Рішення

від 06.07.2010 по справі 15/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" липня 2010 р.                                                     Справа № 15/367

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 2540 від 20.05.2010р.(був присутній в судових засіданнях 20.05.2010р. та 15.06.2010р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_2 (м. Київ)  

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (м. Житомир)

про стягнення 10 530,00 грн.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3  заборгованості в сумі 10530,00грн.

Представник позивача в судове засідання 06.07.2010р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду від 15.06.2010р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, під розписку.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 21.06.2010р. (а.с.43).

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в сумі 10530,00грн. В обґрунтування  позовних вимог позивач зазначив, що 25.11.2008року між підприємцем ОСОБА_2 та підприємцем ОСОБА_3 було укладено усну угоду про надання послуг, згідно з якою замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) зобов'язався надати такі послуги з метою одержання ліцензії на міжнародні перевезення вантажів:

1. Підготовка комплекту документів, необхідних для отримання ліцензії на міжнародні перевезення  вантажів, на підставі вихідних документів, наданих замовником.

2. Представництво інтересів замовника в МРЕВ м.Києва при отриманні тимчасового реєстраційного талону (тимчасовий техпаспорт) на транспортний засіб, що передбачено ліцензійним умовами.

3. Представництво інтересів замовника при підписанні договору оренди з автогосподарством у м.Києві, що передбачено Ліцензійним умовами.

4. Представництво інтересів замовника в органі ліцензування.

Позивач вказує на те, що за виконання вищеперелічених дій відповідачу було передано грошові кошти у сумі 10530,00грн., а саме: 8530,00грн. - за підготовку документів замовника необхідних для отримання ліцензії на міжнародні транспортні перевезення, 1600,00грн. - за представництво інтересів при підписанні договору оренди з автогосподарством, 400,00грн. - за представництво інтересів замовника в МРЕВ м.Києва при отриманні тимчасового технічного паспорта. Однак, відповідач боргового зобов'язання перед позивачем не виконав, жодних дій по наданню послуг не здійснив, грошові кошти не повернув.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано:

-  квитанцію до прибуткового касового ордеру № 25/08 від 25.11.2008р., що на думку позивача підтверджує факт прийняття підприємцем ОСОБА_3  від підприємця ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 8530,00грн. згідно Договору б/н про надання юридичних послуг на міжнародні перевезення вантажів (а.с.15);

- розписку від 02.12.2008р., що на думку позивача підтверджує факт отримання підприємцем ОСОБА_3  від підприємця ОСОБА_2- 400,00грн. за оформлення тимчасового технічного паспорта (а.с. 16),

-  розписку  від 01.12.2008р., що на думку позивача підтверджує факт отримання підприємцем ОСОБА_3  від підприємця ОСОБА_2 - 1600,00грн. за отримання договору з автогосподарством на СПД ОСОБА_4 (а.с. 17). 

Крім того, позивачем надано претензію від 27.11.2009р. адресовану підприємцю ОСОБА_3 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 10530,00грн. у тридцятиденний строк з дня її одержання. (а.с. 12). Зазначену претензію відповідачем було отримано 02.12.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням № 15915880 (а.с.13).

Розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та керуючись нормами діючого законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її  здійснення.

Відповідно до п.2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Ці положення щодо обов’язкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, позивачем в підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів  надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 25/08 від 25.11.2008р. на  суму 8530,00грн. (а.с.15); розписку від 02.12.2008р. на суму 400,00грн. (а.с. 16);  розписку  від 01.12.2008р. на суму  1600,00грн.(а.с. 17).

Відповідно до п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно п. 3.3. зазначеного положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 25/08 від 25.11.2008р., на ній міститься відбиток печатки Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 за відсутності його підпису. Разом з тим, відсутній   підпис уповноваженої особи, якою видано зазначену квитанцію.

Таким чином, оскільки при складанні квитанції до прибуткового касового ордера №25/08 від 25.11.2008р. не дотримано вимог  п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарський суд вважає, що подана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера № 25/08 від 25.11.2008р. не може бути оцінена господарським судом як належний доказ отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 8530,00грн.

Слід також зазначити, що у  квитанції до прибуткового касового ордера № 25/08 від 25.11.2008р.  зазначено, що підставою прийняття  підприємцем ОСОБА_3  від підприємця ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 8530,00грн. зазначено договір б/н надання юридичних послуг на міжнародні перевезення вантажів (Ліцензія).

Також, у позовній заяві позивач посилається  на те, що між сторонами було укладено договір, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу наступні послуги з метою одержання ліцензії на міжнародні перевезення вантажів:

1. Підготовка комплекту документів, необхідних для отримання ліцензії на міжнародні перевезення  вантажів, на підставі вихідних документів, наданих замовником.

2. Представництво інтересів замовника у МРЕВ м.Києва при отриманні тимчасового реєстраційного талону (тимчасовий техпаспорт) на транспортний засіб, що передбачено ліцензійним умовами.

3. Представництво інтересів замовника при підписанні договору оренди з автогосподарством у м.Києві, що передбачено Ліцензійним умовами.

4. Представництво інтересів замовника в органі ліцензування.

Проаналізувавши викладені позивачем у позовній заяві обставини, господарський суд прийшов до висновку, що у разі реального існування між сторонами зазначених позивачем домовленостей, фактичне виконання взятих відповідачем на себе зобов'язань можливе лише після передання позивачем  комплекту вихідних документів, необхідних для отримання ліцензії на міжнародні перевезення, нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів СПД ОСОБА_2 та вчинення від його імені правочинів.    

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 22.04.2010р. та від 20.05.2010р., позивача  було зобов'язано  надати суду:  документи (розписку, акт, тощо) на підставі якого передавався відповідачу комплект документів, необхідних для отримання ліцензії на міжнародні перевезення, оформлення тимчасового техпаспорта та укладення договору; довіреність видану підприємцю ОСОБА_3 на представництво інтересів замовника - підприємця ОСОБА_2 у МРЕВ м.Києва для отримання тимчасового  реєстраційного талона (тимчасового техпаспорта) та ліцензії в органі ліцензування; довіреність видану підприємцю ОСОБА_3 на представництво інтересів замовника - підприємця ОСОБА_2 при підписанні договору оренди з автогосподарством; надати договір про надання юридичних послуг, посилання на який міститься у квитанції до прибуткового касового ордера №25/08 від 25 листопада 2008 року.

Також, ухвалою господарського суду від 15.06.2010р. було зобов'язано позивача надати  письмові пояснення з приводу обставин та підстав видачі підприємцю ОСОБА_3 коштів та правового обґрунтування для їх повернення (стягнення), відповідні докази на підтвердження своїх доводів надати суду,  у тому числі документи (розписку, акт, тощо) на підставі якого передавався відповідачу комплект документів, необхідних для отримання ліцензії на міжнародні перевезення, оформлення тимчасового техпаспорта та укладення договору; довіреність видану підприємцю ОСОБА_3 на представництво інтересів замовника - підприємця ОСОБА_2 у МРЕВ м.Києва для отримання тимчасового  реєстраційного талона (тимчасового техпаспорта) та ліцензії в органі ліцензування; довіреність видану підприємцю ОСОБА_3 на представництво інтересів замовника - підприємця ОСОБА_2 при підписанні договору оренди з автогосподарством; договір про надання юридичних послуг, посилання на який міститься у квитанції до прибуткового касового ордера №25/08 від 25 листопада 2008 року.

Проте, позивач вимоги ухвал господарського суду Житомирської області від  22.04.2010р.,  20.05.2010р., 15.06.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 правовідносин, за якими у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем, як і не доведено невиконання відповідачем ймовірних зобов'язань, що могло б бути підставою для повернення останнім позивачу спірних коштів як безпідставно набутих та збережених, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з позовом до суду, особа, яка вважає своє право порушеним, зазначає предмет та підставу позову. У даному випадку, позивач визначивши предметом позову стягнення з відповідача 10530,00грн., не зазначив правові підстави для стягнення вказаних коштів.

Щодо посилання позивача на  розписку від 02.12.2008р. наступного змісту: "Я, ОСОБА_5 получил от ОСОБА_6 400 (четыреста) гривен 00 коп. за оформление временного тех. паспорта", та розписку  від 01.12.2008р. наступного змісту: "Я, ОСОБА_5, получил 1600 (тысяча шестьсот) гривен от ОСОБА_6 за получение Договора с автохозяйством на ФЛП ОСОБА_7", як на боргові документи в розумінні ст. 545 Цивільного кодексу України, що підтверджують  наявність зобов'язань у відповідача перед позивачем, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з розписки від 01.12.2008р. (а.с.17) та розписки від 02.12.2008р. (а.с.16), їх видано  ОСОБА_3, без зазначення про те, що він є підприємцем, про отримання грошових коштів від ОСОБА_2, також без зазначення того, що він є підприємцем.

При цьому, позивачем не доведено, незважаючи на неодноразові вимоги суду, що кошти згідно зазначених розписок, були отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_2 під час здійснення ними господарської діяльності, як суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з підстав, зазначених у позовній заяві та згідно наданих позивачем до справи доказів, задоволенню не підлягають.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні  позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам