Рішення

від 27.10.2022 по справі 188/615/22

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/615/22

Провадження № 2/188/400/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді Ніколаєвої І.К.,

за участі секретаря судового засідання Фесик Ю.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача (адвоката в режимі відео конференції) ОСОБА_2

представника відповідача 1 Колєснік О.С.

представника відповідача 2 Верешко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом :

ОСОБА_1 до Комунального закладу « Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області , Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду до відповідача 1 та відповідача 2 просить суд : визнати неправомірним та скасування розпорядження сільського голови Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 78 К від 28.03.2022 року про його звільнення; поновити його на роботі на посаді викладача з класу народних інструментів КЗ «Миколаївська мистецька школа» ; з відповідача 1 стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.03.2022 року по день ухвалення судового рішення та компенсацію за моральну шкоду в розмірі 10000 гривень. Стягнути з Відповідачів на його користь судові витрати в розмірі 2977,20 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що з 2018 р. працював на посаді викладача з класу народних інструментів Комунального закладу «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області» (далі - Відповідач 1).

31.03.2022 року Відповідачем 2 йому було повідомлено про звільнення за прогул, який нібито стався 28.03.2022 року. У своєму поясненні позивач зазначив, що запланований урок згідно графіку він провів і жодних порушень трудової дисципліни з його боку не відбулося.

31.03.2022 року йому видали трудову книжку з записом про звільнення за прогул. Розпорядженням сільського голови Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 28.03.2022 року № 78-к «Про звільнення ОСОБА_1 » його було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП (прогул) (далі - оскаржуване Розпорядження).

З оскаржуваним розпорядженням Відповідачі його не ознайомлювали.

27.05.2022 року він уклав Договір про надання правової допомоги з адвокатом Погрібняком О.М., який 30.05.2022 р. направив адвокатський запит № 114 на отримання копії розпорядження про звільнення позивача та інших документів, що стали підставою для звільнення.

22.06.2022 року йому на руки Відповідачем 2 було видано відповідь на адвокатський запит. Саме 22.06.2022 року він вперше побачив оскаржуване розпорядження.

Причину пропущеного місячного строку з моменту отримання трудової книжки позивач обґрунтував у заяві про поновлення строку на звернення до суду в якій прохає поновити вказаний строк через поважні причини його пропуску.

Позивач прохає суд скасувати Розпорядження сільського голови Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 78-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що розпорядженням сільського голови «Про запровадження дистанційного навчання в КЗ «Миколаївська мистецька школа» з 21.03.2022 року» (далі - Розпорядження) педагогічні працівники школи здійснювали навчання дистанційно.

Наказом по закладу № 33 від 21.03.2022 року також відсутня будь-яка вимога присутності працівників на робочому місці в період дистанційного режиму роботи навчального закладу .

Згідно до п. 1.3. Розпорядження, забезпечення виконання навчальних програм, зокрема шляхом організації навчального процесу із використанням технологій дистанційного навчання, що не передбачає відвідування мистецької школи.

Відповідно до ст. 60-2 КЗпП, дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно до доповідної директора КЗ «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради» Колєснік О.С. від 28.03.2022 року, викладач ОСОБА_1 без поважної причини був відсутній на робочому місці 28.03.2022 року з 11.30 до 13.45 год.

Дана доповідна від ОСОБА_3 стала причиною для його звільнення, натомість Відповідачі не звернули увагу на те, що відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваним власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Натомість у діях працівника повинна бути обов`язково доведена його вина. Керівником також повинно бути враховано наявність шкідливих наслідків проступку для роботи в цілому організації та причинний зв`язок між цими наслідками та поведінкою правопорушника.

Для того, щоб вважати будь-яке запізнення прогулом треба, щоб працівник був відсутній на роботі без поважних причин більше трьох годин.

Згідно до доповідної ОСОБА_3 , відсутність ОСОБА_1 на робочому місті становила 2 години 15 хв.

Крім того, Відповідач 2 не звернув уваги на прийняте ним Розпорядження «Про запровадження дистанційного навчання в КЗ «Миколаївська мистецька школа» з 21.03.2022 року» за яким навчання відбувається дистанційно.

Також Відповідач 2 знехтував положеннями 60-2 КЗпП за якими, працівник при дистанційній формі роботи здійснює роботу в будь-якому місці за власним вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що згідно до Розкладу уроків затвердженого 01.12.2021 року, у понеділок перший урок у нього розпочинається о 14 годині.

28.03.2022 року (понеділок) він особисто прибув на робоче місце об 11.30 год. до КЗ «Миколаївська мистецька школа» та провів всі належні уроки згідно розкладу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, що також не оскаржується відповідачами. Тобто жодних негативних наслідків не настало.

Доводи, висвітлені у доповідній ОСОБА_3 від 28.03.2022 року про його відсутність на робочому місці до 14.00 години, зважаючи на графік уроків та запроваджений режим дистанційної форми роботи, позивач вважає абсурдними.

Згідно до Наказу Міністерства освіти України № 102 від 15.04.93 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» тарифна ставка викладача складає 18 годин на тиждень.

Відповідач 2 протиправно виніс оскаржуване розпорядження, бо він виконав свою роботу 28.03.2022 року згідно до навантаження затвердженого Графіком роботи від 01.12.2021 року.

Позивач наголошує, що він не вчинив жодного прогулу, бо в закладі введено дистанційну форму роботи, немає жодного локального документу який би вказував на те, що педагогічний працівник повинен знаходитися в закладі в період дистанційної роботи на території закладу до моменту проведення уроків згідно графіку. Оплата праці педагогічним працівникам здійснюється згідно до тарифікації, тобто згідно до тарифної ставки, яка відповідає 18 педагогічним годинам на тиждень. Педагогічні години відповідно графіку 28.03.2022 року ним були виконані.

Оскаржуване Розпорядження не містить обґрунтування за що його було звільнено.

Відповідач 1 являється юридичною особою та має директора.

Згідно до ч. 2- 3 ст. 23 Закону України «Про позашкільну освіту», керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган. Інших працівників закладу позашкільної освіти призначає на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу освіти відповідно до законодавства.

Таким чином, звільняти з роботи педагогічного працівника позашкільного навчального закладу може лише керівник цього закладу - директор, а не голова виконавчого комітету органу місцевого самоврядування. Позивач впевнений, що розпорядження про його звільнення, що підписане керівником органу місцевого самоврядування є протиправним.

Керуючись ст..ст. ст. 54 ЗУ «Про освіту», ч.ч. 1, 2, 7 ст. 235 КЗпП України , п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995р. Позивач вважає, що при поновленні його на роботі він має право на отримання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29.03.2022 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування розрахунку позивач посилається на Довідку Відповідача 2 № 166 від 08.06.2022 р. в якій вказано, що його середньомісячна заробітна плата складає 9202,16 грн., середньо годинна заробітна плата складає 104 грн. 57 коп., а середньоденне педагогічне навантаження становить 4,4 годин.

При обґрунтуванні моральної шкоди позивач посилається на ст..ст. 15,16 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4, ст. 54 ЗУ «Про освіту» та вказує, що через протиправне звільнення він перебуває в пригніченому стані. Через звільнення за порушення трудової дисципліни він до цього часу не може знайти роботу, через що перебуває у постійній депресії. Завдану відповідачем 1 моральну шкоду він оцінює в 10 000 тис. грн.

Судові витрати в розмірі 2977, 20 грн. (992,40 грн. х 3 вимоги = 2977,20 грн.) прохає стягнути з відповідачів.

Через вказані обставини, керуючись ст..ст. 32,55,68 Конституції України, ст..ст. 2,3,147,149-150,232,235,237-1 КЗпП України, ст.. ст. 10,175,263 ЦПК України Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом його порушеного права.

Відповідач 1 своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач 2 надав суду відзив (заперечення) на позовну заяву.

Позивач надав , в свою чергу, відповідь на заперечення Відповідача 2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Обґрунтував причину пропуску місячного строку, після отримання трудової книжки, для звернення до суду, прохає визнати її поважною. Щодо неправомірності його звільнення, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування йому моральної шкоди в сумі 10000 гривень, яку він прохає стягнути з відповідача 1, послався на доводи вказані у позовній заяві. Позивач пояснив, що він, після незаконного звільнення, до цього часу не зміг влаштуватися на будь-яку роботу через те, що його звільнили за порушення трудової дисципліни прогул. Він залишився без доходу під час воєнного стану. Дані обставини завдають йому моральних страждань, порушили його звичайний спосіб життя.

Представник позивача адвокат Погрібняк О.М. також підтримав позовні вимоги . Підтвердив всі обставини, які стали причиною пропуску позивачем строку для звернення до суду з даним позовом, вважає причини поважними з урахуванням воєнного стану на території України . Надав оцінку діям Відповідача 1 та Відповідача 2 , які він вважає неправомірними та такими, що грубо порушили право позивача, при цьому він послався на доводи зазначені у позовній заяві та у відповіді на заперечення Відповідача 2 від 15.08.2022 року . Прохає позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - ОСОБА_3 , яка на підставі Розпорядження сільського голови Миколаївської сільської ради № 306 К від 15 жовтня 2020 року призначена на посаду директора КЗ «Миколаївська мистецька школа» , позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На її думку позивач буз звільнений з посади на законних обставинах через прогул, який відбувся 28.03.2022 року з 11 годин 30 хвилин до 13 годин 45 хвилин . Підставою для звільнення позивача стала її доповідна , яку вона передала сільському голові ОСОБА_4 28.03.2022 року. Розпорядження про звільнення ОСОБА_1 було винесене в той же день. Зазначила, що з 21.03.2022 року у КЗ «Миколаївська мистецька школа», за її наказом , винесеному на підставі розпорядження сільського голови В.Одоєвцева, було запроваджене дистанційне навчання. Згідно цього наказу всі працівники повинні були з 08.00 години до 09.00 години повідомляти її у телефонному режимі про місце їх перебування, але позивач категорично ігнорував дану вимогу. Не заперечувала, що позивач в той же день провів онлайн уроки, які були заплановані ,згідно розкладу, о 14.00 годин. Запевнила суд, що всі працівники мистецької школи, не дивлячись на дистанційне навчання, перебувають на робочому місті з 08.00 годин ранку до 17.00 годин, але приймають участь у інших роботах по благоустрою території та допомагають волонтерам, але позивач відмовлявся виконувати подібні роботи.

Подальші пояснення представника висвітлили неприязні стосунки, які склалися між нею і позивачем.

Представник відповідача 2 Верешко С.В., який дії на підставі доручення № 43 від 09.07. 2021 року яким він уповноважений Відповідачем 2 представляти їх інтереси в суді, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що позивачем безпричинно пропущений строк для звернення до суду, щодо завдання позивачеві моральної шкоди, вважає цю вимогу необґрунтованою через не підтвердження факту булінгу щодо нього. Обґрунтовуючи свою позицію він послався на доводи зазначені у відзиві ( запереченні) на позовну заяву. Не заперечував, що звільнення позивача відбулося через Розпорядження голови сільської ради від 28.03.2022 року, яке він виніс на підставі доповідної директора комунального закладу «Миколаївська мистецька школа» . Після винесення даного розпорядження звільнення було продубльоване наказом директора школи. Чому цей наказ не був наданий суду як доказ у передбаченому ЦПК України порядку, пояснити не може.

Щодо підпорядкування КЗ «Миколаївська мистецька школа» зазначив, що власником та її засновником є Миколаївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, яка повністю фінансує вказану установу, у бюджеті сільської ради є окрема стаття, окремий рядок, видатків на повне утримання та фінансування заробітних плат та інших соціальних виплат працівникам вказаної установи. Трудові книжки працівників установи та центральна бухгалтерія знаходиться у сільській раді. Орган управління КЗ «Миколаївська мистецька школа» - відділ культури молоді та спорту, який не є юридичною особою також створений і перебуває у підпорядкуванні сільської ради.

Вислухавши сторони, вивчивши надані письмові докази суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що сторони перебувають у трудових правовідносинах.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 01.09.2018 року був прийнятий на роботу Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради на посаду викладача по класу народних інструментів комунального закладу «Миколаївської музичної школи Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області». Назва установи була змінена на КЗ «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с.15.16).

Розпорядженням сільського голови Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 28.03.2022 року № 78-к «Про звільнення ОСОБА_1 » Позивача, на підставі доповідної ОСОБА_3 від 28.03.2022 року) було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП , що підтверджується копією вказаного розпорядження ( а.с.23).

31.03.2022 року Відповідачем 2 позивачеві було повідомлено про звільнення за прогул, який нібито стався 28.03.2022 року. 31.03.2022 року йому видали трудову книжку з записом про звільнення за прогул. З оскаржуваним розпорядженням Відповідач 2 позивача не ознайомлювали. Дана обставина підтверджується письмовими поясненнями позивача, яке було у нього відібране вже після звільнення, а саме 31.03.2022 року. У поясненні позивач наводив поважну причину його відсутності з 11 годин 30 хвилин до 14.00 годин на робочому місті ( на зв`язку) , але його звільнення відбулося без урахування вказаних пояснень. ( а.с.64).

27.05.2022 року Позивач уклав Договір про надання правової допомоги з адвокатом Погрібняком О.М., який 30.05.2022 р. направив адвокатський запит № 114 на отримання копії розпорядження про звільнення позивача та інших документів, що стали підставою для звільнення.

22.06.2022 року позивачеві на руки Відповідачем 2 було видано відповідь на адвокатський запит. Саме 22.06.2022 року позивач вперше побачив оскаржуване розпорядження. Дана обставина підтверджується письмовими доказами ( а.с. 17 28).

Отже, судом встановлено, що позивач вперше ознайомився з розпорядженням про його звільнення лише 22.06.2022 року і до суду він звернувся 05.07.2022 року.

Тому, строк звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого ст..ст. 233,234 КЗпП України, позивачем був пропущений з поважних причин і його слід поновити.

Стаття 233. КЗпП України вказує, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9 встановлені статтями 228, 223 КЗпП ( 322-08 ) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Поновляючи вказаний строк суд також бере до уваги, що 24.02.2022 року Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» , який продовжувався і діє на даний час, ця обставина також зашкодила своєчасно отримати позивачу правову допомогу та звернутися своєчасно до суду.

Вказані обставини були встановлені в судовому засіданні та не заперечені з боку відповідачів.

Задовольняючі позовну вимогу про скасування Розпорядження сільського голови Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 78-к «Про звільнення ОСОБА_1 » суд враховує наступне.

Розпорядженням сільського голови «Про запровадження дистанційного навчання в КЗ «Миколаївська мистецька школа» з 21.03.2022 року» педагогічні працівники школи здійснювали навчання дистанційно. ( а.с. 24).

Наказом по закладу № 33 від 21.03.2022 року також відсутня будь-яка вимога присутності працівників на робочому місці в період дистанційного режиму роботи навчального закладу .

Згідно до п. 1.3. Розпорядження, забезпечення виконання навчальних програм, зокрема шляхом організації навчального процесу із використанням технологій дистанційного навчання, що не передбачає відвідування мистецької школи.( а.с.24).

Відповідно до ст. 60-2 КЗпП, дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно до доповідної Відповідача 1 - директора КЗ «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради» Колєснік О.С. від 28.03.2022 року, викладач ОСОБА_1 без поважної причини був відсутній на робочому місці 28.03.2022 року 2 години 15 хв. а саме з 11 годин 30 хвилин до 13 години 45 хвилин. Дана доповідна від ОСОБА_3 стала причиною для звільнення позивача за (прогул) п. 4 ст. 40 КЗпП. ( а.с.27).

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваним власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше ТРЬОХ годин протягом робочого дня) без поважних причин. Крім цього у діях працівника повинна бути обов`язково доведена його вина.

Як було доведено в судовому засіданні ніяких шкідливих наслідків , через відсутність 2 години і 15 хвилин позивача на зв`язку з відповідачем 1, не відбулося.

Щодо поважності причини такої відсутності на зв`язку, позивач її озвучив в судовому засіданні і вона могла бути визнана самим роботодавцем поважної, але пояснення позивача нікому не були потрібні під час його звільнення і тільки через три доби, після винесення оскаржуваного розпорядження, у позивача були відібрані письмові пояснення де він вказав, що до початку уроку до 14.00 години він відвідав свого лікаря. ( а.с.64).

Отже, при звільненні позивача роботодавець порушив вимоги статті 149 КЗпП України, яка вказує, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Крім того, Відповідач 2 не звернув уваги на прийняте ним Розпорядження «Про запровадження дистанційного навчання в КЗ «Миколаївська мистецька школа» з 21.03.2022 року» за яким навчання відбувається дистанційно.

Також Відповідач 2 знехтував положеннями 60-2 КЗпП за якими, працівник при дистанційній формі роботи здійснює роботу в будь-якому місці за власним вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Крім того, у понеділок 28.03.2022 року перший урок у позивача розпочинається о 14 годині, що підтверджується копією Розкладу уроків затвердженого 01.12.2021 року ( а.с. 28).

Про те, що позивач 28.03.2022 року особисто прибув на робоче місце до КЗ «Миколаївська мистецька школа» до початку першого уроку та провів всі належні уроки ,згідно розкладу, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і при цьому жодних негативних наслідків не настало, було встановлено в судовому засіданні і ця обставина не була спростована вивченими доказами або заперечена з боку відповідачів.

Доводи Відповідача 1 про те, що всі працівники школи, під час дистанційного навчання, повинні бути в приміщенні мистецької школи з 08.00 годин і до 17.00 годин суд вважає необґрунтованими і такими, що в подальшому були спростовані як позивачем так і самою відповідачкою 1, яка розповіла, що під час дистанційного навчання працівники школи виконують як волонтерські роботи, так і роботи по благоустрою території сільської ради, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до висновку Верховного Суду України по справі N 6-2801цс15 від 19.10.2016 року зазначено, що відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням ПОКЛАДЕНИХ на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Як вбачається з матеріалів справи, письмові доповідні або пояснення щодо невиконання позивачем своїх функціональних обов`язків на посаді викладача з класу народних інструментів Комунального закладу «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, відсутні. До звільнення позивач не був притягнутий за порушення трудової дисципліни жодного разу. Обов`язок позивача щодо виконання ним інших робіт, які не входять до його трудових обов`язків, неврегульований ніякими розпорядженнями або наказами роботодавця тому звинувачення відповідача 1 про начебто порушення позивачем трудової дисципліни є необґрунтованими. Відсутність на робочому місті 2 години 15 хвилин не можна вважати прогулом.

Суд вважає, що встановлені обставини є підставою для визнання незаконним Розпорядження сільського голови Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 78-К від 28.03.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », оскільки підставою притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни, яка полягає у невиконанні або неналежному виконані з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз`яснено в п. 22 постанови Пленуму Верхового Суду України N 9 від 06.11.92 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім цього оскаржуване розпорядження, яке винесене Відповідачем 2, не містить причину звільнення, не зазначені обставини через що позивача необхідно звільнити. Неправомірність винесеного розпорядження також доводиться тим, що Відповідач 1 являється юридичною особою та має директора.

Згідно до ч. 2,3, ст.. 23 Закону України «Про позашкільну освіту» , керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник або уповноважений ним орган. ІНШИХ працівників закладу позашкільної освіти призначає на посади та звільняє його КЕРІВНИК відповідно до законодавства.

Таким чином, звільнити з роботи педагогічного працівника позашкільного навчального закладу може лише керівник цього закладу, тобто ДИРЕКТОР, а не голова виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.

Отже, враховуючі викладене суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач був звільнений незаконно, з порушенням порядку його звільнення за ч.4 ст, 40 КЗпП, наявність дисциплінарного проступку з боку позивача в судовому засіданні недоведена тому позивач повинен бути поновлений на роботі, а розпорядження про його звільнення скасоване.

Задовольняючі позовну вимогу про стягнення з Відповідача 1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного :

У відповідності до ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020р. у справі №501/2316/15-ц провадження № 61-37956св18.

Відповідно до Довідки Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 166 від 08.06.2022 р., середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 9202,16 гри., середньогодинна заробітна плата складає 104 грн. 57 коп., а середньоденне педагогічне навантаження становить 4,4 годин. ( а.с. 25).

Згідно розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 27.10.2022 року, Позивач перебував у вимушеному прогулі : у березні 2022 (з 29.03.2022 р. вкл.) 3 робочих дні; у квітні 2022 21 робочий день; у травні 2022 року 22 робочих дні; у червні 2022 року 22 робочих дні; у липні 2022 року 21 робочий день; у серпні 2022 року - 23 ; у вересні 2022 року - 22 дні; у жовтні 2022 року (до 27.10.2022 р. вкл.) 19 днів.

Тобто, починаючи з 29.03.2022 року по 27.10.2022 року, позивач перебуває у вимушеному прогулі 153 робочих дня.

Обліковий період та оплата: з наступного дня після звільнення з 29.03.2022 р по 27.10.2022 р.. Кількість днів - 153, середньомісячна заробітна плата - 9202,16 грн., середньогодинна заробітна плата - 104 грн. 57 коп., а середньоденне педагогічне навантаження становить 4,4 годин.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 29.03.2022 року по 27.10.2022 року (включно), за 153 робочі дні складає 70 396 грн. 52 коп. (153 днів х 4.4 год. х 104,57). Компенсація за час вимушеного прогулу станом на 27.10.2022 року становить 70 396 грн. 52 копійок.

Розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню визначається відповідно до приписів Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, згідно з якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 порядку № 100).

Задовольняючи вимогу щодо стягнення з Відповідача 1 моральної шкоди на користь Позивача суд враховує наступні обставини .

Судом встановлено, що Позивачеві, внаслідок незаконного звільнення, було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що останній безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення позивача призвело до того, що останній постійно думає, як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав, що спричинило йому значні моральні страждання.

За таких умов, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене конституцією та законами право на відшкодування моральної шкоди ж важливою гарантією захисту права і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п. 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судовому практику в справах про відшкодування моральної шкоди від 31.0395 № 4 судом роз`яснено, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин ( незаконне звільнення або переведення тощо) , яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності , виду діяльності чи галузевої належності.

Суд приходить до висновку, що внаслідок незаконного звільнення, позивачу було завдано моральної шкоди, але виходячи з вимоги розумності і справедливост, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань сума зазначена у позові, на переконання суду, повинна бути зменшена до 5000 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Тобто скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.

Вказаний правовий висновок зроблений в справі № 223/30/16-ц від 25.09.2017 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного:

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2977,20 грн .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також з урахуванням роз`яснень, що містяться у п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, тобто з відповідачів підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2481 гривня, а саме:

З Комунального закладу « Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати в розмірі 1488 гривень 60 копійок.

З Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати в розмірі 992 гривні 40 копійок.

Судові витрати в сумі 496,20 гривень залишити за позивачем по справі.

На підставі вищезазначеного, керуючись статтями ст. 32,43, 55, 68 Конституції України, ст.40, 232, 235, 252, 237-1 КЗпП України та статтями 6-13, 10,81, 133,141,258,259, 263,430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання даної позовної заяви.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу « Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області , Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Розпорядження сільського голови Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 78-К від 28.03.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » визнати неправомірним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді викладача з класу народних інструментів Комунального закладу «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 42397789, 52744, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, буд. 174);

Стягнути з Комунального закладу «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 42397789, 52744, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, буд. 174) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.03.2022 р. по 27.10.2022 року в сумі 70 396 ( сімдесят тисяч триста дев`яносто шість) грн. 52 коп.

Стягнути з Комунального закладу «Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 42397789, 52744, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, буд. 174) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за моральну шкоду в розмірі 5000 ( п`ять тисяч ) грн.;

Стягнути з Комунального закладу « Миколаївська мистецька школа» Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 42397789, 52744, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, буд. 174) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 1488 гривень 60 копійок.

Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41793136, 52744, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, буд. 182) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 992 гривні 40 копійок.

В решті вимог відмовити.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 , в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання у відповідності до ст.430 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя І. К. Ніколаєва