Рішення

від 22.09.2022 по справі 302/605/19

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 302/605/19

Провадження № 2/936/84/2022

22.09.2022 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - cудді Павлюка С.С

при секретарі - Собран Ю.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

та представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Воловець в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора сектору державної реєстрації Міжгірської РДА Закарпатської області з участю третьої особи ОСОБА_6 , про поділ майна в натурі, визнання права власності на майно та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

20.05.2019 ОСОБА_3 звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора сектору державної реєстрації Міжгірської РДА Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_6 , про поділ спільно набутого майно між нею та ОСОБА_4 , а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_3 право власності на частину будинку АДРЕСА_2 в розмірі 1/2 частини будинку та скасування рішення державного реєстратора Міжгірської районної державної адміністрації Галай Віталії Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер: 38460965 від 01.12.2017р. 10:29:07, ОСОБА_7 , Міжгірська районна державна адміністрація, Закарпатська обл., яким зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 .

Заяву мотивувала тим, що 19.11.1996 між нею та відповідачем ОСОБА_4 укладено шлюб у Негровецькій сьльській раді Міжгірського району Закарпатської області за актовим записом №15. ІНФОРМАЦІЯ_1 від даного шлюбу народився син ОСОБА_6 . Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.02.2016, шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 було розірвано. За час шлюбу між позивачкою та відповідачем є спільно набуте (нажите) майно, а саме: будинок (домоволодіння), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Під час перебування у шлюбі подружжям проведено капітальні поліпшення недобудованого будинку АДРЕСА_2 . На час укладення шлюбу вказаний будинок був недобудованим та містив тільки конструктивну частину, стан будинку на 1996 рік: цегляна будівля, 2 поверхи, ззовні не оброблена, дерев`яні вікна, шиферне покриття, всередині штукатурка, чорновий пол. В аварійному стані ухня та сарай. З 1996 по 2016 подружжям спільно проведено ззовні штукатурку будинку, всередині штукатурно-оздоблювальні роботи, поклеєно шпалери, встановлено підлогу, металопластикові вікна, міжкімнатні двері, облаштовано ванну кімнату, проведено водопостачання та водовідведення, зроблено рибник, поставлено нову огорожу. Збудовано літню кухню, сарай, гараж і інші господарські споруди, придбано ванну кімнату, насос для накачування води, бойлер, пральну машину та устаткування для ванни. На кухню придбано стіл, стільці, газову плиту, кавоварку, холодильник, морозильну камеру. В інші кімнати також придбано комплект меблі для і, мебельну стінку, крісла, диван, камін, дві люстри, два пилососи, телевізор, музикальний центр, ноутбук, відеокамера. Також з господарського обладнання було придбано бензопилу, бетонозмішувач, болгарку, шуруповерт. Даний будинок підлягає поділу між позивачем та відповідачем, оскільки є спільною сумісною власністю внаслідок спільних трудових вкладень. Позивач періодично їздила в Чеську Республіку на сезонні роботи (заробітки) та отримані кошти вкладала також в поліпшення будинку. Окрім цього, позивачка працювала та працює в Міжгірській центральній районній лікарні в с. Негровець на посаді медичної сестри, а також працювала в с. Колочава, що підтверджує факт отримання нею доходу. Разом з тим, допомогу в будівництві будинку надавав також і батько позивачки ОСОБА_8 , зокрема, за рахунок пенсії, розмір якої становив 3000 грн., також за рахунок коштів, які він заробив у Грузії, перебуваючи на сезонних роботах робітках. Однак, отримавши ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.03.2019 позивачка дізналася про те, що власником майна, а саме спірного будинку згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є ОСОБА_6 на підставі рішення державного реєстратора Міжгірської районної державної адміністрації Галай Віталії Василівни, дата та час державної реєстрації: 27.11.2017 12:55:32, номер запису про право власності: 23687731, підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер: 38460965 від 01.12.2017 10:29:07, ОСОБА_7 , Міжгірська районна державна адміністрація, Закарпатська обл. Позивач вважає, рішення державного реєстратора протиправним, оскільки зареєструвавши право власності за відповідачем на оспорюваний будинок, її позбавлено права на належну частку майна (будинку), набуту за часу шлюбу. Позивачкою не надавалася згода на відчуження спірного майна (будинку) ОСОБА_6 . Не зрозуміло, яким чином та на яких правових підставах відбулося відчуження ОСОБА_4 даного майна та набуття його відповідачем ОСОБА_6 у власність, адже підставою для виникнення права власності визначено взагалі рішення органу місцевого самоврядування виданого Негровецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області. З огляду на це, також підлягає визнанню протиправним та скасуванню Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер: 38460965 від 01.12.2017 10:29:07, ОСОБА_7 , Міжгірська районна державна адміністрація, Закарпатська обл., яким зареєстроване право власності за відповідачем ОСОБА_6 , оскільки дана позовна вимога є похідною від вирішення питання про поділ майна подружжя.

05.06.2019 відповідачем Державним реєстратором сектору державної реєстрації Міжгірської РДА Галай В.В. подано відзив на позовну заяву, в якому просить справу розглянути без її участі, в задоволенні позову просить відмовити, зазначивши, що 27.11.2017 до центру надання адміністративних послуг Міжгірської районної державної адміністрації подано заяву гр. ОСОБА_6 щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2122484000:01:002:0037 площею 0.111 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Негровець Міжгірського району, Закарпатської області та житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_2 . Разом із заявою ОСОБА_6 надала всіх необхідні документи. Перевіривши реєстратором поданий заявником перелік документів у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.47 Порядку державної peєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінете Міністрів України від 25.12.2015 №1127 виявлено, що він є вичерпним і достатнім для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку та житловий будинок. Оскільки в ході розгляду заяви підстав для відмови у державній реєстрації, передбачених ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не виявлено. Державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та проведено державну реєстрацію права власності.

Представником відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подано також відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідачі не визнають позовні вимоги та заперечують їх тим, що ОСОБА_5 , на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 . Право власності на житловий будинок стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №105889590 від 01.12.2017. Цей житловий будинок разом з надвірними спорудами збудовано протягом 1988-1990 років. ОСОБА_4 з позивачкою перебували в шлюбі з 19.11.1996. За рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від03.02.2016 шлюб розірвано. ОСОБА_5 , є матір`ю ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу у 1996 році і до розірвання шлюбу у 2016 році ОСОБА_4 і позивачка ОСОБА_9 з дозволу матері проживали разом з нею у будинку АДРЕСА_2 , а ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_4 не є співвласниками цього житлового будинку. На момент укладення між ними шлюбу будівництво житлового будинку і всіх годарських споруд вже було давно завершено, після чого ніяких добудов до нового будинку і зокрема за участі позивачки і ОСОБА_4 не проводилося. Житловий будинок АДРЕСА_2 не є об`єктом спільної сумнісної вланості подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_4 і належить на праві власності зовсім іншій особі, зокрема, матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

09.06.2019 року позивачка подала до суду відповідь на відзив, яким заперечує обставини зазначені представником відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , вважає викладені у відзиві доводи необгрунтованими та безпідставними, позов просить задовольнити повністю зазначивши, що у відзиві на позов відповідачі стверджують про те, що ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 не є співвласниками житлового будинку, а на момент укладення між ними шлюбу будівництво житлового будинку і всіх господарських споруд вже було давно завершено, після чого ніяких добудов до житлового будинку і зокрема за участі позивачки і ОСОБА_4 не проводилося. Вказані аргументи є абсолютно надуманими, оскільки як зазначають самі відповідачі ОСОБА_9 перебувала з 19.11.1996 року по 03.02.2016 рік. У той же час, реєстрація права власності на спірний будинок відбулася вже після розірвання шлюбу. Тобто, стверджуючи у відзиві на позов про те, що з дозволу відповідача ОСОБА_6 , позивачка та її чоловік проживали разом з нею у спірному будинку АДРЕСА_2 , відповідачі фактично вводять в оману суд, оскільки насправді це матір відповідача ОСОБА_6 проживала разом з нами, а не навпаки. Це підтверджує й той факт, що технічну характеристику будинку було проведено комунальним підприємством «Міжгірське БТІ» вже після розірвання шлюбу.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.10.2019 по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Розпорядженням голови Міжгірського районного суду Закарпатської області №3 від 17.02.2022 справу передано на розгляд Воловецького районного суду Закарпатської області у зв`язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.

21.02.2022 ухвалою судді Воловецького районного суду Павлюк С.С. цивільну справу прийнято до свого провадження.

12.05.2022 позивачкою подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, яке обгрунтовано тим, що за результатами проведеної експертизи, вартість земельної ділянки, яка обслуговує будинок АДРЕСА_2 становить

346 628,58 грн., в той час як ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2

станом на момент проведення експертизи становила 1 156 780,00 грн. (станом на 2022 рік). Станом на 2016 рік вартість будинку визначена у розмірі 1 134 390,00 грн. Отже, загальна вартість будинку разом з земельною ділянкою становить: 1 503 408,58 грн., а саме: 1 156 780,00 + 346 628,58 грн. = 1 503 408,58 грн. Враховуючи принцип цілісності об`єкта нерухомості спорудженого на земельній з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки на розташованих на ній будинку, споруди), фактично вартість будинку становить: 1 503 408. 58 грн. Враховуючи висновок експерта, вважає, що належним спобом захисту у даному спорі стане саме стягнення на користь позивача 1/2 частини вартості спірного майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи проведену оцінку майна, просить стягнути з відповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1/2 вартості спірного майна у розмірі 751 704,29 грн.

Позивач та її представник в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали повністю, пояснення дали аналогічні викладеним у ньому та просять такий задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву, свою позицію обґрунтував тим, що спірний житловий будинок АДРЕСА_2 не входить до складу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а факт реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачем ОСОБА_6 не порушує прав та законних інтересів позивачки, тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач Державний реєстраторо сектору державної реєстрації Міжгірської РДА Галай В.В .в судове засідання не з`явилася, в поданому відзиві на позовну заяву просила справу розглянути без її участі, у задоволенні позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 19.11.1996 між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 укладено шлюб у Негровецькій сьльській раді Міжгірського району Закарпатської області за актовим записом №15

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_6 .

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.02.2016, шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно з витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №105889590 від 01.12.2017 відповідач ОСОБА_6 на підставі рішення органу місцевого самоврядування за №6 від 15.11.2017 Негровецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області зареєструвала своє право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями та спорудами в електронному реєстрі.

Виходячи з характеристик будівель та споруд, визначених в технічному паспорті станом на 03.11.2017 (інвентаризаційна справа №24/17), спірний житловий будинок АДРЕСА_2 побудовано протягом 1988-1990 років.

Отже, як стверджується технічним паспортом житлового будинку виготовленим Комунальним підприємством «Міжгірське БТІ», та висновком відділу містобудування та архітектури Міжгірської районної держаної адміністрації №05/16с від 30.05.2019 житловий будинок АДРЕСА_2 разом з надвірними спорудами було збудовано протягом 1988-1990 років.

Як вбачається із виписки з погосподарської книги №02-08/151 від 23.11.2017, виданої виконавчим комітетом Негровецької сільської ради Міжгірського району, головою дворогподарства №447 с. Негровець є гр. ОСОБА_5 . Зазначений житловий будинок побудовано орієнтовано в 1988 році, свідоцтво на право власності на даний житловий будинок не видавалось.

Допитаний у судовому засіданні свідок сторони позивача - ОСОБА_11 показав, що його покликала ОСОБА_3 помогти привести камінь для будівництва паркану. Скільки разів возив на даний час не пам`ятає, однак зазначив, що з ним розраховувався відповідач ОСОБА_4 .

Свідки сторони відповідача, які були допитані в судовому засіданні, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 пояснили, що позивач ОСОБА_9 проживала разом з чоловіком ОСОБА_4 та його батьками у спірному будинку з часу одруження до 2013 року. Будинок був збудований батьком відповідача у 1980-х роках. В будинку та літній кухні за той час проводились ремонтні роботи, зокрема заміна вікон, даху, тощо, однак такі роботи проводились за участі як відповідача так і його батька. Між тим, свідки зазначили, що не бачили як позивач ОСОБА_9 помагала у ремонті будинку.

Відповідно до статей 60, 61 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, проведення технічної інвентаризації не потребується. Документом, що замінює технічний паспорт у разі його відсутності, є виписка з по господарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою.

Державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею свідоцтва про право власності, на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, щодо яких раніше не здійснювалась державна реєстрація прав власності, для осіб, за якими закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з рішення державного реєстратора державного реєстратора Міжгірської районної державної адміністрації Галай Віталії Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38460965 від 01.12.2017 та копій матеріалів реєстраційної справи, реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 проведена на підставі заяви ОСОБА_5 та інших поданих документів, передбачених законодавством.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у ряді рішень зазначав, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»,пункти 69 і 73).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Отже, умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

У статті 62 СК України таке втручання у право особистої приватної власності передбачено. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна.

Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин, зокрема, мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості, крім того, збільшення вартості майна має бути пов`язане із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами.

Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц.

Суд вважає доведеним той факт, що спірний житловий будинок номер АДРЕСА_2 не є об`єктом права спільної сумісної власності, через те, що не був набутий сторонами у період шлюбу, зокрема з належних та допустимих доказів вбачається, що будинок ОСОБА_6 (матір`ю відповідача ОСОБА_4 ) збудований протягом 1988-1990 років, тобто до моменту вступу сторін у шлюб.

Доказів того, що позивачка приймала участь в будівництві спірного будинку до 2016 року суду не надано.

Суд вважає, що рішення державного реєстратора не впливає на майнові права та обов`язки позивачки, через те, що вона не являється потенційним набувачем права власності на будинок, оскільки на час закінчення будівництва будинку вона не перебувала в шлюбі з відповідачем, не була членом сім`ї володільця будинку, не проживала та не була зареєстрована в будинку на час закінчення будівництвом.

Згідно висновку експертів комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно земельної експертизи за №9042 від 27.01.2022, визначити вартість об`єкту недобудованого будинку АДРЕСА_2 станом на момент укладення шлюбу, тобто 1996, не вдалося за можливе, оскільки експертизу не було надано достовірний перелік проведених ремонтно-будівельних робіт, а також у зв`язку з неможливістю приведення цін до вказаної дати 1996. Ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2 станом на 2016 могла становити 1 134 390 грн. Оскільки експерту не надано відповідь на клопотання щодо конкретного переліку проведених робіт, встановити як змінилась конструкція будинку в цілому з 1996 по 2016 не вдалося за можливе. Ринкова вартість житлового будинку станом на теперішній час становить 1 156 780 грн.

Доводи позивачки щодо внесення її особистих майнових та фізичних затрат в здійснення поліпшення майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_2 , в результаті чого остання вважає, що у неї виникло право власності на інший об`єкт нерухомого майна, судом також до уваги не приймаються, оскільки доказів, які б належним чином підтверджували право користування або право власності сторін на будинок АДРЕСА_2 період з 1996 по 2016 роки не надано, також не надано й доказів на підтвердження витрат на проведення капітального ремонту вказаного будинку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не передбачений правовий механізм визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за рахунок здійснення збільшення вартості іншого (чужого) майна, яке не належало на праві особистої власності будь-кому з подружжя.

Враховуючи вищенаведене, підстави для визнання житлового будинку АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння, а також стягнення грошової компенсації та скасування рішення державного реєстратора відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів у справі та відшкодуванню позивачу.

На підставі ст.ст.141, 213-215, 263-265, 272, 353, 354, 430 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора сектору державної реєстрації Міжгірської РДА Закарпатської області з участю третьої особи ОСОБА_6 про поділ спільно набутого майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2022 року

Суддя: С.С. Павлюк