Ухвала

від 26.12.2023 по справі 2-246/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-246/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., при секретарі судових засідань - Гаманюк О.С., за участю: представника заявника - Воробйова О.В приватного виконавця: Гненного Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосовані ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у справі № 2-246/11 та від 21 жовтня 2019 року в справі № 752/2511/19-,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В обґрунтування вимог заяви представник заявника - адвокат Жук А.М. посилався на те, що ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у справі №2-246/11 та від 21 жовтня 2019 року у справі №752/2511/19-ц задоволено подання Приватного викфнавця Гненного Д.А. (надалі-Приватний виконавець) про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 (надалі- Заярчик /Боржник) за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань у виконавчому провадженні №57490412 про примусове виконання виконавчого листа N 2-246/11, виданого на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу та штрафних санкцій. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року заяву Заявника задоволено, скасовано тимчасове обмеження виїзду застосовані ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у справі 2-246/11 та від 21 жовтня 2019 року в справі №752/2511/19-ц. Постановою Київського апеляційного суду від 07.06.2022 у справі №752/2511/19-ц апеляційну скаргу Приватного виконавця задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року скасовано та ухвалити нове судове рішення, яким відмовлено Заявнику у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.. Заявник зазначає, що приватним виконавцем до суду не було подано жодного доказу, який би підтвердив ту обставину, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань. Тобто право Приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє Приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання Приватного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення Скаржника від виконання зобов`язання. Крім того, заявник зазначає, що вона звернулася до приватного виконавця та повідомила про своє працевлаштування, просила здійснювати відрахування із заробітної плати з метою сплати заборгованості та виконання рішення суду. Отже, боржник не ухиляється від виконання рішення суду, а вживає всіх заходів, що направлені на його виконання. В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав в повному обсязі з викладених у ній підстав, просив задовольнити. Приватний виконавець проти задоволення заяви заперечував, надав до суду відзив, в якому вказував про те, що підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику до виконання останнім зобов`язань по сплаті боргу за виконавчим документом відсутні. Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та додані до неї документи, дійшов до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у приватного виконавця Гненного Д.А. перебуває відкрите виконавче провадження № 57490412 з примусового виконання виконавчого листа №2-246/2011 від 03.05.2012 р. про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики від 09.04.2009 р. в розмірі 995370,00 гривень, Індексу інфляції за весь час прострочення 255151, 32 грн., неустойки в розмірі 3000000,00 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Виконавче провадження відкрито виконавцем 22.10.2018 p., тобто більше ніж 4 роки назад. Протягом тривалого часу та по цей день рішення суду боржником належним чином не виконується, зокрема: ОСОБА_1 без поважних причин не з`являлась за викликами до приватного виконавця, була попереджена про відповідальність за ухилення від виконання вимог приватного виконавця, будучи обізнаною про факт відкриття виконавчого провадження. Через тривале ухилення боржника від виконання рішення суду в лютому 2019 р. приватним виконавцем направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке було задоволено. Однак 11.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосовані ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у справі № 2-246/11 та від 21 жовтня 2019 року в справі № 752/2511/19 , з посиланням на те, що тимчасове обмеження заявника у праві виїзду за межі України не тільки не сприяє погашенню заборгованості, а й порушує права Заявника на побачення з дітьми, їх виховання та підтримки. Встановлення судом того, що ОСОБА_1 працевлаштувалась і подала заяву про відрахування коштів з її заробітної плати, а також наявність у останньої неповнолітніх дітей, не свідчать про доведеність правових підстав для скасування обмеження у праві виїзду. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Ці ж самі положення містяться в частині 1 ст. 441 ЦПК України. Відповідно до частин 1 та 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Згідно частин 5 та 6 вищевказаної статі суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Разом з тим, належних доказів виконання повністю своїх зобов`язань за виконавчим документом, заявником не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи. Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Згідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів накладених на заявника в наслідок невиконання зобов`язань, які потягли за собою вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, таке як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Враховуючи вищевикладене, заява про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Враховуючи викладене, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-22, 441, ЦПК України

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосовані ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у справі № 2-246/11 та від 21 жовтня 2019 року в справі № 752/2511/19 - відмовити. Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту 04.01.2024 р.

Суддя Т.В.Остапчук