Постанова

від 29.08.2006 по справі 20/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   РІВНЕНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

33001 м.Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "29" серпня 2006 р.                                                                                Справа №  20/202

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Варенюк Т.Ж. (дов. № 03-02/813 від 27.07.2006р.);

відповідача: Кувичко Ю.В. (дов. № 60720,02 від 20.07.2006р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Приватного підприємства „Фортем Плюс”

про стягнення в сумі 1 557 грн. 14 коп.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

 Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного підприємства „Фортем Плюс” (надалі –Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 1 557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 14 коп..

Відповідач у вудзиві на позовну заяву № 60720.01 від 20 липня 2006 року (а.с. 9-10) та представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог Позивача з підстав вказаних у вищенаведеному відзиві.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, та оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Згідно звіту Відповідача (а.с. 4) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форми № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році складала 14 (чотирнадцять) осіб; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –1 (одна) особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0 (нуль) осіб. Фонд оплати праці штатних працівників склав 43,6 тисяч грн..

Звіт підписано керівником Відповідача.

Оскільки Відповідачем у 2005 році не було працевлаштовано жодного інваліда Позивач нарахував 1 557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 14 коп. адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.

Згідно статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

У відповідності частини 1 статті 18 цього Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (надалі в тексті –Органи працевлаштування інвалідів).

Згідно пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (надалі в тексті – Положення про робоче місце інваліда), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 3 травня 1995 року за № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”: підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року за № 1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів: підприємства, зокрема, інформують центри занятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно пункту 14 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, підприємства інформують державну службу занятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

У відповідності до підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 про Фонд соціального захисту інвалідів, Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для правцевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Аналіз вище наведених положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на Органи працевлаштування інвалідів, перелічені в частині 1 статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Проте, Відповідач протягом 2005 року не інформував місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. З листа директора Рівненського міського центру зайнятості № 05-1223 від 16 травня 2006 року (а.с. 5) на лист Позивача № 03-02/340 від 10 квітня 2006 року (а.с. 6) вбачається, що Відповідач у 2005 році не звітував про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що свідчить про неналежне виконання Відповідачем вищезгаданого обов'язку.

Фактично Відповідачем у 2005 році не було створено жодного робочого місця для інвалідів, що стверджується матеріалами справи, а тому Відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворене одне робоче місце.

Розмір штрафних санкцій призначених для перерахунку Позивачу через непрацевлаштування інваліда складає 1 557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 14 коп.

Заперечення Відповідача висвітлені у вудзиві на позовну заяву № 60720.01 від 20 липня 2006 року (а.с. 9-10) безпідставні, оскільки законодавець не ставить у залежність факт наявності шкідливих та небезпечних умов праці до неможливості встановлення нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги розрахунок кількості робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів наведений Відповідачем у відзиві, оскільки він є необґрунтованим і безпідставним.

Відповідач доказів сплати адміністративно-господарської санкції суду не подав.

На підставі викладеного, позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судовий збір у відповідності до статтей 87, 98 і Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.

2. Стягнути з відповідача –Приватного підприємства „Фортем Плюс”, м. Рівне,                вул. Грушевського, 41, р/р 26009730267400 в Укрсоцбанку, МФО 333012, код ЄДРПОУ 30559885 –1 557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 14 коп. адміністративно-господарських санкцій за 2005 рік.

3. Стягнути з відповідача –Приватного підприємства „Фортем Плюс”, м. Рівне,                вул. Грушевського, 41, р/р 26009730267400 в Укрсоцбанку, МФО 333012, код ЄДРПОУ 30559885 в доход державного бюджету України 15 (п'ятнадцять) грн. 57 коп. судового збору.

4. Постанову направити сторонам у справі.

5. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

Повний текст постанови оформлено та підписано 01.09.2006р.

                              Суддя                                                          Василишин А.Р.