Постанова

від 05.10.2022 по справі 2-477/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-477/11 Номер провадження 22-ц/814/3091/22Головуючий у 1-й інстанції Поліщук Т.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

за участі секретаря: Боштенко В.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 20 травня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Поліщук Т.В., по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,-

встановив:

У жовтні 2020 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про відкриття виконавчого провадження № 63086240 від 18.09.2020 з виконання виконавчого листа № 2-477/11, виданого 29.07.2011 Московським районним судом м. Харкова неправомірною, скасувати постанову та зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчий лист без прийняття його до виконання.

На обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що 26.09.2020 він отримав оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 63086240 від 18.09.2020 з виконання виконавчого листа № 2-477/11, виданого 29.07.2011 Московським районним судом м. Харкова про стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ML-703/253/2008 від 18.08.2008 у розмірі 448908,71 грн. Скаржник вважає зазначену постанову незаконною з наступних підстав.

Рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист, набрало законної сили 13.07.2011, у виконавчому листі зазначений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконаннядо 13.07.2014, що є помилковим та не відповідає положеннямЗакону України «Про виконавче провадження»який був чинним з 08.03.2011 до 05.10.2016, відповідно до ст. 22 якого виконавчі документи, видані на підставі судових рішень, можуть бути пред`явлені протягом року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до ч. 4ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на теперішній час, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Скаржник вважає, що виконавець повинен керуватися положеннями Закону стосовно визначення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а не помилковим строком, вказаним у виконавчому листі. Те ж саме стосується строків, які мали застосовуватись після повернення виконавчого документу стягувачу у 2014 та 2017 роках.

Приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. було надано до суду письмові заперечення на скаргу,в яких він просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, щодо нього18.09.2020 надійшла заява представника ТОВ«ОТП ФакторингУкраїна» Збицької Е.П. про примусове виконання виконавчого листа №2-477/11, виданого 29.07.2011 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». До заяви було приєднано виконавчий лист по справі з відповідними відмітками про повернення виконавчого листа стягувачу 27.03.2014, 25.09.2017 та 18.09.2020 років. Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Приватний виконавець зазначає, що ч. 4ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»передбачений вичерпний перелік підстав повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання. Виконавчий лист № 2-477/11 повністю відповідає вимогамст. 4 зазначеного Закону, підстави визначені чинним законодавством для неприйняття виконавчих листів до виконання відсутні. Боржник посилається на те, що до строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-477/11 від 04.07.2011 має застосовуватися редакціяЗакону № 606-ХІV від 21.04.1999, яка діяла після 08.03.2011, проте боржник не надає інформації щодо дати пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа та дати відкриття виконавчого провадження .

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про відкриття виконавчого провадження № 63086240 від 18.09.2020, стягувачТовариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що доводи скаржника про те, що строк виконання виконавчого листа № 2-466/11 виданого 29.07.2011 Московським районним судом м. Харкова збіг, та виконавче провадження всупереч вимогамст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відкрите за листом, який втратив чинність, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, не підтверджені зібраними по справі доказами.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

Скарга обґрунтована тим , що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ЗУ «Про виконавче провадження» , а також тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник просить скасувати ухвалу Московського районного суд м.Харкова від 20 травня 2021 року , та ухвалити нове судове рішення, яким визнати Постанову про відкриття виконавчого провадження №63086240 від 18 вересня 2020 року з виконання виконавчого листа №2-477/11, виданого 29 липня 2011 року Московським районним судом м.Харкова, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. неправомірною та скасувати її, зобов`язати приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом і підтверджується письмовими доказами,у справі № 2-477/11 Московським районним судом м.Харкова 29.07.2011стосовно боржника ОСОБА_1 виданий виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ML-703/253/2008 від 18.08.2008 у розмірі 448908,71 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

На підставі заяви стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в особі представника Збицької Е.П. про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2020, до якої доданий виконавчий лист № 2-477/11, приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. 18.09.2020 відкрито виконавче провадження № 63086240, постанова про відкриття виконавчого провадження направлена стягувачу і боржнику.

У виконавчому листі № 2-477/11 містяться відмітки, що рішення суду від 04.07.2011, на підставі якого виданий виконавчий лист, набрало законної сили 13.07.2011, строк пред`явлення виконавчого листа до виконаннядо 13 липня 2014, виконавчий лист виданий 29.07.2011.

Також, зазначено що виконавчий лист повертався стягувачу: 27.03.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», 25.09.2017на підставі п. 2 ч. 1ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, згідно листа Київського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за виконавчим листом № 2-477/11 від 29.07.2011, 19.06.2013 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, та 27.03.2014 винесена постанова про повернення виконавчого документа. Вдруге виконавчий лист № 2-477/11 від 29.07.2011 пред`явлений до виконання 23.11.2016, та 25.09.2017 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню

Статтею4ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»визначений вичерпний перелік підстав повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (п.2).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції оскаржуваний виконавчий лист не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню , в тому числі у зв`язку із пропущенням строку пред`явлення його до виконання , питання про виправлення описок та помилок у виконавчому листі в тому числі у даті пред`явлення його до виконання не ставилось та не вирішувалось.

Також варто зазначити , що виконавче провадження закінчено не було , рішення на підставі якого видано виконавчий документ не скасовано , заборгованість боржником не погашена й виконавчий збір у сумі 44890,87 грн. ОСОБА_1 не сплачений.

В редакціїст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», що діяла на час набрання рішенням суду від 04.07.2011 у справі № 2-477/11 законної сили13.07.2011, визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено Законом.

Під час розгляду справи встановлено , що 27.03.2014 вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу 27.03.2014 на підставі п. 2 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

25.09.2017 вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В редакції ч. 1ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», що діє з 02.06.2016, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1)пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до п. 5Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІвиконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Після повернення 25.09.2017 виконавчого листа стягувач своєчасно, у встановлені законом строки 02.09.2020 звернув виконавчий лист до виконання приватному виконавцю разом із заявою про примусове виконання рішення, документами, що підтверджують повноваження стягувача та його представника.

Відповідно до ч.1ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положеньст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження,в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Тож, беручи до уваги викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду , щодо того , що скаржником не доведено а матеріалами справи не підтверджується факт відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-466/11 виданим 29.07.2011 Московським районним судом м.Харкова в супереч вимог ст..4 ЗУ «Про виконавче провадження» , та що вказане провадження відкрито за листом , який втратив чинність .

Колегія суддів приходить до аналогічного висновку , що й суд першої інстанції про те , що приватний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2020 діяв у відповідності до вимогЗакону України «Про виконавче провадження», в межах своїх повноважень, та своїми діями права скаржника не порушив.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Виходячи з цього , колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_1 , подаючи скаргу на рішення приватного виконавця, мав на меті затягнути виконання судового рішення та уникнути відповідальності по сплаті заборгованості перед стягувачем.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2022 року.

Головуючий В.М.Триголов

Судді А.І.Дорош

О.А.Лобов