Окрема ухвала

від 24.10.2022 по справі 640/22599/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА УХВАЛА

24 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №640/22599/19

адміністративне провадження №К/9901/22366/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку питання про постановлення окремої ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 (замінений на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», ОСОБА_8 , про визнання неправомірними дій та скасування наказу, за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аверкової В.В. від 14.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Горяйнова А.М., Файдюка В.В. та Чаку Є.В. від 17.05.2021,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_9 (далі також ТОВ ОСОБА_1, позивач, замінений на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) звернувся з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент ДАБК, відповідач), треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», ОСОБА_8 , у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 05.01.2017 №КВ 083170051042 та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_3 » від 01 березня 2017 року № КВ 143170600101.

- скасувати наказ Департаменту ДАБК від 21.08.2018 №232 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» щодо об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » (далі також спірний, оскаржуваний наказ).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Згідно з обставинами, установленими у цій справі судами попередніх інстанцій, оскаржуваним наказом Департаменту ДАБК скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» щодо об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » на підставі листів ТОВ «Комфорт-Таун» від 04.07.2018 (вх. №073/5168), від 07.08.2018 №1180 (вх. №073/6218) та листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.07.2018 №055-9427.

У вищевказаних листах ТОВ «Комфорт-Таун» повідомлялось, що власником, зокрема, квартири АДРЕСА_1 проводиться облаштування окремого входу та вирізання у фасаді багатоквартирного будинку додаткових дверних отворів, облаштування окремої вхідної групи, що грубо порушує права та інтереси співвласників багатоквартирного житлового будинку і вимоги законодавства України, зокрема, статей 7, 9, 10 Закону України від 14.05.2015 №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», частини п`ятої статті 319, частини другої статті 382 Цивільного кодексу України.

У листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.07.2018 №055-9427, отриманому на запит Департаменту ДАБК від 06.07.2018 №073-6219, відповідача повідомлено про те, що на вищевказаний об`єкт будівництва необхідно було отримати містобудівні умови та обмеження.

У скасованих відповідачем деклараціях замовник навів дані про те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не вимагаються, а також зазначав, що на об`єкт будівництва наявна розроблена і затверджена в установленому законом порядку проектна документація.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, колегія суддів Касаційного адміністративного суду, беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також проаналізувавши правові норми законів України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність», від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №913/19651, Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 №122), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за №651/19389, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 №747), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750), ДБН А.2.2-3:2014 «СКЛАД ТА ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА БУДІВНИЦТВО», ДБН В.3.2.2-2009 «ЖИТЛОВІ БУДИНКИ. РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ» та висновки Верховного Суду щодо їх застосування дійшла таких висновків.

Для проектування об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » замовник ( ОСОБА_7 ) повинна була отримати містобудівні умови та обмеження, позаяк внаслідок такої реконструкції було проведено облаштування окремого входу та вирізання у фасаді багатоквартирного будинку додаткових дверних отворів, облаштування окремої вхідної групи.

Оскільки містобудівні умови та обмеження на проектування вищевказаного об`єкту уповноваженим органом не надавались і замовником або проектувальником не отримувались, то й наведені у скасованих спірним наказом деклараціях дані про відсутність підстав для отримання містобудівних умов і обмежень та про наявність на цей об`єкт затвердженого (належно затвердженого, затвердженого в установленому порядку) проекту є недостовірними, оскільки останній не пройшов процедуру встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування (погодження проекту), до яких законом віднесено й містобудівні умови і обмеження, й не був розроблений з їх урахуванням.

На переконання колегії суддів такі недостовірні дані, наведені замовником у зареєстрованих органом державного архітектурно - будівельного контролю деклараціях, дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Водночас, Департаментом ДАБК, при винесенні оспорюваного наказу, не було враховано те, що на вищевказаний об`єкт будівництва було оформлено право власності за ОСОБА_7 , тобто за замовником такого будівництва, а згодом цей об`єкт було відчужено за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення позивачу у цій справі - ОСОБА_1 .

Колегія суддів, розглянувши цю справу в касаційному порядку підкреслювала, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, а саме - вчинення замовником дій щодо реалізації наданого їй цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

А після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, що відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від 09.06.2021 у справі №826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19.

Оскільки право власності на об`єкт - нежитлове приміщення (квартиру АДРЕСА_1 оформлене до видачі спірного наказу, то декларація про готовність об`єкту до експлуатації вичерпала свою дію фактом її виконання.

При цьому, за змістом статті 26, частини другої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт, а документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

З урахування наведеного, колегія суддів констатувала, що Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), скасувавши декларації, які вичерпали свою дію і втратили чинність після завершення будівництва, діяв протиправно і всупереч приписів статті 19 Конституції України.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, неодноразово викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16, а також у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 30.03.2021 у справі №826/5513/17, після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Тобто ефективним способом захисту за таких обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом ДАБК буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

Реєстрація ж права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного (висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Отже, факт оформлення права власності на завершений будівництвом об`єкт, який однак збудований самочинно, не є перешкодою для виконання зобов`язань, покладених на уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю, щодо порушення у встановленому законом порядку питання про знесення такого будівництва та реалізації з цією метою відповідних повноважень, які, окрім іншого, передбачені й нормами статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вирішуючи питання про постановлення у цій справі окремої ухвали, колегія суддів звертає увагу й на те, що за змістом положень пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та частини другої статті 382 Цивільного кодексу України спільним майном багатоквартирного будинку визнаються, у тому числі несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 20.12.2010 №22-22/3622/0/6-10 роз`яснено, що терміни «несучі конструкції», «огороджувальні конструкції» застосовуються у багатьох нормативних документах (ДБН 13.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель», ДБН В.2.6-33:2008 «Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації» тощо).

Згідно з уставленою практикою, несучі конструкції - це будівельні конструкції, що становлять несучий остов (каркас) будинку або споруди, забезпечуючи їх надійність і довговічність. Несучі конструкції сприймають основні навантаження (власну масу, масу устаткування, людей, снігу, напір вітру, тиск ґрунту на підземні частини будинку або споруди тощо) і передають їх на основу.

Огороджувальні конструкції - будівельні конструкції, що обмежують об`єм будівлі або споруди, розділяють його на окремі приміщення та призначені для захисту приміщень від температурних дій, вітру, вологи, шуму, радіації тощо.

Рішення щодо реконструкції вищевказаного спільного майна багатоквартирного будинку може бути прийнято лише його співвласниками і належить до повноважень зборів співвласників, а не окремому власнику квартири чи нежитлового приміщення, що вбачається з положень статті стаття 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За нормами статей 13, 41 Конституції України та частини п`ятої статті 19 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

В Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.

В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб`єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов`язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації, або з інших причин, якщо реалізація (виконання) відповідних публічно - владних управлінських функцій є можливою і цьому не перешкоджають непереборні (форс - мажорні) обставини.

Це відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі №826/14682/16.

При цьому, у частині другій статті 3 Конституції України закарбовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Це правило поширюється на усіх без винятку суб`єктів владних повноважень, у тому числі й на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які згідно з статтею 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У листах ТОВ «Комфорт-Таун» від 04.07.2018 (вх. №073/5168), від 07.08.2018 №1180 (вх. №073/6218), який передував виданню спірного у цій справі наказу, повідомлялось, що власником, зокрема, квартири АДРЕСА_1 проводиться облаштування окремого входу та вирізання у фасаді багатоквартирного будинку додаткових дверних отворів, зміну його зовнішнього вигляду, облаштування окремої вхідної групи за відсутності відповідного рішення про реконструкцію такого спільного майна та згоди на це користувача земельної ділянки, на якій знаходиться прибудинкова територія.

У цих же листах також повідомлялось, що ці дії забудовника грубо порушують права та інтереси співвласників багатоквартирного житлового будинку і вимоги законодавства України, зокрема, статей 7, 9, 10 Закону України від 14.05.2015 №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», частини п`ятої статті 319, частини другої статті 382 Цивільного кодексу України.

Такі обставини не спростовані під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій.

Однак, оскаржуваний наказ жодним чином не вплинув на правовий стан спірних правовідносин і не зумовив усунення виявлених органом державного архітектурно - будівельного контролю порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, не сприяв забезпеченню прав співвласників багатоквартирного житлового будинку і користувача (орендаря) земельної ділянки (прибудинкової території), які не давали своєї згоди на здійснення такої реконструкції спільного майна багатоквартирного житлового будинку шляхом внесення змін у огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку (прорізання додаткових отворів) і на користування його прибудинковою територією з метою облаштування на ній елементів конструкції окремої вхідної групи до нового входу в реконструйоване нежитлове приміщення.

Встановлені у цій справі обставини дозволяють стверджувати, що Департамент ДАБК не вжив передбачених законом та обов`язкових до виконання заходів з метою ефективної реалізації своїх повноважень, наявних у нього як у органу державного архітектурно - будівельного контролю, внаслідок чого виявлені ним порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, прав окремих осіб та громадян, залишаються не усунутими, а відомості про вжиття належних заходів, спрямованих на подолання таких негативних наслідків, судами не встановлено.

За змістом норм статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Зважаючи на виявлені під час розгляду цієї справи порушення закону, а також з огляду на характер причин та умов, які їм сприяли, спричинених цими порушеннями наслідків, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для постановлення у даному випадку окремої ухвали.

Керуючись статями 249, 358, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Повідомити Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлені під час розгляду цієї справи порушення вимог законодавства для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням.

Копію цієї ухвали надіслати Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження окремої ухвали.

Окрема ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа