Ухвала

від 06.10.2022 по справі 922/1292/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

06 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/1292/20

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Фоміна В.О.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 вх. № 971 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі №922/1292/20, ухвалене суддею Чистяковою І.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складено 17.02.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АГАТ", м. Харків,

до: 1. Військової частини НОМЕР_1 ,

АДРЕСА_1 .Управління Державної казначейської служби України у Балаклійському районі Харківської області, м. Балаклія, Харківська область,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Міністерство оборони України, м. Київ,

2. Державна казначейська служба України м. Київ,

3. Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків,

про стягнення 4 730 973,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі №922/1292/20 задоволено позов повністю. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АГАТ" матеріальну шкоду у розмірі 4 730 973,00 грн. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 70964,60 грн та на оплату послуг експерта в розмірі 15351,36 грн покладено на 1-го відповідача - Військову частину НОМЕР_1 . Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АГАТ" судовий збір у розмірі 70964,60 грн та витрати на оплату послуг експерта в розмірі 15351,36 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі №922/1292/20 та ухвалити судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Водночас, заявник апеляційної скарги просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду на підставі статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що повний текст рішення на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходив, вказав про обставини введення на території України воєнного стану, зміну дислокації Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із тим, що територія міста Балаклія, де розташовувалася військова частина була окупована. Також, скаржник зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано військовою частиною тільки після його надсилання 10.08.2022 Східним територіальним юридичним відділенням Міністерства оборони України на електрону адресу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/12929/20; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 вх. №971 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі №922/1292/20 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.

Матеріали господарської справи №922/1292/20 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

З приводу поданого клопотання про поновлення строків звернення із апеляційною скаргою, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено місцевим господарським судом 08.02.2022, повний текст якого складено 17.02.2022, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 09.03.2022.

Скаржник звернувся з апеляційною скаргою засобами поштового зв`язку 26.08.2022, що підтверджується інформацією на поштовому конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого ч.1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Зі змісту положень статті 256 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що факт отримання судового рішення не в день його проголошення або складення надає право скаржнику на поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, визначених у частині 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник обґрунтовує своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема тим, що не отримував копію оскаржуваного судового рішення засобами поштового зв`язку, зазначивши, що рішення ним було отримано тільки після його надсилання Східним територіальним юридичним відділенням Міністерства оборони України на електрону адресу Військової частини НОМЕР_1 .

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 у справі №922/1292/20 надіслано судом першої інстанції за адресою Військової частини НОМЕР_1 та було отримано представником за довіреністю 22.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №6102270573249.

Проте, апелянтом не наведено обставин щодо необізнаності юридичної особи зі змістом оскаржуваного рішення з огляду на отримання копії рішенням представником Військової частини НОМЕР_1 та неможливості своєчасно звернутись до апеляційного суду зі скаргою з урахуванням цих обставин.

Тому підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги щодо обставин неотримання рішення суду першої інстанції, визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, заявник апеляційної скарги має надати до апеляційного господарського суду заяву, зазначивши інші обґрунтування в частині порушення строку на подання апеляційної скарги, враховуючи те, що судом достеменно встановлено, що 22.02.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 отримано оскаржуване рішення суду.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відтак, виходячи із заявленої до стягнення позивачем суми матеріальної шкоди всього у розмірі 4 730 973,00 грн, ставка судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги у цій справі складає 106446,89 грн, як 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Втім, при поданні апеляційної скарги скаржником в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Натомість, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до завершення розгляду судом апеляційної скарги, посилаючи на обставини того, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацією та фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, зазначив про тяжке фінансування у зв`язку із ситуацією в країні та відсутністю коштів на рахунку військової частини.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведеними положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення Військовій частині НОМЕР_1 сплати судового збору.

Подібна за змістом правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 920/1191/20, від 28.12.2021 у справі № 916/3168/19, від 24.12.2021 у справі № 910/19778/20, від 24.12.2021 у справі № 910/7085/21, від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 13.06.2022 у справі № 910/4787/21, від 09.06.2022 у справі №5010/577/2011-27/22, від 08.06.2022 у справі №910/7035/20, від 28 липня 2022 року cправа № 908/704/21.

Отже, апеляційний господарський суд зазначає, що простого факту відсутності у сторони коштів для оплати судового збору самого по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність надання відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.

Так, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи та надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, заявник не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів, що підтверджують його майновий стан та не надав доказів можливості сплати вказаних грошових коштів до закінчення розгляду справи в апеляційній інстанції.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, не є підставою для відстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір". Також, закон не передбачає відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав виникнення обставин непереборної сили.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 25.04.2022 у справі № 910/6306/21.

Таким чином, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

З метою усунення недоліків апеляційної скарги, скаржнику необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі №922/1292/20 у розмірі 106 446,89 грн.

Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Наведена у пункті 3 частини третьої статті 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.

Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах (пункти 29, 33-34 постанови Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №916/662/20).

Приписами статті 259 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву "Надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі" визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Положення статті 259 Господарського процесуального кодексу України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в частині, того кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.

Таким чином, в розумінні пункту 3 частини 3 статті 258, статті 259 ГПК України, належним доказом, що підтверджує направлення апелянтом іншій стороні у справі копії апеляційної скарги та документів, які додаються скаржником до апеляційної скарги та які відсутні в іншої сторони, є опис вкладення до цінного або рекомендованого листа, що надається до суду разом із апеляційною скаргою.

Суддя-доповідач зазначає, що у доданих до апеляційної скарги матеріалах відсутні докази надсилання копії апеляційної скарги другому відповідачу у справі - Управлінню Державної казначейської служби України у Балаклійському районі Харківської області.

Відтак, з метою усунення недоліків апеляційної скарги заявнику необхідно надати суду належні докази надсилання апеляційної скарги та додатків до неї другому відповідачу у справі листом з описом вкладення.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

За змістом частини 1 статті 56 цього Кодексу сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суддею-доповідачем встановлено, що апеляційна скарга підписана ТВО командира Військової частин НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 , проте матеріали справи та матеріали апеляційної скарги не містять документів, що посвідчують повноваження зазначеного представника.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 вх. № 971 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі №922/1292/20 без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 вх. № 971 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі №922/1292/20 залишити без руху.

3. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

4. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О. Фоміна