Рішення

від 28.09.2022 по справі 694/637/20

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/637/20

провадження № 2/694/49/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28.09.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Сакун Д.І.,

за участі секретаря судового засідання Матвієнко А. А.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 , електронна адреса та пошта відсутні) до ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , тел.. НОМЕР_3 , електронна адреса та пошта відсутні), третя особа без самостійних вимог Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 26490740, адреса: с. Гусакове Звенигородський район Черкаська область, 20263, тел. 0977596332, 0474090744) про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить визнати заповіт, укладений від імені ОСОБА_5 та посвідчений Гусаківською сільською радою 03.10.2018 року та зареєстрований в реєстрі під №102 нікчемним та застосувати наслідки нікчемного заповіту.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 . Після її смерті залишилася спадщина, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_3 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку по цій же адресі. Спадкоємці першої черги спадкового майна є позивач та його сестра ОСОБА_3 . З метою отримати спадкове майно позивач звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено в зв`язку з тим, що його сестра надала заповіт, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла вищевказане майно його сестрі ОСОБА_3 . Вказує, що в грудні 2017 року спадкодавець перенесла геморологічний інсульт, внаслідок чого в неї повністю перестали функціонувати ліві кінцівки, а функціонування правих кінцівок було проблематичне і вона не могла особисто підписати заповіт. Тому у позивача і виникли сумніви щодо справжності заповіту.

Адвокат Бабенко Р.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 подав до суду відзив в якому з урахуванням доповнення та уточнення зазначив, що спадкоємцем спадкового майна є відповідач, оскільки ОСОБА_1 не може бути спадкоємцем в зв`язку з тим, що мати не включила до кола спадкоємців позивача тому, що він її не доглядав, не виявляв про неї будь якого піклування, стосунків з нею не підтримував, участі у її житті взагалі ніякої не брав. Позивач згадав про матір лише після її смерті коли виявив бажання отримати спадкове майно. Натомість відповідач ОСОБА_3 утримувала матір, допомагала їй, піклувалася про неї внаслідок чого мати виявила бажання залишити саме дочці спадок. Вказує, що всі вимогу Закону при складанні заповіту було дотримано. Вказаний заповіт є дійсним волевиявленням спадкодавця, а доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що не спілкувався з матір`ю з 2010 року, оскільки вона проживала з відповідачкою, лікування також не оплачував, бачив лише один раз з того часу у лікарні. За рік до її смерті взагалі не бачились.

Відповідач та її представник проти задоволення позову в судовому засіданні заперечували посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Вказала, що мати проживала у неї і саме вона займалася її доглядом і лікуванням. Мати фізично могла підписувати документи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020 року справу передано для розгляду судді Гончаренко Т.В.

Ухвалою від 27.05.2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання для розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме у державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори копію заповіту, укладеного від імені ОСОБА_5 та у головного лікаря КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги» довідку з відображенням інформації про перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у Звенигородській ЦРЛ та амбулаторному лікуванні у сімейного лікаря, час перебування, кінцевий діагноз, а також виписку з амбулаторної картки останньої.

07.09.2020 року суддю Звенигородського районного суду ОСОБА_6 відраховано зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року справу передано для розгляду судді Звенигородського районного суду Сакун Д. І.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Сакун Д.І. від 09.09.2020 року прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Задоволено клопотання позивача та відповідача про виклик свідків, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 23.03.2021 року клопотання позивача про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи - задоволено. Призначено у цивільній справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам (експерту) Черкаського НДЕКЦ МВС України.

26.04.2021 року надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 26.04.2021 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 29.04.2021 року матеріали справи повторно надіслані експерту для проведення експертизи.

12.07.2021 року до суду надійшов висновок експерта від 21.05.2021 року №19/124/8/7-6724-2021.

Ухвалою судді від 13.07.2021 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 19.04.2022 року клопотання позивача про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи - задоволено. Призначено у цивільній справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДІСЕ.

Ухвалою судді від 06.09.2022 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

У подальшому позивач та його представник в судове засідання не з`явились, та подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні були допитані свідки, які дали наступні покази.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є сусідкою відповідачки і знала померлу, оскільки працювала разом з нею. Позивача бачила лише один раз вже на похованні, а до цього він матір навіть не навідував. Матір сторін була при своєму розумі, дійсно одна рука в неї була паралізована, проте друга нормально працювала і померла сама їла та могла писати. З померлою свідок спілкувалася майже щодня і остання їй повідомляла, що заповіт склала на доньку - відповідачку.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є тіткою сторін і часто навідувала померлу з метою допомоги та догляду. Позивач останні два роки її взагалі не навідував. Права рука нормально працювала, свідок неодноразово чула від померлої, що вона хоче перевести хату на доньку.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що відповідачка є його цивільною дружиною і її матір останні роки проживала разом з ними. Про складання заповіту йому було відомо, оскільки він особисто возив її до сільради для його посвідчення. Права рука нормально працювала, вона була при здоровому глузді.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є двоюрідною сестрою і за фахом медичним

працівником. Свідок часто навідувала померлу, коли вона проживала у відповідачки. Права рука у померлої нормально функціонувала. Свідок навідувала померлу що вихідних і проводила медичні маніпуляції. Остання була при нормальному глузді. Позивача жодно разу коло матері не бачила.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що була сімейним лікарем у матері сторін. У неї дійсно був інсульт, внаслідок чого ліва рука майже не рухалась, проте права нормально функціонувала. Вона проживала разом з відповідачкою і була при здоровому глузді.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працювала секретарем сільської ради і сторони справи їй відомі не були. Прийшли чоловік з жінкою і привезли бабуся, яка сказала, що хоче оформити заповіт на доньку, оскільки та її доглядає. Свідок їй все пояснила і остання особисто підписала заповіт.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази, встановив наступні фактичні обставини справи.

У суді встановлено, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок в АДРЕСА_3 , який залишився після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв`язку з тим, що у спадковому реєстрі виявлено заповіт на користь дочки ОСОБА_3 (а.с.8, т. 1).

Згідно заповіту складеного 03.10.2018 року ОСОБА_5 належний їй будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці 0,1000га, кадастровий номер 7121210100:01:004:0620 заповіла дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Гусаківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області Гернегою Г.М. та зареєстровано в реєстрі за №102. (а.с.30, т. 1).

З виписки з амбулаторної карти ОСОБА_13 наданої КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Звенигородської міської ради вбачається, що остання мала діагноз хронічна дисцируляторна атеросклеротична та гіпертонічна енцефалопатія ІІІ ст.. (з перенесеним геморагічним інсультом 13.12.2017 року в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу з проривом в шлуночкові систему - КТ ГМ 13.12.17р.), грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії в руці, значне порушення функції, моторна афазія. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст..2ст. Гіпертензивне серце ІХС атеросклеротичний коронарокардіосклероз СН ІІ ст.. З 13.12.2017-28.12.17 проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні ЦРЛ. Діагноз: геморагічний інсульт в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу з проривом в шлуночкові систему, грубий лівобічний спастичний геміпарез до плешії в руці, значне порушення функції. Незріла катаракта обох очей. Ангіопатія сітківки обох очей. Базиліома лівої скроневої ділянки. 09.01.2018 року сімейний лікар на дому: геморагічний інсульт в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу від 13.12.2017р., грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії в руці, значне порушення функції. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст..2ст. Гіпертезивне серце. 26.03.18р. сімейний лікар на дому: грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії в руці, значне порушення функції. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст..2ст. Гіпертезивне серце. 13.06.2018р. сімейний лікар на дому: гіпертонічна хвороба ІІІ ст.. 2 ст. дуже високий ризик. 13.02.19 сімейний лікар на дому: хронічний бронхіт інфекційне загострення, гіпертонічна хвороба ІІІ ст.. 2 ст. дуже високий ризик, грубий спастичний геміпарез, значне порушення функції. 27.09.19р. сімейний лікар на дому: хронічний бронхіт, загострення (а.с.32-33, т. 1).

З повідомлення КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Звенигородської міської ради вбачається, що рухати правою верхньою кінцівкою ОСОБА_5 могла, а лівою верхньою не могла, так як у неї після перенесеного захворювання був грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії (а.с.31, т. 1).

Згідно висновку експерта від 21.05.2021 року №СЕ-19/124-21/4153-ПЧ встановити «Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_5 на першому екземплярі заповіту від 03.10.2018 року, який знаходився у державного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Шалденко Л.В. та на другому екземплярі заповіту, який знаходився в Гусаківській сільській раді, а також у книзі реєстрації заповітів Гусаківської сільської ради при отриманні першого екземпляру заповіту, ОСОБА_5 , чи іншою особою?» - не видалось можливим (а.с.152-158, т. 1).

Згідно висновку експертів від 26.08.2022 року №11043/11044/22-32 «встановити чи підписи від імені ОСОБА_5 в заповіті від 03.10.2018 року ОСОБА_5 чи іншою особою не виявилось можливим (а.с.3-11, т. 2).

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.

Згідно частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).

Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-3,5,6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, у тому числі посилається на те, що вказаний заповіт не міг бути підписаний особисто заповідачем, оскільки внаслідок фізичних вад, які виникли внаслідок хвороби у заповідачки були паралізовані руки і вона не могла писати.

Разом з тим, оспорюваний заповіт підписаний власноручно самою заповідачкою, що підтверджується показами свідків. Крім того всі свідки, в тому числі і медичні працівники і свідки зі сторони позивача вказали на те, що пу заповідачки паралізована була внаслідок інсульту лише ліва рука, а права нормально функціонувала і вона могла писати і робити нею інші дії. Аналогічні пояснення надала свідок, яка посвідчувала заповіт. Підстав сумніватися у показах усіх свідків, в тому числі і медичних працівників і осіб не знайомих зі сторонами до даного судового розгляду у суду немає.

Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частина четверта статті 207 ЦК України передбачає, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно частини другої статті 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Проте, як було зазначено вище заповідачка не мала таких фізичних вад, які б зумовлювали неможливість підписання заповіту.

Згідно зі статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність

правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно пункту 1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р., нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

У статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Також, як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам Цивільного Кодексу України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);

3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Встановлено, що заповіт, складений заповіт, укладений від імені ОСОБА_5 та посвідчений 03.10.2018 року та зареєстрований в реєстрі під №102 відповідає вищенаведеним вимогам закону. Вказаний заповіт складений та посвідчений у відповідності до вимог закону, зокрема уповноваженою на це особою; заповіт складено у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та заповіт підписаний особисто заповідачем; зазначений заповіт записаний зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; заповідач не мавез фізичних вад, внаслідок яких не міг би сам підписати заповіт.

При цьому, посилання позивача на те, що заповідачка не могла особисто підписати заповіт, оскільки мала фізичні вади є безпідставними і необґрунтованими. Доказів протилежного судом не здобуто, а позивачем не надано.

Крім того за клопотання позивача у справі були призначені судово-почеркознавчі експертизи за результатами проведення яких судовими експертами складено висновки з яких вбачається, що встановити чи підписи від імені ОСОБА_5 у оскаржуваному заповіті виконано однією особою чи іншою особою? - не видалось можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновку.

Зі змісту дослідницької частини висновків вбачається, що надані судовому експерту для дослідження зразки підписів ОСОБА_5 різняться між собою як за часом їх виконання так і за рядом загальних та окремих графічних ознак. Разом з тим, всі ці підписи надано як зразки підписів ОСОБА_5 . Експерту невідома причина вказаних вище розбіжностей між зразками: це може бути існування двох або більше варіантів підписів ОСОБА_5 або ж це вікові зміни, викликані погіршенням загального фізичного стану. Разом з тим, надати більш точний висновок не вбачається можливим внаслідок недостатньої кількості порівняльного матеріалу.

При цьому суд зазначає, що усі клопотання позивача про витребування доказів, які на його думку могли містити зразки підписів заповідачки були задоволені. Відтак суд сприяв стороні у отриманні необхідних доказів. Проте, достатньо їх отримано не було.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази про те, що оспорюваний заповіт був підписаний не заповідачем ОСОБА_5 , а іншою особою. Відтак, суд не приймає до уваги відповідні твердження позивача.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним заповіту до задоволення не підлягають, оскільки докази які б однозначно та безальтернативно вказували на наявність передбачених ЦК України підстав визнання правочину недійсним, у матеріалах справи відсутні, а відтак спірний заповіт є чинним і визнанню недійсним не підлягає.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

Разом з тим, відповідачкою було подано заяву щодо вирішення судових витрат після розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 18, 76-83, 89, 95, 141, 247, 258, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 , електронна адреса та пошта відсутні) до ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , тел.. НОМЕР_3 , електронна адреса та пошта відсутні), третя особа без самостійних вимог Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 26490740, адреса: с. Гусакове Звенигородський район Черкаська область, 20263, тел. 0977596332, 0474090744) про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлений 03.10.2022.

Суддя Д.І. Сакун