Ухвала

від 08.11.2022 по справі 201/600/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/600/18

УХВАЛА

08 листопада 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання Першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Романа Миколайовича в інтересах держави в особі: Соборного відділу Державної виконавчої служби міста Дніпра у Дніпропетровської області про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальності фірма «Консоль ЛТД», Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Соборний відділ Державної виконавчої служби міста Дніпра у Дніпропетровської області, про визнання договору, свідоцтва недійсним, скасування рішення та реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19 січня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ПП «Сервісна компанія «Комфорт», ТОВ фірма «Консоль ЛТД», Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, треті особи: КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Соборний відділ Державної виконавчої служби міста Дніпра у Дніпропетровської області, про визнання договору, свідоцтва недійсним, скасування рішення та реєстрації права власності.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року по справі вжито заходи забезпечення позову.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року та у задоволенні позову відмовлено.

Прокуратура Дніпропетровської області 17 жовтня 2019 року звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року залишено без змін.

Справу 03 листопада 2022 року отримано судом та передано судді для розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності цих осіб.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справ і клопотання та оцінивши обставини справ, а також надані та добуті докази, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено, що згідно рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року № 201/600/18 про визнати недійсним договір № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року, укладеного між приватним підприємством Сервісна компанія Комфорт та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Консоль ЛТД. Скасувати рішення № 1411 від 20 травня 2004 року виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Про оформлення прав власності на квартири та нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, А1-1, А11-1, А111-3 за адресою АДРЕСА_1 в частині оформлення з видачею свідоцтв права власності приватного підприємства Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою АДРЕСА_2 ). Визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 20 квітня 2017 року видане виконавчим комітетом Дніпровської міської ради про право власності приватного підприємства Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою АДРЕСА_2 ). Скасувати державну реєстрацію права власності приватного підприємства Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою АДРЕСА_2 ), тобто з урахуванням зазначеного існує обов`язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний останніми чи іншою особою, також слід звернути увагу, що зазначені заходи забезпечення позову були вжиті саме з метою виконання рішення суду, однак у заяві не було зазначено та на підтвердження не надано відповідних доказів, що це рішення виконано добровільно чи в примусовому порядку чи інше, крім того до клопотання не було надано належних та допустимих доказів, що зобов`язання перед позивачем відсутнє.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що клопотання не мотивоване, не обґрунтоване та таке, що не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про не обґрунтованість вказаного клопотання, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону та відсутні підстави для його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання Першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Романа Миколайовича в інтересах держави в особі: Соборного відділу Державної виконавчої служби міста Дніпра у Дніпропетровської області про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальності фірма «Консоль ЛТД», Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Соборний відділ Державної виконавчої служби міста Дніпра у Дніпропетровської області, про визнання договору, свідоцтва недійсним, скасування рішення та реєстрації права власності - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 08 листопада 2022 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А Антонюк