Постанова

від 10.11.2022 по справі 571/75/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 року

м. Рівне

Справа № 571/75/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/396/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Боймиструка С.В.

суддів: Майданік В.В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання: Мороз А.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний підприємець ОСОБА_5 про визнання недійсним і скасування рішень Старосільської сільської ради, акту приймання-передачі межових знаків та проектної документації,

В С Т А Н О В И В:

20.01.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, а 19.07.2016 року остаточно уточнив свої позовні вимоги та просив:

визнати недійснимта скасувати рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області:

№ 1363від 21.11.2014року про надання дозволу ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25га в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення - 0,25 га,

№ 1515від 09.02.2015року про відмову ОСОБА_3 в наданні дозволу га складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

№ 9від 05.11.2015року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5625086800:03:001:0147 ), ідентифікаційний код НОМЕР_1 у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 площею 0,2500 га та передачу у власність земельної ділянки ( кадастровий номер 5625086800:03:001:0147), ідентифікаційний код НОМЕР_1 ОСОБА_4 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, в т.ч. забудовані землі - 0,2500 га з них забудовані землі під одно - та двоповерховою забудовою - 0,2500га в АДРЕСА_1 ,

оскільки при їх прийнятті було порушено вимоги ст. 155,158 ЗК України, статей 46,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Скасувати Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, встановлених по межі земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 та проектну документацію відносно спірної земельної ділянки, оскільки його було оформлено на підставі незаконних вимог.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний підприємець ОСОБА_5 про визнання недійсним і скасування рішень Старосільської сільської ради, акту приймання-передачі межових знаків та проектної документації - відмовлено повністю.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_3 апеляційну скаргу.

На її обґрунтування зазначив, що надав до суду документи на спірну земельну ділянку, а саме: дозвільну довідку №64радгоспу "Старосільський"від 27.05.1988року

та дозвільну заяву тодішнього сільського голови Старосільської сільської ради Пишняк П.А. від 10.01.2011 року.

Вказує, що заявляв вимогу про скасування акту прийомки-передачі у зв`язку з тим, що він не погоджений із суміжними землекористувачами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 згідно довідки сільвиконкому №7719 від 16.12.2015 року, ОСОБА_8 не являється суміжним землекористувачем. Таким чином порушено п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, тому просив скасувати і проектну документацію.

Також вказує на порушення процедури передбаченої ст. 123 ЗК України, а саме п. 4,6.

Стверджує про відсутність кворуму при голосуванні за рішення сільської ради №1363 від 21.11.2014 року.

Наголошує на поданні ним заяви до сільського голови Пишняка П.А. від 10.01.2011 року, яку розглядали на сесії сільської ради в 2011 році при голові ОСОБА_9 , але рішення не надали чим порушили ст. 26 п. 13 Закону про місцеве самоврядування. Після цього він повторно звернувся з аналогічною заявою в лютому 2015 року й отримав відмову рішенням Старосільської сільської ради №1515 від 09.02.2015 року, так як спірна ділянка надана відповідачці.

Зазначає про відсутність висновку земельної комісії та фальсифікацію протоколу земельної комісії від 20.11.2014 року.

На його думку, судом при вирішенні земельного спору не додержано вимоги ст.ст. 95, 119, 123, 151, 152, 155, 158 ЗК України, ст.ст. 46, 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Також доводить про невірне відтворення показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 .

Зважаючи на наведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимогст. 152 Земельного кодексу України,держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Крім того, відповідно до вимогст. 158 ЗК України,виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій, сіл, селищ, міст, районів та областей.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Старосільської сільської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,25 га.

Рішенням Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області №1363 від 21 листопада 2014 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" надано дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_4 виготовила проект землеустрою.

Рішенням Старосільської сільської ради № 9 від 05 листопада 2015 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 .

З протоколу сесії Старосільської сільської ради від 05 листопада 2015 року вбачається, що з 22 обраних присутніми були 21 депутат. Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 рішення прийнято більшістю голосів ( 16 - за, 5 - проти).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 листопада 2015 року право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5625086800:03:001:0147, для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 .

Цільове призначення даної земельної ділянки органом місцевого самоврядування змінено на «Будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», а органом Держземкадастру присвоєно відповідний кадастровий номер.

Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12 грудня 2014 року межі земельної ділянки за кадастровим номером 5625086800:03:001:0147 яка знаходиться по Шевченка в с. Дроздинь, Рокитнівського району, площею 0,02500 га, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками.

На даній земельній ділянці ОСОБА_4 побудувала будинок.

Рішенням Старосільської сільської ради № 1515 від 09 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в зв`язку з тим, що дана земельна ділянка, на яку він претендує, надана іншій особі, тобто відповідачці по справі ОСОБА_4 .

Як вбачається з Постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в даній справі, колегія суддів Другої судової палати, посилаючись на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначила, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п.6 ч.1 ст.3 ЦПК України). Неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.

Тобто щодо спірної земельної ділянки мали б бути проведені земельні торги.

Зазначає, що місцевий суд не прийняв довідку радгоспу «Старосільський» № 64 від 27 травня 1988 року, оскільки вона не є правовстановлюючим документом, при цьому не послався на матеріальний закон, який регулює спірні право відносини.

Суди не дали належної оцінки тому що позивач 10 січня 2011 року звертався до Старосільської сільської ради за наданням дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 0,12 га, яка повинна була розглянута на сесії, але результати розгляду в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду справи суд повно, всебічно і об`єктивно не дослідили докази по справ, не надали їм належної оцінки та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

24 грудня 2020 року справа надійшла до Рокитнівського районного суду з Верховного суду.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави..

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку, зокрема довідці радгоспу «Старосільський» № 64 від 27 травня 1988 року, заяві ОСОБА_3 від 10 січня 2011 року до сільської ради про доприватизацію земельної ділянки 0,12 га, іншим доказам та обґрунтовано відмовив в позові.

Місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3 не надав таких доказів на основі яких було б можливим встановити факт порушення його прав, тобто не довів своїх позовних вимог, а оскаржуване ним рішення Старосільської сільської ради № 1515 від 09.02.2015 року про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою ухвалено з дотриманням закону, тому не має підстав для його скасування та відповідно рішень щодо земельної ділянки виділеної ОСОБА_4 ..

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки воно відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З огляду на норми параграфу 1 глави 5 розділу 1 ЦПК України, подані в справу ксерокопії довідки радгоспу «Старосільський» № 64 від 27 травня 1988 року, заяви ОСОБА_3 від 10 січня 2011 року не єдоказами в розумінні закону.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Вважаючи своє право на приватизацію земельної ділянки 0,12 га по АДРЕСА_1 порушеним діями та рішеннями відповідачів ОСОБА_3 звернувся 20.01.2016 року до суду з позовом в даній справі.

Які його порушені права будуть відновлені, захищені в разі задоволення його вимог у заявлений ним в позові спосіб, ОСОБА_3 не зазначив й співмірність та виправданість втручання в права відповідачки не обґрунтував.

Громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень в порядку визначеному нормами ст.ст. 116, 118, 125, 126 ЗК України.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

На підставі рішень Старосільської сільської ради від 06.11.2008 року № 231 та № 232 ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для веденняособистого селянськогогосподарства та для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 26,27).

Рішенням Старосільської сільської ради Рокитнівського району № 617від 04грудня 2013року затверджено технічну документацію щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га. (т.2 а.с.28).

Рішенням Старосільської сільської ради Рокитнівського району № 1021від 07липня 2014року затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки, та передано у власність ОСОБА_3 для веденняособистого селянськогогосподарства в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,3431 га (т.2 а.с. 30).

Відповідно до вимог ч.4 ст.116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Тобто на час звернення до суду в даній справі та на час ухвалення оспорюваного ним рішення № 1515 від 09 лютого 2015 року, ОСОБА_3 своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для веденняособистого селянськогогосподарства вже використав, тому спірна земельна ділянка площею 0,12 га в порядку безоплатної приватизації не могла бути наданайому для ведення особистогоселянського господарства апріорі.

Надання спірної земельної ділянки для ОСОБА_4 в порядку безоплатної приватизації ніяким чином не могло порушити існуючі у ОСОБА_3 та використані ним права на приватизацію земельних ділянок.

Тобто, в ОСОБА_3 вже відсутня правова підстава для такої приватизації та відповідно відсутня підстава для заявлених ним позовних вимог в даній справі. Норми Земельного Кодексу України не містять норм про повторну чи додаткову приватизацію.

Отже, конкуренції між ОСОБА_3 , використавшим своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок з різним цільовим призначенням та ОСОБА_4 , яка безоплатно приватизовувала вільну земельну ділянку площею 0,12 га з земель запасу сільської ради для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель з підстав передбачених законом бути не могло, а тому підстав для проведення аукціону не було.

З підстав передбачених ст.119 ЗК України ОСОБА_3 з позовом до суду, зокрема і в даній справі не звертався, хоч по матеріалах справи посилався на обставини набуття ним права на земельну ділянку за давністю користування.

Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів. (Постанова ВС від 11.04.2018 року справа 742/2916/15)

Дослідивши копію заяви ОСОБА_3 від 10.01.2011 року про надання йому дозволу доприватизувати 0,12 га, де він зазначає, що землі напроти його городу, яку він виробив разом з покійним батьком та що ним приватизовується весь батьківський город 0,59 га, а разом 0,71 га (т.1 а.с.12), місцевий суд проаналізувавши її зміст, зазначив, що ОСОБА_3 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови передано 0,25 га та 0,3431 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 ). Земельні ділянки передані у 2013 та 2014 році, а тому заява датована 10.01.2011 роком, не могла містити відомості про обставини (приватизації), що мали місце у грудні 2013 року та липні 2014 року, тобто дійшов вірного висновку, що відомості, які містяться у цій заяві суперечать логічному, послідовному зв`язку та хронології подій.Оригінал заяви позивач для дослідження не надав. Походження копії заяви від 10.01.2011 року, згідно діючих норм ЦПК, показаннями свідків, на яких посилається позивач не доводиться і копія відповідно не набуває статусу оригінала, тобто належного та допустимого доказу в справі.

На згаданій ксерокопії заяви ОСОБА_3 від 10.01.2011 року про дозвіл на доприватизацію, стоїть резолюція сільського голови від 10.01.2011 року землевпоряднику ОСОБА_12 «винести на розгляд сесії», що саме по собі не можливо, оскільки суперечить встановленій законом процедурі надання земельної ділянки у власність, зокрема передбаченій ст.ст. 116,118,125,126 ЗК України, а саме без графічних матеріалів до клопотання, без попереднього дозволу органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою ділянки.

ОСОБА_3 просив «доприватизувати»земельну ділянку площею0,12га,а не надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку яку хотів «доприватизувати».

З показаньсвідка ОСОБА_13 вбачається,що з2002по 2011рік вінбув сільськимголовою.Точних відомостейщодо заяви ОСОБА_3 від 10.01.2011року непам`ятає,однак віннаклав наній резолюціюта відправивйого доземлевпорядника.Чому заяване буларозглянута насесії вмісячний строк,ще зайого каденціїне пам`ятає.Довідка радгоспу«Старосільський»№ 64від 27травня 1988року не могла бути підставою для винесення рішення про надання земельної ділянки.

З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що в період з 1997 по 2019 роки він був землевпорядником у Старосільський сільській раді. ОСОБА_3 вперше звернувся до сільради давно (2008) та сказав, що хоче приватизувати 3 земельні ділянки. Однак з-за необхідності нести додаткові витрати приблизно 3000 грн. за виготовлення окремого проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,12 га, ОСОБА_3 не скористався можливістю її приватизувати, а приватизував дві земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, розміром 0,25 га та 0,34 для сільського господарства. Спірна земельна ділянка 0,12 га не включалась в приватизацію та лишалася в землях запасу сільради.

Підтвердив, що заяви ОСОБА_14 від 10.01.2011 року не бачив, такої заяви не було. З власного досвіду знає, що земельна документація (для ОСОБА_4 ) вказаною землевпорядною організацією виконується правильно. У зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка нікому раніше не надавалась, вона перебувала у землях запасу сільської ради і потреби її вилучати не було. Вважає, що ця спірна земельна ділянка законно виділена ОСОБА_4 .

З довідки Старосільської сільської ради № 6262 від 15.10.2015 року вбачається, що земельна ділянка, яка надана ОСОБА_4 під будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд розташована наземлях запасу (т. 2 а.с. 32).

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Фактичне користування земельною ділянкою не створює права на неї незалежно від тривалості користування, якщо її не було надано в установленому земельним законодавством порядку. Отже, необхідності вилучати спірну земельну ділянку у ОСОБА_3 , оскільки вона йому не належала і він не був її власником, орендарем чи користувачем, виключний перелік, яких визначений ст.92 ЗК України.

На обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, покликався на ксерокопію довідки радгоспу "Старосільський" № 64 у якій вказується про дозвіл на розробку земельної ділянки 0,12 га в АДРЕСА_1 , для сінокосу та ведення сільського господарства. Крім того вказував на те, що є постійним землекористувачем вказаної ділянки.

Дозвіл на "розробку" земельної ділянки, з врахуванням викладених норм, які регулювали порядок набуття у користування земельних ділянок, не свідчить про встановлення меж цієї ділянки в натурі та отримання документа, який засвідчує право користування нею.

Якщо й існував оригінал такої довідки, то відповідно до ч.1 ст.19, ч.3 ст.77 ЗК УРСР 1970 року, дозвіл на ведення сільськогогосподарства мала право надати адміністрація радгоспу свої рішенням.

Крім того, відсутні відомості про строк користування, яке могло бути довгостроковим чи короткостроковим, для можливості приступити до використання земельної ділянки необхідно було встановити межі земельної ділянки в натурі, отримати Акт про право користування земельною ділянкою або рішення органу, який надав земельну ділянку в

користування. Ксерокопія листа-довідки на яку посилається позивач не є рішенням органу, що надав земельну ділянку. (Ст.20-22 ЗК УРСР 1970).

Слід зазначити, що відповідно до ст.82 ЗК УРСР 1970 року, земельні ділянки для сінокосіння, громадянам надавались за рішеннями виконавчих комітетів районних, міських, селищних і сільських Рад, а не адміністрації радгоспу.

Також, слід погодитись з врахуванням судом першої інстанції інформації Старосільської сільської ради від 23.06.2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 проживав разом з батьками і радгосп «Старосільський» не міг виділити йому земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки не вистачало землі і у 1988 році ПМК-180 на даній території тільки проводив осушувальну систему по дамбуванню села Дроздинь (т.2, а.с.25; т.2 а.с. 229).

У ксерокопії довідки радгоспу "Старосільський" № 64 від 27 травня 1988 року вказується, що ОСОБА_3 дозволено розробити земельну ділянку 0,12 га в АДРЕСА_1 , а.с. 34).

Однак згідно довідки Старосільської сільської ради № 7740 від 17.12.2015 р. підтверджується, що найменування вулиць на території Старосільської сільської ради введено тільки у 2001 році.

Тобто, зміст довідки № 64 не відповідає дійсності.

Таким чином, не можна стверджувати про виникнення у позивача переважного речового права на спірну ділянку на той момент, а й взагалі будь-якого права, оскільки землі колишнього радгоспу були розпайовані та вони перейшли у комунальну власність (землі запасу Старосільської сільської ради).

Таким чином у разі звернення з заявою, якщо така існувала, від 10.01.2011 року про надання йому дозволу «доприватизувати» 0,12 га землі, через місяць відсутності будь-якого рішення у позивача виникла можливість захистити своє право шляхом звернення з позовом до сільської ради.

А з 2013 року, внаслідок змін внесених до ч.7 ст.118 ЗК України, ОСОБА_3 мав можливість замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Однак, як стверджує позивач, лише в лютому 2015 року вирішено повторно звернутись з зазначеною заявою до сільської ради.

Суперечливим є факт необхідності у повторному зверненні за наявності підтверджень про первинне звернення, однак такі підтвердження по справі відсутні.

Крім того, копія вказаної заяви не містить реєстраційного номеру та дати її подання, не надано оригіналу вказаної заяви та не доведено її походження, а тому слід погодитись з оцінкою вказаного доказу наданою судом першої інстанції.

Отже відсутні підстави вважати, що оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування № 1363 від 21.11.2014 року, № 1515 від 09.02.2015 року, № 9 від 05.11.2015 року порушені права позивача. Відповідно відсутніпідстави дляскасування Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, встановлених по межі земельної ділянки ОСОБА_4 , оскільки він не стосується будь-яким чином прав ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, його рішення відповідає нормам матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову .

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,376,381,382,383,384,390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 18 листопада 2022 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Майданік В.В.

Шимків С.С.