Ухвала

від 16.05.2023 по справі 640/22599/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/22599/19

адміністративне провадження №К/9901/22366/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні питання про накладення штрафу на Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справі за позовом ОСОБА_1 (замінений на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», ОСОБА_8 , про визнання неправомірними дій та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_9 (далі також ТОВ ОСОБА_10, позивач, замінений на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) звернувся з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент ДАБК, відповідач), треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун", ОСОБА_8 , у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція квартири АДРЕСА_1 " від 05.01.2017 №КВ 083170051042 та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності "Реконструкція квартири АДРЕСА_2 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_3 " від 01.03.2017 №КВ 143170600101.

- скасувати наказ Департаменту ДАБК від 21.08.2018 №232 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності" щодо об`єкту "Реконструкція квартири АДРЕСА_1 " (далі також спірний, оскаржуваний наказ).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021, позов задоволено повністю.

Ці судові рішення оскаржені відповідачем у касаційному порядку до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2022, прийнятою у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій змінено шляхом викладення їх мотивувальної частини відповідно до мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, колегія суддів Касаційного адміністративного суду, беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також проаналізувавши норми Конституції України, законів України від 20.05.1999 №687-XIV "Про архітектурну діяльність", від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" та від 14.05.2015 №417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Цивільного кодексу України, Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №913/19651, Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 №122), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за №651/19389, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 №747), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750), ДБН А.2.2-3:2014 "СКЛАД ТА ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА БУДІВНИЦТВО", ДБН В.3.2.2-2009 "ЖИТЛОВІ БУДИНКИ. РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ", ДБН 13.2.6-31:2006 "Теплова ізоляція будівель", ДБН В.2.6-33:2008 "Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації" та висновки Верховного Суду щодо їх застосування дійшла висновку про наявність передбачених статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для постановлення у цій справі окремої ухвали.

Верховний Суд, вирішуючи питання про постановлення окремої ухвали встановив, що спірний об`єкт реконструкції має ознаки самочинного будівництва, у зв`язку з чим у органу державного архітектурно-будівельного контролю на підставі норм статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виник обов`язок вжити передбачені цієї статтею заходи щодо знесення такого самочинного будівництва.

Верховним Судом акцентовано увагу на тому, що оскаржуваний наказ жодним чином не вплинув на правовий стан спірних правовідносин і не зумовив усунення виявлених органом державного архітектурно - будівельного контролю порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, не сприяв забезпеченню прав співвласників багатоквартирного житлового будинку і користувача (орендаря) земельної ділянки (прибудинкової території), які не давали своєї згоди на здійснення такої реконструкції спільного майна багатоквартирного житлового будинку шляхом внесення змін у огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку (прорізання додаткових отворів) і на користування його прибудинковою територією з метою облаштування на ній елементів конструкції окремої вхідної групи до нового входу в реконструйоване нежитлове приміщення.

Колегія суддів також підкреслювала, що встановлені у цій справі обставини дозволяють стверджувати, що Департамент ДАБК не вжив передбачених законом та обов`язкових до виконання заходів з метою ефективної реалізації своїх повноважень, наявних у нього як у органу державного архітектурно - будівельного контролю, внаслідок чого виявлені ним порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, прав окремих осіб та громадян, залишаються не усунутими, а відомості про вжиття належних заходів, спрямованих на подолання таких негативних наслідків, судами не встановлено.

У зв`язку з вищевикладеним, окремою ухвалою Верховного Суду від 24.10.2022 постановлено:

Повідомити Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлені під час розгляду цієї справи порушення вимог законодавства для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням;

Копію цієї ухвали надіслати Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження окремої ухвали.

Окрема ухвала Верховного Суду набирала законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Згідно з відомостями, що містяться у Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", Департамент ДАБК є користувачем підсистеми "Електронний суд", за допомогою якої 24.10.2022 о 20:33 годині відповідачу доставлено копію окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022.

З урахуванням цього, встановлений у вищевказаній окремій ухвалі строк для її виконання закінчився 24.01.2023.

18.01.2023 у автоматизованій системі документообігу Суду зареєстровано заяву Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо виконання вимог окремої ухвали від 24.10.2022 у справі №640/22599/19.

У цій заяві Департаментом ДАБК повідомлялось про відсутність у нього правових підстав для звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, а також про неможливість вчинення ним дій, пов`язаних з проведенням відповідних заходів державного архітектурно-будівельного контролю та складання розпорядчих документів з метою реагування на встановлені у цій справі порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Разом з тим, Верховний Суд в ухвалі від 03.02.2023 визнав ці аргументи такими, що не свідчать про наявність об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлюють виконання вимог окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022 та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням.

Цією ж ухвалою стягнуто з Департаменту ДАБК в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 805,20 гривень та постановлено про вжиті заходи до усунення порушень закону, зазначених в окремій ухвалі Верховного Суду від 24.10.2022, повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження окремої ухвали.

Копії цієї ухвали направлено Департаменту ДАБК та до Державної судової адміністрації України, в порядку, визначеному статтями 149, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до виконання.

03.05.2023 до Верховного Суду надійшла заява Департаменту ДАБК на виконання вимог окремої ухвали від 24.10.2022 та ухвали від 03.02.2023 у справі №640/22599/19.

У цій заяві повідомляється про відсутність у Департаменту ДАБК правових підстав для вжиття в межах наявної у нього компетенції відповідних заходів державного архітектурно - будівельного контролю, спрямованих, зокрема, на усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушень у окремій ухвалі від 24.10.2022, постановленій у цій справі, оскільки такі дії в умовах воєнного стану можуть бути вчинені виключно на підставі рішення, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», а саме - центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, у спірних відносинах - у сферах будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, яким виступає Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінінфраструктури).

Заявник відзначає, що незважаючи на його неодноразові звернення до Мінінфраструктури щодо надання дозволу на здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва «Реконструкція квартири №16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Регенераторна, 4 у Дніпровському районі м. Києва», в період воєнного стану в порядку проведення позапланової перевірки, відповіді отримано не було.

У заяві також зазначається, що відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» поданню позову про знесення самочинного будівництва передує видання особі, яка здійснила таке будівництво, припису і встановлення факту його невиконання.

При цьому заявник посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №815/2311/15, від 09.07.2020 у справі №463/4564/16-а та від 08.03.2023 у справі №420/8499/20, згідно з якими пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що факти наведення замовником у деклараціях недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, у спірних правовідносинах встановлені самим же Департаментом ДАБК під час видання наказів, які охоплювались предметом спору у справі №640/22599/19, а факт самочинного будівництва встановлено й доведено під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

У такому разі проведення перевірки з метою виявлення та підтвердження фактів самочинного будівництва, що вже були встановлені й наявність яких доведена та вбачається з судових рішень, які набрали законної сили, втрачає свою доцільність і матиме формальний характер, не зумовить виконання мети, цілі й завдань, які переслідуються під час здійснення заходів державного архітектурно - будівельного контролю.

Колегія суддів вважає, що виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, що має місце у спірних правовідносинах і доведено у встановленому законом порядку, зумовлює необхідність виконання уповноваженим органом дій, передбачених законом, спрямованих на усунення наслідків такого будівництва, припинення порушення прав та інтересів інших осіб, зумовлених самочинним будівництвом.

При цьому, колегія суддів підкреслює, що стаття 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не врегульовує відносин, пов`язаних із здійсненням державного архітектурно - будівельного контролю, а унормовує процедуру знесення самочинно збудованих об`єктів, яка є самостійною і чітко регламентована законом.

Тому, колегія суддів критично ставиться до аргументів Департаменту ДАБК стосовно неможливості вжиття ним заходів щодо знесення самочинного будівництва, передбачених вищевказаною нормою, з огляду на неможливість проведення цим органом позапланової перевірки як заходу державного архітектурно - будівельного контролю, що, на його думку, повинен передувати вчиненню дій, передбачених статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

До того ж, буквальний аналіз цієї норми не дає підстав стверджувати про обґрунтованість доводів відповідача стосовно обов`язковості проведення відповідних заходів державного архітектурно - будівельного контролю як передумови для вжиття передбачених законом заходів щодо знесення самочинно збудованих об`єктів, якщо факти самочинного будівництва вже виявлені, підтверджені та доведені, зокрема, у судовому порядку.

Враховуючи, що відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі невиконання особою, яка здійснила самочинне будівництво, відповідного припису посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю питання знесення такого будівництва підлягає вирішенню виключно у судовому порядку, то обставини, зокрема, щодо наявності чи відсутності фактів такого будівництва охоплюватимуться предметом спору в такій справі й підлягатимуть перевірці судом.

Колегія судів не заперечує того, що факти самочинного будівництва можуть бути виявлені й під час проведення перевірок, призначених і проведених у встановленому законом порядку, однак норми статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не конкретизують способу виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту самочинного будівництва об`єкта і не вимагають проведення таких перевірок як передумови для реалізації повноважень, визначених цією статтею, та знесення самочинно збудованих об`єктів.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що закон не в усіх випадках вимагає в обов`язковому порядку здійснювати заходи державного архітектурно - будівельного контролю з метою виявлення порушень у сфері містобудівної діяльності, їх фіксації та документування, а проведення відповідних перевірок у межах таких заходів не завжди є обов`язковою передумовою для реалізації наявних у органу контролю повноважень.

Наприклад, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №826/6660/16, закон не зобов`язує уповноважений орган державного архітектурно - будівельного контролю проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною. У такому випадку не проведення перевірки не може слугувати перешкодою для реалізації повноважень органу державного архітектурно - будівельного контролю, визначених статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, до внесення змін до цієї норми Закону України від 17.10.2019 №199-IX.

Колегія суддів вважає, що за цих конкретних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і правового регулювання спірних правовідносин цей висновок можна застосувати й у справі, що розглядається.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів не може визнати наведені Департаментом ДАБК аргументи такими, що перешкоджають цьому органу вжити передбачені законом заходи, спрямовані на усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням законодавства, й вважає, що вони не вказують на наявність поважних причин, які можуть зумовити невиконання вимог окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022 та ухвали від 03.02.2023 у справі №640/22599/19.

Колегія суддів нагадує, що згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою - четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі конституційні положення та законодавчі приписи знайшли своє закріплення й у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин другої, третьої статті 14 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Окрема ухвала як вид судового рішення за своєю суттю є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №560/4030/18).

За правилами частини другої, пунктів 6, 7 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З вищевикладеного вбачається, що виконання судового рішення в адміністративній справі, до переліку яких у розумінні частини першої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України належить й ухвала, є процесуальним обов`язком учасників справи та осіб, яких воно стосується. Невиконання такого процесуального обов`язку зумовлює настанні певних юридичних наслідків у вигляді встановленої законом відповідальності.

Так, адміністративна відповідальність за залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду, встановлено статтею 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду. Кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення передбачають норми статті 382 Кримінального кодексу України.

З метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, судом відповідно до статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України можуть здійснюватися й дії щодо застосування заходів процесуального примусу у визначених цим Кодексом випадках.

Вищевказаною статтею також встановлено, що заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Пунктом 1 частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків.

Враховуючи, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у строк, встановлений судом, повторно не виконано вимог судового рішення, яке набрало законної сили, й за відсутності поважних причин не вжито заходів, спрямованих на усунення зазначених у окремій ухвалі Верховного Суду від 24.10.2022 порушень закону, тобто повторно не виконано своїх процесуальних обов`язків, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до відповідача у цій справі, якому така окрема ухвала адресована, заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Визначаючи розмір штрафу, колегія суддів виходить з того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році становить 2684 гривні, а отже розмір штрафу на підставі пункту 1 частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням обставин порушення, становить 2684 гривні.

Поряд із цим, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що сплата штрафу не звільняє його від обов`язку виконати вимоги окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022 і не звільняє від відповідальності, встановленої законом, за невиконання такого судового рішення.

Керуючись статями 144, 149, 358, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними вказані Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) причини невиконання вимог окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022 та ухвали від 03.02.2023 у справі №640/22599/19.

Визнати повторним невиконанням процесуальних обов`язків невиконання Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимог окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022 та ухвали від 03.02.2023 у справі №640/22599/19 та невжиття без поважних причин заходів з метою усунення порушень закону.

Про вжиті заходи до усунення порушень закону, зазначених в окремій ухвалі Верховного Суду від 24.10.2022, постановленій у справі №640/22599/19, повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження цієї ухвали.

Стягнути з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2684 гривні.

Копії цієї ухвали направити Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та до Державної судової адміністрації України, в порядку, визначеному статтями 149, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до виконання.

Відповідно до статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та набрала законної сили 16.05.2023.

Боржником за цим виконавчим документом є Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: вул. Хрещатик, 32-А, м. Київ, 01044; ЄДРПОУ 40224921).

Стягувачем за цим виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (адреса: Україна, 01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код 26255795).

Строк пред`явлення цієї ухвали суду до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа