Ухвала

від 04.10.2022 по справі 177/549/22

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/549/22

Провадження № 2/177/482/22

У Х В А Л А

Іменем України

04.10.2022 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.,

за участю секретаря Кантилович К.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів Ямкового В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі Дніпропетровської області заяву представника відповідачів ОСОБА_3 про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч. 5ст. 142 ЦПК Україниу цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , інтереси якої представляє адвокат Лівицький Олександр Миколайович, до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: державний нотаріус Шостої Криворізької нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) Деркач Яна Володимирівна, Криворізька філія Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна Оксана Сергіївна, ОСОБА_7 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом,

встановив:

26.09.2022 року представник відповідачів ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про компенсацію судових витрат, в якій, на підставі ч.5ст.142 ЦПК України, просить суд стягнути з позивача на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 18000, 00 грн. по 9000, 00 грн. на користь кожної. На підтвердження своїх вимог надав суду копії договорів про надання правничої допомоги від 09.07.2021 року, копії додаткових договорів від 01.07.2022 року, акти приймання передачі наданих послуг від 25.09.2022 року, 2 квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.08.2022 року. Заява обґрунтована тим, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2022 р. у цивільній справі №214/3359/21 провадження №2/177/57/22, яке набрало законної сили 09.06.2022 р., в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О.С., ОСОБА_5 , Єловської І.М., про визначення додаткового строку для вступу в спадщину після смерті ОСОБА_8 відмовлено. Не зважаючи на це 04.02.2022 р. позивач повторно звернулася до суду з позовом у даній справі, який є подібним до першого, оскільки співпадає за підставами позову, але різниться предметом спору та сторонами. В подальшому в судовому засіданні 06.09.2022 р. представник позивача заявив завідомо безпідставне клопотання про роз`єднання позовних вимог, в обґрунтування якого зазначив, що позивач вважає, що сумісний розгляд вимог позову ускладнює вирішення справи і вимога про визначення додаткового строку для прийняття спадщини повинна розглядатися окремо від інших вимог позову. Ухвалою суду від 06.09.2022 р. в задоволенні клопотання представника позивача було відмовлено. В подальшому суд мав намір продовжити слухання справи 06.09.2022 р., але представник позивача на це розраховував і виявився не готовий до цього, йому стало різко зле, у зв`язку з чим він знову попросив суд відкласти розгляд справи, а тому судом було оголошено перерву до 19.09.2022 р. 19.09.2022 р. позивачка та її представник вкотре не з`явились в судове засідання, надавши суду заяву про залишення позову без розгляду, яку суд задовольнив. Вважає, що наразі такі дії позивачки та її представника мають всі ознаки зловживання процесуальними правами, що призвело до несення відповідачами додаткових процесуальних витрат, які слід покласти на позивача.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав свою заяву з підстав, зазначених у ній.

Позивач та представник позивача заперечували проти задоволення заяви. Зазначили, що зловживань процесуальними правами не допускали, звернулися до суду за захистом прав позивача, необґрунтованих клопотань не заявляли. Крім того посилалися на те, що сума витрат на правову допомогу завелика, представник відповідачів не надав їх детального розрахунку.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що в червні 2022 року позивач звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9 та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом.

Ухвалою суду від 10.06.2022 року позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 28.06.2022 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.07.2022 року справа була призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.09.2022 року представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про роз`єднання позовних вимог у справі, розгляд справи по суті відкладено на 19.09.2022 року.

19.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Лівицький О.М., до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: державний нотаріус Шостої Криворізької нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) Деркач Я.В., Криворізька філія Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна О.С., ОСОБА_7 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом було залишено без розгляду за заявою позивача, у поверненні судового збору відмовлено.

Відповідно до ч. 5ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відтак, в порядку визначеному ч.5 ст.142ЦПК України можуть бути компенсовані витрати, пов`язані з розглядом справи виключно, якщо відповідач доведе факт того, що вони настали внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

За ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Поряд з цим ЦПК України не визначено, що необхідно розуміти під необґрунтованими діями позивача.

Питання зловживання правами регламентуються положеннямист.44 ЦПК України.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.

Аналіз вищезазначених норм дає підстав дійти до висновку, що відповідач має право заявляти вимоги про компенсацію витрат пов`язаних з розглядом справи у разі залишення позову без розгляду судом, при цьому витрати, пов`язані з розглядом справи мають бути понесені відповідачем саме внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь у тому чи іншому судовому засіданні.

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв`язку із вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду. При цьому заявник повинен зазначити, у чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.

Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Як вбачається з роз`яснень в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, оскільки вважала, що її права та інтереси порушено.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст.55,124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року по справі №543/408/17.

Суд не вбачає дій позивача по даній справі, які могли б бути розцінені судом як необґрунтовані.

Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідачів не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачами своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву, представництва інтересів в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки, оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті. Судом не приймались рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, тому не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.

Таким чином, за змістом ч.5ст.142ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно або пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Оскільки такі факти судом не встановлені, тому у задоволенні заяви на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44,141,142,247 ЦПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_3 про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в порядку ч. 5ст.142ЦПК України - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 07.10.2022 року.

Суддя В.В.Лященко