Ухвала

від 29.03.2019 по справі 2-246/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-246/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійович про примусовий привід боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. звернувся до суду з поданням про примусовий привід боржника ОСОБА_1 . В обгрунтування подання вказує, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 57490412 з примусового виконання виконавчого листа №2-246/2011 від 03.05.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму за договором позики від 09.04.2009 в розмірі 995370,00 грн. суму з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 255151,32 грн. та неустойку в розмірі 3000000,00 грн. 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Виконавче провадження відкрито приватним виконавцем 22.10.2018. Копії постанов направлені на адреси сторін виконавчого провадження. Приватним виконавцем на адресу боржника було неодноразово направлено виклик до приватного виконавця, яким зобов`язано боржника з`явитись на прийом, разом з тим, боржник до виконавця не з`явився. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що вимоги державного виконавця щодо явки до нього боржником ігноруються, виходом державного виконавця за місцем проживання та реєстрації боржника останнього не розшукано. Зазначає, що протягом тривалого часу рішення суду не виконується, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством, заходів примусового виконання рішень, оскільки боржник злісно ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. У зв`язку з викладеним державний виконавець просить винести ухвалу про примусовий привід боржника.

В судове засідання державний виконавець, будучи належним чином повідомлений не з`явився.

Суд ухвалив розгляд справи проводити у відсутності державного виконавця, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду подання.

Дослідивши матеріали подання державного виконавця про привід боржника, перевіривши обставини доказами, на які посилається державний виконавець, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Гненного Д. А. перебуває відкрите виконавче провадження № 57490412 з примусового виконання виконавчого листа №2-246/2011 від 03.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму за договором позики від 09.04.2009 в розмірі 995370,00 грн. суму з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 255151,32 грн. та неустойку в розмірі 3000000,00 грн. 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Виконавче провадження відкрито приватним виконавцем 22.10.2018. Копії постанов направлені на адреси сторін виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанови про арешт майна та коштів боржника, із внесенням записів до відповідних реєстрів обтяжень (до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 17127096 та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 28486077) направлено сторонам до відома.

З метою виявлення доходів боржника приватним виконавцем протягом 2018-2019 року було неодноразово вчинено запити до ДПС та ПФУ. Згідно відповідей ПФУ та ДРФО інформація щодо місце роботи, отримання пенсії, відкритих рахунків відсутня.

Відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходом приватного виконавця з метою перевірки майнового стану боржника за адресою: АДРЕСА_1 , з`ясовано, на неодноразові дзвінки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт приватного виконавця від 29.10.2018.

Згідно доводів приватного виконавця, 17.01.2019 вийшовши за адресою: АДРЕСА_1 , двері відчинив чоловік, який відмовся представитись, але повідомив що боржник за даною адресою проживає фактично. Особа отримала під розписку вимогу з`явитися до приватного виконавця на прийом 22.01.2019 з 10.00 год. до 12.00 год. В доступі до приміщення з метою опису та арешту майна боржника було відмовлено, що підтверджується відповідним актом від 17.01.2019.

31.10.2018 на адресу боржника надіслано вимогу за вих.№171/01-29 з`явитися на прийом на 06.11.2018 до приватного виконавця, з проханням надати перелік документів щодо сплати заборгованості. Вимогу приватного виконавця за вих. № 171/01-29 від 31.10.2018 боржником проігноровано, на прийом Боржник не з`явилася, що підтверджується актом приватного виконавця від 06.11.2018.

06.11.2018 на адресу боржника повторно надіслано вимогу приватного виконавця з`явитися на прийом 13.11.2018 за вих. № 187/01-29. 13.11.2018 боржник не з`явилася до приватного виконавця та не надано запитуваних документів та пояснень щодо виконання рішення, що підтверджується актом приватного виконавця від 13.11.2018 року.

13.11.2018 на адресу боржника втретє надіслано вимогу приватного виконавця з`явитися на прийом 20.11.2018 за ви. № 248/01-29. 20.11.2018 боржник не з`явилася до приватного виконавця та не надано запитуваних документів та пояснень щодо виконання рішення, що підтверджується актом приватного виконавця від 20.11.2018 року.

20.11.2018 боржник не з`явилася до приватного виконавця та не надано запитуваних документів та пояснень щодо виконання рішення, що підтверджується актом приватного виконавця.

27.11.2018 на адресу боржника вкотре надіслано вимогу приватного виконавця з`явитися на прийом 04.12.2018 за вих. № 323/01-29. 04.12.2018 року боржник не з`явилася до приватного виконавця та не надано запитуваних документів та пояснень щодо виконання рішення, що підтверджується актом приватного виконавця.

10.12.2018 боржнику вручено вимогу приватного виконавця з`явитися на прийом 18.12.2018 року. 18.12.2018 боржник не з`явилася до приватного виконавця та не надано запитуваних документів та пояснень щодо виконання рішення, що підтверджується актом приватного виконавця.

10.01.2019 на адресу боржника вкотре надіслано вимогу приватного виконавця з`явитися на прийом 22.01.2019. На прийом 22.01.2019 - не з`явилась.

26.11.2018 надійшла відповідь від Регіонального сервісного центру в м.Києві щодо зареєстрованих транспортних засобів на праві власності, у відповідності з даними автоматизованої інформаційної системи МВС за боржником транспортних засобів - не зареєстровано.

Згідно відповідей різних організацій та інстанцій, іншого майна зареєстрованого за боржником приватним виконавцем не виявлено.

Постанова про арешт коштів була направлена в 97 банківських установ України. Згідно відповідей банківських та фінансових установ України (97 банків України), коштів, що належать боржнику приватним виконавцем не виявлено (копії відповідей будуть надані суду для огляду в судовому засіданні). Приватним виконавцем виявлено кошти в 1 фінансовій установі в розмірі 2700,00 гривень, які були арештовані, списані та перераховані стягувачу.

Приватним виконавцем арештовано корпоративні права боржника частку в статутному капіталі ТОВ «Технології холоду». Стан підприємства в стадії припинення. Вартість корпоративних прав визначити не можливо, оскільки товариство не надало бухгалтерську документацію на неодноразові запити приватного виконавця.

Як зазначено у поданні, державним виконавцем були здійснені всі заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-246/2011 від 03.05.2012, виданого Печерським районним судом міста Києва.

Проте, здійснені заходи державного виконавця не надали, необхідного, позитивного результату.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний своєчасно з`являтися на вимогу виконавця.

За змістом ст. 438 ЦПК України, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Згідно з п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, здійснює привід у виконавчому провадженні.

Привід за своєю правовою природою є заходом процесуального примусу, що полягає у затриманні і примусовому доставлені особи задля забезпечення її участі у провадженні у випадках, якщо цю особу було належним чином викликано, але вона не з`явилася без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.

Відповідно до статі 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими для виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Як роз`яснив Верховний Суд України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

З огляду на зазначені обставини у їх сукупності, а також встановлених в судовому засіданні обставин та наданих державним виконавцем доказів, які достовірно підтверджують той факт, що ним вжито всіх можливих заходів з примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження ВП № 21869559, однак вони не дали свого результату, а також доказів, які підтверджують факт належного виклику боржника до державного виконавця та ухилення останнього від явки до органу ДВС, а також його ухилення від виконання рішення суду, суд приходить до висновку про наявність достатніх і обґрунтованих підстав для задоволення подання державного виконавця та здійснення приводу боржника.

Керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійович про примусовий привід боржника ОСОБА_1 у виконавому провадженні №57490412 - задовольнити.

Застосувати примусовий привід до боржника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича виконавчий округ міста Києва за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський 88, офіс 1.

Виконання ухвали доручити працівникам Печерського УП ГУНП України в м. Києві, яким направити її копію.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Новак