Постанова

від 25.10.2022 по справі 201/600/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4229/22 Справа № 201/600/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Сервісна компанія Кофорт, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Консоль ЛТД, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП Сервісна компанія Кофорт, ТОВ фірма Консоль ЛТД, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . 22 листопада 2017 року власниками квартир та приміщень у вказаному багатоквартирному житловому будинку було створено ОСББ АДРЕСА_2 . У процесі створення ОСББ Дмитра Донцова, 3 йому стало відомо, що допоміжні приміщення вказаного багатоквартирного житлового будинку, а саме: нежитлові підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12,2 кв. м, № ХІІ-14, загальною площею 10,4 кв. м, № І-І, загальною площею 25,7 кв. М, № І-12, загальною площею 6,3 кв. м, не є спільним майном співвласників багатоквартирного житловому будинку, а протиправно, на його думку, належать на праві приватної власності ПП Сервісна компанія Кофорт. Зазначав, що ТОВ фірмою Консоль ЛТД здійснювалося будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , який було введено до експлуатації згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2003 року № 2774 Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з вбудовано-прибудинковим магазином непродовольчих товарів та офісом по АДРЕСА_2 . 29 липня 2003 року між ПП Сервіснакомпанія Кофорт та ТОВ фірмою Консоль ЛТД було укладено договір № 1672/301-33, відповідно до умов якого у розрахунок за інвестовані підприємством кошти у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 товариство зобов`язувалося передати відповідні приміщення у новозбудованому житловому будинку. 20 травня 2004 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення № 1411 Про оформлення прав власності на квартири та на нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, АІ-І.АІІ-І.АІІІ-3 за адресою: АДРЕСА_2 , за яким: 1. оформити право власності, з видачею свідоцтв, фізичним і юридичним особам на квартири та нежитлові приміщення, на підставі договорів про участь на паях у будівництві житлового будинку літ. А-6-7-8, АІ-І.АІІ-І.АІІІ-3 за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з додатком;... Відповідно до додатку до зазначеного рішення на ім`я ПП Сервіснакомпанія Кофорт мало бути здійснено оформлення права приватної власності на підсобні приміщення: № ХІ-10, загальною площею 12,2 кв. м, № ХІІ-14, загальною площею 10,4 кв. м, № 1-1, загальною площею 25,7 кв. м, № 1-12, загальною площею 6.3 кв. м, у відповідності до договору від 29 липня 2003 року № 1672/301-33. 24 квітня 2007 року на підставі свідоцтва про право власності від 20 квітня 2017 року НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, оформленого згідно з наведеного рішення, було зареєстровано право приватної власності ПП Сервіснакомпанія Кофорт на вказані нежитлові підсобні приміщення у житловому будинку літ. А-6-7-8, АІ-І.АІІ-І.АІІІ-3 за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач вважав, що вищевказаними діями відповідачів порушеного його право як співвласника багатоквартирного будинку, оскільки за ПП Сервіснакомпанія Кофорт зареєстровано право приватної власності на приміщення, які відносяться до спільної власності власників квартир житлового будинку, вони є неподільним майном, становлять собою частину цілісного майнового комплексу багатоквартирного житлового будинку. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати договір від 29 липня 2003 року № 1672/301-33, укладений між ПП Сервіснакомпанія Кофорт та ТОВ фірма Консоль ЛТД недійсним; скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Про оформлення прав власності на квартири та нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, АІ-І.АІІ-І.АІІІ-3 за адресою АДРЕСА_2 в частині оформлення з видачею свідоцтв про права власності ПП Сервісна компанія Кофорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати свідоцтво від 20 квітня 2017 року НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, про право власності ПП Сервісна компанія Кофорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою: АДРЕСА_2 недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності ПП Сервісна компанія Кофорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року, укладеного між ПП Сервісна компанія Кофорт та ТОВ фірма Консоль ЛТД. Скасовано рішення № 1411 від 20 травня 2004 року виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Про оформлення прав власності на квартири та нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, А1-1, А11-1, А111-3 за адресою АДРЕСА_2 в частині оформлення з видачею свідоцтв права власності ПП Сервісна компанія Кофорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 20 квітня 2017 року видане виконавчим комітетом Дніпровської міської ради про право власності ПП Сервісна компанія Кофорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності ПП Сервісна компанія Кофорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.202-209).

З апеляційною скаргою звернувся перший заступник прокурора Дніпропетровськоїобласті вінтересах державив особітретьої особиу справі-Соборного відділудержавної виконавчоїслужби містаДніпра Головноготериторіального управлінняюстиції уДніпропетровській області(Соборноговідділу державноївиконавчої службиу м.ДніпроПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро),в якійпросив рішеннясуду від22листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзивіна апеляційнускаргу представник позивача ОСОБА_1 -адвокат ОрелВ.Ю.просить апеляційнускаргу залишити беззадоволення, рішеннясуду від22листопада 2018 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження у цій справі (т.1 а.с.225).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.1 а.с.266-271).

22 квітня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Орел В.Ю. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року (т.2 а.с.58-63).

Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Орла В.Ю. задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с.126-132).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.2 а.с.233-239).

19 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року (т.3 а.с.1-6).

Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження (т.3 а.с.23-30).

Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 02 січня 2019 року про відкриття апеляційного провадження у цій справі Верховним Судом не скасована (т.1 а.с.225).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у випадку якщо майно вибуло у законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна не зважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Статтею 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс. Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

За приписами статті 19 вказаного Закону спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі. Об`єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов`язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Відповідно до пункту 2 статті 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У відповідності з офіційним тлумаченням, що дане в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп від 02 березня 2004 року у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні) передаються безоплатно у спільну власність співвласників багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У п. 1.1 рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року роз`яснено, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і таке інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступ до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У справі встановлено, 18 вересня 2003 рокувиконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення № 2774 про затвердження акта державної приймальної комісії від 09 вересня 2003 року про прийняття до експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином непродовольчих товарів та офісом,за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено дозволити Дніпропетровському міському управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ввестидо експлуатаціїзазначений житловий будинок з вбудовано-прибудованим магазином непродовольчих товарів та офісом (т. 1, а. с. 17, 18).

20 травня 2004 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1411 вирішено оформити права власності з видачею свідоцтв, фізичним і юридичним особам на квартири та нежитлові приміщення, на підставі договорів про участь на паях у будівництві житлового будинку літ.А-6-7-8, АІ-І.АІІ-І.АІІІ-3, за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з додатком (т. 1 а. с. 19, 20).

Відповідно до вказаного додатку вирішено оформити право приватної власності ПП Сервіснакомпанія Кофорт на підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12,2 кв. м, № ХІІ-14, загальною площею 10,4 кв. м, № І-1, загальною площею 25,7 кв. м, №І-12, загальною площею 6,3 кв. м (договір від 29 липня 2003 року № 1672/301-33) (т. 1, а. с. 20-22).

Вказаним додатком визначено приміщення, які знаходяться у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, а саме приміщення, які знаходяться на цокольному поверсі: № № ХІІ-1, ХІІ-2, ХІІ-4, ХІІ-27-ХІІ-32; на першому поверсі: № № І-2, І-3, І-5-І-11, І-14, І-17, І-19-І-22, ганки літ. а, а3, а5, а6, сходи літ.а4, приямки літ.а7, а8, витяжки літ.а9, а10; на другому поверсі: № № ІІ-1-ІІ-9, ІІ-11; на третьому поверсі: № № ІІІ-1-ІІІ-11; на четвертому поверсі: № № ІV-1- ІV-10; на п`ятому поверсі: № № V-1-V-10; на шостому поверсі: № № VІ-1-VІ-11; на сьомому поверсі: № № VІІ-1-VІІ-11; на восьмому поверсі № № VІІІ-1-VІІІ-6; на технічному поверсі: № № ІХ-1-ІХ-3.

20 квітня 2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано ПП Сервіснакомпанія Кофорт свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно, а саме на підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12,2 кв. М, № ХІІ-14, загальною площею 10,4 кв. м, № І-1, загальною площею 25,7 кв. М, № І-12, загальною площею 6,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 45, 46).

24 квітня 2007 року на підставі зазначеного свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно за ПП Сервіснакомпанія Кофорт зареєстровано право власності на підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12,2 кв. м,

№ ХІІ-14, загальною площею 10,4 кв. м, № І-1, загальною площею 25,7 кв. М, № І-12, загальною площею 6,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 18603972 (т. 1 а. с. 47).

11 травня 2006 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі якого було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно 24 травня 2006 року, що підтверджується відповідним витягом (т. 1 а. с. 56, 57).

22 листопада 2017 року власниками квартир та приміщень у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , створено ОСББ Дмитра Донцова, 3 (т. 1 а. с. 25-44).

Позивач та інші співвласники багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ніколи не здійснювали і не могли здійснювати будь-яких правочинів, спрямованих на відчуження неподільного майна зазначеного багатоквартирного будинку підсобних приміщень: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м.

Також не надавали згоди на таке відчуження чи делегували повноваження на таке відчуження третім особам.

Судом встановлено, що у виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради були відсутні правові підстави для прийняття рішення про оформлення права власності, оформлення свідоцтва про право власності на нежитлові підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6,3 кв. м. в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ) на ім`я ПП Сервісна компанія Комфорт, а також реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно за цим відповідачем.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Із апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року у цій справі звернувся перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі третьої особи у справі - Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Слід зазначити, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Органи державноївлади таоргани місцевогосамоврядування,їх посадовіособи зобов`язанідіяти лишена підставі,в межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України(частинадруга статті 19 Конституції України).

У випадках,встановлених законом,до судуможуть звертатисяоргани таособи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб абодержавних чисуспільних інтересах(частинадруга статті 4 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 42 ЦПК України визначено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.

За змістом пункту 3 статті 13-11 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру прокуратура здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках визначених цим законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання апеляційної скарги на судове рішення в цивільній справі мали прокурор, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурор вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник і заступники, керівники регіональних та місцевих прокуратур, перші заступники та заступники керівників регіональних прокуратур.

Прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану.Наявність такихобставин обґрунтовуєтьсяпрокурором упорядку,передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).

Отже,прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів державиу двохвипадках:1)якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесеніповноваження здійснюватитакий захисту спірнихправовідносинах;2)якщо немаєоргану державноївлади,органу місцевогосамоврядування чиіншого суб`єктавладних повноважень,до компетенціїякого віднесеніповноваження здійснюватизахист законнихінтересів державиу спірнихправовідносинах (див.постанову ВеликоїПалати ВерховногоСуду від26червня 2019року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104цс19 (пункт 37)).

Наявність підставдля представництвамає бутиобґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци перший - другий частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру).

Вказаним вимогамзакону кореспондуютьвідповідні положення ЦПКУкраїни:прокурор,який звертаєтьсядо судув інтересахдержави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому увідносинах,в яківступає держава,органи,через яківона діє, немають власнихправ іобов`язків,а наділеніповноваженнями (компетенцією)представляти увідповідних правовідносинахдержаву (див.висновки ВеликоїПалати ВерховногоСуду,викладені упостанові від20листопада 2018року усправі №5023/10655/11,провадження № 12-161гс18, (пункти 6.21-6.22), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104цс19, (пункт 26)).

До подібнихправових висновківдійшла ВеликаПалата ВерховногоСуду такожу постановах:від 18березня 2020року усправі №553/2759/18,провадження №14-643цс 19,від 26травня 2020року усправі №912/2385/18, провадження №12-194гс19.

Обґрунтовуючи необхідністьвступу прокурорау справу,а такожзвернення досуду ізапеляційною скаргою,перший заступникпрокурора Дніпропетровськоїобласті вказував,зокрема,на те,що предметспору усправі,яка переглядається,безпосередньо зачіпаєінтереси держави,оскільки спірніоб`єктинерухомого майназа заявоюСоборного відділудержавної виконавчоїслужби м.Дніпра Головноготериторіального управлінняюстиції уДніпропетровській областіу зведеномувиконавчому провадженні№54397589ДПвиставлені 04січня 2018року наелектронні торгиу зв`язкуіз виконаннямрішень господарськихсудів усправах: №911/616/17,№911/612/17,постановлених накористь держави,а самеза позовнимизаявами Генеральноїпрокуратури Українив інтересахдержави вособі ПАТНАК НафтогазУкраїни простягнення зборжника -ПП СККомфорт грошовихкоштів урозмірі 6312916грн.74коп.та судовогозбору у розмірі 54 573 грн. 57 коп. Будь-яке інше майно, крім того, що є предметом спору у цій справі, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача, у боржника відсутнє, а тому незаконне, на думку прокурора, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року унеможливлює реалізацію спірного майна, чим порушує законні інтереси держави.

Встановлено, прокурор вступиву справуне якпозивач,а вінтересах державиз апеляційноюскаргою в особіСоборного відділудержавної виконавчоїслужби м.Дніпра Головноготериторіального управлінняюстиції уДніпропетровській області,який усправі бравучасть,як третяособа.

Для цього прокурор мав довести, що саме права Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області порушені, чи будуть порушені у цій справі, що останнє має суб`єктивне матеріальне право на захист своїх інтересів у цій справі.

При цьому Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), як третя особа у справі, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, як один із відповідачів, рішення суду першої інстанції не оскаржили, маючи таку процесуальну можливість, а рольпрокурора носитьлише допоміжнийхарактер узахисті інтересівдержави. Навіть при тому, що суди, як правило, застосовують ширший підхід до тлумачення поняття державний інтерес, проте принцип пропорційності, як універсальний загальноправовий принцип, має бути дотриманий.

Доводи апеляційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про порушення прав держави в особі Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) належними доказами у справі не підтверджуються.

Слід зазначити, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено. Також не надано доказів що саме права Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) порушені, чи будуть порушені у цій справі, та що останнє має суб`єктивне матеріальне право на захист своїх інтересів у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П. Красвітна

О.В. Свистунова