отримував, про їх повернення дізнався випадково, коли поцікавився станом виконавчих проваджень, оскільки вважав, що виконавчі провадження зупинено у зв`язку із розшуком майна боржників.

Оскільки оригінали виконавчих листів у нього та у відділі виконавчої служби відсутні, зазначене свідчить про їх втрату, що позбавляє його права на виконання судового рішення, як завершальної стадії судового розгляду, з причин, що не залежали від його волі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних в розмірі 18 174,39 дол. США, пені в сумі 97 414,98 грн, видано дублікат виконавчого листа.

Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних в розмірі 18 174,39 дол. США, пені в сумі 97 414,98 грн, видано дублікат виконавчого листа.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд інстанції, дійшов висновку, що заява про видачу дублікатів виконавчих листів подана заявником у межах трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Задовольняючи вимогу про видачу дублікатів виконавчих листів, суд урахував відомості, надані відділом виконавчої служби щодо хронології вчинених виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 48578811 та № 48577301, а також те, що зазначені виконавчі провадження знищені за закінченням терміну зберігання завершених виконавчих проваджень, відсутність доказів надсилання державним виконавцем на адресу стягувача постанов про поновлення виконавчих проваджень та постанов про повернення йому виконавчих листів. Зауважив, що наявність в автоматизованій системі виконавчого провадження супровідних листів про направлення ОСОБА_1 постанов про повернення виконавчих листів від 30 червня 2017 року та від 10 січня 2019 року, само по собі не може слугувати підтвердженням фактичного виконання державним виконавцем обов`язку направлення стягувачу зазначених постанов та оригіналів виконавчих документів засобами поштового зв`язку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Савін С. О., у якій заявник просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку пред`явлення їх до виконання.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій невірно встановлено фактичні обставини справи, зокрема щодо втрати виконавчих документів, оскільки ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження зазначеної обставини. Висновки судів щодо відсутності в матеріалах справах доказів надсилання державним виконавцем на адресу стягувача постанов про поновлення виконавчих проваджень та повернення виконавчих листів, не відповідають дійсним обставинам та спростовується сформованими в автоматизованій системі виконавчого провадження, супровідними листами про направлення зазначених постанов ОСОБА_1 . Зазначав про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, від 04 вересня 2021 року у справі № 755/15023/19 та від 08 вересня 2021 року у справі № 755/13169/19, а тому на його переконання суди за відсутності доказів втрати оригіналів виконавчих документів, дійшли необґрунтованих висновків про наявність підстав для видачі їх дублікатів.

Суди помилково застосували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, оскільки у зазначеній справі та справі № 522/4437/15-ц правовідносини не є подібними та відмінні фактичні обставини.

Також вважав безпідставним поновлення судами строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження поважних причин його пропуску.

Щодо касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання

Згідно із пунктом 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції та ухвалена за наслідками її перегляду постанова апеляційного суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не підлягає касаційному оскарженню (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в його інтересах адвокатом Савіним С. О., на ухвалу суду першої інстанції та постановлену за наслідками її перегляду постанову суду апеляційної інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання належить відмовити.

Щодо касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині видачі дублікатів виконавчих документів

Підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Савін С. О., убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Постановою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ахремової Т. Ю. (далі - головний державний виконавець Ахремова Т. Ю.) від 31 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48577301 з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2015 року № 522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних в розмірі 18 174,39 дол. США, пеню в сумі 97 414,98 грн.

Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 .

Постановою головного державного виконавця Ахремової Т. Ю.від 30 листопада 2015 року оголошено розшук майна боржника.

Постановою головного державного виконавця Ахремової Т. Ю. від 01 грудня 2015 року зупинено виконавче провадження № 48577301 на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з розшуком майна боржника ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гойдою О.Ю. (далі - державний виконавець Гойда О. Ю.) від 10 січня 2019 року поновлено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь ОСОБА_1 .

Цього ж дня державним виконавцем Гойдою О. Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

31 серпня 2015 року головним державним виконавцем Ахремовою Т. Ю. відкрито виконавче провадження № 48577301 з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки суми основного боргу за договором позики в розмірі 27 872,50 дол. США; 50 процентів річних в розмірі 18 174,39 дол. США, пеню в сумі 97 414,98 грн.

30 листопада 2015 року головним державним виконавцем Ахремовою Т. Ю. оголошено розшук майна боржника ОСОБА_3

01 грудня 2015 року головним державним виконавцем Ахремовою Т. Ю зупинено виконавче провадження № 48578811 у зв`язку із розшуком майна боржника ОСОБА_3

30 червня 2017 року державним виконавцем Гойдою О. Ю. поновлено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 10 липня 2015 року № 522/4437/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року витребувано з відділу державної виконавчої служби завірені копії матеріалів виконавчих проваджень № 48577301 та № 48578811 щодо виконання виконавчих листів №522/4437/15-ц, боржниками за якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відділ державної виконавчої служби повідомив суд, що на виконанні перебували зазначені виконавчі провадження, проте, оскільки розшук майна боржників не дав результатів, виконавчі листи були повернуті стягувачу. У зв`язку із закінченням строку зберігання звершених виконавчих проваджень, виконавчі провадження № 48577301 та № 48578811 знищені

Мотиви та висновки суду касаційної інстанції

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Зазначене конституційне положення відображено й у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (пункт 1 частини другої статті 22 зазначеного Закону).

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на момент подання заяви) передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 433 ЦПК України.

Підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України установлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Установивши, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2015 року не виконано, відомості про надіслання виконавчих листів, а також їх отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні, у відділі державної виконавчої служби виконавчі листи не перебувають, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони втрачені.

Суди правильно зауважили, що сама по собі наявність в автоматизованій системі виконавчого провадження сформованих супровідних листів про направлення стягувачу постанов про повернення стягувачу виконавчих листів та оригіналів виконавчих документів не може бути безумовним підтвердженням фактичного виконання державним обов`язку направлення ОСОБА_1 зазначених виконавчих документів.

Доводи касаційної скарги про недоведеність ОСОБА_1 факту втрати виконавчих листів є необґрунтованими, оскільки відсутність відомостей про отримання стягувачем, надісланого йому органом державної виконавчої служби, виконавчих документів та їх відсутність в органі державної виконавчої служби, свідчить про те, що їх втрачено.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18, від 12 жовтня 2022 року у справі № 389/4348/13-ц.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Установивши, що заявник пропустив строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання з поважних причин та надав належні докази на підтвердження факту втрати оригіналів виконавчих листів у справі № 522/4437/15-ц, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів.

Суд касаційної інстанції не вдається в оцінку поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки рішення судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не є предметом касаційного перегляду.

Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, від 04 вересня 2021 року у справі № 755/15023/19 та від 08 вересня 2021 року у справі № 755/13169/19, з огляду на таке.

У постанові від 22 жовтня 2018 року (провадження № 61-5388св18) у справі

№ 2-824/2009 Верховний Суд погодився із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа у зв`язку з тим, що таку заяву заявник подав з пропуском строку пред`явлення його до виконання, заявник не надав доказів втрати виконавчого листа, виконавчий лист на виконанні у відділі державної виконавчої служби не перебуває, завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передавалися.

У постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 755/15023/19 та у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 755/13169/19 Верховний Суд зробив висновок, що «необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання».

У наведених справах суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяв про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, з тих підстав, що правом на звернення до суду з такими вимогами наділений саме стягувач в процедурі виконавчого провадження або виконавець.

Таким чином, посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків у наведених вище постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки, такі висновки зроблені за інших встановлених судами фактичних обставин, зокрема, суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа. Тоді як у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, суди поновили строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Верховний Суд зауважує, що факт втрати виконавчого листа встановлюється судами у кожній конкретній справі на підставі наявних у справі доказів, обов`язок доведення якого покладається на особу, яка звертається з вимогою про видачу дубліката виконавчого документа. У справі, що переглядається, суди надали належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі яких наданих дійшли обґрунтованого висновку про доведеність заявником факту втрати виконавчих документів.

Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, з посиланням на те, що у зазначеній справі та у справі, що переглядається, не є подібними правовідносини та відмінні фактичні обставини справи, оскільки у справі № 6/275-08 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які установивши, що строк пред`явлення виконавчого документу не збіг і заявник надав докази на підтвердження втрати виконавчого листа вважали наявними підстави для видачі його дублікату.

Щодо доводів заявника про неправильну оцінку судами наявних у справі доказів, Верховний Суд вважає необхідним зауважити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень, в частині видачі дубліката виконавчого листа не впливають, фактично зводяться до незгоди заявника із поновленням строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, що в силу положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України не може бути предметом касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року ухвалені з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права судом попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої та частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Савін Сергій Олександрович, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа, - Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко