Ухвала

від 03.02.2023 по справі 640/22599/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2023 року

м. Київ

справа №640/22599/19

адміністративне провадження №К/9901/22366/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні питання про накладення штрафу на Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справі за позовом ОСОБА_1 (замінений на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», ОСОБА_8 , про визнання неправомірними дій та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_9 (далі також ТОВ ОСОБА_9., позивач, замінений на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) звернувся з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент ДАБК, відповідач), треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», ОСОБА_8 , у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 05.01.2017 №КВ 083170051042 та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_3 » від 01.03.2017 №КВ 143170600101.

- скасувати наказ Департаменту ДАБК від 21.08.2018 №232 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» щодо об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » (далі також спірний, оскаржуваний наказ).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Згідно з обставинами, установленими у цій справі судами попередніх інстанцій, оскаржуваним наказом Департаменту ДАБК скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» щодо об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » на підставі листів ТОВ «Комфорт-Таун» від 04.07.2018 (вх. №073/5168), від 07.08.2018 №1180 (вх. №073/6218) та листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.07.2018 №055-9427.

У вищевказаних листах ТОВ «Комфорт-Таун» повідомлялось, що власником, зокрема, квартири АДРЕСА_1 проводиться облаштування окремого входу та вирізання у фасаді багатоквартирного будинку додаткових дверних отворів, облаштування окремої вхідної групи, що грубо порушує права та інтереси співвласників багатоквартирного житлового будинку і вимоги законодавства України, зокрема, статей 7, 9, 10 Закону України від 14.05.2015 №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», частини п`ятої статті 319, частини другої статті 382 Цивільного кодексу України.

У листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.07.2018 №055-9427, отриманому на запит Департаменту ДАБК від 06.07.2018 №073-6219, відповідача повідомлено про те, що на вищевказаний об`єкт будівництва необхідно було отримати містобудівні умови та обмеження.

У скасованих відповідачем деклараціях замовник навів дані про те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не вимагаються, а також зазначав, що на об`єкт будівництва наявна розроблена і затверджена в установленому законом порядку проектна документація.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, колегія суддів Касаційного адміністративного суду, беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також проаналізувавши правові норми Конституції України, Законів України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність», від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», від 14.05.2015 №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Цивільного кодексу України, Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №913/19651, Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 №122), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за №651/19389, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 №747), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750), ДБН А.2.2-3:2014 «СКЛАД ТА ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА БУДІВНИЦТВО», ДБН В.3.2.2-2009 «ЖИТЛОВІ БУДИНКИ. РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ», ДБН 13.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель», ДБН В.2.6-33:2008 «Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації» та висновки Верховного Суду щодо їх застосування дійшла висновку про наявність передбачених статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для постановлення у цій справі окремої ухвали.

Верховний Суд, вирішуючи питання про постановлення окремої ухвали встановив, що спірний об`єкт реконструкції має ознаки самочинного будівництва, у зв`язку з чим у органу державного архітектурно-будівельного контролю на підставі норм статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виник обов`язок вжити передбачені цієї статтею заходи щодо знесення такого самочинного будівництва.

Верховним Судом акцентовано увагу на тому, що оскаржуваний наказ жодним чином не вплинув на правовий стан спірних правовідносин і не зумовив усунення виявлених органом державного архітектурно - будівельного контролю порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, не сприяв забезпеченню прав співвласників багатоквартирного житлового будинку і користувача (орендаря) земельної ділянки (прибудинкової території), які не давали своєї згоди на здійснення такої реконструкції спільного майна багатоквартирного житлового будинку шляхом внесення змін у огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку (прорізання додаткових отворів) і на користування його прибудинковою територією з метою облаштування на ній елементів конструкції окремої вхідної групи до нового входу в реконструйоване нежитлове приміщення.

Колегія суддів також підкреслювала, що встановлені у цій справі обставини дозволяють стверджувати, що Департамент ДАБК не вжив передбачених законом та обов`язкових до виконання заходів з метою ефективної реалізації своїх повноважень, наявних у нього як у органу державного архітектурно - будівельного контролю, внаслідок чого виявлені ним порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, прав окремих осіб та громадян, залишаються не усунутими, а відомості про вжиття належних заходів, спрямованих на подолання таких негативних наслідків, судами не встановлено.

У зв`язку з вищевикладеним, окремою ухвалою Верховного Суду від 24.10.2022 постановлено:

Повідомити Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлені під час розгляду цієї справи порушення вимог законодавства для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням;

Копію цієї ухвали надіслати Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження окремої ухвали.

Окрема ухвала Верховного Суду набирала законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Згідно з відомостями, що містяться у Комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», Департамент ДАБК є користувачем підсистеми «Електронний суд», за допомогою якої 24.10.2022 о 20:33 годині відповідачу доставлено копію окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022.

З урахуванням цього, встановлений у вищевказаній окремій ухвалі строк для її виконання закінчився 24.01.2023.

18.01.2023 у автоматизованій системі документообігу Суду зареєстровано заяву Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо виконання вимог окремої ухвали від 24.10.2022 у справі №640/22599/19.

У цій заяві повідомлено, що у Департаменту ДАБК відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, оскільки замовник будівництва ОСОБА_7 ухиляється від проведення перевірки і це позбавляє відповідача можливості в порядку, встановленому законом, оформити припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для його добровільного виконання.

Заявник посилається й на те, що теперішні власники об`єкта, стосовно якого встановлено наявність ознак самочинного будівництва, є добросовісними набувачами і не є тими особами, щодо яких може здійснюватися державний архітектурно - будівельний контроль, оскільки останні не вчиняли жодних дій з будівництва (реконструкції) цього об`єкта, не виконували будівельних робіт на ньому, а лише набули право власності на підставі відповідної цивільно - правової угоди.

З огляду на це Департамент ДАБК вважає, що за таких обставин ефективним способом захисту та реагування на виявлений та встановлений факт самочинного будівництва, першочергово є вчинення таких дій у наступній послідовності: скасування реєстрації документів, на підставі яких виконано будівельні роботи, введено об`єкт в експлуатацію і зареєстровано на нього право власності, вирішення питання про скасування такого права у встановленому законом порядку; проведення заходу державного архітектурно - будівельного контролю і оформлення за його результатами відповідного припису; встановлення факту його невиконання; звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Відповідач також переконаний, що видаючи оспорюваний у цій справі наказ, він діяв у відповідності до вимог законодавства і вжив ефективні заходи реагування на виявлений факт самочинного будівництва.

Окрім цього, заявник підкреслює, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №503 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Зважаючи на викладене, заявник стверджує, що на сьогодні у Департаменту ДАБК відсутні правові підстави для вжиття заходів державного архітектурно - будівельного контролю за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Регенераторна, 4, нежитлове приміщення №16-174.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником підстави в обґрунтуванні доводів про неможливість вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням, не свідчать про наявність об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлюють виконання вимог окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022.

Зокрема, Верховний Суд наголошує, що відсутність на об`єкті будівництва суб`єкта містобудування, який його збудував, не перешкоджає проведенню заходів державного архітектурно - будівельного контролю і складання за результатами таких заходів відповідного припису, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, у чинній редакції посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню, а суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 14 вищевказаного Порядку).

При цьому, присутність суб`єкта містобудування під час проведення перевірки в порядку державного архітектурно - будівельного контролю є лише його суб`єктивним правом, яке реалізуються на власний розсуд і також не може перешкоджати реалізації уповноваженим органом своїх повноважень у цій сфері.

Варто зауважити, що згідно з пунктом 10 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю Департамент ДАБК у своїй діяльності взаємодіє, зокрема, з органами державної статистики, органами Національної поліції, прокуратури та іншими правоохоронними і контролюючими органами, тобто в межах, встановлених законом, не позбавлений можливості порушувати питання про сприяння цих органів у проведенні перевірки.

Твердження відповідача про те, що вжиттю передбачених законом заходів щодо знесення самочинного будівництва повинен передувати певний алгоритм дій, зазначений Департаментом ДАБК у заяві, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки ці обставини не є взаємопов`язаними і такі дії, як передумова для реалізації уповноваженим органом своїх повноважень у сфері державного архітектурно - будівельного контролю, законом не передбачені.

Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що відповідно до усталеного правозастосування Верховного Суду, на яке наявне посилання й в окремій ухвалі цього Суду від 24.10.2022, реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва не змінює такого правового статусу, а отже не є перешкодою для здійснення передбачених законом заходів державного архітектурно - будівельного контролю.

Необхідно врахувати й те, що норми статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» носять імперативний характер і прямо зобов`язують посадову особу органу державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, видати особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. А у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, вимагають від органу державного архітектурно-будівельного контролю подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Доводи про те, що заявник, видаючи оспорюваний у цій справі наказ, вжив усіх залежних від нього і можливих заходів реагування на виявлений факт самочинного будівництва, колегія суддів оцінює критично, оскільки це суперечить закону і висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.10.2022, прийнятій у цій справі за результатом її касаційного розгляду.

Безпідставними є й посилання заявника на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №503 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що дійсно, вищевказаною нормою постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Однак, відповідно до пункту 2 цієї ж постанови Уряду України, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Отже, розглянувши наведені Департаментом ДАБК аргументи, колегія суддів не встановила непереборних і об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання вимог окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022.

Вирішуючи питання про накладення штрафу на відповідача у цій справі - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), колегія суддів враховує, що згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою - четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі конституційні положення та законодавчі приписи знайшли своє закріплення й у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин другої, третьої статті 14 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Окрема ухвала як вид судового рішення за своєю суттю є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №560/4030/18).

За правилами частини другої, пунктів 6, 7 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З вищевикладеного вбачається, що виконання судового рішення в адміністративній справі, до переліку яких у розумінні частини першої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України належить й ухвала, є процесуальним обов`язком учасників справи та осіб, яких воно стосується. Невиконання такого процесуального обов`язку зумовлює настанні певних юридичних наслідків у вигляді встановленої законом відповідальності.

Так, адміністративна відповідальність за залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду, встановлено статтею 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду. Кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення передбачають норми статті 382 Кримінального кодексу України.

З метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, судом відповідно до статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України можуть здійснюватися й дії щодо застосування заходів процесуального примусу у визначених цим Кодексом випадках.

Вищевказаною статтею також встановлено, що заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Пунктом 1 частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Частинами п`ятою, шостою цієї ж статті визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у строк, встановлений судом, не виконано вимог судового рішення, яке набрало законної сили, й за відсутності поважних причин не вжито заходів, спрямованих на усунення зазначених у окремій ухвалі Верховного Суду від 24.10.2022 порушень закону, тобто не виконано своїх процесуальних обов`язків, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до відповідача у цій справі, якому така окрема ухвала адресована, заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Визначаючи розмір штрафу, колегія суддів виходить з того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році становить 2684 гривні, а отже розмір штрафу становить 805,20 гривень.

Поряд із цим, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що сплата штрафу не звільняє його від обов`язку виконати вимоги окремої ухвали Верховного Суду від 24.10.2022 і не звільняє від відповідальності, встановленої законом, за невиконання такого судового рішення.

Керуючись статями 144, 149, 358, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати невиконанням процесуальних обов`язків Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) невжиття без поважних причин заходів до усунення порушень закону, зазначених в окремій ухвалі Верховного Суду від 24.10.2022, постановленій у справі №640/22599/19.

Стягнути з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: вул. Хрещатик, 32-А, м. Київ, 01044; ЄДРПОУ 40224921) в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (адреса: Україна, 01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛИПСЬКА, будинок 18/5; ідентифікаційний код 26255795) штраф 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 805,20 гривень.

Про вжиті заходи до усунення порушень закону, зазначених в окремій ухвалі Верховного Суду від 24.10.2022, постановленій у справі №640/22599/19, повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження окремої ухвали.

Копії цієї ухвали направити Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та до Державної судової адміністрації України, в порядку, визначеному статтями 149, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до виконання.

Строк пред`явлення даної ухвали суду до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа