Постанова

від 27.10.2022 по справі 307/2576/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2576/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 жовтня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,

з участю секретаря Ігнатюк І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 21 вересня 2021 року (у складі судді Гримута В.І.) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дубівської селищної ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом у вересні 2018 р.

Просили:

-визнати незаконним і скасувати рішення 5 сесії 7 скликання Калинівської сільської ради від 19.07.2016 р. № 256 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», що стосується ОСОБА_3 ;

-визнати незаконним і скасувати рішення 7 сесії 7 скликання Калинівської сільської ради від 10.03.2017 р. № 430 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_3 ».

На обґрунтування позовних вимог указали, що протягом усього свого життя користувалися земельною ділянкою площею приблизно 0,19 га в АДРЕСА_1 . Однак, рішенням Калинівської сільської ради від 19.07.2016 р. № 256 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо будівництва та обслуговування земельної ділянки в натурі ОСОБА_3

10.03.2017 р. Калинівська сільська рада прийняла рішення № 430, яким затвердила технічну документацію із землеустрою та передала цю ділянку у власність ОСОБА_3 .

Указані рішення були прийняті з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 151 ЗК України, які передбачають першочергове прийняти рішення лише про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не надання дозволу на виготовлення технічної документації. Вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на спірній земельній ділянці, та не погоджували межі. Калинівською сільською радою не приймалося рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , а тому прийняті оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Протокольною ухвалою від 25 січня 2021 р. (а.с.114 зворот) було замінено Калинівську сільську раду на Дубівську селищну раду.

Рішенням Тячівського районного суду від 21 вересня 2021 р. у задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводить про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-із позивачами не узгоджувалися межі земельної ділянки, а це порушує їх права як землекористувачів, оскільки у такий спосіб ОСОБА_3 фактично було передано земельну ділянку, яка на законній підставі перебувала у їх користуванні;

-позивачі є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , а вказаний будинок розташований на земельній ділянці, яка рішенням органу місцевого самоврядування була відібрана від позивачів.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча їх представники були належним чином повідомлені шляхом надіслання SMS - повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с.187,188). Відтак, розгляд справи відбувся без участі учасників справи.

Суд виходив із того, що позивачами не доведено факт порушення відповідачами їх прав.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, із таких мотивів.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції по суті спірних правовідносин через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення як необґрунтовані.

Із матеріалів справи видно, що рішенням Калинівської сільської ради № 256 від 19.07.2016 р. ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлових будинків, в АДРЕСА_1 (а.с.4).

Рішенням цієї ж ради № 430 від 10.03.2017 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлових будинків, в АДРЕСА_1 , ділянку площею 0.0972 га передано у власність ОСОБА_3 (а.с.5).

У матеріалах справи також міститься заява ОСОБА_3 на ім`я Калинівського сільського голови про надання дозволу на виготовлення техдокументації від 19.07.2016 р. (а.с.6), акт від 05.06.2018 р., підписаний 8-ма особами про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_5 впродовж всього життя користувалися земельною ділянкою у АДРЕСА_1 .

Із наданої Дубівською селищною радою відповіді убачається, що ОСОБА_2 у своєму користуванні має земельну ділянку площею 0,0800 га (а.с.140 зворот) за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у період із 2011 р. по 2017 р. мав у своєму користуванні земельну ділянку площею 0,0800 га (а.с.141) за адресою: АДРЕСА_1 .

Правова позиція позивачів як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зводиться до того, що органом місцевого самоврядування не приймалося рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , тому прийняті Калинівською сільською радою оскаржувані рішення стосовно надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою і затвердження технічної документації із землеустрою, є незаконними та підлягають скасуванню.

Вони вважають, що земельна ділянка, якою вони протягом тривалого часу користувалися, була незаконно виділена ОСОБА_3 .

Із цього приводу колегія суддів зауважує таке.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 9 ст. 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з п.2 ч.3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

За приписами ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Колегія суддів вважає, що апелянт не визначився із суттю спірних правовідносин, оскільки він одночасно говорить про те, що ОСОБА_3 спочатку мали надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не надавати дозвіл на виготовлення технічної документації, і водночас говорить про те, що ОСОБА_3 не міг оформити право власності на спірну земельну ділянку, оскільки саме такою він користуються із ОСОБА_2 тривалий час.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0972 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості було затверджено також за цією адресою і такою конфігурацією земельної ділянки. 28.04.2017 р. за ОСОБА_3 було оформлено право власності на вказану земельну ділянку (а.с.150).

Натомість, земельна, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га.

Тобто, йде мова про різні земельні ділянки і ОСОБА_1 жодними належними та допустимими доказами не доведено, що земельна ділянка площею 0,0972 га, за адресою: АДРЕСА_1 , є саме тою земельною ділянкою, якою він користується тривалий час. Натомість, матеріалами справи стверджується зворотне.

Також у контексті спірних правовідносин належить зауважити, що ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст.116, 118, 186 ЗК України та ст. 55 Закону України «Про землеустрій» було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Протилежного позивачем не доведено.

Посилання позивача на порушення ст. 151 ЗК України є некоректним, оскільки вказана стаття регулює питання порядку погодження питань, пов`язаних із викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності, що не охоплює спірні правовідносини.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на їх правильність не впливають.

За наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Тячівського районного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 11.11.2022 р.

Судді: