Рішення

від 02.11.2022 по справі 160/11387/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Справа № 160/11387/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представників позивача представника відповідача представника третьої особи Білокінь С.С., Селін Д.В., Постернак В.В., Садовської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Громадської організації Платформа Громадський Контроль до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Реформжитло" Дніпровської міської ради, про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним,-

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2022 року Громадська організація Платформа Громадський Контроль звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Реформжитло" Дніпровської міської ради з вимогами:

- визнати протиправним та нечинним додаток до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 284 від 14.02.2008 р. «Про затвердження тарифів на платні послуги, які надаються Міським комунальним підприємством «Реформжитло» у редакції рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.02.2019 за №184.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що додаток до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 284 від 14.02.2008 р. «Про затвердження тарифів на платні послуги, які надаються Міським комунальним підприємством «Реформжитло» у редакції рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.02.2019 р. № 184 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки є регуляторним актом та має прийматись у порядку та спосіб, визначений чинним законодавством України. Проте під час його прийняття відповідачем не було дотримано процедури його прийняття, а саме: не включено до плану діяльності Дніпровської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік питання як того вимагає стаття 7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон); не опубліковано повідомлення про оприлюднення проектів оспорюваних рішень з метою одержання зауважень і пропозицій - як того вимагає ст. ст. 9, 13 Закон; не розроблено та не опубліковано аналіз регуляторного впливу до проектів оспорюваних рішень - як того вимагає ст. 8 Закону; всупереч ст. 6 Закону громадськість позбавлено можливості подати свої зауваження та заперечення до проекту регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу; не було проведено відкритих громадських обговорень проектів оспорюваних рішень, як того вимагає ст ст. 5, 6, 9 Закону.

Ухвалою суду від 23.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11387/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 13.09.2022 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/11387/22 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

19.10.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17, згідно якої за своїм смисловим навантаженням термін законний інтерес є тотожним охоронюваному законом інтересу , оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони. Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Вважає, що спірний додаток не містить норми регуляторного характеру, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.12.2021 року у справі № 0940/2301/18. Вказує, що враховуючи, що спірне рішення прийнято на підставі листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 8/5784 від 27.09.2018 року, за своєю суттю встановлює припис для Комунального підприємства "Реформжитло" Дніпровської міської ради і застосується лише одним цим підприємством. Вважає, що оскаржуваний додаток не встановлює та не унормовує та не містить норм, спрямованих на правове регулювання господарських відносин невизначеного кола суб`єктів господарювання, отже не містить ознак регуляторного акта. Також у позові позивачем не зазначається, що він є учасником правовідносин, яких стосується оскаржуваний додаток.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмові пояснення не надано.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 26.10.2022 року із занесенням до протокол судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/11387/22 та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 02.11.2022 року представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2022 року заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, викладенні у відзиві на позов.

Також представник третьої особи у судовому засіданні 02.11.2022 року заперечувала проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, викладенні у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що пунктом першим рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 184 від 19.02.2019 року «Про внесення змін до деяких рішень виконкому міської ради щодо тарифів на платні послуги, які надаються КП «Реформжитло» внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 14.02.2008 № 284 «Про затвердження тарифів на платні послуги, які надаються Міським комунальним підприємством «Реформжитло»: у заголовку до тексту рішення, тексті рішення слова «Міським комунальним підприємством «Реформжитло» замінити словами «Комунальним підприємством «Реформжитло» Дніпровської міської ради у відповідних відмінках; додаток до рішення викласти у новій редакції (додаток).

Вказаним додатком встановлені тарифи на платні послуги, які надаються Комунальним підприємством «Реформжитло» Дніпровської міської ради, а саме:

- оформлення документів щодо передачі у власність громадян одноквартирних будинків, квартир у багатоквартирних будинках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два та більше наймачів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра вартість 397,00 грн.;

- виконання технічних дій, спрямованих на забезпечення здійснення владних повноважень у частині розподілу та надання відповідно до чинного законодавства житла, а також щодо присвоєння поштової адреси (нумерації квартир) об`єктам нерухомого майна, розташованим у житлових будинках та гуртожитках міста вартість 488,40 грн.;

- підготовка до розгляду документів щодо списання з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств житлових будинків, в яких є приватизовані або набуті за цивільно-правовими договорами квартири та нежитлові приміщення, для підготовки проектів: - рішень міської ради - виконкому міської ради вартість 2440,80 грн., 1092,00 грн., відповідно;

- надання консультаційних послуг власникам (наймачам) квартир та обробка документів і підготовка розпорядження на узаконення перепланування з переобладнанням конструктивних елементів (у т. ч. несучі стіни) в окремих квартирах багатоквартирних будинків житлового фонду усі х форм власності. Термін підготовки - до 15 робочих днів вартість 1672,80 грн.;

- надання консультаційних послуг власникам (наймачам) житлових приміщень у гуртожитках та обробка документів для підготовки розпорядження на узаконення перепланування з переобладнанням конструктивних елементів (у т. ч. несучі стіни) в окремих житлових приміщеннях у гуртожитках житлового фонду усіх форм власності. Термін підготовки - до 15 робочих днів вартість 610,80 грн.

Судом встановлено, що вказане рішення прийнято відповідно до листа департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 27.09.2018 року № 8/5784.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вказує, що заявлений спір, в першу чергу, зводиться до визначення спірного рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 184 від 19.02.2019 року як регуляторного акта та, відповідно, застосування до такого вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», або відсутності ознак, за якими він може бути віднесений до регуляторних.

Відповідно до преамбули Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Отже, ознаками за якими відповідний акт може бути віднесено до регуляторних є:

- відповідна сфера застосування/регулювання;

- наявність норми права;

- неодноразове застосування;

- застосування щодо невизначеного кола осіб.

При цьому, нормою права є формально визначене, загальнообов`язкове правило поведінки.

Так, пункт 2 рішення (додаток) Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 184 від 19.02.2019 року встановлює відповідні права для Комунального підприємства «Реформжитло» Дніпровської міської ради/регулює його діяльність шляхом отримання встановленої оплати вартості послуг, а також обов`язки для суб`єктів господарювання, які звертаються за відповідними послугами (підготовка документів) до Комунального підприємства «Реформжитло» Дніпровської міської ради, а саме: встановлена вартість послуги (тариф).

При цьому, КП «Реформжитло» Дніпровської міської ради рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 655 від 25.12.2013 року визначено органом з оформлення документів щодо передачі у власність громадян одноквартирних будинків, квартир у багатоквартирних будинках, кімнат у квартирах тощо, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Надаючи правовий аналіз зазначеній нормі, суд вказує, що оскаржуваний додаток рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 184 від 19.02.2019 року за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким встановлені норми права, він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на платні послуги, які надаються Комунальним підприємством «Реформжитло» Дніпровської міської ради.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 21 грудня 2018 року у справі № 591/1335/15-а та від 20.02.2019 року у справі № 812/1177/18.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуваний додаток рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 184 від 19.02.2019 року є регуляторним актом, а тому і порядок прийняття вказаного рішення підпадає під регулювання Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV).

Так, статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Стаття 7 Закону № 1160-IV передбачає, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Крім того, статтею 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

визначити цілі державного регулювання;

визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави;

обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

визначити показники результативності регуляторного акта;

визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 13 Закону № 1160-IV план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій. При цьому, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акту, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

З наведеного слідує висновок про обов`язковість оприлюднення проекту регуляторного акту і відповідного аналізу регуляторного впливу, що здійснюється з необхідності одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, чим, по суті, здійснюється забезпечення публічного обговорення проекту регуляторного акта. За таких обставин, проект регуляторного акту має бути оприлюдненим щонайменше 1 місяць до прийняття такого проекту.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а.

Відповідачем як в судовому засіданні, так і у відзиві на позов підтверджено, що публічного громадського обговорення проекту рішення, зауваження та пропозиції, аналіз регуляторного впливу, а також звіт про відстеження результативності регуляторного акту та докази їх офіційного опублікування відсутні, оскільки оскаржуване рішення не є регуляторним актом.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідачем у встановлений Законом спосіб не вчинено ані включення проектів оскаржуваних актів до плану регуляторної діяльності, ані повідомлення про оприлюднення проекту регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, ані відповідного аналізу регуляторного впливу; не проведено належним чином їх обговорення. Вказане має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки та тягне порушення прав як позивача, так і інших громадян - мешканців м. Дніпра.

Статтею 36 Закону № 1160-IV визначено умови, за яких забороняється прийняття регуляторного акту: регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до Закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Оскільки відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторного акта, відтак, є підстави для його скасування у судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щодо доводів відповідача стосовно не порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Позивачем у справі є громадська організація, яка згідно копії Статуту, який міститься у матеріалах справи, є юридичною особою.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006 року, спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення "цивільних прав" громадської організації, Європейський Суд з прав людини зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.

Згідно з Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії" від 24.02.2009, відповідно до якої Європейський суд з прав людини дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи (про розширення сміттєвого полігону) і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним, як юридична особа, для того, що стаття 6 Конвенції була прийнятною.

Таким чином, суд вважає, що громадські організації мають право звернення до суду з позовами на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу, що відповідає стандартам захисту прав людини відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року вказано, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

За вказаних обставин суд відхиляє вказані доводи відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, оскільки Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову Громадської організації Платформа Громадський Контроль.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2481,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 3695 від 20.07.2022 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2481,00 грн. підлягає стягненню з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді 11.11.2022 року у відпустці, повний текст рішення суду складено 14.11.2022 року.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Громадської організації Платформа Громадський Контроль (49000, м.Дніпро, вул.Ульянова, буд.24,(офіс) 9, ЄДРПОУ 39689459) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр. Д.Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 04052092), третя особа - Комунальне підприємство "Реформжитло" Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул.Воскресенська, буд.16, код ЄДРПОУ 31271012) про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним додаток до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 284 від 14.02.2008р. «Про затвердження тарифів на платні послуги, які надаються Міським комунальним підприємством «Реформжитло» у редакції рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.02.2019 за №184.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр. Д.Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 04052092) на користь Громадської організації Платформа Громадський Контроль (49000, м.Дніпро, вул.Ульянова, буд.24,(офіс) 9, ЄДРПОУ 39689459) понесені позивачем судові витрати в сумі 2481 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 листопада 2022 року.

Суддя Е.О. Юрков