Рішення

від 14.12.2010 по справі 15/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/367

14.12.10

За позовом          Приватного  підприємства "Туристична фірма "Гавана"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Зета"

про                    стягнення  15 183,47грн.збитків

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача -      Плескун В.В.

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні 14.12.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне  підприємство "Туристична фірма "Гавана" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зета" 15 183,47грн. збитків за невиконання своїх зобов"язань згідно Агентського договору №150810-1 від 15.08.2010.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Агентського договору №150810-1 від 15.08.2010 року, укладеного між Приватним  підприємством "Туристична фірма "Гавана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зета", останній свої зобов"язання не виконав у повному обсязі.

Позовну заяву 19.10.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/367.

Відповідач у судове засідання  не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2010 року Приватне  підприємство "Туристична фірма "Гавана"- Турагент(далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Зета"-Туроператор(далі-Відповідач) уклали Агентський договір №150810-1  (далі- Агентський договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого відповідач доручає, а Позивач приймає на себе за винагороду права і обов"язки агента з реалізації Турпродукту на умовах даного договору в інтересах Відповідача та їз спмостійним набором та комплектацією туристичних груп.

Так,17 серпня 2010 року Позивач уклав з фізичною особою ОСОБА_1(далі-Турист) Договір №17/08-01 на туристичне обслуговування(далі-Договір(належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується, відповідно до заявки Туриста на бронювання забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а турис зобов"язується на умовах даного договору прйняти та оплатити їх.

Згідно п.п. 1.2. п.1 Договору на туристичне обслуговування, Заявка туриста оформлюється за формою, встановленою Позивачем в двох примірниках та є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності до п.п. 2.2.3. п.2 Договору на туристичне обслуговування, Турист зобов'язується оплатити повну вартість туристичних послуг протягом трьох діб з моменту підписання даного договору.

Підпунктом 6.1. п.6 Договору на туристичне обслуговування передбачена загальна вартість туристичних послуг у розмірі 17 600,00 грн..

Турист виконав свої зобов'язання за Договором на туристичне обслуговування належним чином та в повному обсязі, шляхом оплати 100% туристичних послуг на момент підписання цього договору, що знайшло своє відображення у п.п.6.2. п.6 Договору на туристичне обслуговування.

16 серпня 2010 року, на виконання умов Агентського договору, в тому числі положень п.п. 3.2.3. та п.п.3.2.6. п.З, Позивач надіслав Відповідачу Заявку на бронювання , а саме Тур до Хорватії в період з 11 вересня 2010 року по 18 вересня 2010 року, з розміщенням у двох місному номері готелю «Істра», 4 (чотири) зірки, м. Ровінь, харчування (сніданок+вечеря), з урахуванням авіаперельоту, трансферу аеропорт-готель-аеропорт, медичної страховки для туристів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі Туристи).

Відповідач підтвердив відповідне замовлення (Заявку Турагента) та надав Позивачу рахунок-фактуру №СФ-0001039 від 17 серпня 2010 року на суму 16 659,26 грн. (копія додається).

17 серпня 2010 року, згідно меморіального ордеру №137, Позивач оплатив вказаний вище рахунокВідповідача в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про туризм» , суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, в тому числі, є туристичні оператори (Туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Підпунктом 3.1.6. п.З Агентського договору, передбачено обов'язок Туроператора забезпечити оформлення, придбання і передачу представникам Турагента тих документів Туристів (проїзних документів, страхових полісів, ваучерів та інших), обов'язок по наданню яких лежить на Туроператорі і які підтверджують надання Туристу Турпродукту, а саме права на Тур, що оформлюється Туроператором в межах Договору, шляхом його організації (п.1 Агентського договору).

01 вересня 2010 року Позивач отримав від Відповідача Ваучер № РІІУ00911 АЗ/1/0 (копія додається), яким Відповідач підтверджував належне виконання взятих на себе зобов'язань за Агентським договором стосовно організації Туру для Туристів.

Однак, як виявилось згодом, за інформацією уповноважених працівників готелю «Істра»(м. Ровінь, Хорватія), Відповідачем було здійснено лише бронювання двохмісного номеру у готелі «Істра»для Туристів, однак оплата за даний номер від Відповідача не надходила.

Не надходила від Відповідача й оплата трансферу аеропорт-готель-аеропорт.

Таким чином, Туроператор не виконав вз'ятих на себе обов'язків за Агентським договором, оскільки не здійснив повну оплату Туру, а саме:

•          не здійснив оплати проживання Туристів у двохмісному номері чотирьох зіркового готелю «Істра»(м. Ровінь, Хорватія) в період з 11 вересня 2010 року по 18 вересня 2010 року;

•          не здійснив оплати трансферу аеропорт-готель-аеропорт.

У відповідності до ст. 24  Закону України «Про туризм», суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором, а також відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю, а згідно положень ст. 30  Закону України «Про туризм», порушеннями законодавства в галузі туризму є, в тому числі, ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності.

Вищевказані дії Відповідача призвели до завдання збитків Туристу, який був змушений самостійно здійснити оплату двохмісного номеру чотирьох зіркового готелю «Істра»(м. Ровінь, Хорватія) в період з 11 вересня 2010 року по 18 вересня 2010 року у розмірі 14 077,39 грн., шо підтверджується відповідним рахунком готелю «Істра» №5868/2010 від 11 вересня 2009 року (копія додається).

Також, Турист був змушений самостійно здійснити оплату трансферу аеропорт-готель-аеропорт у розмірі 1 106,08 грн., що підтверджується відповідним чеком від 11 вересня 2010 року (копія додається).

Згідно положень ст.25  Закону України «Про туризм», Туристи і екскурсанти мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

      Відповідно до ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України ,боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Поняття збитків визначено статтею 22 Цивільного кодексу України. За приписаним пункту 2 наведеної норми, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).     

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15 183,47грн.,  і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

 Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем  не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 183,47 грн. збитків визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 151,83грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

        1. Позов Приватного  підприємства "Туристична фірма "Гавана" задовольнити повністю.

2. Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю"Зета" (01133, м. Київ, б-р Л. Уураїнки,34, кв.314, код ЄДРПОУ 36756726, р/р 26006010718001 в ВАТ "Банк Кіпру", МФО 320940), а у випадку відсутності коштів  з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного  підприємства "Туристична фірма "Гавана"(юридична адреса:49000, м. Дніпропетровськ, пр-т воронцова,77, к.207; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глінки,17,  код ЄДРПОУ 34681565, р/р 26002122144 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 15 183(п"ятнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 47 коп. збитків, 151(сто п"ятдесят одна)грн. 83 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                              Хоменко М.Г.

Дата складення рішення:20.12.2010