Постанова

від 07.12.2022 по справі 694/637/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 694/637/20Провадження № 22-ц/821/1568/22Категорія: 307010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа,що незаявляє самостійнихвимог настороні відповідача: Гусаківськасільська радаЗвенигородського району Черкаської області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Сакун Д.І. в приміщенні Звенигородського районного суду Черкаської області, повний текст рішення суду складено 03 жовтня 2022 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в :

Короткий змістпозовних вимог

18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 третя особа: Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .

Після її смерті залишилася спадщина, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги спадкового майна, вказує позивач, є він та його сестра ОСОБА_2 .

З метою отримати спадкове майно, зазначає позивач, він звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено в зв`язку з тим, що його сестра надала заповіт, посвідчений Гусаківською сільською радою 03.10.2018 року та зареєстрований в реєстрі під №102, відповідно до умов якого ОСОБА_3 заповіла вищевказане майно своїй доньці (сестрі позивача) - ОСОБА_2 .

Однак як вказує позивач, в грудні 2017 року спадкодавець перенесла геморологічний інсульт, внаслідок чого в неї повністю перестали функціонувати ліві кінцівки, а функціонування правих кінцівок було проблематичне і вона не могла особисто підписати заповіт, тому у позивача і виникли сумніви щодо справжності заповіту.

У зв`язку з наведеним, позивач з метою захисту своїх прав звернувся із відповідним позовом до Звенигородського районного суду Черкаської області і просив постановитисудове рішення,яким визнатизаповіт,укладений відімені ОСОБА_3 на користьвідповідачкиОСОБА_2 та посвідчений Гусаківською сільською радою 03.10.2018 року та зареєстрований в реєстрі під №102 нікчемним та застосувати наслідки нікчемного заповіту.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 березня 2021 року у даній справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського НДЕКЦ МВС України.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2022 року призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз.

На вирішення експертиз поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 на першому екземплярі заповіту від 03.10.2018 року, який знаходився у державного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу ШалденкоЛ.В.та на другому екземплярі заповіту, який знаходився в Гусаківській сільській раді, а також у книзі реєстрації заповітів Гусаківської сільської ради при отриманні першого екземпляру заповіту, ОСОБА_3 , чи іншою особою?

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Звенигородськогорайонного суду Черкаської області від 28вересня 2022року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення судупершої інстанції,зокрема, мотивоване тим,що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази про те, що оспорюваний заповіт був підписаний не заповідачем ОСОБА_3 , а іншою особою.

Суд зазначає, що призначені у справі судово-почеркознавчі експертизи, за результатами проведення яких судовими експертами складено висновки з яких вбачається, що встановити чи підписи від імені ОСОБА_3 у оскаржуваному заповіті виконано однією особою чи іншою особою? - не видалось можливим з причин, недостатньої кількості порівняльного матеріалу. При цьому, усі клопотання позивача про витребування доказів, які на його думку могли містити зразки підписів заповідачки, були задоволені. Відтак, суд сприяв стороні у отриманні необхідних доказів, проте, їх не було достатньо.

Інших доказів, які б однозначно та безальтернативно вказували на наявність передбаченихЦК Українипідстав для визнання правочину недійсним, у матеріалах справи відсутні, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний заповіт є чинним і визнанню недійсним не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій 04листопада 2022року, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Звенигородськогорайонного судуЧеркаської областівід 28вересня 2022року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дійсність оскаржуваного заповіту, оскільки висновки судово-почеркознавчих експертиз від 21 травня 2021 року та від 26 серпня 2022 року базуються на недостатній кількості матеріалу з оригіналами підписів ОСОБА_3 , але сумнів у тому, що саме ОСОБА_3 підписала даний заповіт проведеними експертизами не спростовано, тому посилання на дані висновки є безпідставними.

Наявність хворобливого стану ОСОБА_3 та неможливість останньої рухати руками підтверджується випискою з амбулаторної картки, наданої КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги», показами сімейного лікаря ОСОБА_4 та медичної сестри ОСОБА_5 , яку необхідно допитати в судовому засіданні.

Крім того, скаржник вказує, що дійсні свідчення свідка ОСОБА_4 та свідчення, які встановлені в оскаржуваному рішенні, протирічать один одному, а тому вважає що даного свідка необхідно допитати повторно.

Відзив на апеляційну скаргу

28 листопада 2022 року на адресуЧеркаського апеляційногосуду від ОСОБА_2 надійшов відзивна апеляційнускаргу ОСОБА_1 ,в якомузазначено,що доводиапеляційної скаргиє надуманими,не спростовуютьправильних висновківсуду щодовідсутності підставдля визнання заповітунедійсним,тому оскаржуванерішення судупершої інстанціїє законнимі обґрунтованим,у зв`язкуіз чимвідповідачка проситьзалишити рішенняЗвенигородськогорайонного суду Черкаської області від 28вересня 2022року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

З наявнихматеріалів справивбачається,що постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок в АДРЕСА_1 , який залишився після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з тим, що у спадковому реєстрі виявлено заповіт на користь дочки ОСОБА_2 (том 1, а.с.8).

Згідно заповіту, складеного 03 жовтня 2018 року ОСОБА_3 належний їй будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 0,1000 га, кадастровий номер 7121210100:01:004:0620 заповіла дочці ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Гусаківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області Гернегою Г.М. та зареєстровано в реєстрі за №102 (том 11, а.с.30).

Як вбачається з виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 , наданої КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Звенигородської міської ради вбачається, що остання мала діагноз хронічна дисцикуляторна атеросклеротична та гіпертонічна енцефалопатія ІІІ ст.. (з перенесеним геморагічним інсультом 13.12.2017 року в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу з проривом в шлуночкові систему КТ ГМ 13.12.17р.), грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії в руці, значне порушення функції, моторна афазія. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2ст. Гіпертензивне серце ІХС атеросклеротичний коронарокардіосклероз СН ІІ ст. З 13.12.2017-28.12.17 проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні ЦРЛ. Діагноз: геморагічний інсульт в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу з проривом в шлуночкові систему, грубий лівобічний спастичний геміпарез до плешії в руці, значне порушення функції. Незріла катаракта обох очей. Ангіопатія сітківки обох очей. Базиліома лівої скроневої ділянки. 09.01.2018 року сімейний лікар на дому: геморагічний інсульт в правому каротидному басейні на тлі церебрального атеросклерозу від 13.12.2017р., грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії в руці, значне порушення функції. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст..2ст. Гіпертезивне серце. 26.03.18р. сімейний лікар на дому: грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії в руці, значне порушення функції. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст..2ст. Гіпертезивне серце. 13.06.2018р. сімейний лікар на дому: гіпертонічна хвороба ІІІ ст.. 2 ст. дуже високий ризик. 13.02.19 сімейний лікар на дому: хронічний бронхіт інфекційне загострення, гіпертонічна хвороба ІІІ ст.. 2 ст. дуже високий ризик, грубий спастичний геміпарез, значне порушення функції. 27.09.19 р. сімейний лікар на дому: хронічний бронхіт, загострення (том 1, а.с.32-33).

З повідомлення КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Звенигородської міської ради вбачається, що рухати правою верхньою кінцівкою ОСОБА_3 могла, а лівою верхньою не могла, так як у неї після перенесеного захворювання був грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії (том 1, а.с.31).

Згідно висновку експерта від 21 травня 2021 року №СЕ-19/124-21/4153-ПЧ встановити «Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 на першому екземплярі заповіту від 03.10.2018 року, який знаходився у державного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Шалденко Л.В. та на другому екземплярі заповіту, який знаходився в Гусаківській сільській раді, а також у книзі реєстрації заповітів Гусаківської сільської ради при отриманні першого екземпляру заповіту, ОСОБА_3 , чи іншою особою?» - не видалось можливим (том 1, а.с.152-158).

Згідно висновку експертів від 26 серпня 2022 року №11043/11044/22-32 «встановити чи підписи від імені ОСОБА_3 в заповіті від 03.10.2018 року виконані ОСОБА_3 чи іншою особою не виявилось можливим (том 2, а.с.3-11).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 непідлягає дозадоволення,а постановленесудом першоїінстанції рішенняпідлягає залишеннюбез змін, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України). Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правиламЦК Українищодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 272/1197/18 (провадження № 61-15998св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що "нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.

Тлумачення частини другоїстатті 1257 ЦК Українисвідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити юридичну долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбаченихЦК України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 703/4689/18 (провадження № 61-14976св21).

Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті12та стаття1234 ЦК України).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні, як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою, як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 558/520/17 (провадження № 61-3640св21).

Відповідно достатті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм Книгишостої ЦК Українисвідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті1236-1240,1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом та посадовою особою органу місцевого самоврядування (статті 1248, 1249, 1251, 1253ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Зміст частини першоїстатті 1257 ЦК Україниу смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені углаві 85 ЦК України, зокрема у статтях1247-1249,1251,1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту, як письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте, допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, в яких може опинитися особа, яка бажає реалізувати своє право на заповіт та розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Згідно зі статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що недійсність оскаржуваного заповіту виявляється в тому, що у заповідачки після перенесеної хвороби (геморологічний інсульт) перестали функціонувати ліві кінцівки, а функціонування правих було проблематичне, саме тому вона не могла самостійно підписати заповіт. Доводячи неможливість заповідачки писати, позивач заявляв клопотання про призначення в цій справі почеркознавчої експертизи з метою спростування обставин щодо належності підпису у спірному заповіті ОСОБА_3 .

За результатами проведення експертиз судовими експертами складено висновки, з яких вбачається, що встановити чи підписи від імені ОСОБА_3 у оскаржуваному заповіті виконано однією особою чи іншою особою? - не видалось можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновків.

Зі змісту дослідницької частини висновків вбачається, що надані судовому експерту для дослідження зразки підписів ОСОБА_3 різняться між собою, як за часом їх виконання так і за рядом загальних та окремих графічних ознак. Разом з тим, всі ці підписи надано як зразки підписів ОСОБА_3 . Експерту невідома причина вказаних вище розбіжностей між зразками: це може бути існування двох або більше варіантів підписів ОСОБА_3 або ж це вікові зміни, викликані погіршенням загального фізичного стану особи. Разом з тим, надати більш точний висновок не вбачається можливим внаслідок недостатньої кількості порівняльного матеріалу (том 1, а.с. 152-159; том 2, а.с. 3-11).

Суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, належним чином дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки, як свідчать матеріали справи, оспорюваний заповіт складений у письмовій формі, містить місце та дату його складення, прізвище, ім`я та по батькові спадкодавця, дату та місце її народження, а також прізвище, ім`я та по батькові спадкоємця, заповіт посвідчений секретарем Гусаківської сільської ради Гернегою Г.М., у тексті заповіту вказано, що особу заповідача та її дієздатність перевірено.

При цьому, позивачем не доведено, що заповіт на ім`я ОСОБА_2 підписаний не ОСОБА_3 або що він не відповідає її внутрішній волі, чи порушено порядок його складення або посвідчення. Показання свідків, на які посилається скаржник, на переконання колегії суддів, не є беззаперечним доказом наявності підстав для визнання заповіту недійсним, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення. До того ж, як вбачається з повідомлення КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Звенигородської міської ради, спадкодавиця ОСОБА_3 могла рухати правою верхньою кінцівкою, а лівою верхньою не могла, так як у неї після перенесеного захворювання був грубий лівобічний спастичний геміпарез до елегії (том 1, а.с.31).

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що волевиявлення ОСОБА_3 щодо складення заповіту на ім`я ОСОБА_2 , не було вільним і не відповідало її волі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням належної правової оцінки всім фактичним обставинам даної справи, яка грунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування постановленого судом першої інстанції рішення за наведених в апеляційній скарзі підстав.

Керуючись ст.ст.258,368,374,375,381,382,383,384ЦПК України,апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлено 08 грудня 2022 року/