Рішення

від 24.10.2022 по справі 200/13206/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/13206/17

Провадження № 2/202/1955/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря Калантаєнко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна, Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за участю Дніпропетровської обласної прокуратури, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою за результатом розгляду якої вимагав від суду відшкодувати матеріальну та моральну шкоду у розмірі 12667,70 дол. США, 10000,00 грн. матеріальної шкоди та 8190000,00 грн. моральної шкоди.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 23 липня 2009 року організованою групою представників влади (до складу яких входили голови судів, судді, секретарі судів, прокурори, підрозділи МВС, експертна установа) було здійснено порушення прав позивача, а саме позбавлення волі позивача, відверте знущанням над ним, захопленням власності. Важливим елементом цих дій було порушення 23 липня 2009 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська справи про адміністративне правопорушення відносно позивача №3-3/10, розгляд якої тривав більше року. 29 липня 2009 року позивач подав з цього приводу заяву про порушення кримінальної справи до Управління СБУ у Дніпропетровської області. Кілька років органи СБУ та прокуратури сперечались між собою та судами різних інстанцій щодо підслідності, але жодного разу постанову про порушення кримінальної справи або відмову у її порушенні не виносили. Вказані порушення прав позивача у наступні два роки були закріплені тими ж первинними співучасниками захоплення влади із залученням нових, супроводжувалися іншими (побічними злочинами), проти держави, проти правосуддя, проти особистих і майнових прав людини, найпоширенішими серед яких були внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, зловживання владою та постановлення завідомо неправосудних судових рішень. Факти, що стались 23 липня 2009 року підтверджуються: постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2010 року щодо незаконності арешту позивача 29 липня 2010 року; постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2011 року і трьома окремими постановами, направленими судом до прокурора області стосовно здійснення цього затримання «невідомими особами у цивільному одязі з посвідченням працівників міліції»; постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 серпня 2012 року стосовно незаконності затримання позивача 23 липня 2009 року; рішенням ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України №2» стосовно незаконності позбавлення позивача волі, втручання в особисте життя позивача. У липні 2017 року, тобто через 8 років після здійснення злочину, звернення позивача з цього приводу до правоохоронних органів і оскарження їх бездіяльності у судовому порядку, листом від 17 липня 2017 року №5/36882017 Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська повідомив позивача, що у справі №403/10361/12 відсутня постанова, якою ця справа мала бути вирішена, чинне законодавство, в умовах що склалися, не дозволяє вирішити цю справу, органи влади, які мають здійснити певні дії для припинення судової тяганини, таких дій не вчиняють. Вказаними рішеннями, діями та бездіяльністю органів відповідача, щодо захоплення влади позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Так матеріальна шкода складається із неповернення грошей, вкрадених у позивача у 2009 році під час незаконного позбавлення волі у розмірі 10000 дол.США (факт встановлений рішенням ЄСПЛ) і 3500 грн. (факт встановлений у кримінальній справі №63092362), збільшеної, згідно із ст.625 ЦК України, на інфляційні втрати та 3 відсотки річних, тобто 12667,70 дол.США і 10000,00 грн.

При оцінці розміру моральної шкоди позивач врахував тривалість порушення прав, яка за більшістю складових, включно із самим захопленням влади та відсутністю ефективного правового захисту складає 8 років, ступінь вини відповідача, яка у даному є найвищою.

Також позивач вважав, з метою розрахунку моральної шкоди, застосувати ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативну розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» стосовно мінімального розміру моральної шкоди не менш мінімального розміру зарплати за кожний місяць перебування під судом і перебування позивача під судом у справі №3-3/10 (13 місяців), мінімум моральної шкоди визначений законодавством у 3200,00 грн. х 13 = 41600,00 грн. вказане застосування є необхідним внаслідок того, що сама справа №3-3/10 і порушені у ній права позивача були невід`ємним елементом захоплення влади. Вказана вище сума є мінімальною та стосується лише перебування позивача під судом, яке було незначною часткою немайнової шкоди, завданої захопленням влади. Тобто вона не враховує інші аспекти завданої позивачу таким захопленням влади, зокрема: зусиль позивача у спорах з правоохоронними органами про необхідність вирішити заяву про злочин, душевних страждань з приводу незаконних рішень у справі № 403/10361/12, доповнених судовою тяганиною; страждань позивача, який завжди був і є соціально активним громадянином, з приводу правової деградації держави. Відтак загальна моральна шкода, завдана позивачу порушенням його прав у справі №3-3/10, як невід`ємної частини захоплення влади, без урахування усього іншого, має бути оціненою в 65000 євро, що курсом НБУ складає 1950000,00 грн. Позивач звернув увагу лише майнова шкода, завдана перебуванням під судом у справі №3-1954/09, яке було частиною захоплення влади, має мінімально оцінюватись у розмірі 1950000,00 грн. Немайнова шкода, завдана при розгляді (відсутності розгляду) заяви про порушення кримінальної справи за фактом захоплення влади, як було пояснено вище позивач оцінює у розмірі 6420000,00 грн. (за 96 місяців). Вказані суми за своїм підсумком складають загальну немайнову шкоду у розмірі 8190000,00 грн.

Позивачем також вказано, що докази зазначені у позовні заяві знаходяться у Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська та у реєстрі судових рішень. Де знаходиться кримінальна справа №63092362, яка порушена за фактом крадіжки грошей позивача і розслідувалась СВ РВ ДГУ ГУМВС у Дніпропетровській області, позивачу невідомо. (т.1 а.с.1-3).

15 січня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву по справі №200/13206/17, згідно змісту якої у зв`язку із задоволенням судом рішення від 10 жовтня 2018 року у справі №201/11110/17 вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої крадіжкою грошей у помешканні позивача під час незаконного позбавлення свободи, що спричинена бездіяльністю правоохоронних органів і судів, відкликав у даній справі. У зв`язку з задоволенням судом рішенням від 10 жовтня 2018 року № 201/11110/17, вимогу про відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під судом у справі №3-1754/09 (3-0003/10) Красногвардійського районного суду і розмірі 1.950.000,00 грн. позивач, також, відкликав (т.1 а.с.163-164). Крім того, позивач вказав, що за час розгляду справи розмір моральної шкоди збільшився на 5000 євро х 16 місяців додаткових зусиль позивача відновити свої права, фінансових витрат, душевних страждань, що дорівнює 80000 євро, або за курсом НБУ 31,55- 2524000,00. В зв`язку із чим ціна позову наразі складає 6.240.000,00+2.524.000.00=8764.000.00 грн. (т.1 а.с.162-164).

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подано відзив. В обґрунтування відзиву було вказано, що позивач не надав рішення суду чи інші докази на підтвердження незаконності дій або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду. Не надано доказів завдання матеріальної та моральної шкоди. Позивачем не надано доказів порушення його прав саме Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Крім того, у відзиві вказано, що питання щодо відшкодування матеріальної шкоди вже було предметом розгляду у справі №412/10440/2012, де позивачу було відмовлено у його вимогах через недоведеність. Вважав, що держава, з урахуванням рішень ЄСПЛ та інших справи, в т.ч., 201/11110/17 та 201/819818 вже понесла відповідальність перед позивачем за всі випадки його незаконних затримань, примусових госпіталізацій і тримання заявника у психіатричній лікарні, та понесла відповідальність за формальне відношення до перевірки його заяви, внаслідок чого, на думку позивача, порушувалось його право на захист від незаконного, безпідставного затримання (т.1 а.с.75-79, 154-159).

Дніпропетровською обласною прокуратурою надано відзив на позовну заяву. За змістом поданого документа позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на необґрунтованість та недоведеність доказами (т.2 а.с.110-114).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

11 серпня 2017 року суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Шевцовою Т.В. відкрито провадження у даній цивільній справі.

8 вересня 2017 року ухвалою суду задоволено заяву про відвід судді.

12 жовтня 2017 року суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. прийнято до провадження, призначено до розгляду.

20 жовтня 2017 року ухвалою суду задоволено заяву про відвід судді.

24 жовтня 2017 року суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Єлісєєвою Т.Ю. заявлено самовідвід у даній цивільній справі.

7 листопада 2017 року ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Литвиненко І.Ю. задоволено заяву про самовідвід судді.

9 листопада 2017 року ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлева Д.О. задоволено заяву про самовідвід судді.

5 лютого 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Антонюк О.А. заявлено самовідвід.

6 лютого 2018 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Трещовим В.В. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

6 квітня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Трещовим В.В. заявлено самовідвід.

10 квітня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Федоріщевим С.С. відкрито провадження у справі.

13 квітня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Федоріщевим С.С. направлено цивільну справу до апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання підсудності.

10 травня 2018 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області визначено підсудність даної цивільної справи Жовтневому районному суду м.Дніпропетровська.

31 серпня 2018 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Федоріщевим С.С. заявлено самовідвід.

12 вересня 2018 року суддею Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю. заявлено самовідвід.

20 листопада 2018 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Ткаченко Н.В. заявлено самовідвід.

21 листопада 2018 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Антонюк О.А. заявлено самовідвід.

22 листопада 2018 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Шелестовим К.О. прийнято позовну заяву до розгляду.

29 листопада 2018 року Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Шелестовим К.О. задоволено заяву про відвід судді.

10 грудня 2018 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Мельниченко С.П. прийнято позовну заяву до розгляду.

16 січня 2019 року Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Мельниченко С.П. задоволено заяву про відвід судді.

22 січня 2019 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Гончаренко В.М. прийнято позовну заяву до розгляду.

31 січня 2019 року суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Гончаренко В.М. задоволено заяву про відвід судді.

26 лютого 2019 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду визначено підсудність даної справи Індустріальному суду м.Дніпропетровська.

18 березня 2019 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська позовну заяву залишено без руху.

31 травня 2019 позовну заяву повернено позивачу.

12 вересня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції.

24 вересня 2019 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська позовну заяву залишено без руху.

9 грудня 2019 року позовну заяву повернено позивачу.

14 серпня 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 9 грудня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції.

26 серпня 2020 року ухвалою Індустріального суду м.Дніпропетровська справа прийнята до розгляду, відкрито провадження.

9 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву згідно якої останній просив при розгляді справи врахувати заяву подану 15 січня 2018 року щодо зміни ціни та предмета позову, призначити у справі судово-психологічну експертизу на підтвердження моральної шкоди (т.2 а.с.37).

Ухвалою від 10 листопада 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення відповідачів відмовлено, в інтересах держави залучено Дніпропетровську обласну прокуратуру.

3 грудня 2020 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська залучено до участі у справі співвідповідачів Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

17 березня 2021 року у справі, за клопотанням позивача, призначено психологічну експертизу, про що постановлено ухвалу.

21 липня 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2021 року залишено без змін в частині оскарженої ОСОБА_1 щодо оплати вартості проведення судової експертизи.

12 жовтня 2021 року провадження у справі було поновлено.

13 жовтня 2021 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку із неявкою позивача.

15 серпня 2022 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції.

17 жовтня 2022 року підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

24 жовтня 2022 року судом ухвалено рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою 21 вересня 2011 року Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, у справі №4-1453/11 визнано незаконним затримання ОСОБА_1 29 липня 2010 року (т.1 а.с.181,182).

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 січня 2018 року у справі №201/159/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії щодо позбавлення ОСОБА_1 свободи після оголошення постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року про звільнення останнього від відбування адміністративного арешту, а також зміни місця відбування адміністративного арешту останнього зі спецприймальника для адмінзаарештованих ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на обласну психіатричну лікарню у м. Запоріжжі. Постанова набрала законної сили 2 лютого 2018 року.

У вказаній постанові суд прийшов до висновку про те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти незаконного позбавлення ОСОБА_1 свободи після оголошення постанови Красногвардійського районного суду від 03 серпня 2010 року про звільнення останнього від відбування адміністративного арешту, а також зміни місця відбування адміністративного арешту ОСОБА_1 зі спецприймальника для адмінзаарештованих ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на обласну психіатричну лікарню у м. Запоріжжі, оскільки ці обставини ґрунтуються на повному, всебічному та повному дослідженні наданих суду доказів та поясненнях ОСОБА_1 , які не спростовані жодною посадовою особою органу державної влади, в тому числі, представником прокуратури, який у судове засідання без поважних причин не з`явився, а отже, скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню (т.1а.с.124-126).

29 січня 2018 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року задовольнив; «Вважати у мотивувальній частині постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року вірною датою винесення постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 «25 січня 2010 року»» (т.1 а.с.127).

Також, судом встановлено, що вказані вище неправомірні дії були предметом розгляду ЄСПЛ та інших судових органів.

Так, судом було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що в рішенням Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України №2» оголошено прийнятними скаргу стосовно примусових госпіталізації і тримання заявника у психіатричній лікарні, постановлено порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, порушення 8 Конвенції, стягнуто із держави - відповідача на користь ОСОБА_1 суми, які мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися: (i) 5.000 (п`ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди; та (її) 120 (сто двадцять) євро компенсації судових та інших витрат.

Також, судом встановлено, що у зв`язку із вчиненням відносно позивача неправомірних дій вказаних вище, останній був вимушений звернутись до правоохоронних органів з метою захисту та відновлення своїх прав. Наразі вказані дії позивача залишаються без результату (відсутній обвинувачувальний або виправдовувальний вирок, інший процесуальний документ, яким закінчується кримінальне провадження), тоді як факт неправомірних дій вчинених відносно позивача є доведеним та встановленим.

Жодним із відповідачів не спростовано фактів встановлених судом, не надано доказів протилежного.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56,62 Конституції України, статтях 1167,1176 ЦК України.

За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктами 1,5 частини першої статті 3 цього Закону, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною першою ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст.1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1)заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2)майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3)штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4)суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1,3,4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Таким чином, з урахуванням обставин встановлених в ході розгляду справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення суми в рахунок відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, у розмірі 500000, 00 грн.

Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Держави Україна, Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська (49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 57, код ЄДРПОУ: 02891368), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 37988155), за участю Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ: 02909938), про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди суму у розмірі 500 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2022 року.

Суддя Г.О. Кухтін