Рішення

від 10.10.2022 по справі 334/6993/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 10.10.2022

Справа № 334/6993/18

Провадження № 2/334/94/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2022 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Мацухової А.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Середи А.А., представника відповідача адвоката Нінчук Худякової О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, розподіл майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистого права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та про припинення права власності ОСОБА_3 на майно, яке придбано під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1

27 вересня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження по цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

29.10.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 в якому відповідач заперечувала проти задоволення позову, а також письмові пояснення третьої особи ОСОБА_4 в яких він заперечував проти задоволення позову в частині визнання його особистого майна спільно нажитим у період шлюбу між позивачем та відповідачем.

06.11.2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

15.11.2018 року судом постановлена ухвала про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та об`єднання в одне провадження з первісним позовом вимоги ОСОБА_2 .

24.01.2019 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги у зустрічній позовній заяві.

08.02.2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач доповнив позовні вимоги про розділ майна та додатково просив суд встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік, просив стягнути з відповідача 1\2 вартості придбаного під час перебування у шлюбі майна, яке складається з речей побуту в розмірі 184400,00 грн.

12.02.2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач доповнив позовні вимоги про розділ майна подружжя, встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_3 на майно, яке придбано під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стягнення з відповідача 1\2 вартості придбаного під час перебування у шлюбі майна, яке складається з речей побуту в розмірі 184400,00 грн. позовною вимогою про стягнення з ОСОБА_2 різниці вартості автомобілів в розмір 232 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 з лютого 2005 року по час реєстрації шлюбу між ними - 25.07.2006 року.

За час фактичного проживання ними спільно набувалося майно, а сааме: квартира АДРЕСА_1 .

Позивач за первісним позовом зазначав, що працював разом із ОСОБА_2 та спільно проживав з нею, розраховувався за взятий позивачем кредит, придбав з нею нерухомість.

Після реєстрації шлюбу 25.07.2006 року він разом із ОСОБА_2 набував у власність майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , будинок АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , квартиру АДРЕСА_5 , квартиру АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_7 , нежитлове приміщення АДРЕСА_8 , а також автомобілі Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єм двигуна 1,6 та Volkswagen Passat B8 2015 року, а також побутове майно - комод ДСП, барбекю, мікрохвильову піч, газову плиту, витяжку, кухню фасад з натурального каменю, холодильник, телевізор, шкіряний куточок, сауну дерев`яна, шафу купе, кухню, диван, телевізор, тюнер, холодильник, витяжка, кухня, топка камінна, меблі шкіряні, помпову рушницю.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що так як він надавав у нотаріуса згоду на придбання майна, то це нерухоме майно є їх спільним сумісним майном. Проте, деяке майно було зареєстровано на сина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , зокрема - житловий будинок АДРЕСА_9 , квартира АДРЕСА_10 , квартира АДРЕСА_11 . При цьому, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_3 на час придбання вказаного нерухомого майна не працював, доходів не отримував.

Відповідач ОСОБА_2 визнала позов частково. Заперечувала проти вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з позивачем без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік зазначивши, що з ОСОБА_1 до шлюбу не проживала разом, а тільки інколи зустрічалася. ОСОБА_1 проживав фактично в іншому місці, його місце проживання не було зареєстроване з нею.

Також, ОСОБА_2 зазначала, що вона з ОСОБА_1 не вели спільне господарство, у них був відсутній спільний бюджет, Позивач не приносив їй грошові кошти на підтримання побуту, вона утримувала себе та сина сама. У них були відсутні спільні затрати на ремонт та утримання квартири. До шлюбу у них не було відносин притаманних подружжю, в квартирі в якій вона проживала були відсутні його особисті речі, вона не доглядала його, не годувала, не прала його речі. ОСОБА_1 до укладення шлюбу не відводив її сина ОСОБА_4 до школи, поліклініки та не приймав участі у його вихованні, а спільні діти у них відсутні.

Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що позивач не надав належних доказів відносин між ними, які притаманні подружжю, обгрунтовуючи свою позовну вимогу лише поясненнями свідків, які не можуть бути належними доказами участі при розгляді вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначала, що позивач ( ОСОБА_1 ) відніс до переліку спільного майна подружжя майно, яке вона придбала на свої особисті грошові кошти, про що вона подала зустрічну позовну заяву. А до спільно нажитого майна бувшого подружжя ОСОБА_1 безпідставно відніс нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 , а саме житловий будинок АДРЕСА_9 , квартира АДРЕСА_10 , квартира АДРЕСА_11 .

ОСОБА_2 наполягала на тому, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутнє кровне споріднення та у позивача взагалі відсутні права щодо ОСОБА_3 та його особистого майна, які притаманні батьку та які регулює на ст. 173 СК України. Зазначене майно набувалося особисто її сином ОСОБА_3 після досягнення ним повноліття (після ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що позивач ОСОБА_1 достовірно знав, так, як ним до позовної заяви була надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та реєстру прав власності на нерухоме майно, у якій зазначені дати придбання вказаного нерухомого майна та підстави придбання. Отдже, на думку ОСОБА_2 позивач безпідставно відніс вказане майно до переліку спільно нажитого подружжям, оскільки грошові кошти на покупку вказаного нерухомого майна були отримані ОСОБА_3 у позику у ОСОБА_5 , що підтверджується рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя, ухваленим 11.02.2021 року по справі № 334/3342/20, копія якого булла надана до матеріалів справи. Тому, вказане нерухоме майно не може підлягати розділу між колишнім подружжям, а звідси, позовна вимога ОСОБА_1 про розділ між подружжям вказаного майна не може бути задоволена.

Також відповідач ОСОБА_6 зазначила, що позивач ОСОБА_1 безпідставно заявив вимогу про поділ квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказана квартира була набута нею до укладення шлюбу з позивачем - 22.12.2005 року за договором купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тимофеевою Л.О. Шлюб з ОСОБА_1 було зареєстровано лише 25.07.2006 року після укладення вказаного договору. При цьому на придбання вказаної квартири вона не брала кредит в «Укрсіббанку», як зазначено позивачем, іншого позивачем не доведено.

Відповідач ОСОБА_2 зазначила що не визнає позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з неї грошової компенсації у вигляді різниці вартості між автомобілями у розмірі 416 600,00 грн.

Обгрунтовуючи свої заперечення ОСОБА_2 зазначала, що відповідно до наданого, на виконання ухвали суду про проведення експертизи, експертного звіту № СЕ-19/108-21/12151- АВ, який було проведено ЗНДЕКЦ МВС 02.11.2021 року, ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat B8 2015року державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки складає 226149,69 грн.. Вартість автомобіля Volkswagen Passat B8 2015року державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перевищує вартості автомобіля Nissan Qashgai Diesel 2016, яким користується ОСОБА_1 .

Позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації у вигляді різниці вартості між автомобілями у розмірі 416600,00 грн. не може бути задоволена судом по - перше в зв`язку із тим, що вартість автомобіля який використовується нею не перевищує вартості автомобіля яким користується ОСОБА_1 . По-друге, вона повністю заперечує проти задоволення цієї позовної вимоги в зв`язку із тим, що Сімейним кодексом України встановлений спосіб розділу майна, а саме майно ділиться в натурі, а стягнення грошової компенсації при розділі побутового майна між подружжям без її згоди статтею 71 Сімейного кодексу України не передбачено.

Також Відповідач ОСОБА_2 не визнає вимогу про поділ побутового майна комода ДСП, барбекю, мікрохвильової пічі, газової плити, витяжки, кухні фасад з натурального каменю, холодильника, телевізора, шкіряного куточка, сауни дерев`яної, шафа купе, кухні, дивани, телевізора, тюнера, холодильника, витяжки, кухні, топки камінної, меблі шкіряної, помпової рушниці та стягнення з неї 1\2 частину вартості придбаного під час перебування у шлюбі майна, яке складається з речей побуту у розмірі 184400,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 зазначила, що вартість вказаного побутового майна визначена позивачем на власний розсуд та суттєво завищена.

Також відповідач доводила, що нею направлялася уточнена позовна заява на адресу позивача із зазначенням сум вартості вказаного майна з урахуванням зносу, при цьому позивач не заперечував вказаної ціни, що на її думку є погодженням реальної вартості речей з урахуванням їх зносу.

ОСОБА_3 надав суду свої пояснення як свідок з боку відповідача ОСОБА_2 зазначивши, що нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_9 , квартира АДРЕСА_10 , квартира АДРЕСА_11 є його особистою приватною власністю, яке він набував після досягнення повноліття. Грошові кошти на придбання нерухомого майна отримав у позику, та надав суду копії розписок та рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя, ухваленого 11.02.2021 року по справі № 334/3342/20, копія якого була надана суду для дослідження, відповідно до рішення суду він зобов`язаний повертати отримані грошові кошти.

В обґрунтування своєї зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 посилалася на наступне.

Об`єкти нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 , будинок АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_5 були придбані нею за особисті кошти та, це майно не може вважатись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю. Квартира АДРЕСА_2 була набута ОСОБА_2 22.03.2007 року за 215000.00 грн. квартира куплена за грошові кошти від продажу особистого майна, яке належало їй до шлюбу. Продаж особистого майна здійснювався у період з 19.03.2007 року по 21.03.2007 рік на суму 274 482,00 грн.

До матеріалів справи ОСОБА_2 надала квитанції та відповідні договори в підтвердження вказаної обставини. Пояснила, що з 05.11.1999 року ОСОБА_2 зареєстрована приватним підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В01№ 572670, копію якого наявна в матеріалах судової справи. Займаючись підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 03.04.2006 року уклала з ПП «Ін-Транс» договір поставки № 23. Відповідно до п.1.1. Договору № 23, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товари (запасні частини для автомобілів, авто хімію, оливу моторну, гідравлічну трансмісійну, фільтри та інші товари для автотранспорту) окремими партіями за цінами, в асортименті (відповідно до наданих постачальником накладних) і кількості, надалі Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

На виконання договору поставки № 23 від 03.04.2006 року, який вона уклала до шлюбу з ОСОБА_1 ОСОБА_2 отримала у особисту приватну власність від ПП «Ін - Транс» за накладними № 007583980 від 29.05.2006 року, № 007584659 від 11.06.2006 року, № 007584798 від 13.06.2006 року, № 007584803 від 14.06.2006 року наступний товар вартістю 464 100,00 грн. з урахуванням ПДС 552120,00 грн.: Тормозні колодки Ferodo 10шт. * 8000,00 = 80000,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 6 шт.* 2400,00 =14400,00 грн., Листова ресора Febi 4 шт. * 5000,00 = 20000,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 8 шт. * 3600,00 = 28800,00 грн., Подушка Sampa 4шт.*1500,00 = 6000,00 грн., Шина Aplus 20 шт. *10000,00=200000,00 грн.. Тормозні колодки TRW 4 шт. * 7500,00 = 30000,00 грн., Тормозний диск Juratek 4 шт.* 5000,00 = 20000,00 грн., Комплект фільтров Renault 4 шт. * 7000,00 = 28000,00 грн., Моторне мастило Vatoil 3шт.* 12300,00 = 36900,00 грн.

З 19 по 21 березня 2007 року, частину з вищевказаних автозапчастин, ОСОБА_2 здійснюючи роздрібну торгівлю було продано на ринку «Слов`янському» на якому вона винаймала за договором у ТОВ «Фирма АЗОВ» торгове місце № 26 для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчою групою товарів, автозапчастин та супутними товарами до них.

Відповідно до наданих суду копій фіскальних чеків, ОСОБА_2 продано через роздрібну торгівлю наступний товар на суму 274 482,00 грн., а саме: Тормозні колодки Ferodo 4 шт. *11040,00 = 36800,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 4 шт.* 3312,00 = 13248,00 грн., Листова ресора Febi 1 шт. * 6900,00 = 6900,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 2 шт. * 4968,00 = 9936,00 грн., Подушка Sampa 1 шт.* 2070,00 = 2070,00 грн., Шина Aplus 8 шт. * 13800,00=110400,00 грн., Тормозні колодки TRW 2 шт. *10350,00 = 20700,00 грн., Тормозний диск Juratek 2 шт. по 6900,00 = 13800,00 грн., Комплект фільтров Renault 2 шт. * 9660,00 = 19320,00 грн., Моторне мастило Vatoil 2 шт.* 16974,00 = 33948,00 грн.

Отримані грошові кошти, з прибутком, за майно, яке належало ОСОБА_2 до шлюбу, є її особистою приватною власністю.

За отримані від реалізації свого особистого майна грошові кошти в розмірі 274 482,00 грн. ОСОБА_2 за 215000,00 грн. купила квартиру АДРЕСА_2 , яку оформила у приватного нотаріуса на себе.

Будинок АДРЕСА_3 , було набуто ОСОБА_2 30.05.2011 року за договором купівлі продажу житлового будинку, який було посвідчено приватним нотаріусом Хамулою Н.Г.. Житловий будинок було придбано за 974 161,00грн.. В придбання вказаного житлового будинку ОСОБА_2 вкладала особисті кошти, які отримала від продажу в той же день у того ж приватного нотаріуса - 30.05.2011 року належної їй на праві приватної власності квартири за адресою АДРЕСА_12 . Відповідно до договору купівлі продажу ОСОБА_2 передала у власність покупцю квартиру, яка належала їй до шлюбу з ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року. При цьому продаж належної їй квартири по улиці ОСОБА_7 було здійснено за 400000,00 грн. Копію договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року знаходиться в судовій справі справи.

Також ОСОБА_2 зазначала, що в придбання житлового будинку були вкладені особисті грошові кошті, які ОСОБА_2 отримала від продажу належного їй до шлюбу майна, а саме нею було продано на ринку «Слов`янському» з 26 по 29 травня 2011 року автозапчастини, які вона отримала у власність за договором поставки № 23 від 03.04.2006 року на суму 374 248,00 грн. та грошові кошти, які залишилися від продажу належного особисто їй товару. Копію договору поставки № 23 та фіскальних чеків нею було приєднано до матеріалів судової справи.

Отже, ОСОБА_2 наполягала та звертала увагу, що отримані грошові кошти в розмірі 374 248,00 грн.. є її особистою приватною власністю та вона вклала їх в купівлю житлового будинку АДРЕСА_3 .

Нежитлове приміщення АДРЕСА_4 (надалі - нежитлове приміщення № 116), було набуто ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення 16.06.2017 року за 630 000,00 грн., який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. Для того, щоб придбати нежитлове приміщення № 116 ОСОБА_2 16.06.2017 року продала належне їй на праві приватної власності майно, а саме нежитлову будівлю літера А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_13 за 922000,00 грн. Вказаний об`єкт нерухомості належав їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12 травня 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О., номер запису 616Ф, реєстраційний номер 10056753, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_1 . Копію договору купівлі-продажу від 12.05.2006 року також надала до матеріалів справи.

Зазначала, що також, 16.06.2017 року, отримала грошові кошти в розмірі 38148,00 грн., від продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_13 , кадастровий номер 2310700000:01:032:0066, яка належала їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 870743, який було видано Управлінням Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області 17.12.2012 року.

Після продажу зазначеного майна в ОСОБА_8 , яке належало їй на праві приватної власності, залишився залишок особистих грошових коштів в розмірі 330148,00 грн., частину яких, в розмірі 292000,00 грн. ОСОБА_2 вклала 27.03.2018 року в покупку квартири, що знаходяться за адресою АДРЕСА_14 . Право власності на квартиру оформлено на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах по Ѕ на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. але квартира була куплена особисті грошові кошти ОСОБА_2 , які вилучені нею від продажу її особистого майна (ч.1 п.3 ст. 57 СК України). Дана квартира була зареєстрована, як спільна сумісна власність оскільки на цьому наполягав ОСОБА_1 , який виявив бажання, щоб на нього була оформлена частина майна, яка придбається у шлюбі, проте матеріальної участі у придбанні вказаної квартири він не приймав та не надав доказів іншого, його як покупця, внесли у договір купівлі-продажу формально.

ОСОБА_2 зазначала, що в період шлюбу вона використовувала для покупки нерухомості свої особисті грошові кошти, які вилучила від продажу особистого приватного майна на загальну суму 2 078 878,00 грн., при цьому було куплено нерухомого майна в період шлюбу, яке ОСОБА_1 незаконно вважає спільним нажитим на суму 2 078 000,00 грн. Залишком є 878,00 грн., її особистих коштів, які необхідно врахувати про поділі майна.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та адвокат Середа А.А. просили суд задовольнити первісний позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав викладених у відзивах на зустрічний позов та уточнений зустрічний позов.

Представник відповідача просила суд залишити без задоволення первісний позов як такий, що не заснований на Законі та задоальнити зустрічні вимоги ОСОБА_2 з підстав, викладених у зустрічному позові та письмових доказів, наданих ОСОБА_2 .

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, свідків, які були допитані в ході судового розгляду, дослідивши надані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов первісного позивача підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно зіст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, суд дослідив надані сторонами докази та прийшов до наступного.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання,ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (61-3071св21).

У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 (провадження № 61- 18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач не надав суду для дослідження будь яких належних доказів ведення спільного господарства з відповідачем, придбання майна на користь сім`ї з відповідачем в період з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік, зокрема договорів, квитанцій, рахунків, те, що, позивач не надав суду для дослідження кредитний договір та квитанції, в підтвердження того, що, як зазначено позивачем, він розраховувався за взятий відповідачем в зазначений період часу кредит та придбав майно.

Також, не надано суду належних доказів того, що ОСОБА_1 працював разом із відповідачем в зазначений період часу, а в матеріалах справи (а.с. 200 том 2) наявні відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про те, що до 20.04.2006 року позивач працював в ТОВ Алкоу.

В ході судового розгляду позивачем не надано належних документів щодо місця проживання (фактичного проживання) разом із відповідачем в зазначений період часу. Місце проживання позивача в зазначений період було зареєстровано по АДРЕСА_15 , а місцем фактичного проживання відповідача ОСОБА_2 в цей час було зареєстровано по АДРЕСА_16 .

Допитані свідки не надали беззаперечних свідчень про те, що позивач постійно проживав із відповідачем та займався з нею спільним господарством.

Отже, з урахуванням вищевказаного, суд зробив висновок, що відсутні доведенні обставини, які характерні для сімейних правовідносин, якими вважаються проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спірного користування, зокрема й будівельних матеріалів для ремонту квартири.

Суд, на підставі належним чином оцінених доказів, враховуючи, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, дійшов висновку про те, що позивач та ОСОБА_2 не перебували у фактичних шлюбних відносинах та не проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік та відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на майно, яке придбано під час шлюбу позивача з відповідачем ОСОБА_2 за спільні кошти, але здійснено реєстрацію на ОСОБА_3 на майно - житловий будинок АДРЕСА_9 , квартира АДРЕСА_10 , квартира АДРЕСА_11 .

Так, в ході судового розгляду, суд дослідив надані докази, а саме договори купівлі продажу - квартири АДРЕСА_10 , яка була набута 14.02.2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., квартири АДРЕСА_11 , яка була набута 24.01.2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., житлового будинку АДРЕСА_9 , який було набуто 16.12.2016 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., розписки про отримані грошові кошти, рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя, яке ухвалено 11.02.2021 року по справі № 334/3342/20, копія якого була надана суду для дослідження, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний повертати отримані грошові кошти.

Позивач за первісним позовом, як на підставу права поділу зазначеного майна, посилається на ст. 173 СК України, але суб`єктами застосування зазначеної норми є батьки та їх неповнолітні діти, які спільно з ними проживають.

Відповідно до ст. 173 СК України, батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Розділити майно між позивачем та відповідачем 1, яке належить відповідачу 2 на праві власності застосовуючи ст. 173 СК України, можливо лише при одночасному збігу деяких юридичних умов, а саме: особа, яка бажає поділу повинна бути батьком малолітньої або неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст.. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Тільки майно набуте малолітньою або неповнолітньою дитиною може бути предметом судового спору між батьками та дітьми щодо належності їм майна у відповідності до ст. 173 СК України.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

З позивачем у відповідача 2 відсутнє кровне споріднення та відсутні права щодо особистого майна відповідача 2, які притаманні батьку та які регулює на ст. 173 СК України.

Зазначене майно набувалося відповідачем 2 після досягнення ним повноліття (після ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що позивач достовірно знав, так, як ним до позовної заяви булла надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та реєстру прав власності на нерухоме майно, у якій зазначені дати придбання вказаного нерухомого майна та підстави придбання.

Позивач безпідставно відніс вказане нерухоме майно до переліку спільно нажитого подружжям.

Грошові кошти на покупку вказаного майна були отримані відповідачем 2 у позику, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя, ухваленим 11.02.2021 року по справі № 334/3342/20, копія якого була надана до матеріалів справи та досліджена судом.

Житловий будинок АДРЕСА_9 , квартира АДРЕСА_10 , квартира АДРЕСА_11 , які належать на праві приватної власності відповідачу 2 ОСОБА_4 не може підлягати розділу між іншими сторонами справи, тому, що не належить бувшому подружжю на праві спільної сумісної власності та в зв`язку із цим позовна вимога про припинення права власності відповідача 2 на майно, яке придбано під час шлюбу з відповідачем 1 не може бути задоволена.

Щодо позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя та зустрічних вимог про визнання майна особистою приватною власністю суд зазначає наступне:

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи нормустатті 60 СК Українита визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Судом були досліджені докази надані позивачем, а саме надані ним заяви, які посвідчені нотаріусом про його згоду на придбання майна в зв`язку із чим суд зробив наступний висновок.

Майно, яке було куплено у період шлюбу між позивачем та відповідачем 1 до вирішення судової справи по суті мало статус спільно нажитого подружжям, надання згоди чоловіка на придбання вказаного майна необхідно було для дійсності договору за яким вказане майно набувалося та було необхідною умовою укладення договору купівлі продажу, без згоди на покупку майна особи, з якою набувач майна перебував в шлюбі, договори купівлі продажу у відповідності до закону визнаються недійсними, що може порушити майнові права набувача та відчужувача майна. Разом із цим, презумпція спільного права власності на майно може бути спростована в судовому порядку (стаття 60 СК України), про що відповідач 1 подала зустрічний позов.

Судом досліджені надані відповідачем 1 докази та встановлено, що квартира АДРЕСА_2 була набута відповідачем 1 22.03.2007 року за 215000.00 грн. за договором купівлі продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федоровою Л.Ю. квартира куплена за грошові кошти від продажу особистого майна, яке належало відповідачу 1 до шлюбу з позивачем. Продаж особистого майна здійснювався в період з 19.03.2007 року по 21.03.2007 рік на суму 274 482,00 грн.

Судом встановлено, що з 05.11.1999 року відповідач 1 зареєстрована приватним підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В01№ 572670. Займаючись підприємницькою діяльністю Відповідач 1 03.04.2006 року уклала з ПП «Ін-Транс» договір поставки № 23. Відповідно до п.1.1. Договору № 23, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товари (запасні частини для автомобілів, авто хімію, оливу моторну, гідравлічну трансмісійну, фільтри та інші товари для автотранспорту) окремими партіями за цінами, в асортименті (відповідно до наданих постачальником накладних). Надалі товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. На виконання договору поставки № 23 від 03.04.2006 року, який було укладено до реєстрації шлюбу з позивачем, відповідачем 1 було отримано у приватну особисту власність від ПП «Ін-Транс» за накладними № 007583980 від 29.05.2006 року, № 007584659 від 11.06.2006 року, № 007584798 від 13.06.2006 року, № 007584803 від 14.06.2006 року наступний товар вартістю 464 100,00 грн. з урахуванням ПДС 552120,00 грн.: Тормозні колодки Ferodo 10 шт. * 8000,00 = 80000,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 6 шт.* 2400,00 = 14400,00 грн., Листова ресора Febi 4 шт. * 5000,00 = 20000,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 8 шт. * 3600,00 = 28800,00 грн., Подушка Sampa 4шт.*1500,00 = 6000,00 грн., Шина Aplus 20 шт. *10000,00=200000,00 грн.. Тормозні колодки TRW 4 шт. * 7500,00 = 30000,00 грн., Тормозний диск Juratek 4 шт.* 5000,00 = 20000,00 грн., Комплект фільтров Renault 4 шт. * 7000,00 = 28000,00 грн., Моторне мастило Vatoil 3 шт.* 12300,00 = 36900,00 грн. З 19 по 21 березня 2007 року, частину з вищевказаних автозапчастин, відповідачем 1 здійснюючи роздрібну торгівлю було продано на ринку «Слов`янському» на якому вона винаймала за договором у ТОВ «Фирма АЗОВ» торгове місце № 26 для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчою групою товарів, автозапчастин та супутніми товарами до них.

Відповідно до наданих суду копій фіскальних чеків, які були досліджені судом, відповідачем 1 продано через роздрібну торгівлю наступний товар на суму 274 482,00 грн., а саме: Тормозні колодки Ferodo 4 шт. *11040,00 = 36800,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 4шт.*3312,00= 13248,00 грн., Листова ресора Febi 1 шт. * 6900,00= 6900,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 2 шт. * 4968,00 = 9936,00 грн., Подушка Sampa 1 шт.* 2070,00 = 2070,00 грн., Шина Aplus 8 шт. * 13800,00=110400,00 грн., Тормозні колодки TRW 2 шт. *10350,00 = 20700,00 грн., Тормозний диск Juratek 2 шт.* 6900,00 = 13800,00 грн., Комплект фільтров Renault 2 шт. * 9660,00 = 19320,00 грн., Моторне мастило Vatoil 2 шт.* 16974,00 = 33948,00 грн.

Суд приходить до висновку, що отримані грошові кошти, з прибутком, за майно, яке належало відповідачу 1 до шлюбу, є її особистою приватною власністю. Зазначене збігається зі ст. 58 СК України - якщо річ, що належить одному з подружжя плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

За отримані від реалізації свого особистого майна грошові кошти в розмірі 274 482,00 грн. відповідач 1 за 215000,00 грн. купила квартиру АДРЕСА_2 , яку оформила у приватного нотаріуса на себе.

Будинок АДРЕСА_3 , було набуто відповідачем 1 30.05.2011 року за договором купівлі продажу житлового будинку, який було посвідчено приватним нотаріусом Хамулою Н.Г.

Житловий будинок було придбано за 974 161,00 грн. У придбання вказаного житлового будинку відповідач 1 вкладала особисті кошти, які отримала від продажу в той же день у того ж приватного нотаріуса - 30.05.2011 року належної їй на праві приватної власності квартири за адресою АДРЕСА_12 .

Суд дослідив договір купівлі продажу від 30.05.2011 року, відповідно до якого відповідач 1 передала у власність покупцю квартиру за адресою АДРЕСА_17 , яка належала їй до шлюбу з позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року. При цьому продаж квартири за адресою АДРЕСА_12 було здійснено за 400000,00 грн. Копію договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року було надано до судової справи.

Також суд дослідив договір поставки № 23 від 03.04.2006 року та докази реалізації товару та встановив, що у придбання житлового будинку АДРЕСА_3 були вкладені особисті грошові кошті, які відповідач 1 отримала від продажу належного їй до шлюбу з позивачем майна, а саме нею було реалізовано на ринку «Слов`янському» з 26 по 29 травня 2011 року автозапчастини, які вона отримала у власність за договором поставки № 23 від 03.04.2006 року на суму 374 248,00 грн. та грошові кошти, які залишилися від продажу належного особисто їй товару.

Суд дослідив фіскальні чеки, які були виписані з 26 по 29 травня 2011 року та встановив, що відповідачем 1 продано через роздрібну торгівлю наступне майно, яке належало відповідачу 1 до укладення шлюбу з відповідачем Тормозні колодки Ferodo 6 шт. * 11040,00 = 66 240,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 2 шт.* 3312,00 = 6624,00 грн., Листова ресора Febi 3 шт. * 6900,00 = 20700,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 6 шт. * 4968,00 = 29800,00 грн., Подушка Sampa 7шт.* 2070,00 = 14490,00 грн., Шина Aplus 12шт.*13800,00=165600,00 грн., Тормозні колодки TRW 2шт.*10350,00 = 20700,00 грн., Тормозний диск Jurate 2 шт.* 6900,00 = 13800,00 грн., Комплект фільтров Renault 2 шт. * 9660,00 = 19320,00 грн., Моторне мастило Vatoil 1 шт.* 16974,00 = 16974,00 грн.

Отже, отримані грошові кошти в розмірі 374 248,00 грн.. є особистою приватною власністю відповідача 1 та вона вклала їх в купівлю житлового будинку АДРЕСА_3 .

Судом досліджено підстави набуття відповідачем 1 нежитлового приміщення АДРЕСА_4 (надалі за текстом - нежитлове приміщення № 116), та суд встановив, що воно було набуто відповідачем 1 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення 16.06.2017 року за 630 000,00 грн., договір було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та на купівлю нежитлового приміщення відповідач 1 вклала особисті грошові кошти.

Судом встановлено, що з метою придбання нежитлового приміщення № 116 відповідач 1 16.06.2017 року продала належне їй на праві приватної власності майно, а саме нежитлову будівлю літера А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_13 за 922000,00 грн. Вказаний об`єкт нерухомості належав їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05. 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О., номер запису 616Ф, реєстраційний номер 10056753, тобто до укладення шлюбу з позивачем.

Також судом досліджено докази надані до матеріалів справи та встановлено, що 16.06.2017 року, відповідач 1 отримала грошові кошти в розмірі 38148,00 грн., від продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_13 , кадастровий номер 2310700000:01:032:0066, яка належала їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 870743, який було видано Управлінням Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області 17.12.2012 року.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Судом встановлено, що після продажу зазначеного майна в Мелітополі, яке належало відповідачу 1 на праві приватної власності, залишився залишок особистих грошових коштів в розмірі 330148,00 грн., частину яких, в розмірі 292000,00 грн. відповідач 1 вклала 27.03.2018 року у покупку квартири, що знаходяться за адресою АДРЕСА_14 . Право власності на квартиру оформлено на позивача та відповідача 1 в рівних частинах по Ѕ на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. але квартира була куплена особисті грошові кошти відповідача 1, які вилучені нею від продажу її особистого майна (ч.1 п.3 ст. 57 СК України), матеріальної участі у придбанні вказаної квартири позивач не приймав та не надав доказів іншого.

Відповідно до ст. 655 ЦПК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець). А покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем ті іншою особою.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його матеріальним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Судом встановлено, що відповідач 1 є єдиним покупцем зазначеної квартири, а позивач формально зазначений в договорі купівлі-продажу, так як квартира булла придбана за час шлюбу з ним, але за особисті грошові кошти відповідача 1, які вилучені нею від продажу особистого майна, що збігається з положеннями ч.1 п.3 ст. 57 СК України).

Судом встановлено на підставі досліджених доказів, що в період шлюбу відповідач 1використовувала для покупки нерухомості особисті грошові кошти, які вона вилучила від продажу особистого приватного майна на суму 2 078 878,00 грн., при цьому нею було куплено нерухомого майна в період шлюбу з позивачем та про яке позивач вказує як спільне нажите на суму 2 078 000,00 грн. Залишком є 878,00 грн., особистих коштів відповідача 1, які необхідно врахувати про поділі майна.

Також судом досліджено докази та встановлено, що позивач відніс до спільно нажитого майна подружжя квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира була набута відповідачем 1 22.12.2005 року за договором купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тимофеевою Л.О., але шлюб між сторонами справи було укладено лише 25.07.2006 року, тобто, після укладення вказаного договору купівлі - продажу. При цьому, не підтверджено заявлене позивачем та не надано ним до суду доказів того, що вказана квартира набувалася в кредит та того, що позивач сплачував за цей кредит.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу. В зв`язку із чим зазначена квартира не підлягає розділу, як майно подружжя.

Розглядаючи позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 грошової компенсації у вигляді різниці вартості між автомобілями у розмірі 416 600,00 грн., розділ автомобілів, яки були придбані в шлюбі, а саме автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року, який знаходиться в її користуванні та автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єэм двигуна 1,6, який знаходиться в користуванні позивача та який коштує, як він зазначив 564300,00 грн. судом встановлено, що на виконання ухвали суду про проведення експертизи, ЗНДЕКЦ МВС 02.11.2021 року було складено експертний звіт № СЕ-19/108-21/12151- АВ, відповідно до якого, ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat B8 2015року державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки складає 226149,69 грн.. Вартість автомобіля Volkswagen Passat B8 2015року державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не оспорювалася сторонами справи та була визначена позивачем, як 564300,00 грн. Вартість автомобіля відповідача 1 не перевищує вартості автомобіля Nissan Qashgai Diesel 2016, яким користується позивач.

Суд зробив висновок, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 грошової компенсації у вигляді різни ці вартості між автомобілями у розмірі 416600,00 грн. не може бути задоволена судом по - перше в зв`язку із тим, що вартість автомобіля який використовується відповідачем 1 не перевищує вартості автомобіля яким користується позивач. По-друге, Сімейним кодексом України встановлений спосіб розділу майна, а саме майно ділиться в натурі, а стягнення грошової компенсації при розділі побутового майна між подружжям без згоди іншої сторони справи статтею 71 Сімейного кодексу України не передбачено.

Щодо позовної вимоги про поділ побутового майна - комод ДСП, барбекю, мікрохвильова піч, газова плита, витяжка, кухня фасад з натурального каменю, холодильник, телевізор, шкіряний куточок, сауна дерев`яна, шафа купе, кухня, диван, телевізор, тюнер, холодильник, витяжка, кухня, топка камінна, меблі шкіряні, помпова рушниця та стягнення з неї 1\2 частину вартості придбаного під час перебування у шлюбі майна, яке складається з речей побуту у розмірі 184400,00 грн., суд дослідив надані сторонами докази набуття майна, та зробив наступні висновки:

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 21.12.2007 року, про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судом встановлено, що вартість побутового майна не була погоджена між подружжям та суттєво завищена, позивачем не були надані до матеріалів справи докази набуття вказаного майна в період шлюбу із відповідачем 1.

Сімейним кодексом України встановлений спосіб розділу майна, а саме майно ділиться в натурі, а стягнення грошової компенсації при розділі побутового майна між подружжям без її згоди статтею 71 Сімейного кодексу України не передбачено.

Враховуючи те, що розділу підлягають неподільні побутові речі в розумінні ст. 183 ЦК, та враховуючи те, що згідно ч.2 ст. 71 СК неподільні речі присуджуються одному із подружжя, з метою реального поділу майна між подружжям, можливо розділити спільне нажите майно подружжя шляхом присудження окремих його складових кожному із подружжя, з урахуванням їх вартості та розміру часток кожного з подружжя, враховуючи те, що і вартість присуджених кожному із подружжя речей і розмір їх часток повинен бути рівним.

Позивачем для судового дослідження та для підтвердження своїх позовних вимог не надані до матеріалів справи докази придбання у період шлюбу зазначених ним побутових речей. Барбекю, мікрохвильової печі, газової плити, кухні фасад з натурального каменю, витяжки, холодильника, телевізора, шкіряного куточка, сауни дерев`яної, топки сауни, шкіряних меблів, тюнера, топки камінної.

Суд позбавлений можливості дослідити підстави набуття вказаного майна, час набуття вказаного майна, в зв`язку із чим не може віднести до переліку спільно нажитого майна вказані предмети побуту.

Разом із цим, відповідач 1 визнала деякі побутові предмети, як спільно нажиті, а саме - комод ДСП, шафу купе, кухню, диван, телевізор, холодильник, витяжку, помпову рушницю, надала видаткову накладну про набуття побутового майна.

Суд дослідив видаткову накладну від 28.05.2011 року, яка видана ТОВ «Комфі Трейд» та встановив, що за нею було набуто наступне майно Холодильник Лібхер 5666,67 грн. та витяжка 949,17 грн.

Вказане майно набувалося більш ніж 10 років тому та зношене, а зазначена його вартість позивачем суттєво завищена. Так позивач зазначив, що холодильник було придбано за 22000 грн., а витяжка за 2000 грн. з чим не погоджувалась відповідач 1 та надала в відзиві на позовну заяву данні про те, що вартість холодильника на час розгляду справи становить 1000,000 грн., а витяжки 500,00 грн. Зазначена відповідачем 1 вартість майна в подальшому не оскаржувалася позивачем, а тому вважається судом погодженою.

Відповідач визнала обставини, що телевізор, який відображений на фото (а.с. 210) було придбано в 2011 році та його вартість на той час складала приблизно 10000 грн., при цьому копії квитанції на придбання телевізора не збереглася. На цей час його вартість відповідно ступеню зносу складає 4 000 грн.. Комод ДСП, який відображений на фото (а.с. 202) було придбано у 2010 році та його вартість на той час складала приблизно 800 грн., при цьому копії квитанції на придбання комоду не збереглася. На це час його вартість відповідно ступеню зносу складає 400 грн. Шафа купе, яка відображена на фото (а.с. 213) було придбано у 2012 році та його вартість на той час складала приблизно 6000 грн., при цьому копії квитанції на придбання майна не збереглася. На цей час його вартість відповідно ступеню зносу складає 3000 грн.. Кухня, яка відображена на фото (а.с. 206) було придбано в 2012 році та її вартість на той час складала приблизно 15000 грн., при цьому копії квитанції на придбання майна не збереглася. На це час її вартість відповідно ступеню зносу складає 7 000 грн. Диван, який відображений на фото (а.с.211) було придбано в 2015 році та його вартість на той час складала приблизно 5000 грн., при цьому копії квитанції на придбання не збереглася. На це час його вартість відповідно ступеню зносу складає 2000 грн.

Щодо придбання рушниці, яка булла придбана ОСОБА_2 за 5000 грн. суд зауважує, що дана рушниця згідно документам та дозвілу на використання належить відповідачу та не оспорюється позивачем.

Суд зазначає, що відповідач 1 направляла заперечення на позов на адресу позивача із зазначенням сум вартості вказаного майна з урахуванням зносу, при цьому позивач не заперечував вказаної ціни, що на думку суду є погодженням реальної вартості речей з урахуванням їх зносу.

У зв`язку із викладеним суд робить висновок, що позовна вимога щодо грошової компенсації за Ѕ частину вартості придбаного під час перебування у шлюбі побутового майна не підлягає задоволенню.

Суд вважає за можливе розділити майно шляхом присудження окремих його складових, які визнані сторонами справи, як спільно нажитими у шлюбі, кожному із подружжя, з урахуванням їх вартості та розміру часток кожного з подружжя.

Сторонами погоджено, що перелік та вартість спільно нажитого майна наступний - Комод ДСП 400,00грн., шафа купе 3 000,00 грн., кухня 7 000,00 грн., диван 2 000,00 грн., телевізор 4 000,00 грн., холодильник 1000,00 грн., витяжка вартістю 500,00грн., помпова рушниця 3500,00 грн.. Загальна вартість вказаного майна складає 21400 грн., яку необхідно врахувати при поділі майна.

Також суд дослідив експрес оцінки майна, що надані позивачем, які виготовлені приватним підприємцем ОСОБА_9 та приходить до висновку, що вони не є неналежним доказом вартості майна, оскільки були складені без фактичного дослідження об`єктів оцінення та із застереженням, що під експрес-оцінкою розуміється очікувана вартість продажу об`єкту, оцінка є орієнтованою і тільки як така може використовуватися. Термін дії експрес-оцінки 2 тижні з моменту отримання.

Так,ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6ст. 106 ЦПК Українизазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5ст. 106 ЦПК Україниу висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.Разом з тим, у наданих вищезазначених експрес-оцінка, які складені 03.02.2020 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно дост. 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, який викладений в Постанові Верховного суду від 18грудня 2019 року по справі № 522/1029/18, провадження № 14-270 цс19.

Також суд дослідив наданий до справи позивачем кредитний договір (а.с. 105, том 2), який укладено відповідачем 1 з ПАТ Укрсиббанком 10.02.214 року та зазначає, що його зміст та виконання не впливає на обсяг спільного майна подружжя, що може підлягати поділу в судовому порядку, оскільки кредит було взято в період зареєстрованого шлюбу та сплачено кредит, відповідно до інформації зазначеного банка (а.с. 102, том 2) також у період дії шлюбу - 12.11.2014 року.

Таким чином, враховуючи обставини, які були досліджені судом, суд відносить до спільно нажитого подружжям майна, яке підлягає поділу наступне майно загальною вартістю 2 356 587,69 а саме - квартира АДРЕСА_6 , вартість якої 207818,00 грн., квартира АДРЕСА_7 , вартість якої 212 000,00 грн., нежитлове приміщення АДРЕСА_18 ,вартість якого 950000,00 грн., земельна ділянка 15 соток в селі Бабурка Запорізького району Зап. області., вартість якої 174920,00 грн., автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року, вартість якого 226149,69 грн., автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, обєэм двигуна 1,6 , вартість якого 564300,00 грн., Комод ДСП вартість якого 400 ,00 грн., Шафу купе вартість якої 3 000,00 грн., Кухня вартість якої 7 000,00 грн., Диван вартість якого 2 000,00 грн., Телевізор вартість якого 4 000,00 грн., Холодильник вартість якого 1000,00 грн., Витяжка вартістю 500,00 грн., Помпова рушниця вартість якої 3 500,00 грн.

З урахуванням вкладених особистих коштів відповідача 1 ОСОБА_2 , позивачу ОСОБА_1 має бути виділено майна на загальну суму (2356 587,69 грн. - 878,00)/2= 1 177854,85 грн., а відповідачу 1- ОСОБА_2 ( 878,00 грн. + 1177854,85 грн.) = 1178 732,85 грн.

Також Відповідачем 1 було внесено на депозит суду 916,00 грн. для позивача, як різниця в вартості майна.

При поділі майна між подружжям, воно присуджується в натурі, в зв`язку із чим, суд, з метою реального поділу майна подружжя, поділяє його наступним чином: за позивачем ОСОБА_1 визнає право власності на спільне майно подружжя вартістю 1176 938,85 грн.- квартира АДРЕСА_7 , вартістю 207818,00 грн., земельна ділянка 15 соток в селі Бабурка Запорізького району Зап. області вртістю174920,00 грн., автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, обэм двигуна 1,6. вартістю 564300,00 грн., квартира АДРЕСА_6 , вартістю 212 000,00 грн., шафа купе вартістю 3000,00 грн., телевізор вартістю 4 000,00 грн., комод ДСП вартістю 400,00 грн., диван вартістю 2000,00 грн., кухня вартістю 7000 грн., холодильник вартістю 1000,00 грн., витяжка вартістю 500,00 грн.

За ОСОБА_2 суд визнає право власності на спільне майно подружжя загальною вартістю 1 179 649,69 грн.: нежитлове приміщення АДРЕСА_18 яке вона використовує в своїй професійній діяльності вартістю 950000,00 грн., автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року вартістю 226 149,69 грн. Та помпову рушницю, яка знаходиться в її особистому користуванні вартістю 3500,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тому з позивача на користь відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10 280,20 грн. який складається з наступного 8810,00 грн. судовий збір сплачений при подачі позову до суду (а.с. 66 том 1), 455,00 грн. судового збору, який сплачено за розгляд клопотання про проведення експертизи (а.с. 238 том 2), та 1015,20 грн. за оплату проведення експертного дослідження автомобіля (а.с. 20 том 3).

На підставі ст. ст.5,10,23,247,258-259,264-265,354 ЦПК України, ст.. 203.217.372,655 ЦК України, ст..6, 57,60,63,69-72,173,121,125 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну вимогу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлової квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_19 залишити без задоволення.

Позовну вимогу ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_3 на майно, яке придбано під час шлюбу з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти, але здійснено реєстрацію на ОСОБА_3 на майно квартиру АДРЕСА_10 , квартиру АДРЕСА_11 житловий будинок АДРЕСА_9 залишити без задоволення.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 наступне рухоме та нерухоме майно: квартира АДРЕСА_6 , квартира АДРЕСА_7 , нежитлове приміщення АДРЕСА_8 , автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року, автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, обєэм двигуна 1,6, Комод ДСП , Шкаф купе , Кухня, Диван, Телевізор, Холодильник Лібхер, Витяжка Піраміда, Помпова рушниця.

Здійснити поділ нерухомого майна набутого під час шлюбу наступним чином:

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 право власності на майно набуте під час шлюбу на загальну вартість 1176 938,85 грн., а саме: квартира АДРЕСА_7 , вартістю 207818,00 грн., земельна ділянка АДРЕСА_20 вартістю 174920,00 грн., автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, обэм двигуна 1,6. Вартістю 564300,00 грн., квартира АДРЕСА_6 , вартістю 212 000,00 грн., шафу купе вартістю 3000,00 грн., телевізор вартістю 4 000,00 грн., комод ДСП вартістю 400,00 грн., диван вартістю 2000,00 грн., кухня вартістю 7000 грн., холодильник вартістю 1000,00 грн., витяжка вартістю 500,00 грн.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 право власності на майно набуте під час шлюбу вартістю 1 179 649,69 грн., а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_18 вартістю 950000,00 грн., автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року вартістю 226 149,69 грн., помпову рушницю вартістю 3500,00 грн.

В інщій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 право особистої приватної власності на житловий будинку АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 право особистої приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 .

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 в частині покупця ОСОБА_1 .

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 покупцем квартири АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 судові витрати у розмірі 10 280,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Ю.Козлова