Постанова

від 03.11.2022 по справі 308/14727/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/14727/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 листопада 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Кондора Р.Ю., Бисаги Т.Ю.,

за участі секретаря Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Деяк Василь Юрійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2022 року (повний текст рішення складено 10.06.2022, суддя Зарева Н.І.) у справі №308/14727/21 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№10Б по вул. Петра Лінтура», ОСОБА_2 про скасування протоколу загальних зборів ОСББ та демонтування перегородки і дверей,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 10 Б по вул. Петра Лінтура» та ОСОБА_2 , у якому просила:

1) скасувати протокол № 1 загальних зборів ОСББ «№ 10 Б по вулиці П. Лінтура» щодо надання дозволу ОСОБА_2 на об`єднання підвального приміщення № ХІ з другим підвальним приміщенням № ХІV із встановленням перегородки і одних дверей на два приміщення;

2) зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати цю перегородку і двері, відновивши становище підвального приміщення, яке було до цього.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 з підвальним приміщенням за позицією № ХІІ.

У 2020 році позивачка виявила, що коридор, який знаходиться праворуч від належного їй підвального приміщення, перегороджено стінкою і на ній встановлені двері, на яких міститься табличка з № 46. Надалі дізналася, що ОСОБА_2 захопив частину спільного коридору підвального приміщення та об`єднав підвальні приміщення № ХI та № ХIV на підставі протоколу № 1 загальних зборів ОСББ «№ 10 Б по вул. Лінтура» від 23.06.2020, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на безстрокове користування підвальним приміщенням № ХIV із встановленням перегородки і одних дверей на два приміщення.

Зазначала, що встановлення перегородки і дверей унеможливлює вільний доступ до вікна у підвалі, куди в разі потреби може бути прокладено пожежний рукав. Крім цього, у зв`язку з наведеним, немає належної вентиляції повітря у підвалі.

Вважає, що вказане рішення ОСББ прийнято з порушенням протипожежних норм та прав власників підвальних приміщень даного будинку, з порушенням пунктів 2.1, 2.5, 3.2, 3.2.1 Статуту ОСББ.

Внаслідок встановлення перегородки і дверей перед вікном фундаменту у підвальному приміщенні позивачка позбавлена права користуватися частиною спільного підвального приміщення.

Посилаючись на дані обставини, просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.05.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Деяк В.Ю.

Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що протокольне рішення № 1 загальних зборів ОСББ від 23.06.2020 прийнято усупереч протипожежних норм та з порушенням прав співвласників підвальних приміщень цього будинку, ОСББ не мало права розпоряджатися власністю забудовника будинку підвальним приміщенням №ХIV, прийняло таке рішення з перевищенням своїх повноважень; встановлення перегородки і дверей унеможливлює вільний доступ до вікна у підвалі, куди в разі потреби може бути прокладено пожежний рукав; ОСОБА_2 не підтвердив своє право власності на підвальні приміщення № ХI та № ХIV; підвальне приміщення є власністю співвласників квартир цього будинку; встановлення перегородки і дверей перед вікном фундаменту у підвальному приміщенні, позбавляє позивачку права користуватися частиною власності коридором підвального приміщення. Також вказує, що позивачка не просила суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження; заявляла про допит свідка ОСОБА_3 , а суд необґрунтовано відмовив у його допиті, посилаючись на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема вказує, що доводи позивачки стосовно відсутності доступу до вікна в разі пожежі є необґрунтованими, оскільки у підвальному приміщенні наявні ще сім вікон з вільним доступом до них. Посилання позивачки на недостатню вентиляцію спростовуються актом комісійного розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 30.07.2021, згідно з яким санітарно-технічний стан підвального приміщення житлового будинку по АДРЕСА_2 є задовільним. Вказує, що зауваження зі сторони інших співвласників будинку відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянти та позицію відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 88,1 кв. м, житловою площею 40,9 кв. м, у складі трьох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 283073545 від 05.11.2021 (а.с. 12). Є членом « АДРЕСА_2 ».

ОСОБА_1 використовує у цьому будинку підвальне приміщення за позицією № ХІІ, що підтверджується технічним паспортом на будинок виготовленим «Уж-інвентаризатор», замовником якого зазначено ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_4 (а.с. 10-11).

Сторонами визнано ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 (а.с. 1-3, 39-41).

23.06.2020 відбулися загальні збори ОСББ « АДРЕСА_2 », на яких були присутні 26 (із 44) власників житлових та нежитлових приміщень з правом голосу, на вирішення яких до порядку денного було включено 4 питання: 1) вибори голови та секретаря; 2) питання вирішення проблеми зі сміттєвими баками та стічними водами; 3) питання стосовно благоустрою прибудинкової території; 4) вирішення питання підвальних приміщень.

Рішенням загальних зборів ОСББ «№ 10 Б по вул. Петра Лінтура», оформлених протоколом №1 від 23.06.2020, було вирішено, зокрема по 4 питанню, дати дозвіл ОСОБА_2 на безстрокове користування підвальним приміщенням № ХІ з об`єднанням його з другим підвальним приміщенням за № ХІV (яке належить ОСОБА_2 ) із встановленням перегородки і одних дверей на два приміщення (а.с. 52-55).

За таке рішення проголосувало 25 членів ОСББ, та 1 утримався (а.с. 54-55).

Згідно з доданою до справи квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 22.06.2019 (датованою за рік до прийняття оспорюваного рішення), ОСОБА_2 сплатив на користь ОСББ «№ 10 Б по вул. Петра Лінтура» 5000 гривень в якості добровільного внеску (а.с. 56).

ОСОБА_2 використовує у цьому будинку підвальне приміщення за позиціями № ХІ, № ХІV, що підтверджується технічним паспортом на будинок виготовленим 30.07.2020 ФОП ОСОБА_4 , замовником якого є ОСОБА_2 (а.с. 57-62).

12.10.2020 ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до голови ОСББ Марчишак Каміли Америхівни з приводу дій ОСОБА_2 , порушення ним пожежно-санітарних норм, перегородження доступу до вікна, у якій просила зобов`язати ОСОБА_2 розібрати стіну (а.с. 19).

На долучених до позовної заяви фотографіях № 1, 2, 3, 4, наявні зображення зовнішнього вигляду будинку АДРЕСА_6 , його фундаменту, вікна загального підвального приміщення ззовні та зсередини, підвальних приміщень № 29, яке використовує ОСОБА_1 , та № 46, яке використовує ОСОБА_2 (а.с. 15-18).

Стосовно порушення ОСОБА_2 вимог пожежної безпеки шляхом побудови стіни та перегородки коридору і обмеженням доступу до вікна в підвалі будинку по АДРЕСА_6 , позивачка ОСОБА_1 зверталась до Ужгородського міськрайонного відділу ДСНС України в Закарпатській області, про що свідчить її письмова заява від 04.05.2021 (а.с. 13).

Листом від 14.05.2021 № 34/778 Ужгородське районне управління ГУ ДСНС у Закарпатській області повідомило позивачку про те, що ними встановлено факт наявності цегляної перегородки та дверей у підвальному приміщенні, що унеможливлює вільний доступ до вікна. Також у листі зазначено, що забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації, а також на квартиронаймачів і власників квартир (а.с. 14).

Згідно з актом комісійного розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 30.07.2021, комісією у складі начальника відділу експлуатації житлового фонду та інженерних мереж, головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Ужгородського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, управителя ОСББ «№ 10Б по вул. Петра Лінтура», у присутності власниці квартири АДРЕСА_7 , представників заявниці ОСОБА_5 та його брата ОСОБА_3 , встановлено, що санітарно-технічний стан підвального приміщення житлового будинку по АДРЕСА_2 є задовільним (а.с. 63-64).

Стосовно позовної вимоги позивачки про скасування (визнання недійсним) протокольного рішення ОСББ від 23.06.2020 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на безстрокове користування підвальним приміщенням № ХI з об`єднанням його з другим підвальним приміщенням № ХІV із встановленням перегородки і одних дверей на два приміщення слід зазначити наступне.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових відносин.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У статті 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ, об`єднання) це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Відповідно до підпункту 3) пункту 4.4 статті 4 Статуту ОСББ «№ 10 Б по вулиці П. Лінтура» до виключної компетенції загальних зборів членів Об?єднання відносяться, зокрема, питання про використання об?єктів, що перебувають у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням загальних зборів ОСББ позбавлено позивачку права користуватися частиною власності коридором спільного підвального приміщення

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту її прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на її думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи (управлінням, утримання і використання спільного майна), відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Наведений та подібні до нього правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21), від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 209/2599/18 (провадження № 61-16278св20).

Враховуючи зазначене, позовна вимога про скасування (визнання недійсним) рішення загальних зборів, оформлених протоколом, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Наведеного суд першої інстанції не врахував та зробив помилковий висновок щодо позовної вимоги про скасування протоколу № 1 загальних зборів ОСББ щодо надання дозволу ОСОБА_2 на об`єднання підвальних приміщень, здійснивши помилково розгляд цієї вимоги по суті у порядку цивільного судочинства.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 20 ЦПК України).

У даній справі наявний випадок об`єднання позивачем двох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 ЦПК України перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про часткове скасування протокольного рішення ОСББ від 23.06.2020 слід скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. При цьому, оскільки у даній справі об`єднані в одне провадження кілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, апеляційним судом не може бути передано розгляд відповідної вимоги до господарського суду в порядку, передбаченому ч. 4 ст 377 ЦПК України.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати спірну перегородку і двері, відновивши становище підвального приміщення, яке було до цього, слід зазначити наступне.

На обґрунтування вказаної вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що коридор підвального приміщення належить усім співвласникам будинку; встановлення ОСОБА_2 перегородки і дверей унеможливлює вільний доступ до вікна у підвалі, куди в разі потреби може бути прокладено пожежний рукав; у зв`язку з цим немає належної вентиляції повітря у підвалі; позивачка позбавлена права користуватися частиною спільного підвального приміщення.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Як установлено вище, зі згоди співвласників, шляхом прийняття рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів ОСББ від 23.06.2020, ОСОБА_2 надано дозвіл на безстрокове користування підвальним приміщенням № ХI з об`єднанням його з другим підвальним приміщенням № ХІV із встановленням перегородки і одних дверей на два приміщення.

Таке протокольне рішення загальних зборів на час розгляду позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати спірну перегородку і двері є чинним, а позовна вимога ОСОБА_1 у даній цивільній справі про його скасування (визнання недійсним) не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, за встановленої домовленості співвласників між собою щодо користування спірним приміщенням ОСОБА_2 у спосіб об`єднання двох підвальних приміщень, встановленням перегородки та одних дверей, наявності згоди співвласників будинку оформленої у протокольному рішенні загальних зборів ОСББ, позивачка ОСОБА_1 не довела наявності свого права користуватися саме спірною частиною підвального приміщенням, якою користується ОСОБА_2 , також ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 порушено протипожежні, санітарні норми, правила вентиляції підвальних приміщень саме внаслідок влаштування ним перегородки з дверми, а посилання позивачки на допущення відповідачем порушень вентиляції, протипожежних і санітарних норм ґрунтуються на припущеннях позивачки та є голослівними.

ОСОБА_1 не обґрунтувала наявність порушеного свого права щодо відсутності можливості вільного доступу до вікна, не навела спростувань проти тверджень ОСОБА_2 про наявність у підвальному приміщенні ще 7 вікон з вільним доступом до них.

Позивачкою не надано обґрунтованих досліджень, зроблених у результаті них висновків про існування у діях відповідача ОСОБА_2 порушень протипожежних, санітарних норм, вентиляційних правил, чи інших доказів, які б містили інформаціюпро обставини, на які ОСОБА_1 посилалася як на підставу своїх вимог, зокрема, чи наявні в діях ОСОБА_2 порушення протипожежної чи санітарної безпеки, причинного зв`язку дій відповідача з порушеннями, а також наявність порушень у зв`язку з цим законних прав та інтересів позивачки.

ОСОБА_1 не довела чим саме ОСОБА_2 порушив її права та охоронювані законом інтереси, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення її позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати перегородку і двері, шляхом відновлення стану, що існував до порушення її прав.

Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження колегія судів зазначає наступне.

Частиною першою статті 274 ЦПК України визначено справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною другою вказаної статті передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Дана справа не є справою, яка не могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки справа не є малозначною в розумінні частини 6 статті 19 ЦПК України, тому апеляційним судом не було допущено до участі у справі в якості представника позивача ОСОБА_3 , який не є адвокатом.

В той же час, суд першої інстанції розглянув справу в судовому засіданні, з участю представника позивача, представника ОСББ та відповідача ОСОБА_2 , дослідив та дав оцінку наданим сторонами письмовим показам.

Підстав допитувати ОСОБА_3 , як свідка, колегія суддів також не вбачала, оскільки обставини, щодо яких він міг дати свідчення, за заявами позивача перевірялись Ужгородським районним управлінням ГУ ДСНС у Закарпатській області та комісією з участю начальника відділу експлуатації житлового фонду та інженерних мереж та головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Ужгородського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби, та відповідні документи містяться у матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати перегородку і двері, відновивши становище підвального приміщення, яке було до цього. Судове рішення в цій частині ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності дост. 375 ЦПК України, судове рішення в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Деяк Василь Юрійович задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2022 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про часткове скасування протоколу загальних зборів ОСББ «№ 10 Б по вулиці П. Лінтура» № 1 від 23.06.2020 скасувати та провадження у справі за цією позовною вимогою закрити.

Роз`яснити учасникам справи, що розгляд такої позовної вимоги належить до юрисдикції господарського суду.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2022 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати перегородку і двері, відновивши становище підвального приміщення, яке було до цього залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2022 року.

Головуюча:

Судді: